30 липня 2020 року ЛуцькСправа № 803/738/17
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Андрусенко О. О.,
при секретарі судового засідання Савчук О. І.,
за участю представника позивача Миронця Р. М.,
представника відповідача Виш А. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Ковельське шляхово-будівельне управління №63» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне акціонерне товариство «Ковельське шляхово-будівельне управління №63» (далі - ПрАТ «Ковельське ШБУ №63») звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 12.06.2017 за №0004561409, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 261 402,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 174 268,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 87 134,00 грн.; від 12.06.2017 за №0004571409, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 138 482,90 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 92 321,93 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 46 160,97 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі акту від 17.05.2017 №1706/03-20-14-09/03449019 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПрАТ «Ковельське ШБУ №63» щодо правильності нарахування та сплати ПДВ та податку на прибуток за результатами взаєморозрахунків з ТОВ «Реалбуд-М» за період з 01.01.2016 по 31.12.2016». Перевіркою встановлено наступні порушення: пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 92 321,93 грн., в тому числі за травень 2016 року в розмірі 5 366,65 грн., червень 2016 року - в розмірі 43 893,16 грн., липень 2016 року - в розмірі 4 979,98 грн., серпень 2016 року - в розмірі 31 892,78 грн. та грудень 2016 року - в розмірі 6 189,39 грн.; пунктів 44.1, 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, статтей 9, 2, 3, 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 15 Положення (стандартів) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», пункту 19 Положення (стандартів) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік в сумі 174 268,00 грн., в тому числі за півріччя 2016 року на суму 60 414,00 грн., три квартали 2016 року - на суму 113 854,00 грн.
Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки вважає, що наявність виробничих потужностей (складського приміщення, офісу, найманих працівників, техніки, обладнання), встановлення договірних відносин, фактів приймання-передачі товару від постачальника до покупця, які підтверджуються видатковими накладними на отриманий товар, фактів транспортування вантажу, які підтверджуються товарно-транспортними накладними, інших документів щодо обліку товару, дають ПрАТ «Ковельське ШБУ №63» право на включення до витрат та податкового кредиту з ПДВ сум коштів, понесених у зв'язку із придбанням порошку мінерального неактивованого в загальній кількості 1095,5 т на суму 1 161 786,90 грн., в тому числі ПДВ - 193 631,20 грн. в Товариства з обмеженою відповідальністю «Реалбуд-М» (далі - ТОВ «Реалбуд-М»).
Позивач вказує, що покладання відповідальності за фактичну відсутність виробничих потужностей у постачальника на ПрАТ «Ковельське ШБУ №63», а відтак зняття відповідних сум з витрат та податкового кредиту з ПДВ, ґрунтується не на фактичних показниках податкового та бухгалтерського обліку ПрАТ «Ковельське ШБУ №63», а на суб'єктивних висновках перевіряючих, що зроблені виходячи лише з формальних міркувань, що також прямо суперечить приписам статті 3 та статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якими визначено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, який опирається на принцип превалювання сутності над формою (тобто обліку операцій відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).
Представник відповідача у запереченні на адміністративний позов пред'явленні позовні вимоги заперечила з наступних підстав.
