30 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 909/1143/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Малашенкової Т.М., Селіваненка В.П.,
за участю помічника судді Мисловської Я.Л. (за дорученням головуючого судді)
представників учасників справи:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
третьої особи - не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.01.2020 та
постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020
за позовом Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради
до товариства з обмеженою відповідальністю "Рона ІФ"
про визнання укладеним договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста в редакції позивача,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради.
У зв'язку з відпусткою судді Колос І.Б. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 28.07.2020, який наявний в матеріалах справи.
Короткий зміст позовних вимог
1. Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі - Управління, позивач) звернулось до господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Рона ІФ" (далі - ТОВ "Рона ІФ", відповідач) про визнання укладеним договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська в редакції позивача.
2. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю згоди відповідача на укладення договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста та необхідністю укладення зазначеного договору в судовому порядку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 09.01.2020 (суддя Фанда О.М.) у позові відмовлено.
4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 (колегія суддів: Галушко Н.А., Скрипчук О.С., Орищин Г.В.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Управління звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Управління задовольнити в повному обсязі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Доводи інших учасників справи
7. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено таке.
9. 24.10.2018 Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернулось з листом № 415/16.5-15/18в до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рона ІФ" як замовника будівництва індивідуального житлового будинку на вул. Галицька, 54 у місті Івано-Франківську з пропозицією (офертою) укласти договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, надавши проект такого договору з Додатком - Розрахунком розміру пайової участі, складеним відповідно до Положення "Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста".
10. На вказану вище пропозицію позивач відповіді не отримав, що спонукало останнього звернутися за захистом порушеного права до суду.
11. Згідно з статтею 143 Конституції України органи місцевого самоврядування вирішують питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції.
12. Відповідно до статті 4 Закону України "Про архітектурну діяльність" для створення об'єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає, зокрема, підготовку містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у випадках і порядку, передбачених законодавством; будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) та знесення об'єкта архітектури.
13. Статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
14. Статтею 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
15. В частині першій статті 40 вказаного вище Закону передбачено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи з місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Тобто органам місцевого самоврядування надано право конкретизувати норми Закону і самостійно встановити, зокрема, порядок залучення коштів, в тому числі і порядок укладення договору про пайову участь.
16. Рішенням Івано-Франківської міської ради від 18.10.2014 №1231-38 на виконання Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" затверджено Положення "Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста" (далі - Положення). До Положення внесені зміни відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради від 28.01.2016 № 26-3 ('http://www.namvk.if.ua/dt/30471/).
17. Положення містить розділ 4 "Порядок укладення договорів про пайову участь при здійсненні будівництва (реконструкції) об'єктів містобудування різного функціонального призначення" та розділ 7 "Порядок та умови укладання договору".
18. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Управлінням належними доказами не підтверджено те, що відповідач, відповідно до вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX від 20.09.2019, який набрав законної сили 01.01.2020, станом на момент прийняття рішення у справі розпочав будівництво об'єкта, отримав дозвільні документи на початок будівництва.
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
19. Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Управління зазначило, що у Верховного Суду відсутній висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
20. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання укладеним договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста в редакції, наведеній позивачем.
21. Предметом позову є матеріально-правова вимога про визнання укладеним договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста в редакції позивача.
22. Відповідно до статті 4 Закону України "Про архітектурну діяльність" для створення об'єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає, зокрема, підготовку містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у випадках і порядку, передбачених законодавством; будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) та знесення об'єкта архітектури.
23. За приписами статті 187 Господарського Кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
24. Частиною третьою статті 179 Господарського Кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
25. Правовідносини щодо підстав та порядку пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, у тому числі щодо підстав для укладення відповідного договору, щодо його умов та щодо обов'язку сторін укласти цей договір, врегульовані, зокрема нормами статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
26. Відповідно до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
27. Статтею 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
28. Суди попередніх інстанцій встановили, що з 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", які скасовують статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та, відповідно, із скасуванням статті 40 Закону Положення про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста не відповідає нормам вказаного Закону.
29. Відповідно до статті 5 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
30. Отже, до цивільних відносин, які виникли раніше, новий акт цивільного законодавства застосовується стосовно прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
31. Разом з цим, відповідно до частини третьої статті 5 ЦК України, якщо акт цивільного законодавства, що регулював цивільні відносини, втратив чинність, новий нормативно-правовий акт з моменту набрання ним чинності застосовується до юридичних фактів цивільного права та породжуваних ними цивільних прав і обов'язків.
32. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 914/2650/17.
33. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що норма статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачала порядок та обов'язок замовника щодо звернення до органу місцевого самоврядування про укладання договору про пайову участь. Втім, з 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", які скасовують статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та, відповідно, із скасуванням статті 40 Закону Положення про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста не відповідає нормам вказаного Закону.
34. Згідно з "Прикінцевими та перехідними положеннями" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, що набрав чинності 01.01.2020, встановлено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
35. Розділом II "Прикінцеві та перехідні положення" визначено порядок залучення замовників будівництва у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту на 2020 рік.
36. Відповідно до підпункту 3 пункту 2 тих же "Прикінцевих та перехідних положень" замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, що підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва.
37. Судами встановлено, що Управлінням не надано суду доказів того, що відповідач станом на момент винесення рішення у справі розпочав будівництво об'єкта, отримав дозвільні документи на початок будівництва.
38. Відповідно до статті 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" органам, що здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності, архітектурно-будівельного контролю та нагляду, забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, матеріальних або нематеріальних активів, у тому числі здійснення будівництва об'єктів.
39. За наведених обставин та з урахуванням зокрема, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, що набрав чинності 01.01.2020, суди дійшли правильного висновку про те, що відповідач у справі не є замовником будівництва, на якого покладається обов'язок взяти участь у розвитку інфраструктури міста. Таким чином, покладення даного обов'язку на відповідача є передчасним.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
40. Звертаючись з касаційною скаргою, Управління не спростувало висновків, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, та не довело неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.
41. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Управління залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.
Судові витрати
42. Понесені Управлінням у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Управління, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд,
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.01.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 зі справи № 909/1143/19 залишити без змін, а касаційну скаргу Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова
Суддя В. Селіваненко