31 липня 2020 р. № 400/2940/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича, вул.Пушкінська, 17-а, оф.13, м. Миколаїв, 54001
треті особи:Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", вул. Фізкультури, 28Д, м. Київ, 03150
про:визнання протиправними та скасуавння постанов від 30.06.2020 ВП №62168063, від 01.07.2020 ВП №62168063, від 13.07.2020 ВП №62168063,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:
визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича (надалі - Виконавець або відповідач) від 30.06.2020 про опис та арешт майна (коштів) боржника, що була винесена у зведеному виконавчому провадженні № 62168063;
визнати протиправною та скасувати постанову Виконавця від 01.07.2020 про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні, що була винесена у зведеному виконавчому провадженні № 62168063;
визнати протиправною та скасувати постанову Виконавця від 13.07.2020 про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, що була винесена у зведеному виконавчому провадженні № 62168063.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 (боржник у вказаному зведеному виконавчому провадженні), зокрема, зазначила, що оскаржувані постанови спрямовані на звернення стягнення на нерухоме майно, що належить їй на праві власності, - житловий будинок з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (надалі - Будинок ). Оскільки Будинок відповідає ознакам майна, наведеним у Законі України від 03.06.2014 № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (надалі - Закон № 1304), його (Будинку) примусове стягнення (відчуження без згоди власника) є незаконним.
Ухвалою від 23.07.2020 суд частково задовольнив заяву позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на примусове відчуження Будинку без згоди власника (позивача), а також шляхом заборони Державному підприємству «СЕТАМ» вчиняти будь-які дії, спрямовані на примусове відчуження Будинку без згоди власника (позивача).
Відповідач позов не заперечив.
В судове засідання позивач (її представник), відповідач (його представник) не прибули.
На підставі частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у письмовому провадженні.
Як встановлено судом, 11.07.2008 Закрите акціонерне товариство «ОТП Банк» (надалі - Банк) і позивач уклали кредитний договір № ML-400/094/2008, відповідно до якого ОСОБА_1 був наданий кредит для придбання нерухомого майна (Будинку) в сумі 64 000 дол. США (надалі - кредитний договір, арк. спр. 28-34).
В цей саме день (11.07.2008) ОСОБА_1 придбала Будинок у власність, що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна, що був укладений ОСОБА_2 і позивачем (арк. спр. 35), та витягом з Державного реєстру правочинів (арк. спр. 36). Право власності ОСОБА_1 було зареєстровано 17.07.2008, що підтверджується відповідним витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (арк. спр. 37).
Також 11.07.2008 Банк і позивач, з метою забезпечення повного і своєчасного виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, уклали договір іпотеки № PML-400/095/2008, предметом якої є Будинок.
Згідно з паспортом, позивач з 12.08.2008 зареєстрована за адресою Будинку.
22.05.2020 Виконавець відкрив:
виконавче провадження № 62166614 з виконання виконавчого напису, виданого 13.09.2010 приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Бондар І.М., про звернення стягнення на нерухоме майно - Будинок, за рахунок реалізації якого пропонувалось задоволення вимог ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА» (правонаступника Банку), що виникли у зв'язку із заборгованістю ОСОБА_1 за кредитним договором, яка у гривневому еквіваленті становила 550 167,35 грн. (арк. спр. 12-13);
виконавче провадження № 62167514 з виконання виконавчого листа № 2-4034, виданого 18.04.2013 Ленінським районним судом м. Миколаєва, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитом в загальній сумі 589 516 грн. (арк. спр. 14);
виконавче провадження № 62167974 з виконання виконавчого листа № 2-4034/2011, виданого 18.04.2013 Ленінським районним судом м. Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 850 грн. витрат на судовий збір (850 грн.) та 60 грн. на інформаційно-технічне забезпечення (арк. спр. 15).
Також 22.05.2020 Виконавець виніс постанову про об'єднання виконавчих проваджень №№ 62166614, 62167514 у зведене виконавче провадження № 62168063 (арк. спр. 16), та постанову про приєднання виконавчого провадження № 62168063 виконавчого провадження № 62167974 (арк. спр. 17).
30.06.2020 Виконавець у зведеному виконавчому провадженні № 62168063 виніс постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою, з посиланням на статтю 56 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі - Закон № 1404), наклав арешт на Будинок (надалі - Постанова про арешт, арк. спр. 18-20).
01.07.2020 Виконавець у зведеному виконавчому провадженні № 62168063 виніс постанову про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні. Цією постановою фізична особа - підприємець ОСОБА_4 був залучений для участі у виконавчому провадженні з метою проведення аерофотозйомки Будинку (надалі - Постанова про залучення спеціаліста, арк. спр. 21-23).
13.07.2020 Виконавець у зведеному виконавчому провадженні № 62168063 виніс постанову про призначення, з метою визначення вартості Будинку, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (Приватне підприємство «Ажіо в особі Кононенко Таісії Борисівни) для участі у виконавчому провадженні (надалі - Постанова про призначення оцінювача, арк. спр. 24-25).
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Згідно зі статтею 33 Закону України від 05.06.2003 № 898-IV «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1404, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
При цьому, частиною сьомою статті 51 Закону № 1404 встановлено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
Підпунктом 1 пункту 1 Закону № 1304 (набув чинності 07.06.2014) Верховна Рада України постановила, що протягом дії цього Закону не може бути примусове стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Оскільки Будинок (предмет іпотеки) використовується як місце постійного проживання ОСОБА_1 , у власності позивача не знаходиться інше нерухоме житлове майно; площа Будинку не перевищує 250 кв. метрів, то він не може бути примусово стягнутий.
Відповідно, дії Виконавця, спрямовані на примусове стягнення Будинку, суперечать Закону № 1304.
Частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 10.04.2019 у справі № 726/1538/16-ц (провадження № 14-111цс19) Велика Палата Верховного Суду, зокрема, зазначила: «… мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави). Крім того, згідно з пунктом 4 Закону № 1304-VII протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Вказаний Закон є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності. Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону не підлягає виконанню …».
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що винесення Виконавцем Постанови про арешт, Постанови про залучення спеціаліста, Постанови про призначення оцінювача суперечить вимогам Закону № 1304, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Також, на підставі частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, суд кваліфікував неподання відповідачем відзиву на позов без поважних причин як визнання ним позову.
Судові витрати (сплачена позивачем сума судового збору), відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають стягненню на користь позивача з відповідача.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича (вул.Пушкінська, 17-а, оф.13, м. Миколаїв, 54001, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича про опис та арешт майна (коштів) боржника, винесену 30.06.2020 у зведеному виконавчому провадженні № 62168063.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні, винесену 01.07.2020 у зведеному виконавчому провадження № 62168063.
4. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, винесену 13.07.2020 у зведеному виконавчому провадженні № 62168063.
5. Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича (вул. Пушкінська, 17-а, оф. 13, м. Миколаїв, 54001, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 411,90 грн. та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 630,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Птичкіна