В ході проведеної перевірки ПрАТ «Ковельське ШБУ №63» встановлено наступні ознаки нереальності операцій з ТОВ «Реалбуд-М»:
- в товарно-транспортних накладних не вказано повної адреси пункту навантаження товару, у зв'язку з чим неможливо встановити рух товару зі складу;
- відповідно до наданих видаткових накладних від ТОВ «Реалбуд-М» на відвантаження товару на адресу ПрАТ «Ковельське ШБУ №63», у графі «основний склад» не вказано відомості місцезнаходження такого складу, з якого відпущено товар для реалізації та не зазначено відповідальну особу постачальника;
- відповідно до листа Регіонального сервісного центру МВС в Рівненській області від 21.12.2016 №318/17-3606 встановлено, що згідно наявних баз даних станом на 21.12.2016 за ТОВ «Реалбуд-М» транспортні засоби не зареєстровані;
- відповідно до інформаційних баз, наявних в контролюючому органі встановлено, що ТОВ «Реалбуд-М» не подає звіти 1-ДФ за звітні періоди ІІ - IV квартали 2016 року, що свідчить про відсутність у даного платника податків найманих працівників;
- під час перевірки ПрАТ «Ковельське ШБУ №63» надано сертифікат відповідності на мінеральний порошок ІІ марки неактивований з вапняків Максимівського родовища як дрібнозернистий наповнювач в асфальтобетонних сумішах. Даний сертифікат виданий виробнику Публічному акціонерному товариству «Тернопільський кар'єр» (далі - ПАТ «Тернопільський кар'єр»). Однак, в Єдиному державному реєстрі податкових накладних взаємовідносини ТОВ «Реалбуд-М» з ПАТ «Тернопільський кар'єр» не значаться.
Таким чином, перевіркою не встановлено джерело походження, виробника товарів, придбання яких задокументовано видатковими накладними, виписаними за реквізитами ТОВ «Реалбуд-М» та не підтверджено рух товарів в ланцюгу постачання.
Одночасно, перевіркою встановлено, що ТОВ «Реалбуд-М» задіяне у схемах ухилення від сплати податків. Досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №32016180000000088, за фактом придбання та створення суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема і ТОВ «Реалбуд-М», з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, встановлено, що службові особи ТОВ «Реалбуд-М» не маючи в наявності трудових ресурсів, будь-яких основних фондів та виробничих потужностей декларувало поставку товарів без відповідного їх придбання.
Посилається на правомірність висновків контролюючого органу, зроблених при проведенні перевірки та вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення сформовані у відповідності до норм діючого законодавства і підстав для їх скасування немає. Просила в задоволенні позову відмовити.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03.07.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 12.06.2017 за №0004561409 та №0004571409.
Постановою Верховного Суду від 16.04.2020 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03.07.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 прийнято до провадження дану справу, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено у даній справі підготовче засідання на 10:00 12.06.2020.
11.06.2020 представником відповідача було подано пояснення у справі з урахуванням висновків Верховного Суду у яких просить у задоволенні позову відмовити, оскільки, проводячи дану перевірку, контролюючий орган виходив з того, що позивач здійснює свою діяльність виключно з метою надання вигоди третім особам, шляхом формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 допущено у справі заміну первісного відповідача Головне управління ДФС у Волинській області його правонаступником Головним управлінням ДПС у Волинській області.
30.06.2020 року представником позивача було подано додаткові обґрунтування, у яких вказує, що відповідно до ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 02.12.2019 у справі №569/7703/18 кримінальне провадження №32016180000000088, яке було внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.09.2016 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 КК України закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 284 КПК України, у зв'язку з набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння вчинене особою. Крім того вказує, що для підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем було надано накладні, товарно-транспорті накладні, договори, виписки банку та інші документи, які підтверджують реальність придбання товарів. Додатково представник позивача надав матеріальні звіти за квітень-вересень 2016 року, акти заготовки і переробки матеріалів, звіти про витрати основних матеріалів у будівництві. У свою чергу, для підтвердження реальності ділової мети вказаних господарських операцій, представник позивача надав копії договорів, накладних, актів виконаних робіт, виписок банку щодо подальшого продажу придбаних товарів, які використовувались для виробництва асфальтобетонної суміші. Також надав копії листів від їхніх покупців, які підтверджують реальність здійснення ними продажу вказаним покупцям товарів (асфальтобетонної суміші). Враховуючи вищезазначене, на думку представника позивача, всі вищезазначені документи та ті документи, що є у матеріалах справи підтверджують дотримання ними норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10:00 год. 30.07.2020.
У судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити повністю, з підстав викладених у позові та додаткових обґрунтуваннях, у свою чергу представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у запереченні на позов та поясненнях.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ПрАТ «Ковельське ШБУ №63» зареєстроване як юридична особа 19.12.1991 та перебуває на обліку як платник податків в Ковельській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним зареєстрованим видом економічної діяльності товариства є будівництво доріг та автострад (а.с.11, том 1).
01.03.2016 між ТОВ «Реалбуд-М» (продавець) та ПАТ «Ковельське шляхово-будівельне управління №63» (покупець) укладено договір поставки товару, за умовами якого постачальник зобов'язується постачати товар (порошок мінеральний неактивований) партіями. Доставка товару здійснюється продавцем. Перехід права власності відбувається в момент поставки (оплати) відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною. Вартість кожної партії товару, що поставляється за цим договором, визначається в видатковій накладній на товар. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 5 днів з моменту отримання (а.с.53, том 1).
В період з 27.04.2017 по 11.05.2017 ГУ ДФС у Волинській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПрАТ «Ковельське ШБУ №63» щодо правильності нарахування та сплати ПДВ та податку на прибуток за результатами взаєморозрахунків з ТОВ «Реалбуд-М» за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 17.05.2017 року №1706/03-20-14-09/03449019 (а.с.13-29, том 1).
Перевіркою встановлено наступні порушення: пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 92 321,93 грн., в тому числі за травень 2016 року в розмірі 5 366,65 грн., червень 2016 року - в розмірі 43 893,16 грн., липень 2016 року - в розмірі 4 979,98 грн., серпень 2016 року - в розмірі 31 892,78 грн. та грудень 2016 року - в розмірі 6 189,39 грн.; пунктів 44.1, 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, статтей 9, 2, 3, 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 15 Положення (стандартів) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», пункту 19 Положення (стандартів) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік в сумі 174 268,00 грн., в тому числі за півріччя 2016 року на суму 60 414,00 грн., три квартали 2016 року - на суму 113 854,00 грн.
Не погодившись з висновками перевірки, позивач подав до ГУ ДФС у Волинській області заперечення на акт перевірки (а.с.39-41, том 1), проте листом від 08.06.2017 №4089/03-20-14-09 ГУ ДФС у Волинській області повідомила, що висновок акту перевірки від 17.05.2017 №1706/03-20-14-09/03449019 відповідає вимогам чинного законодавства та підстав для задоволення вимог викладених в запереченні немає (а.с.42-50, том 1).
За наслідками перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення: від 12.06.2017 за №0004561409, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 261 402,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 174 268,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 87 134,00 грн. (а.с.51, том 1); від 12.06.2017 за №0004571409, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 138 482,90 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 92 321,93 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 46 160,97 грн. (а.с.52, том 1).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 ПК України).
Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (частина перша статті 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.
Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
За змістом частин першої та другої статті 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Відповідно до наведеного вище визначення господарської операції пов'язане з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно із пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Підставою для відмови у праві на податковий кредит може слугувати лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником (виконавцем робіт) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ та валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та висновків Верховного Суду у постанові від 16.04.2020 судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню: реальність задекларованих господарських операцій; наявність ділової мети у розглядуваних операціях; підтвердження або спростування добросовісності позивача; оцінення дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції, а також результати розгляду зазначеного кримінального провадження.
Як було встановлено судом за період охоплений перевіркою ПрАТ «Ковельське ШБУ №63» перебувало у господарських відносинах з контрагентом ТОВ «Реалбуд-М».
На виконання умов договору поставки від 01.03.2016 ТОВ «Реалбуд-М» реалізовано на адресу ПрАТ «Ковельське ШБУ №63» товар номенклатурою порошок мінеральний неактивований в загальній кількості 1095,5 т на суму 958 156,00 грн ., в тому числі ПДВ - 193 631,20 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 82, 84, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 98, 100, 102, 104, 106, 108, 110, 112, 114, 116, 118, том 1), рахунками на оплату (а.с.55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99, 101, 103, 105, 107, 109, 111, 113, 115, 117, 119, том 1), товарно-транспортними накладними (а.с.120-152, том 1) та податковими накладними (а.с.153-177, том 1) наявними в матеріалах справи.
