Справа № 552/1470/20
21.07.2020 Київський районний суд м.Полтави в складі :
головуючого - судді Самсонової О.А.,
секретар судового засідання - Горошко О.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
відповідач - ОСОБА_4
третя особа - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Святецька Ірина Вікторівна,
розглянувши цивільну справу №552/1470/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, визначення частки померлої та визнання права власності, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, визначення частки померлої та визнання права власності.
В поданій до суду позовній заяві посилався на те, що з 15 лютого 1985 року по 20 грудня 2004 року перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 . За час шлюбу ОСОБА_6 придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, після її смерті приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Святецькою І.В. Нотаріусом відмовлено йому у видачі свідоцтва про право на спадщину. Тому позивач просив визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , визначити, що частка ОСОБА_6 у праві спільної сумісної власності подружжя на квартиру АДРЕСА_1 становить 1 / 2 частину, визнати за ним право власності на 1/2 частину вказаної квартири.
Ухвалою судді Київського районного суду м.Полтави від 02 квітня 2020 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
З метою встановлення всіх обставин у справі ухвалою суду від 06 травня 2020 року витребувано докази: у приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Святецької Ірини Вікторівни - копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер спадкової справи у нотаріуса 33/2019, а також довідку зі Спадкового реєстру щодо наявності чинних заповітів ОСОБА_6 ;
з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно - інформацію щодо права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
у Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №2» - довідку з інформацією про зареєстроване місце проживання ОСОБА_6 на час її смерті, а також про зареєстрованих з нею станом на 17 листопада 2018 року осіб.
Відзиву на позов відповідачі не подали.
Заяви та клопотання від них суду не надходили.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав. Зазначив, що він не оспорює тієї обставини, що спірна квартира придбана його батьками - ОСОБА_1 та ОСОБА_6 під час шлюбу за спільні кошти подружжя. Тому проти задоволення позову він не заперечує.
Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились. Про причини неявки не повідомили. З клопотаннями до суду не звертались.
Третя особа - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Святецька І.В. в судове засідання також не з'явилась, звернувшись до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності (а.с.71).
Враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в засідання не з'явились.
Заслухавши позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з 15 лютого 1985 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказана обставина підтверджується даними паспорта громадянина України ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 , виданого 05 вересня 1997 року Ленінським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, та даними свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 20 грудня 2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Октябрського районного управління юстиції м.Полтави (а.с.3-4, 7).
Під час перебування ОСОБА_1 у шлюбі ОСОБА_6 було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується даними договору купівлі-продажу, посвідченого 10 серпня 2004 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Башинською Т.В. (а.с.10-11).
Як вбачається з даних Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 06 травня 2020 року №208361202, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 13 серпня 2004 року за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу ВВК/488526 від 10.08.2004, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Башинською Т.В. №4980 (а.с.48-49).
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.
Згідно частин 3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Жодним з відповідачів не оспорено факту придбання позивачем та ОСОБА_6 спірної квартири під час шлюбу та за спільні кошти ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .
Тому судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належала ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності, як така. що придбана ними під час перебування у шлюбі.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на 1/2 частину квартири фактично є вимогами про розподіл вказаного майна подружжя.
Підстави для відходження від рівності часток подружжя у праві спільної власності судом не встановлено. Тому суд приходить до висновку, що частки ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в праві спільної власності на квартиру є рівними та складають по 1/2 частині спірної квартири.
На підставі викладеного суд прийшов до висновку про необхідність задовольнити позов в частині визнання за позивачем право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя фактично є підставою позову та обставиною, що підлягає встановленню під час розгляду справи. Тому належним способом захисту права позивача є саме визнання права власності на частку у праві спільної власності на нерухоме майно.
Оскільки ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначення частки, що їй належала, також не є належним способом захисту права позивача.
Тому в задоволенні цих позовних вимог необхідно відмовити.
Після смерті ОСОБА_6 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Святецькою І.В. 26 березня 2019 року заведено спадкову справу №33/2019 (а.с.71-93).
Як вбачається з даної спадкової справи, з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернулись діти спадкодавця - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с.71, 79).
Син спадкодавця ОСОБА_4 звернувся до нотаріуса з заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 (а.с.83).
Таким чином належними відповідачами у справі є спадкоємці першої черги за законом, які закликаються до спадкоємства.
Відповідно до ст.141 ЦПК України у зв'язку з задоволенням позовних вимог з відповідачів на користь держави підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 280,27 грн. з кожного (840,80 грн. /3).
Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, визначення частки померлої та визнання права власності задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 43,40 кв.м., житловою площею 29,40 кв.м.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 280,27 грн. (двісті вісімдесят гривень двадцять сім копійок) з кожного.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , проживаючий: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ,
відповідач - ОСОБА_2 , проживаючий: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ,
відповідач - ОСОБА_3 , проживаюча: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків судом не встановлено,
відповідач - ОСОБА_4 , проживаючий: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ,
третя особа - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Святецька Ірина Вікторівна, адреса: м.Полтава, вул. Симона Петлюри, буд. 13, реєстраційний номер облікової картки платника податків судом не встановлено.
Повне судове рішення виготовлено 31 липня 2020 року.
Головуючий О.А.Самсонова