Троїцький районний суд Луганської області
Справа № 433/795/20
Провадження № 2/433/482/20
13.07.2020 року Троїцький районний суд Луганської області
в складі: головуючого - судді Суського О.І.,
за участю секретаря судового засідання - Кіян А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт.Троїцьке цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області про визнання права власності у порядку спадкування за законом та у зв'язку із втратою правовстановлюючого документа, -
До Троїцького районного суду Луганської області надійшов вищезазначений позов, в обґрунтування якого зазначено, що на підставі договору купівлі-продажу від 06 вересня 1986 року матері позивача ОСОБА_2 та позивачу ОСОБА_1 , по Ѕ частині кожному, належить домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 . Заповітом від 14 липня 1992 року мати позивача ОСОБА_2 належну їй Ѕ частину домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 , після своєї смерті заповіла ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Позивач фактично прийняла спадщину у вигляді Ѕ частини даного домоволодіння після смерті її матері ОСОБА_2 , так як на момент смерті останньої, з 07 травня 1998 року проживала та була зареєстрована у вказаному житловому будинку. Після смерті матері позивача і до теперішнього часу позивач продовжує володіти та розпоряджатися даним домоволодінням. Документ на спадкове майно у вигляді договору купівлі-продажу від 06 вересня 1986 року втрачено, залишилася лише його копія. Через втрату зазначеного документу позивач не має можливості оформити спадщину у вигляді Ѕ частини домоволодіння після смерті ОСОБА_2 . Також через втрату правовстановлюючого документу позивач не може підтвердити право власності на належну йому Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 . Позивач просить суд визнати за ним право власності на Ѕ частини домоволодіння у порядку спадкування та на Ѕ частину домоволодіння через втрату правовстановлюючого документа, тобто в цілому на увесь житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами.
Позивач у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву, згідно якої остання просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання свого представника не направив, надав заяву про розгляд справи без участі представника за наявними матеріалами в справі, заперечень на позовні вимоги не має.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, Законами України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат», від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право», іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.
Відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української PCP, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності Цивільного кодексу України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом».
Враховуючи спірні правовідносини, у даному випадку відповідні юридичні факти виникли під час дії Цивільного кодексу Української PCP, оскільки спадщина після смерті матері позивача відкрилася до набрання чинності ЦК України, у зв'язку з чим слід керуватися відповідними нормами вказаного нормативного акту, який діяв під час виникнення певних спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкування здійснюється за законом і за заповітом.
Спадкування за законом має місце, коли воно не змінено заповітом.
Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання прав.
Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, передбаченому законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Абзацом четвертим ст. 55 Конституції України передбачено, що кожному надається право будь яким не забороненим законом способом захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
У відповідності до ст. 20 ЦК України право на захист своїх прав особа здійснює на власний розсуд.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що речові права на нерухоме майно, їх обтяжень та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то воно виникає з моменту проведення такої реєстрації.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до положень частини першої статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються Законом (частина четверта статті 182 Цивільного кодексу України, стаття 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, судом було встановлено, що дійсно на підставі договору купівлі-продажу від 06 вересня 1986 року матері позивача ОСОБА_2 та позивачу ОСОБА_1 , по Ѕ частині кожному, належить домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 .
Заповітом від 14 липня 1992 року мати позивача ОСОБА_2 належну їй Ѕ частину домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 , після своєї смерті заповіла ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 померла.
Позивач фактично прийняла спадщину у вигляді Ѕ частини даного домоволодіння після смерті своєї матері ОСОБА_2 , так як на момент смерті останньої, з 07 травня 1998 року позивач проживала та була зареєстрована у вказаному житловому будинку, що підтверджується домовою книгою. Після смерті матері позивача і до теперішнього часу позивач продовжує володіти та розпоряджатися даним домоволодінням.
Документ на спадкове майно у вигляді договору купівлі-продажу від 06 вересня 1986 року, - втрачено, залишилася лише його копія.
Через втрату зазначеного документу позивач не має можливості оформити спадщину у вигляді Ѕ частин домоволодіння після смерті ОСОБА_2 .
Також через втрату правовстановлюючого документу позивач не може підтвердити право власності на належну їй Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 .
З огляду на вищезазначене, вивчивши надані докази, враховуючи те, що позивач доводиться спадкоємицею майна померлої своєї матері відповідно до положень ст. 529 ЦК УРСР, оскільки позивач за вказаних вище обставин на даний момент не має належних підстав для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, враховуючи, що померла на підставі наданих доказів набула право власності на вищезазначену спадщину, судом вбачаються усі законні підстави згідно норм діючого законодавства, за яких позивач має право на спадщину, та в цілому право на увесь житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, але із-за незалежних від неї обставин не може скористатися таким правом у нотаріальному порядку, тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 524, 529, 549 Цивільного кодексу Української PCP ЦК України, ст.ст. 16, 182, 328, 331, 392 ЦК України, керуючись ст.ст. 5-13, 76-81, 89, 142, 206,211, 258-259, 265, 272 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області про визнання права власності у порядку спадкування за законом та у зв'язку із втратою правовстановлюючого документа, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на житловий будинок з усіма господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається за правилами п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України через Троїцький районний суд Луганської області до Луганського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.І.Суський
13.07.20