Оприбуткування вказаних товарно-матеріальних цінностей здійснено матеріально-відповідальною особою по будівельній ділянці асфальто-бетонного заводу ПрАТ «Ковельське ШБУ №63» ОСОБА_1 на підставі видаткових та товарно-транспортних накладних, який згідно наказу від 03.01.2013 прийнятий на роботу майстром виробництва АБЗ з 08.01.2013.
Розрахунки за придбаний товар проведено шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в установі банку, що підтверджується наявними банківськими виписками (а.с.188-203, том 1).
Крім того, для підтвердження реальності здійснення задекларованих господарських операцій представником позивача було подано матеріальні звіти за квітень-вересень 2016 року (а.с.207-248, том 1), акти заготовки і переробки матеріалів (а.с.1-26, том 2), звіти про витрати основних матеріалів у будівництві (а.с.185-212, 223- 231, 245-251, том 3, 1-26, 41-60, 75-99, том 4). Також в матеріалах справи наявні звіти про дебетові і кредитові операції по рахунку НОМЕР_1 ПрАТ «Ковельське ШБУ №63» з 10.05.2016 по 29.06.2016, серед яких є і операції з ТОВ «Реалбуд-М» (а.с.179-187, том 1).
У свою чергу для підтвердження реальності ділової мети вказаних господарських операцій, представник позивача надав копії договорів, накладних, актів виконаних робіт, виписок банку щодо подальшого продажу придбаних товарів, які використовувались для виробництва асфальтобетонної суміші. Також надав копії листів від їхніх покупців, які підтверджують реальність здійснення ними продажу вказаним покупцям товарів (асфальтобетонної суміші) (а.с.100-250, том 4; 1-250, том 5; 1-96, том 6).
Зазначені вище документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44 ПК України, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.
Суд звертає увагу, що висновки про порушення ПрАТ «Ковельське ШБУ №63» норм ПК України обумовлюються лише наявністю порушень з боку контрагента ТОВ «Реалбуд-М» та інформацією з матеріалів досудового розслідування в кримінальній справі.
Однак, відповідно до ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 02.12.2019 у справі №569/7703/18 кримінальне провадження №32016180000000088, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.09.2016 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 КК України закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 284 КПК України, у зв'язку з набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння вчинене особою (а.с.127-129, том 3). При цьому, доказів того, що особа визнала свою вину в інкримінованому злочині суду не надано і судом не встановлено.
Також суд звертає увагу на той факт, що в матеріалах справи відсутні докази встановлення контролюючим органом обставин на підтвердження того, що ПрАТ «Ковельське ШБУ №63» та ТОВ «Реалбуд-М» діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Більш того, відповідачем не зазначено жодного доказу наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «Реалбуд-М», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.
Крім того, згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.
Відповідно до підпункту 4.1.3 пункту 4 ПК України податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.
Тобто, якщо навіть припустити, що ТОВ «Реалбуд-М» здійснювало фіктивну діяльність, то відповідальність за таке порушення має нести саме це підприємство, а не підприємство позивача, оскільки останнє не має відношення до незаконної діяльності контрагента та не було обізнано про її здійснення і не вчиняло незаконних дій щодо такої діяльності. Доказів протилежного відповідачем не надано.
Чинне законодавство України покладає відповідальність на особу, яка вчинила порушення певних норм податкового законодавства, і не містить норм, які можуть бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.
Крім того, існує так звана «презумпція добросовісності платника податків» яка означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.
Якщо податковий орган володіє інформацією про такі зловживання зі сторони певної юридичної особи, він може вжити необхідних заходів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, такі заходи є неприпустимими за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь платника податків у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення.
