03 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/3153/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача, адвоката Зогаля Олександра Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання неправомірним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання неправомірним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 14.04.2020 №04.2-30/322/02.22-06. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 недоотриману ОСОБА_2 за період з 1.01.2016 по 31.12.2017 пенсію у розмірі 54585,93 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.
24.07.2020 судом одержано відповідь на відзив, у якій представник позивача просив вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.
Відповідач 29.07.2020 надав до суду заяву разом із запереченнями проти ухвалення додаткового рішення у справі, що мотивована посиланням на пропуск представником позивача строку для подання заяви про розподіл витрат та правничу допомогу та, як наслідок, наявність підстав для залишення цієї заяви без розгляду /а.с. 65-67/.
Згідно з частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд врахував, що представником позивача у поданій до суду позовній заяві було зазначено щодо необхідності розподілу витрат ОСОБА_1 . на професійну правничу допомогу, а заяву з даного питання подано до суду у п'ятиденний строк з дня ухвалення рішення у справі.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, у цій справі є підстави для розгляду питання про ухвалення додаткового рішення з питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
А тому, доводи відповідача щодо наявності підстав для залишення цієї заяви без розгляду суд визнає необґрунтованими.
При цьому суд виходить з того, що форму заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу КАС України не визначено, а тому викладення такої заяви у поданій до суду відповіді на відзив суд визнає прийнятним, оскільки ця заява відповідає загальним вимогам, що визначені статтями 166, 167 КАС України.
Розглянувши заяву представника позивача та матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
За змістом статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, як визначено частиною дев'ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системно проаналізувавши наведені вище норми КАС України, суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16, від 18.10.2018 у справі №813/4989/17.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.
У цій справі представник позивача просить стягнути з відповідача витрати ОСОБА_1 на правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.
На підтвердження розміру витрат адвокатом Зогалем О.М. надані копії: договору про надання правової допомоги від 1.06.2020 /а.с. 72/, акта приймання-передачі послуг /а.с. 71/; ордер та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю /а.с. 17, 73/ та копію квитанції від 23.07.2020 №8 /а.с. 71/.
Дослідивши надані представником позивача документи, суд враховує такі обставини.
Як слідує зі змісту акта від 23.07.2020, адвокатом надані клієнту такі послуги: вивчення документів, аналіз законодавства, усна консультація позивача з відновлення порушених прав тривалістю 12 годин вартістю 1000,00 грн; складання позовної заяви, формування та виготовлення додатків до позовної заяви, сплата судового збору, підписання позовної заяви, подання позовної заяви до суду тривалістю 40 годин вартістю 2500,00 грн, складання клопотання, виготовлення додатків до клопотання, подання до суду тривалістю 30 годин вартістю 1000,00 грн, складання відповіді на відзив, направлення відповідачу, подання до суду тривалістю 16 годин вартістю 1000,00 грн /а.с. 71/.
Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 КАС України, виходить із такого:
- дана справа відноситься до справ незначної складності;
- розгляд справи проведено без участі сторін у порядку письмового провадження;
- позовна заява фактично складена на трьох аркушах;
- до позовної заяви додані копії документів на одинадцяти аркушах;
- позов носить немайновий характер.
Дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.
Заявлена представником позивача тривалість складення клопотання від 24.06.2020 (30 годин) не витримує жодної критики, адже це клопотання стосується залучення до матеріалів справи документів на трьох аркушах /а.с. 25-28/.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у порядку письмового провадження) відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України, а згідно з частиною третьою зазначеної статті у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив. Отже, подання позивачем відповіді на відзив у справах даної категорії не передбачено.
Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Оцінивши обставини цієї справи та надані представником позивача докази у їх сукупності, суд, беручи до уваги ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково та враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 1500,00 грн.
Керуючись статтями 134, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Ухвалити в адміністративній справі №440/3153/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання неправомірним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити певні дії додаткове рішення, яким стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн (одна тисяча п'ятсот гривень).
Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.О. Кукоба