м. Вінниця
03 серпня 2020 р. Справа № 120/3392/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, визнання неправомірною та незаконною постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.06.2020 року, зобов'язання вчинити дії,
У липні 2020 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - відповідач), у якому просив:
1) визнати неправомірною та незаконною постанову державного виконавця відділу примусового виконання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Плахотнюк Н.Ю. від 30.06.2020 року про повернення виконавчого документа стягувачу як постановлену внаслідок бездіяльності та неповноти виконавчих дій державного виконавця;
2) зобов'язати державного виконавця:
- відповідно до вимог ч. 1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копію відповідної постанови не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення надсилати сторонам виконавчого провадження; у супровідних вказувати реальні дати оформлення та відправлення документів;
- відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» роз'яснювати стягувачу, як рішення, дії ї бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб ДВС можуть бути оскаржені стягувачем до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу ДВС вищого рівня чи до суду; не обмежувати права стягувача щодо оскарження шляхом уникання від цих роз'яснень в своїх постановах;
- відповідно до вимог ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема:
- розглядати заяву стягувача про подачу виконавчого листа повністю, проводити зазначені виконавчих дій, надавати відповіді, приєднувати копії відповідних документів до відповіді (постанови);
- перевірку виконання боржником зобов'язань здійснювати, зокрема, шляхом виклику боржника для періодичного одержання від нього необхідних пояснень, а також, за необхідністю, проводити дії щодо приводу боржника через органи внутрішніх справ та притягнення боржника до адміністративної та кримінальної відповідальності за ухилення від сплати боргу;
- вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
- отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника.
3) Зобов'язати начальника усунути порушення Закону України «Про виконавче провадження» в своїх діях та бездіяльності, а також державного виконавця:
- з ухиляння від розгляду наведених мною у заяві від 16.09.2019 року про виконання рішення суду обставин, зазначених доказів, прохань (відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та надання належної відповіді з копіями заявлених документів (відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян»);
- бездіяльність щодо прийняття відповідних мір для забезпечення обов'язкового виконання державним виконавцем положень Закону України «Про виконавче провадження», яким чітко визначено обов'язки державного виконавця та алгоритм і послідовність його дій.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 30.06.2020 року виконавчий лист № 120/1293/19-а, виданий Вінницьким окружним адміністративним судом 16.08.2019 року, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату недоплачених сум пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2018 року без урахування обмежень максимального розміру пенсії, повернуто стягувачу.
Позивач з такою постановою не погоджується, вважає її неправомірною та такою, що підлягає скасуванню, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.
Ухвалою суду від 02.06.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу 3-денний строк на подання відзиву на позовну заяву.
Повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, а також направлення позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу здійснено судом з особливостями, визначеними статтями 268, 269, 287 КАС України для розгляду справ з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.
23.07.2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що державним виконавцем 19.09.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої надіслані сторонам виконавчого провадження. Даною постановою роз'яснено ст. ст. 1,19,27,75 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема права та обов'язки сторін виконавчого провадження, проте, ОСОБА_1 дані права були проігноровані.
Вказує, що у відповідь боржником надано лист № 2820/10-1-51/08 від 27.09.2019, в якому повідомляється, що проведено розрахунок розміру пенсії стягувача який станом на 01.07.2018 року склав 10 801,46 грн. без урахування обмежень максимального розміру пенсії та донараховано стягувачу кошти в сумі -7379,41 грн, за період з січня 2018 по липень 2019 (сума доплати з 01.01.2018 по 30.06.2018 у сумі 4213,50 грн. було включено до Порядку № 649 відповідно до рішення суду від 31.05.2019), що підтверджується розрахунком на доплату. Сума доплати з 30 червня (з дати набрання рішення законної сили) по 31 липня 2019 у сумі 162,37 грн. виплачена основною відомістю в серпні місяці 2019 року, разом з основним розміром пенсії. Сума заборгованості у розмірі 3003,54 грн. за період з 01.07.2018 по 30.05.2019 буде виплачена у відповідності до Постанови КМУ № 649 від 22.08.2018 року, якою затверджено «Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду».
Зазначає, що виконання судового рішення органом Пенсійного фонду мало місце, а часткове невиконання судового рішення відбулось з незалежних від боржника причин, які є поважними у розумінні ст. ст. 63,75 Закону України «Про виконавче провадження», що виключає можливість накладення штрафу на боржника.
На думку відповідача, 30.06.2020 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, відповідно до п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». П.п. 2, 3 даної постанови передбачають право стягувача ( ОСОБА_1 ) повторно пред'явити виконавчий документ до виконання, який йому було надіслано одночасно з постановою державного виконавця. Відповідно до ч.5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Враховуючи наведене, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 24.07.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
31.07.2020 року до суду надійшли пояснення третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Головного управління ПФУ у Вінницькій області.
