31 липня 2020 року м. Рівне №460/4344/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі по тексту - відповідач) у якій позивач просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугою років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" згідно з довідкою про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій №18-138, виданою 28.02.2020 прокуратурою Рівненської області, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" з 01 березня 2019 року, згідно з довідкою про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій № 18-138, виданою 28.02.2020 прокуратурою Рівненської області, в зв'язку з двома відпрацьованими роками, збільшенням вислуги років.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з моменту призначення пенсії - 08 лютого 2017 року, він продовжує постійно працювати на виборній посаді Острозького міського голови Рівненської області (VII скликання), що свідчить про збільшення його вислуги років.
Вважає, що всупереч діючій редакції ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» та з урахуванням обставин, що станом на 08 лютого 2019 року позивач пропрацював два роки і у нього збільшилася вислуга років та стаж, відповідачем протиправно відмовлено у перерахунку пенсії згідно з довідкою про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) №18-138, що враховується для перерахунку пенсій, виданою 28.02.2020 прокуратурою Рівненської області
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що, по-перше, заява позивача про перерахунок його пенсії була розглянута в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», та яка не може слугувати підставою для призначення пенсії, по-друге, оскільки позивачем подано заяву про перерахунок 27.01.2020, то відповідно такий перерахунок мав би відбутися з 01.02.2020, по-третє, вказує на відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам органів прокуратури, що зумовлює неможливість проведення відповідного перерахунку, і, по-четверте, надана позивачем довідка прокуратури Рівненської області не затверджена жодним нормативно-правовим актом.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 22.06.2017, залишеного без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017, визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру». Зобов'язано Корецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення йому пенсії за вислугу років згідно ст.86 Закону України «Про прокуратуру».
Судом встановлено, що 08.02.2017 позивачу призначено пенсію за вислугу років працівнику органу прокуратури відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
28.02.2020 прокуратурою Рівненської області позивачу складено довідку №18-138 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії за посадою прокурора місцевої прокуратури. Довідка складена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратур».
З моменту призначення пенсії (08.02.2017) та станом на момент звернення до суду позивач працює на виборній посаді Острозького міського голови Рівненської області (VII скликання), що підтверджується наявними в матеріалах справи копією посвідчення № 423, виданого 08.04.2016 року, копією постанови Острозької міської виборчої комісії Рівненської області №29 від 27.10.2015 року «Про визнання ОСОБА_1 обраним Острозьким міським головою», постановою Острозької міської виборчої комісії Рівненської області № 46 від 09.11.2015 року «Про реєстрацію Острозького міського голови».
Таким чином, з моменту призначення позивачу пенсії він пропрацював на виборній посаді більше ніж два роки, що свідчить про збільшення в останнього вислуги років.
27.01.2020 позивач звернувся з заявою до відповідача про здійснення перерахунку його пенсії відповідно до вимог чинного законодавства та рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019.
Натомість листом від 11.02.2020 відповідачем позивача було повідомлено про відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України порядку та умов проведення перерахунку раніше призначених пенсій працівникам органів прокуратури (як цього вимагає ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру»). Також відповідач у листі зазначив, що Пенсійний фонд України звернувся до Міністерства соціальної політики України із запитом про надання роз'яснень щодо механізму та способу виконання рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019.
06.04.2020 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, яка рішеннями відповідача від 10.04.2020 №4999-5030/Ш-02/8-1700/20 та від 27.04.2020 залишена без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, що полягає у не проведенні за його заявою перерахунку пенсії, з метою зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області вчинити дії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормою статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту шостого частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Порядок пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури урегульовано статтею 86 Закону №1697-VII, відповідно до частини двадцятої якої (у редакції Закону України від 28.12.2014 №76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Однак, Кабінетом Міністрів України не прийнято жодного нормативно-правового акта, який би регулював умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Предметом даного спору є правомірність рішення пенсійного органу про відмову у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років позивачу . Мотивуючи відмову у здійсненні перерахунку пенсії відповідач виходив з того, що у чинному пенсійному законодавстві відсутні правові норми щодо проведення перерахунку пенсій прокурорам. Надаючи оцінку вказаним аргументам відповідача, суд виходить з такого.
Як зазначено судом вище, Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 (надалі - Рішення №7-р(ІІ)/2019) положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України".
У пункті 2 резолютивної частини Рішення №7-р(ІІ)/2019 визначено, що положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, відповідні положення втратили чинність 13 грудня 2019 року.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За змістом частини першої статті 97 Закону України "Про Конституційний Суд України" Суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.
Так, Конституційний Суд України у пункті 3 резолютивної частини Рішення №7-р(ІІ)/2019 установив такий порядок його виконання:
частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (тобто, з 13 грудня 2019 року);
частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Отже, з огляду на ухвалення Конституційним Судом України Рішення №7-р(ІІ)/2019 у Законі №1697-VII з 13.12.2019 відсутня вимога про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України. Натомість підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є збільшення вислуги років відповідної категорії працівників, як те передбачено частиною двадцятою статті 86 Закону №1697-VII.
Одночасно, варто зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. Час роботи депутата у місцевій раді на постійній основі зараховується до загального і безперервного стажу роботи (служби) депутата, а також стажу роботи (служби) за тією спеціальністю, за якою він працював до обрання на виборну посаду в раді.
З системного аналізу положень Закону України «Про прокуратуру» (з урахуванням ухваленого Конституційним Судом України Рішення №7-р(ІІ)/2019) та положень Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» у позивача, як працюючого пенсіонера, з 13.12.2019 наявне право на перерахування пенсії у зв'язку зі збільшенням вислуги років за кожні два відпрацьовані роки на виборній посаді міського голови.
Разом з тим, суд не бере до уваги твердження позивача про необхідність врахування при перерахунку пенсії саме у зв'язку зі збільшенням вислуги років за кожні два відпрацьовані роки на виборній посаді довідки прокуратури Рівненської області №18-138 від 28.02.2020, оскільки довідка такого змісту враховуються при проведенні перерахунку пенсії з підстав підвищення заробітної плати відповідної категорії працівників.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19.10.2004 року, пункт 50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13.01.2011 року, пункт 54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30.10.2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як встановлено судом, порушене право позивача полягає у прийнятті суб'єктом владних повноважень рішення про відмову у здійсненні перерахунку. Відтак, у межах спірних правовідносин належним та достатнім способом судового захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування індивідуального акта - рішення про відмову позивачу в перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з двома відпрацьованими роками, збільшенням вислуги років, а не визнання протиправними відповідних дій відповідача.
Таким чином, позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.
Аналізуючи у сукупності фактичні обставини справи та норми закону, виходячи з принципу верховенства права, з метою повного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 10.04.2020 №4999-5030/Ш-02/8-1700/20 про відмову в здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру», не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Частина третя статті 245 КАС України передбачає, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З огляду на встановлену під час розгляду справи протиправну відмову пенсійного органу у перерахунку пенсії, викладену у рішенні від 10.04.2020 №4999-5030/Ш-02/8-1700/20, з метою відновлення прав, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» з 13 грудня 2019 року у зв'язку з двома відпрацьованими роками, збільшенням вислуги років.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн., що підтверджено квитанцією від 12.06.2020 №27.
Як зазначено вище, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню внаслідок обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.
При цьому, предметом спору у даній справі є відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії та зобов'язання органу Пенсійного фонду України відновити порушене право.
Відповідно, обрання неналежного способу захисту порушених прав фактично не змінює тієї обставини, що вимоги позивача є правомірними.
З огляду на викладене та враховуючи, що заявлені позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з корегуванням обраного позивачем способу судового захисту, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 10.04.2020 №4999-5030/Ш-02/8-1700/20 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» з 13 грудня 2019 року у зв'язку з двома відпрацьованими роками, збільшенням вислуги років.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 31 липня 2020 року.
Суддя В.В. Щербаков