Справа № 524/5857/19
Провадження № 2/524/366/20
28 липня 2020 року Автозаводський районний суд м.Кременчука в складі: головуючого судді - Андрієць Д.Д., за участю секретаря - Тараненко А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином,-
ОСОБА_1 звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок злочину в розмірі 7220 грн, 4115,93 грн - відсотків з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 582,93 грн.
Свої вимоги позивач, ОСОБА_1 , мотивував тим, що вироком Автозаводського районного суду м.Кременчука від 12.04.2017 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України. Відповідачем було складено розписку про зобов'язання повернути 7220 грн, які позивач витратив на викуп золотих виробів, які були викрадені відповідачем. Станом на серпень 2019 року кошти позивачу не повернуті. Вважає, що відповідач має сплатити борг з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за період з 28.11.2016 по 09.08.2019.
Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав та просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, відзив на позов не надіслав.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом було встановлено, що 28.07.2016 ОСОБА_2 складено розписку в якій остання зобов'язалась повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 7220 грн в строк 3-4 місяці.
Вироком Автозаводського районного суду м.Кременчука від 12.04.2017 ОСОБА_2 визнати винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено їй покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі; на підставі ст. 79 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки.
Відповідно до ч.1 ст.1168 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
В пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
В своєму рішенні по справі «GARDEL ПРОТИ ФРАНЦІЇ», заява № 16428/05, 17 грудня 2009 року, остаточне 17/03/2010, §57, Європейський суд з прав людини зазначив, що оскільки він дає кваліфікацію фактам справи згідно з правом, він не вважає себе обмеженим кваліфікацією, наданою заявником або Урядом. В силу принципу jura novit curia (суд вільний сам обирати, які норми застосувати для вирішення справи, що розглядається) він може за власною ініціативою розглянути скарги за статтями чи частинами статей, не пов'язаними з тими, щодо яких до нього звертаються. Іншими словами, скарга кваліфікується за фактами, про які у ній заявлено, а не лише за правовими підставами та аргументами, на які у ній посилаються.
Суд вважає можливим не застосовувати положення ст.1177 ЦК України на які позивач посилається в своєму позову з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.
В постанові від 24 червня 2019 року по справі № 720/412/16-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виклав наступну правову позицію: «Відповідно до статті 1177 ЦК України (у редакції закону від 16 травня 2013 року) шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом. Положення цієї статті передбачають можливість компенсації шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, за рахунок Державного бюджету України виключно у випадках та порядку, передбачених законом. Проте, на теперішній час у національному законодавстві відсутній відповідний нормативно-правовий акт, який визначає такий порядок відшкодування шкоди. В ухвалі Європейського суду з прав людини від 30 вересня 2014 року у справі « ОСОБА_3 проти України», заява № 54904/08, суд зауважив, що відповідно до ЦК України питання державної компенсації жертвам злочину врегульовано таким чином, що будь-яка вимога про таку компенсацію є умовною. Зокрема, умови, передбачені у статті 1177 ЦК України, полягають у тому, що вони мають бути встановлені окремим законом, який не було прийнято до цього часу. Такий закон має також містити процедуру присудження та сплати компенсації. Ясно видно з цих застережень, що право на компенсацію з боку держави жертвам злочину, передбачене вищевказаною статтею ЦК України, ніколи не було призначене, щоб бути безумовним. Практика національних судів підтверджує, що за відсутності закону, який формулює такі положення, право на компенсацію не може виникнути згідно статті 1177 ЦК України, як окремо взятої. Механізм відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, за рахунок коштів Державного бюджету України на сьогодні законодавчо визначений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Водночас цей Закон передбачає можливість відшкодування шкоди, завданої правопорушенням, за рахунок коштів Державного бюджету України лише у випадку, коли правопорушення вчинено спеціальним суб'єктом (правоохоронним органом, органом прокуратури, судом) і набуло вигляду незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою тощо. Порядок відшкодування шкоди потерпілим від злочину за рахунок коштів Державного бюджету України законом не визначений.»