Згідно наданих пояснень, третя особа вважає, що на виконання рішення суду ним проведено перерахунок пенсії позивачу та вжито всіх необхідних заходів з його виконання, про що повідомлено відділ примусового виконання.
Виплата донарахованих сум за період з 01.01.2018 року по 29.06.2018 року здійснюється у відповідності до Постанови КМУ № 649 від 22.08.2018 року, якою затверджено «Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» та за наявності відповідного бюджетного фінансування.
Згідно частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши інші докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31.05.2019 року у справі №120/1293/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнано протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.07.2018 року з урахуванням обмежень максимальним розміром пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату недоплачених сум пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2018 року без урахування обмежень максимального розміру пенсії. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вказане рішення набрало законної сили 23.07.2019 року.
16.08.2019 року Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 120/1293/19-а про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату недоплачених сум пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2018 року без урахування обмежень максимального розміру пенсії.
16.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до начальника управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, у якій просить провести перевірку виконання боржником рішення, що підлягає виконанню відповідно до цього Закону;
викликати компетентних посадових осіб боржника з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; зобов'язати боржника (п.5 ч.5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження») надати письмові пояснення за фактами невиконання рішення;
з метою захисту його інтересів одержати від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб боржника, необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію;
звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення в разі уточнення порядку виконання рішення суду (ст.31 Закону України «Про виконавче провадження»);
залучити в установленому порядку понятих (ст.22 Закону України «Про виконавче провадження»), працівників поліції, інших осіб, а також спеціалістів (ст.20 Закону України «Про виконавче провадження») для виконання рішення суду за місцем розташування об'єктів спору, який боржник зобов'язаний вирішити (ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»);
застосувати під час примусового виконання рішень можливі фото- і кінозйомку, відеозапис; вимагати від посадових осіб боржника пояснень за фактами невиконання рішення або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом. У випадку ухиляння боржника від виконання своїх обов'язків: ініціювати порушення адміністративної, кримінальної справи проти даного боржника(ст. 75,76 Закону України «Про виконавче провадження»).
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 19.09.2019 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №120/1293/19 виданого Вінницьким окружним адміністративним судом 16.08.2019 року про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату недоплачених сум пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2018 року без урахування обмежень максимального розміру пенсії та надано боржнику строк 10 робочих днів для виконання рішення суду, тобто до 03.10.2019 року.
Листом № 2820/10-1-51/08 від 27.09.2019 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило відповідача про те, що 10.07.2019 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31.05.2019 року у справі № 802/2034/18-а виконано в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних витрат за рішенням суду" (далі - Порядок № 649), якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду. Відповідно до Порядку № 20-1 формує реєстр рішень суду та періодично запитує в головних управліннях інформацію щодо судових рішень виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. На виконання вказаного рішення суду Головним управлінням проведено розрахунок розміру пенсії стягувача, який станом на 01.07.2018 року склав - 10801,46 грн. без урахування обмежень максимального розміру пенсії (додаток 1) та донараховано стягувачу кошти в сумі - 7379,41 грн. за період з січня 2018 по липень 2019 (сума доплати з 01.01.2018 по 30.06.2018 у сумі 4213,50 було включено до Порядку № 649 до рішення суду від 31.05.2019 року, що підтверджується розрахунком на доплату (додаток 2). Сума доплати з 30 червня (з дати набрання рішення законної сили) по 31 липня 2019 року у сумі 163,37 грн. виплачена основною відомістю в серпні місяці, разом з новим розміром пенсії, що підтверджується поточним дорученням на доплату (додаток 3). Сума заборгованості у розмірі 3003, 54 грн. за період з 01.07.2018 по 30.06.2019 буде виплачена у відповідності до Порядку № 649, яким затверджено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат на виконання судових рішень після виділення коштів з Державного бюджету на цю мету. Починаючи з серпня 2019 року Головним управлінням буде забезпечено виплату пенсії ОСОБА_1 в новому розмірі з урахуванням судового рішення. Отже, Головним управлінням вжито всіх можливих заходів у відповідності до чинного законодавства щодо виконання судового рішення на користь ОСОБА_1 .
До листа додано розрахунок перерахованої пенсії позивача з 01.07.2018 року, розрахунок від 10 липня 2019 року, витяг з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 30.06.2020 року виконавчий лист № 120/1293/19-а, виданий Вінницьким окружним адміністративним судом 16.08.2019 року, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату недоплачених сум пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2018 року без урахування обмежень максимального розміру пенсії, повернуто стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». У мотивувальній частині цієї постанови вказано, що відповідно до судової практики Верховного Суду України невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів особі, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та
фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу, у такому випадку, жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Також зазначено, що виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення коштів з Державного бюджету. Таким чином, постанови про накладення штрафу за невиконання
судового рішення можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його волевиявлення.
Також у оскаржуваній постанові вказано, що згідно ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом трьох років.
Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Згідно зі статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Водночас умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Так, відповідно до статті 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 2 статті 18 визначено обов'язки державного виконавця.
Положеннями пунктів 1, 16, 22 частини третьої статті 18 Закону №1404 передбачено, що державний виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону № 1404-VIII вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII).
В силу положень пункту 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Відповідно до частини 1 статті 41 Закону № 1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Відповідно до частини 1 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Частиною другою статті 63 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Положеннями частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Особливості відповідальності боржника за невиконання рішення, що зобов'язує його вчинити певні дії визначено у статті 75 Закону № 1404-VIII, якою передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
В оскаржуваній постанові про повернення виконавчого документа стягувачу державний виконавець зазначає, що виплата перерахованих коштів буде проведена відповідно до Постанови КМУ №649 від 22.08.2018 року, якою затверджено «Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» та обґрунтовує неможливість притягнення боржника до відповідальності у вигляді накладення на нього штрафу у зв'язку з наявністю поважних причин невиконання відповідного судового рішення та сформованої з цього приводу судової практики вирішення подібних спорів.
Разом з тим, як підставу повернення виконавчого документу стягувачу державний виконавець зазначає пункт 9 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII.
Аналізуючи зміст зазначеної постанови про повернення виконавчого документу стягувачу та підстави її винесення суд враховує наступне.
Виконання судового рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 802/1293/19-а, яким Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області зобов'язано здійснити перерахунок та виплату недоплачених сум пенсії позивачу пенсії з 01.07.2018 без урахування обмежень максимального розміру пенсії, на час відкриття виконавчого провадження у справі та здійснення виконавчих дій мало здійснюватись відповідно до Порядку № 649, яким безпосередньо визначено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету.
При цьому черговість виконання рішень за цим Порядком визначається датою їх надходжень до боржника. Про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку боржником чи про відсутність таких, відповідне рішення приймає Комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що утворюється в Пенсійному фонді України (пункти 4, 6, 8 Порядку № 649).
Згідно з п. 10 Порядку № 649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
На виконання пункту 3 Порядку № 649, постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 року № 20-1 затверджено Порядок ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 за № 1189/32641. Вказаний реєстр ведеться в електронному вигляді та його формує Пенсійний фонд України.
З повідомлення Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області від 27.09.2019 року, яке направлялося на адресу державного виконавця, за наслідками виконання його вимог, боржник повідомляв відповідача, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника (п. 4 Порядку № 649). Водночас Пенсійний фонд України відповідно до Порядку 20-1 формує реєстр рішень суду та періодично запитує в головних управліннях інформацію щодо судових рішень виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Що стосується підстав повернення виконавчого документу, зазначених державних виконавцем, то зі змісту пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що підставою повернення виконавчого документа стягувачу є випадки коли: 1) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення; 2) законом встановлено заборону щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Разом з тим, в спірних правовідносинах будь-яких заборон законом щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника чи заборон щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника не встановлено.
Виконання рішення суду відповідно до Постанови КМУ №649 не є такими обставинами, про які йдеться у пункті 9 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII.
З огляду на викладене суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа стягувачу є передчасною та винесена за відсутності визначених законом правових підстав.
Крім того, суд звертає увагу, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», якими затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Також пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відтак позов в частині оскарження постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу належить задовольнити шляхом визнання протиправною та скасування постанови від 30.06.2020 року.
Водночас, на переконання суду, решта позовних вимог є безпідставними та не можуть бути задоволені.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України), а згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Вирішуючи спір суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до адміністративного суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачами спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб відновлення порушених прав позивачів. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачами способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Суд зазначає, що вимоги позивача до вчинення відповідачем дій у майбутньому не відповідатиме завданню адміністративного судочинства, яке полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, а не можливого порушення такого права в майбутньому.
Також суд враховує, що позивач фактично просить суд зобов'язати державного виконавця та начальника державної виконавчої служби діяти відповідно до вимог закону, що однак є прямим конституційним обов'язком усіх державних органів та кожного посадовця в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Під час розгляду справи також не підтвердилися доводи позивача щодо неправомірної бездіяльності відповідача у виконавчому провадженні ВП № 60101594. Досліджені судом матеріали такого виконавчого провадження не дають достатніх підстав для висновку про те, що виконавець не вчиняв визначених законом дій з метою виконання судового рішення, ухваленого на користь позивача, або ж умисно ухилявся від їх вчинення. Водночас той факт, що вжиті виконавцем заходи не спричинили бажаного для стягувача результату, на думку суду, у цьому випадку не вказують на те, що судове рішення не виконане з причин незаконної бездіяльності відповідача.
Відповідно до п. 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відтак, перевіривши основні доводи сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 242, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд
Адміністративного позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.06.2020 року ВП № 60101594.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (код ЄДРПОУ 43316784, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ13322403, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).
Повне судове рішення складено та підписано суддею: 03.08.2020 року.
Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна