Справа № 536/529/20
Провадження № 3-зв/524/1/20
03 серпня 2020 року суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Погрібняк О.М. за участю секретаря судового засідання - Швидь Я.В., заявника ОСОБА_1 представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності адвоката Григораш Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Автозаводського районного суду м. Кременчука заяву ОСОБА_1 про відвід судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Олейнікової Г.М.,
встановила:
У провадженні судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Олейнікової Г.М. знаходиться справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП.
29.07.2020 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Олейнікової Г.М. від розгляду вказаної адміністративної справи.
В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 посилається на те, що 23.07.2020 року у розмові зі своєю клієнткою ОСОБА_3 він дізнався, що вона двічі бачила та чула, що адвокат Корлякової О.В. після отримання повідомлення на мобільний телефон, казав, що вони запрошені до зали судового засідання для розгляду вказаної справи, при цьому ні суддя, ні її помічник, ні секретар судового засідання не виходили та не запрошували учасників справи до судового засідання. Вважає, що суддя Олейнікова Г.М. не може брати участі у розгляді вказаної справи про адміністративне правопорушення і підлягає відводу, оскільки вона заінтересована в результаті розгляду справи, що полягає у позаштатному спілкуванні з адвокатом Корлякової О.В., сприянні адвокату у заявленні заздалегідь визначених клопотань у справі та затягуванні строків розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Олейнікова Г.М. в судове засіданні не з'явилися, були повідомленні про його проведення належним чином.
Суддя Олейнікова Г.М. надала суду заяву, в якій вказала, що заяву про її відвід вважає необґрунтованою, розгляд справи просила здійснювати без її участі (а.с. 10).
Суд вважає за можливе здійснювати розгляд заяви про відвід за відсутності осіб, що не з'явилися в судове засідання.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою заяву про відвід судді підтримав та просив її задовольнити з підстав, що в ній викладені.
Представник особи, що притягається до адміністративної відповідальності адвокат Григораш Р.В. проти задоволення заяви про відвід заперечував. Вказав на те, що в приміщенні Автозаводського районного суду м. Кременчука наявна інформація щодо телефонних номерів секретарів судового засідання, яку учасники судових проваджень мають можливість використовувати для отримання інформації щодо розгляду справ, в яких вони беруть участь, а відтак обставини викладені в заяві про відвід не є підставою для її задоволення.
Дослідивши матеріали заяви, заслухавши учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що заява про відвід не підлягає задоволенню з таких підстав.
Положеннями чинного КУпАП не врегульовані питання відводу судді і розгляду заяви про відвід судді.
У зв'язку з цим, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства суд вирішує питання про відвід судді, керуючись положеннями КПК України за аналогією.
Перелік обставин, які виключають участь судді у розгляді справи, наведений у ст. 75 КПК України і є вичерпним.
Нормами ч.5 ст. 80 КПК України визначено, що відвід повинен бути вмотивованим, тобто, має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Особа, що заявила відвід, повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов'язує усунення судді від участі в судовому провадженні.
Стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суддя вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
"об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
"суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді, суддя також бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
Заявлена ОСОБА_1 заява про відвід судді не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав відводу, що передбачені нормами КПК України, заявником не наведено даних, які б вказували на наявність підстав для відводу, передбачених ст.75-76 КПК України.
За викладених підстав, суд приходить до висновку, що заявлений ОСОБА_1 відвід судді Олейніковій Г.М. від розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП задоволенню не підлягає, оскільки не встановлені правові підстави для задоволення заявленого відводу.
На підставі наведеного, керуючись статтями 75, 76, 80, 81 КПК України, суддя
ухвалила:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Олейнікової Г.М. від участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Автозаводського районного суду
м. Кременчука О. М. Погрібняк