Суд зазначає, що законодавство України не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та наявність в нього офісу, персоналу чи матеріальних цінностей перед тим, як відносити сплачені суми до витрат і суми ПДВ до податкового кредиту.
Крім того, норми ПК України не ставлять формування валових витрат та податкового кредиту в залежність від подання чи неподання звітності контрагентами платника податку до податкового органу та декларування ними у такій звітності податкових зобов'язань.
Платник податків не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б свідчила про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Отже, на думку суду, позивачем були вчинені всі необхідні дії для досягнення конкретних економічних результатів від господарських операцій з контрагентом ТОВ «Реалбуд-М».
Щодо висновків податкового органу в акті перевірки про відсутність у ТОВ «Реалбуд-М» можливостей для виконання господарських зобов'язань перед ПрАТ «Ковельське ШБУ №63» по укладеному договору, то слід зазначити, ТОВ «Реалбуд-М» як господарюючий суб'єкт не було позбавлене можливості залучати для виконання умов укладеного з ПрАТ «Ковельське ШБУ №63» договору організації, які мають трудові ресурси, засоби, техніку, обладнання, необхідні для виконання договірних зобов'язань.
На думку суду, відповідачем не доведено, що господарські операції між ПрАТ «Ковельське ШБУ №63» та ТОВ «Реалбуд-М», по яких позивач формував податковий кредит, не носили реального характеру, оскільки позивач надав належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують факт здійснення господарських операцій та отримання товару в межах здійснення господарської діяльності позивача.
Всі надані первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом (товар поставлений, кошти сплачені, зобов'язання сторін по договору виконані), а також спричинення цими операціями реальних змін майнового стану позивача, що підтверджує наявність руху його активів, що є визначальною ознакою реальності господарських операцій між позивачем та зазначеним вище контрагентом.
Відповідно, сформований позивачем на підставі виписаних ТОВ «Реалбуд-М» податкових накладних податковий кредит підтверджений належними та допустимими доказами.
Висновки відповідача про безтоварність господарських операцій позивача, базуються виключно на припущеннях, не підтверджених належними та допустимими доказами і фактично повністю спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що вчинені позивачем господарські операції з ТОВ «Реалбуд-М», не викликають сумніву в їх реальності, та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на формування витрат, а тому висновки відповідача про те, що господарська операція із придбання у ТОВ «Реалбуд-М» не відбулася у дійсності, та відповідно про порушення позивачем податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ «Реалбуд-М», мають характер припущень та є необґрунтованими, тому не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.
Така правова позиція суду узгоджується також з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
Суд звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.
Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського Суду з прав людини.
Зокрема, у рішенні в справі «Щокін проти України» (пункт 49) Європейський Суд з прав людини вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пунктах 50-51 згаданого рішення Європейського Суду з прав людини зазначено: «Найпершою та найбільш важливою вимогою статті 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише «на умовах, передбачених законом» і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття «закону») вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні.» Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.
З огляду на викладене суд вважає, що в ході судового розгляду адміністративної справи позивач належними та допустимими доказами підтвердив, що при формуванні даних бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинах з ТОВ «Реалбуд-М» діяв у відповідності до приписів податкового законодавства, і такі дані ґрунтуються на первинних документах, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, у той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимим доказами, а відтак, позов необхідно задовольнити, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.06.2017 за №0004561409 та №0004571409.
Крім того, згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наведене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути 5998,27 грн. судового збору, сплаченого відповідно до платіжного доручення №594 від 20.06.2017 (а.с.2).
Керуючись статтями 243 ч. 3, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 12 червня 2017 року за №0004561409 та №0004571409.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 43143484) на користь Приватного акціонерного товариства «Ковельське шляхово-будівельне управління №63» (45001, Волинська область, місто Ковель, вулиця Брестська, будинок 198, ідентифікаційний код юридичної особи 03449019) судовий збір у розмірі 5 998, 27 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім грн. 27 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя О. О. Андрусенко
Повний текст судового рішення складено 03.08.2020.