Номер провадження: 11-кп/813/1813/20
Номер справи місцевого суду: 522/12851/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
28.07.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08.07.2020 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12019160500003324, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.06.2019 року відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кагарлик, Київської області, громадянина України, українця, одруженого, який має середню освіту, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця мешкання у місті Одесі, раніше судимий:
-01.03.2004 року Кагарлицьким районним судом Київської області за ч.3 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 16.07.2008 по відбуттю строку покарання;
- 18.11.2013 року Кагарлицьким районним судом Київської області за ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України до 6 років позбавлення волі, звільнений 19.03.2018 по відбуттю строку покарання,
обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та короткий виклад обставин, встановлених слідчим суддею.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08.07.2020 року під час судового розгляду у кримінальному проваджені №12019160500003324, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.06.2019 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 терміном на шістдесят діб, тобто до 06 вересня 2020 року, включно.
Цією ж ухвалою продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_9 якою не оскаржується зазначена ухвала суду та якій інкримінується вчинення злочину в співучасті з ОСОБА_7 .
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, покарання за яке передбачене виключно у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років, що свідчить про наявність ризиків переховування обвинуваченим ОСОБА_7 від суду та вчинення інших злочинів.
Зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08.07.2020 року та призначити йому менш суворий запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.
Позиції учасників судового розгляду.
Заслухавши: суддю-доповідача, захисника, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив залишити оскаржувану ухвалу без змін; перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими підчас судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У частині першій статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Частиною 3 ст. 199 КПК України передбачено, що суд при продовженні строку тримання під вартою враховує обставини, які свідчать про те що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання під вартою.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Рішенням №4-р/2019 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_10 від 13.06.2019 року Конституційний Суд України визнав неконституційним положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Відповідно положень п. 24 ч.1 ст.3 КПК України судове провадження це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч.1 ст.392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
Приписами ст.23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом першої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку статтями 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст.331 КПК України.
Тобто, апеляційний суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши обвинувальний акт, а також оскаржувану ухвалу суду щодо продовження запобіжного заходу та копії журналу судових засідань, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких інших доказів.
Окрім того, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості обвинувачення на даній стадії не є предметом розгляду апеляційного суду, в тому числі з огляду на те, що ОСОБА_7 вже пред'явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення особою інкримінованого злочину, а не обґрунтованим припущенням, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, що мало місце коли остання перебувала у процесуальному статусі підозрюваного.
За таких обставин апеляційний суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність ризиків.
Оцінюючи доведеність наявності у кримінальному провадженні заявлених ризиків, апеляційний суд враховує такі обставини.
З матеріалів провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 є громадянином України, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрований в Київській області, без місця проживання у м. Одесі, раніше судимий за корисливі злочини, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за яке законом передбачено покарання до шести років позбавлення волі.
Вказані обставини свідчать про фактичну відсутність міцних соціальних зв'язків у місці проживання, що з урахуванням обізнаності останнім про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує в разі визнання його винуватим, вказує на можливість здійснення останнім спроб переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому тяжкий злочин.
Апеляційний суд погоджується з доводами суду першої інстанції, що на даному етапі продовжує існувати ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення, в тому числі пов'язаного з заволодінням чужого майна, оскільки обвинувачений не працює та шляхи надходження його доходів для життєдіяльності не відомі.
При цьому апеляційний суд не в змозі прийняти доводи захисника про мешкання обвинуваченого у м. Одесі, оскільки матеріали справи не містять жодних даних, які б підтверджували зазначений факт і такі докази не надані у судовому засіданні.
Таким чином апеляційний суд не погоджується із доводами обвинуваченого про необхідність обрання йому більш м'якого запобіжного заходу, з урахуванням наявних ризиків можливого переховування від суду та вчинення нового злочину, передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Апеляційний суд вважає, що прокурором доведена незмінність у кримінальному провадженні заявлених раніше під час обрання запобіжного заходу ризиків, що знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого апеляційний суд визнає необґрунтованими.
Інших доводів на спростування вищенаведеного апеляційному суду не надано.
Висновки апеляційного суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має в тому числі право:1) залишити ухвалу без змін; 2) змінити ухвалу; 3) скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу або закрити кримінальне провадження; 4) скасувати ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок суду, що необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу обвинуваченого у вчиненні ним тяжкого злочину, дають підстави вважати, що на даний час існують зазначені районним судом ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою. Застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки такий запобіжний захід не здатний запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам, забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Апеляційним судом не встановлено обставин, які могли би бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Разом з цим аналізуючи надані апеляційному суду копії матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 пояснень сторони захисту та доводи прокурора, апеляційний суд вважає, що кримінальне провадження,яке на думку апеляційного суду не є складним з урахуванням обставин та свідків правопорушення та перебуває на розгляді суду першої інстанції досить тривалий час, протягом якого обвинувачений тримається під вартою, але судовий розгляд не завершений та остаточне рішення не прийнято.
Апеляційний суд вважає таку невиправдану тривалість розгляду даного кримінального провадження неприпустимою, що з огляду на положення ст. 28 КПК України, тягне за собою порушення принципу розумності строку розгляду справи, в зв'язку з чим вважає за необхідне звернути увагу районного суду на необхідність дотримання вимог ст. 28 КПК України, щодо розумних строків розгляду справи.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Керуючись ст. ст. 183, 196, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08.07.2020 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12019160500003324, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.06.2019 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, - залишити без змін.
Звернути увагу районного суду на необхідність дотримання вимог ст. 28 КПК України, щодо розумних строків розгляду кримінального провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4