Номер провадження: 33/813/892/20
Номер справи місцевого суду: 523/1927/20
Головуючий у першій інстанції Бабаков В.П.
Доповідач Журавльов О. Г.
27.07.2020 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Журавльов О.Г., за участю секретаря Янковської Ю.Л., особи яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Хижняк Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 24 березня 2020 року,
встановив:
З протоколу про адміністративне правопорушення серії АА №085610 від 26.01.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 26.01.2020 р., знаходячись за місцем мешкання, вчинив сварку, в ході якої висловлювався на адресу своєї жінки ОСОБА_2 грубою нецензурною лайкою, погрожував, чим вчинив насильство в сім'ї, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 факт вчинення ним адміністративного правопорушення не визнав, при цьому пояснив, що суперечки між ним та його дружиною існують.
Постановою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 24 березня 2020 року справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрито, оголошено йому усне зауваження.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, справу закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що:
1) між ним та ОСОБА_2 існує тривалий конфлікт з приводу непорозуміння виховання дітей;
2) ОСОБА_2 є людиною з нестійкою психікою;
3) ОСОБА_1 не погоджується з тим, що йому інкриміноване адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП;
4) судом першої інстанції не досліджувались пояснення ОСОБА_1 та не було задоволено його клопотань;
5) він не просив суд першої інстанції призначити йому м'яке покарання.
Крім того, в апеляційній скарзі апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, оскільки не зважаючи на те, що в судовому засіданні він приймав участь, копію оскаржуваної постанови суд йому не направляв, з її текстом він ознайомився лише 19.06.2020 року, що підтверджується його розпискою в матеріалах справи.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив суд її задовольнити.
Натомість представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат Хижняк Є.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , пояснив, що потерпіла ОСОБА_2 перебуває в реабілітуючому центрі разом з п'ятьма дітьми, протягом 5-6 місяців, оскільки правопорушник здійснює фізичне та економічне насилля стосовно неї, змінив замки в належній їй квартирі.
Дослідивши зміст та строки подачі поданої апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку про наступне.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду.
Порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративні правопорушення регламентується ч. 2 ст. 294 КУпАП, відповідно до якої постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було ухвалено судом першої інстанції 24 березня 2020 року за участі ОСОБА_1 . Проте, доказів направлення судом копії повного тексту судового рішення на адресу ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Копію постанови судді Суворовського районного суду м. Одеси від 24 березня 2020 року ОСОБА_1 отримав лише 19.06.2020 року, що підтверджується його розпискою в матеріалах справи (а.п.23).
Виходячи з наведеного, клопотання ОСОБА_1 про поновлення йому строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.
Згідно ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.
Диспозицією ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї (матеріальний склад).
Відповідно до Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» насильство в сім'ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї стосовно іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Всупереч доводів апеляційної скарги, вина ОСОБА_1 у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АА №085610 від 26.01.2020 року, в якому ОСОБА_1 власноруч зазначив, що «частково згоден з мавшими з моєї сторони діями» (а.п.1), заявою та поясненнями ОСОБА_2 .
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_2 є людиною з нестійкою психікоює недоведеними та висновків суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчинені ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не спростовують.
Твердження апеляційної скарги ОСОБА_1 , що він не погоджується з тим, що йому інкриміноване адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, також є необґрунтованим, оскільки спростовується його власним поясненням в адміністративному протоколі.
Одним з основоположних принципів судочинства у справах про адміністративні правопорушення є принцип диспозитивності, відповідно до якого учасники адміністративно-юрисдикційного провадження за власним розсудом можуть розпоряджатися своїми правами: звертатися чи не звертатися зі скаргами в органи адміністративної юстиції, знайомитися чи не знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, користатися послугами перекладача, оскаржити постанови по справах про адміністративні правопорушення.
За таких обставин, посилання апеляційної скарги на те, що судом першої інстанції не досліджувались пояснення ОСОБА_1 та не було задоволено його клопотань є необґрунтованим, оскільки, як вбачається з матеріалів адміністративного провадження, клопотання про проведення фіксації судового процесу, про проведення експертизи психічного здоров'я потерпілої ОСОБА_2 з додатковими матеріалами було залучено судом першої інстанції завчасно, до судового засідання, тому були враховані судом першої інстанції при ухваленні судового рішення.
Санкцією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт строком до семи діб.
Врахувавши малозначність правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , обставини скоєного, особу винного, суд першої інстанції на підставі ст. 22 КУпАП звільнив його від адміністративної відповідальності, обмежившись оголошенням усного зауваження.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Положеннями ст. 33 КУпАП передбачено, що при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Враховуючи встановлене, суд першої інстанції, всупереч доводів апеляційної скарги, дійшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного судового рішення.
Доказів, які б спростовували встановлені обставини, ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надано.
Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.
Таким чином, апеляційний суд не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Керуючись статтями 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення апеляційний суд,
постановив:
Поновити строк ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови судді Суворовського районного суду м. Одеси від 24 березня 2020 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 24 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.Г.Журавльов