Справа № 420/7106/20
03 серпня 2020 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Катаєва Е.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зупинення дії припису,-
До суду з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_1 до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому позивач просить ухвалити рішення про задоволення позовних вимог про зупинення дії припису про демонтаж тимчасової споруди (металевого павільйону) площею 11,6 кв. м, що розміщений за адресою АДРЕСА_1 , до визначення особи її власника в порядку спадкування.
Позивач зазначила, що вказана споруда належала ОСОБА_4 , якій ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилась спадщина, у тому числі на вказану споруду.
Позивач зазначила, що вона не отримала станом на сьогодення права власності на частину спадкового майна, у тому числі на вказану тимчасову споруду.
На даний час ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси (суддя Бабаков В.П.) відкрите провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання за позивачкою права одноособової власності на все спадкове майно, що входить до спадщини, яка відкрилася після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , до якого входить також тимчасова металева споруда площею 11,6 кв. м, яка розміщена по АДРЕСА_1 .
Вона зверталась до відповідача із заявою про зупинення дії припису про демонтаж вказаної тимчасової металевої споруди до отримання нею на підставі судового рішення права власності на цю споруду в порядку спадкування за заповітом та укладення із управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради договору на користування земельною ділянкою. Проте відповідач не зупинив дію припису. Вона звернулась до суду з вказаним позовом.
Таким чином, позивач у зв'язку з наявністю цивільно-правового спору на даний час не є власником або користувачем майна щодо якого відповідачем наданий припис.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, крім іншого, немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно приписів ч.1,ч.2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень ;3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Проте позов не містить позовних вимог у відповідності до положень ст.5 КАС України.
Пунктом 1 ч.1 ст.170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Вивчивши позов та надані до нього докази, суд дійшов висновку, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1, п.2 ч. 1 ст.4 КАС України адміністративна справа-переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст.4 КАС України)
Таким чином, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору. Наявність у суб'єкта владних управлінських функцій означає, що він наділений адміністративною правосуб'єктністю, яка реалізується через певний обсяг конкретних прав і обов'язків (повноважень), необхідних для здійснення управлінської діяльності в тій чи іншій сфері публічної влади.
Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1 ч.1 ст.19 КАС України).
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. У даному випадку відсутній предмет перегляду.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 13.06.2018 року зазначила, система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів і свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Велика палата Верховного Суду ще раз зауважила, що спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено в ст.15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій): суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Суд вважає, що у даному випадку позивач звернувся до адміністративного суду помилково, застосувавши звернення до адміністративного суду, замість інституту забезпечення позову у цивільній справі, яка розглядається судом щодо спадщини, в яку входить вказана тимчасова споруда.
В межах розгляду цивільної справи відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Таким чином, питання забезпечення позову щодо спірного майна по цивільній справі відноситься до повноважень Суворовського районного суду міста Одеси, в провадженні якого знаходиться справа щодо визнання права власності у порядку спадкування на вказану тимчасову споруду.
Суд дійшов висновку, що питання, яке ставить позивач у позовній вимогі поданій справі не належить до розгляду адміністративним судом у порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.170 КАС України,-
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за її позовом до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зупинення дії припису.
Адміністративний позов з додатками повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що питання, які ставить позивач у позові, повинні розглядатися у порядку цивільно-процесуального судочинства .
Ухвала суду може бути оскаржена у порядку та строки встановлені ст.ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва