Номер провадження: 11-кп/813/1476/20
Номер справи місцевого суду: 521/19733/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
29.07.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретарів судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
за участі прокурора ОСОБА_7
засудженого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 29.04.2020 року, якою відносно:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, 2003 р.н., зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 21.05.2018 року Броварським міськрайонним судом Київської області за ч.ч. 1, 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 2 років 6 міс. позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, звільнений від покарання з випробуванням строком на 1 рік 6 місяців;
- відмовлено в звільненні від відбування покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.
Зазначеною ухвалою суду 1-ої інстанції відмовлено у задоволенні подання начальника Малиновського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області ОСОБА_9 про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Мотивуючи своє рішення, суд 1-ої інстанції зазначив в ухвалі, що ухвалення судом рішення про звільнення ОСОБА_8 від покарання за попереднім вироком позбавляє можливості суд, у разі ухвалення обвинувального вироку, призначити остаточне покарання з дотриманням цих вимог закону. В той же час, якщо суд дійде висновку про невинуватість особи, питання про його звільнення від призначеного покарання за попереднім вироком в подальшому може бути вирішене судом.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
У апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_8 зазначив, що вважає ухвалу суду першої інстанції необґрунтованою з таких підстав:
- суд 1-ої інстанції не прийняв до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 2 КК України, ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду;
- суд не врахував позицію ЄСПЛ, викладену у рішеннях у справі «Фатуллаєв проти Азербайджану» «Шагін проти України», «Грабчук проти України» про те, що презумпція невинуватості, втілена в п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та є одним із елементів справедливого кримінального судочинства, що забороняє передчасне висловлювання як самим судом, так і представниками інших органів влади, думки, що особа, яка обвинувачується у кримінальному злочині, є винною до того, як це доведено в законному порядку.
- поза увагою суду залишилось те, що іспитовий строк, встановлений вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 21.05.2018 року, закінчився 21.11.2019 року, інший обвинувальний вирок відносно ОСОБА_8 судом на даний час не був постановлений і не набрав законної сили.
У судовому засіданні було встановлено, що він виконував обов'язки, покладені на нього вироком суду. А підставою для відмови у задоволенні подання про звільнення від призначеного покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку може бути лише констатація судом факту вчинення особою нового злочину, тобто до постановлення обвинувального вироку, що набрав законної сили.
Посилаючись на зазначені доводи, ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду 1-ої інстанції та задовольнити подання начальника Малиновського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області та звільнити його від відбування покарання, призначеного вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 21.05.2018 року, в зв'язку із закінченням іспитового строку.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_8 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати ухвалу суду 1-ої інстанції та звільнити його від відбування покарання, натомість прокурор заперечував проти апеляційної скарги засудженого та просив відмовити у її задоволенні.
Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та особову справу засудженого, апеляційнийсуд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до припису п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно дострокове звільнення від відбування покарання.
Частиною третьою ст. 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цього розділу.
Відповідно до положень ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно матеріалів провадження, ОСОБА_8 був засуджений вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 21.05.2018 року за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, на підставі ст.75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік 6 місяців.
Згідно вироку суду, у відповідності ст. 76 КК України, на ОСОБА_8 були покладені обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Згодом, 28.11.2019 року начальник Малиновського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області ОСОБА_9 звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси із поданням про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку (а.с.1-3).
Разом з тим, станом на час розгляду справи про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку встановлено, що у провадженні судді Малиновського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12019161470000677 справа №521/16211/19 відносно ОСОБА_8 , та іншої особи, обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України та станом на 02.03.2020 року кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого розгляду.
Відповідно до ч.2 ст. 165 КВК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, нагляд припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.
Частиною 1 ст. 78 КК України передбачено, що після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання.
Представник уповноваженого органу з питань пробації щодо притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, зазначив, що вирок у цьому кримінальному провадженні не ухвалений, тому зважаючи на принцип презумпції невинуватості регламентований ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України ОСОБА_8 вважається невинуватим у вчиненні нового злочину, та вважає, що ця обставина не повинна враховуватись при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_8 від покарання.
Однак, апеляційний суд погоджується з позицією суду 1-ої інстанції про те, що такий висновок представника уповноваженого органу з питань пробації не ґрунтується на вимогах діючого законодавства, оскільки суперечить положення, викладеним в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року. Згідно з якими якщо про вчинення під час іспитового строку нового злочину стало відомо після винесення постанови про звільнення засудженого від покарання, суд, який розглядає справу за новий злочин, вправі призначити покарання за сукупністю вироків лише за умови скасування цієї постанови в установленому законом порядку.
Таким чином, ухвалене судом рішення про звільнення ОСОБА_8 від покарання за попереднім вироком позбавить суд можливості, у разі ухвалення обвинувального вироку, призначити остаточне покарання з дотриманням цих вимог закону. В той же час, якщо суд дійде висновку про невинуватість особи, питання про його звільнення від призначеного покарання за попереднім вироком, в подальшому може бути вирішене судом.
При цьому, суд 1-ої інстанції вірно зазначив, що дійсно, відповідно до ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає покарання за правилами, передбаченими статтями 71,72 цього Кодексу.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні подання органу пробації та звільненні засудженого від відбування покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Відповідно до припису п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та справедливою, а доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду, тому не знаходить підстав для задоволення клопотання засудженого ОСОБА_8 про звільнення його від відбування покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Керуючись ст.ст. 24, 370, 404, 405, 407, 409, 419, 532 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 29.04.2020 року, якою відмовлено в задоволенні подання начальника Малиновського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області ОСОБА_9 , про звільнення засудженого ОСОБА_8 від відбування покарання призначеного вироком Броварського міськрайсуду Київської області від. 21.05.2018 року, у зв'язку із закінченням іспитового строку - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4