Справа № 541/99/20
Провадження №2/541/414/2020
Іменем України
29 липня 2020 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі: головуючої судді - Андрущенко-Луценко С.В.,
при секретарі - Непокупній Л.М.,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
16.01.2020 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, в якому просила суд стягнути з відповідача грошові кошти за борговою розпискою від 01 грудня 2019 року в розмірі 300 000 грн та 3000 грн судового збору.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що 01 грудня 2019 року надала відповідачу грошові кошти в розмірі 300 000 грн. Передача грошових коштів була оформлена відповідною розпискою про отримання грошових коштів, згідно якої грошові кошти мають бути повернуті позивачу протягом двох тижнів з дня отримання коштів 01.12.2019. Взяті на себе зобов'язання відповідач не виконав, кошти не повернув.
Ухвалою суду від 05 лютого 2020 року відкрито провадження у справі та встановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження (а.с.18).
Ухвалою суду від 06 квітня 2020 року закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду (а.с. 24).
Позивачка в судове засідання не з'явилася, направила заяву про розгляд справи у її відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала (а.с.38, 48).
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився. Відповідача належним чином інформовано про день та час судового розгляду справи, по місцю реєстрації (а.с.21,22, 46, 47) та через оголошення на офіційному сайті суду. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно ч.2 ст.191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Положеннями ч.4 ст.223 ЦПК України передбачено, що в разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи вищевикладене, у відповідності до положень ст.ст.280, 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи у відсутності відповідача.
Суд, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Судом встановлено, що 01 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики. На підставі цієї угоди позивач, надавав відповідачу позику шляхом передачі грошових коштів у розмірі 300 000 грн. Факт передачі грошових коштів позивач підтвердив оригіналом наданої розписки від 01 грудня 2019 року. Відповідно до якої строк повернення грошових коштів становив протягом двох тижнів з дня отримання коштів 01.12.2019 (а.с. 6).
Таким чином, між сторонами виникло зобов'язання із договору позики, за яким боржник зобов'язався повернути позикодавцеві (позивачу) таку ж суму грошових коштів (суму позики), яка ним отримана. Письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Верховний суд в своїй постанові від 08.07.2019 у справі №524/4946/16-ц, зазначив, що досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. На підтвердження зобов'язань відповідача, позивачем була надана боргова розписка.
Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини 1стаття 1046 ЦК України). Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, це закріплено в положеннях ст. 629 ЦК України.
Згідно із ч.1ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином згідно умов договору й вимог ЦК України.
Згідно з ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно із ст. ч.1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором.
Зважаючи на вище викладене, суд вважає, що між сторонами виникло зобов'язання із договору позики, за яким боржник (відповідач) зобов'язався повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики), яка ним отримана від позивача. Зазначений договір оформлений письмовою розпискою, складеною відповідачем, яку було передано позивачу, та яка є борговим документом. За яким позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, а саме передав відповідачу кошти вказані в договорі позики, а відповідач зобов'язався повернути гроші в строк, однак свої зобов'язання не виконав, гроші не повернув. Відтак позовні вимоги ґрунтуються на законі та підлягають до задоволення в повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.
Згідно вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 3000 грн.
Керуючись ст.ст. 509, 526, 610, 612, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 76, 77, 81, 141, 259, 280-289, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу за договором позики, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованого за адресою АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , заборгованість за договором позики від 01 грудня 2019 року в сумі 300000 (триста тисяч) гривень та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3000 (три тисячі) гривень.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційних скарг через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.
Суддя: С. В. Андрущенко-Луценко