Гребінківський районний суд Полтавської області
Справа № 528/460/20
Провадження № 2/528/238/20
Іменем України
29 липня 2020 року м. Гребінка
Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:
судді Шевченко В.М.,
за участю секретаря судового засідання Коваленко О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Гребінківського районного суду Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін
цивільну справу № 528/460/20
за позовом ОСОБА_1 , яка діє як позивач та як законний представник в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , ОСОБА_3
до ОСОБА_4 ,
про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,
учасники справи - не з'явились,
ОСОБА_1 , яка діє як позивач та як законний представник в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , та позивач ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом, в якому просять визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 , яка належить позивачам на праві спільної часткової власності.
Свої позовні вимоги сторона позивача обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 раніше перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який в подальшому було розірвано, укладено мирову угоду - визнано квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , спільною сумісною власністю подружжя. Згодом, ОСОБА_6 передав у рівних частках у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_5 належну йому частку у майні, в нотаріальному порядку укладено Договір про припинення права на аліменти на дітей. Наразі відповідач зареєстрований у квартирі, але фактично не проживає в ній з грудня 2018 року по теперішній час, добровільно заперечує проти зняття з реєстрації. Участі в оплаті комунальних послуг не бере, за місцем реєстрації не проживає, цим самим порушує права позивачів щодо володіння, користування та розпорядження власним майном.
Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Від представника позивачів адвоката Рябеки Р.М. надійшла заява про розгляд справи без її участі, на задоволенні позову наполягає. Заперечує проти заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ст. 191 ЦПК України, та не надав відзив на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження. Повторно подав суду заяву про відкладення розгляду справи, так як знаходиться за межами міста на роботі, жодних доказів суду не надав.
За змістом ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними (п.п. 1,2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України).
Згідно із ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України).
З огляду на зазначені положення цивільного судочинства відсутні підстави для відкладення судового розгляду справи.
Судовий розгляд здійснено на підставі наявних у суду матеріалів, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає правилам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.6/.
ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 /а.с. 8, 10/.
До складу сім'ї ОСОБА_1 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , входять: співмешканець ОСОБА_4 , та дві дочки - ОСОБА_5 та ОСОБА_2 /а.с12/.
На підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 03.03.2016 розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ; дітей - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено проживати з матір'ю ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на утримання двох доньок у розмірі ? частини з усіх видів заробітку /а.с.13-15/.
Відповідно договору про припинення права на аліменти у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно від 08.12.2018, що укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , ОСОБА_7 , яка діяла за згодою матері ОСОБА_1 , ОСОБА_4 передав у рівних частках двом донькам квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка на належала йому на праві особистої власності у розмірі 1/2 частини /а.с.17/.
Відомості про право власності на 1/4 частини квартири щодо власника ОСОБА_2 внесені до Державного реєстру прав на нерухоме майно /а.с.18/.
Відповідно до актів обстеження матеріально-побутових умов, що затверджено Тополівським сільським головою 27.12.2019 та 30.04.2020, в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований ОСОБА_4 , який станом на день вкладення актів не проживає за вказаною адресою, а мешкає у приватизованій квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . Крім нього, в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_7 /а.с 19-20/.
Нормами ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні; право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд (ч. 1 ст. 383 ЦК України, ст. 150 ЖК УРСР ).
Згідно із ч. 1 ст. 156 ЖК УРСР члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
За змістом ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
За нормою ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до пункту 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» (Prokopovich v. Russia) «житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв'язків з конкретним місцем проживання (див. також рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого
Королівства» від 11 січня 1995 року, п. 63).
Судом вважає обґрунтованими доводи сторони позивача щодо визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування, оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідач добровільно шляхом укладення відповідного договору передав право власності на належну йому частку в спільному майні подружжя двом донькам, внаслідок чого його аліментні зобов'язання було припинено. ОСОБА_4 мешкає за іншою адресою та з 08.12.2018 не є власником спірної квартири, не проживає в ній, не несе витрати по її утриманню, тому це помешкання не його житлом. Також відповідач ОСОБА_4 не пов'язаний спільним побутом із позивачами, не має взаємних прав та обов'язків, судом не встановлено обставин, які б свідчили про намір вселення відповідача до квартири чи вчинення власниками квартири перешкод відповідачу у користуванні житловим приміщенням.
За таких обставин, враховуючи, що права власників порушені, а власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, суд приходить до висновку, що позивачі правомірно вимагають усунення будь-яких порушень їх прав власників житлового приміщення, в даному випадку шляхом визнання відповідача ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 , тобто позовні вимоги підлягають задоволенню.
При визнанні судом відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, судом не вбачається порушення пункту 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки відповідач тривалий час не проживає у зазначеній квартирі, тобто квартира не є житлом відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» в контексті Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем.
З огляду на задоволення позову, суд здійснює розподіл судових витрат в порядку п. 1 ч. 1 ст.141 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321, 383, 386, 391, 405 Цивільного кодексу України, ст.ст. 150, 156 Житлового кодексу Української РСР, ст.ст. 141, 209, 258, 264, 268, 354, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України,
позов - задовольнити.
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 522,40 грн (дві тисячі п'ятсот двадцять дві грн 40 коп), сплаченого відповідно до квитанцій № 0.0.1726332448.1 від 04.06.2020, № 0.0.1726948706.1 від 05.06.2020 та № 0.0.1736988886.1 від 16.06.2020.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Гребінківський районний суд Полтавської області у строки, встановлені статтею 354 ЦПК України.
Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати за адресою: м. Гребінка, вул. Я. Мудрого, 4, та на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud1605.
Позивачі:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ,
яка діє від себе та як законний представник в інтересах неповнолітньої доньки:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .
Відповідач:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 .
Складення повного тексту - 03.08.2020.
Суддя В. Шевченко