Справа № 534/682/20
Провадження № 3/534/290/20
03 серпня 2020 року м. Горішні Плавні
Суддя Комсомольського міського суду Полтавської області Солоха Олег Володимирович, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
-за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
На розгляд Комсомольського міського суду Полтавської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення, складений 10.05.2020 відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Виходячи із змісту вказаного протоколу, 10.05.2020 о 00 год. 50 хв. по просп. Героїв Дніпра, у м. Горішні Плавні, Полтавської області, в порушення вимог п.2.5 ПДР України, керував автомобілем марки «Mazda XE DOS-6», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився у присутності двох свідків.
Будучи повідомленим у встановленому законом порядку про час та місце розгляду справи, зокрема оголошенням на офіційному веб-сайті судової влади України, ОСОБА_1 у судові засідання, призначені на 16.06.2020, 20.07.2020 та 03.08.2020 не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи з поважних причин до суду не направив. На адресу суду повернувся конверт з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
У силу вимог ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи. Приймаючи до уваги вище наведені обставини, особливу небезпечність адміністративного правопорушення, суд доходить висновку про можливість застосування загальні принципи процедури повідомлення правопорушника передбачені в інших процесуальних законах. Так зокрема ст.128 ЦПК України вказує про наступне, якщо відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Суд зауважує, що в матеріалах справи містяться відомості про відсутність реєстрації чи зняття з реєстрації місця проживання правопорушника у м. Кременчуці, Полтавської області. З урахуванням зазначеного суд здійснював повідомлення правопорушника також шляхом публікуванням на офіційному веб-сайті судової влади України оголошення про виклик останнього у судове засідання.
За таких обставин, враховуючи, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, здійснювати перевірку офіційного веб-сайту судової влади України щодо наявності оголошення про виклик до суду учасників процесу, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки та беручи до уваги, що присутність особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, обов'язковою законодавцем не визначена, ОСОБА_1 за викликом до суду не прибув, тому судом було вжито всіх об'єктивно можливих заходів для його повідомлення про судові засідання. У контексті зазначеного суд не вбачає правових заборон для розгляду справи без участі правопорушника.
Аналогічних висновків неодноразово доходив у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини. Так, у пункті 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року (заява №3236/03), Європейський суд з прав людини наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
Оцінивши досліджені в судовому засідання докази з точку зору їх належності та допустимості, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши всі обставини справи у їх сукупності, суд приходить наступників висновків.
Згідно із ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов'язаний, зокрема, з'ясувати чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності тощо (стаття 280 КУпАП).
Так, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюються органом (посадовою особою) на підставі доказів у справі про адміністративне правопорушення, тобто будь-яких фактичних даних, на основі яких встановлюються зазначені обставини. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності до вимог ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно із протоколом серії ОБ №087039 від 10.05.2020 органом поліції ОСОБА_1 поставлене за провину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, диспозицією якої передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктами 2,3,4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом Міністра охорони здоров'я, України та Міністра внутрішніх справ України № 1452/735 від 09.11.2015 визначено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
За змістом ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Процедура направлення водіїв для проведення огляду визначена Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103.
Згідно із п.3 зазначеного Порядку, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Як убачається з відеозапису, доданого поліцейським до матеріалів справи, ОСОБА_1 не роз'яснено процедуру проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або у разі відмови, аналогічного огляду у медичному закладі, а також не роз'яснено наслідки такої відмови.
Між тим, суд зазначає, що належної фіксації порушення працівниками поліції забезпечено не було. Замість повного та безперервного відеозапису фіксації порушення, працівниками поліції надано уривок відеозапису, який не дає можливість встановити дійсні обставини справи, зокрема, чи роз'яснювались права свідкам та особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, особу, що притягується до адміністративної відповідальності встановлено за базою ІПНП «Особа», витяг якого працівником поліції надано не було, що не може відповідати вимогам КУпАП враховуючи наступне.
Письмових доказів, що підтверджують дані про особу, до протоколу не надано, що робить неможливим ідентифікувати вірність відомостей про особу.
Суддя зазначає, що працівниками поліції не було дотримано вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 року за № 1376 (далі - Інструкція), оскільки відповідно до п.9 у графі «назва документа, серія, №, ким і коли виданий» - не вказано документ, що посвідчує особу (серія, номер паспорта, дата видачі і назва органу, що його видав, або серія, номер іншого документа, що посвідчує особу, яка вчинила правопорушення (службове чи пенсійне посвідчення, студентський квиток тощо), дата видачі і найменування органу (установи, підприємства, організації), що його видав(ла)), а встановлення особи зі слів чи за допомогою бази «Особа» є неприпустимим.
Суддя наголошує, що за вимогами ст.13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», що не підлягає розширення наведено перелік документів, які посвідчують особу, це: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України; документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: посвідчення водія; посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; посвідка на постійне проживання; посвідка на тимчасове проживання; картка мігранта; посвідчення біженця та проїзний документ біженця.
Суд вказує про те, що місце реєстрації особи належним чином працівниками поліції не встановлено, що також підтверджується довідкою № 5672/01-32 від 15.06.2020 наданої виконавчим комітетом Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Полтавської області та довідкою наданою виконавчим комітетом Крюківської районної адміністрації № 3826/01-27 від 15.06.2020 про відсутність відомостей щодо місця реєстрації правопорушника.
Інших доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 суду надано не було.
Суд вказує, що у відповідності до положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
У відповідності до ст.62 Конституції України, як норми прямої дії, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, винуватість особи у вчиненні правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом, а усі сумніви тлумачаться на користь правопорушника. Таким чином, суд зобов'язаний дослідити усі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.
Таким чином, зважаючи на обставини складення протоколу, беручи до уваги досліджені докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність належних, допустимих, достатніх та переконливих доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, «поза розумним сумнівом», що є підставою для закриття провадження у справі.
Керуючись п.1 ст.247, ст.ст.283, 294 КУпАП, суд,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.В. Солоха