Тобто, відповідно до змісту вказаної позиції положення ст.1177 ЦК України можуть бути застосовані до вимог особи заявлених відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». В даному випадку позивачем заявлені вимоги про відшкодування шкоди фізичною особою, а тому ст.1177 ЦК України не підлягає застосуванню.
Крім того, на переконання суду, відносини, що виникли між сторонами за своєю природою є змішаними.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
В ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події(ч.1 ст.530 ЦК України)
В ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч.1 ст.81, ч.6 ст.82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Звертаючись до суду із позовом позивач зазначає про те, що підставою для захисту його прав є факт спричинення відповідачем шкоди, заподіяної злочином.
Разом із тим, керуючись принципом jura novit curia та проаналізувавши наявні в справі докази та відповідні ним обставини, суд вважає, що до відносин, які склались між сторонами підлягають застосуванню норми щодо одностороннього правочину, за яким ОСОБА_2 взяла обов'язок щодо повернення коштів.
Судом прийнято до уваги відсутність доказів своєчасного та в повному обсязі виконання відповідачем обов'язку щодо повернення позивачу коштів в сумі 7220 грн. Разом із тим, суд враховує те, що на оригіналі розписки(зворот) міститься запис про часткове повернення коштів - «07.10.2016 - 600 гр».
У зв'язку із цим, суд вважає за можливе в цій частині позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 6620 грн(7220 грн - 600 грн).
Щодо вимог позивача про стягнення із відповідача боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Тобто, в даному випадку суд вважає за можливе застосувати ст.625 ЦК України до правовідносин, що виникли між сторонами.
Разом із цим, суд не може погодитись із наданим позивачем розрахунком.
Як було встановлено судом, 07.10.2016 відповідачем було частково сплачено кошти. Тобто нарахування індексу інфляції та 3% річних повинно відбуватись з урахуванням сплачених коштів, а саме на 6620 грн.
Крім того, суд не погоджується із визначеним позивачем періодом нарахування, з огляду на те, що відповідач зобов'язалась повернути кошти в строк 3-4 місяці та розписка складена 28.07.2016, то останнім днем виконання зобов'язання вважається 28.11.2016 та прострочення виконання зобов'язання розпочинається саме з 29.11.2016.
Відтак, сума 3% річних становить - 6620 грн *3%*985 днів прострочення/365 = 535,95 грн.
Інфляційні втрати складають - (6620*(100,9%(індекс інфляції за грудень 2016):100%)+(6620*(113,7%(річний індекс інфляції за 2017 рік)/100%)+(6620*(109,8%( річний індекс інфляції за 2018 рік)/:100%)+(6620*(101,0% індекс інфляції за січень 2019):100%)+ (6620*(100,5% індекс інфляції за лютий 2019):100%)+ (6620*(100,9% індекс інфляції за березень 2019):100%) + (6620*(101,0% індекс інфляції за квітень 2019):100%) + (6620*(100,7% індекс інфляції за травень 2019):100%) + (6620*(99,5% індекс інфляції за червень 2019):100%) + (6620*(99,4% індекс інфляції за липень 2019):100%) = (6620*1,009 - 6620) + (6620 *1,137 - 6620) + (6620*1,098 - 6620) + (6620*1,01 - 6620) + (6620* 1,005 - 6620) + (6620*1,009 - 6620) + (6620*1,01 - 6620) + (6620*1,007 - 6620) + (6620*0,995 - 6620) + (6620*0,994 - 6620) = 59,58 + 906,94 + 648,76 + 66,2 + 33,1 + 59,58 + 66,2 + 46,34 -33,1 - 39,72 = 1813,88 грн.
Отже, враховуючи те, що свій обов'язок щодо повернення коштів ОСОБА_2 не виконала, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення коштів з урахуванням 3% річних та індексу інфляції на загальну суму 8969,83 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України враховуючи те, що судом було частково задоволено позов та при поданні позовної заяви позивачем не було сплачено судовий збір на підставі ст.5 ЗУ «Про судовий збір» суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 768,40 грн, що становить 0,4 розмірі прожиткового мінімуму станом на день подання позову.
Керуючись ст. ст.10, 12, 81, 141, 223, 258, 259, 263 - 265, 280-284 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 борг в сумі 8969,83грн.
В іншій частині вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в сумі 768,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.Д.Андрієць