Номер провадження: 22-ц/813/6695/20
Номер справи місцевого суду: 496/3317/19
Головуючий у першій інстанції Буран В. М.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
31.07.2020 м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого - Сєвєрової Є.С.,
суддів: Ващенко Л.Г., Колеснікова Г.Я.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 лютого 2020 року у складі судді Буран В.М.,
У серпні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтований тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 18.12.2013, згідно з якою отримав кредит у розмірі 7500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач порушив зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим у нього станом на 04.06.2019 виникла заборгованість щодо повернення кредитних коштів в загальній сумі 258 724,69 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту-7500 грн, заборгованість за нарахованими відсотками-246924,69 грн, пеня за прострочене зобов'язання та комісія- 4300 грн. Заборгованість до стягнення банк визначив у розмірі 123935,35 грн., яка складається з 7500 грн-заборгованості за кредитом та 116435,35 грн. -заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 18.12.2013 по 31.07.2018. Відповідач ухиляється від виконання зобов'язань за кредитним договором.
Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 27 лютого 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 18.12.2013 у розмірі 7500 грн., та судовий збір у розмірі 1921 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд його скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості з процентів та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» в цій частині в повному обсязі.
В апеляційній скарзі апелянт послався на постанови Верховного Суду у справах №342/180/17, №428/2873/17, №755/2720/16-ц, №666/388/16-ц, №415/5971/17 та зазначив, що звернувшись до банку з заявою, відповідач отримав кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Нормативне регулювання в Україні правовідносин із використанням спеціальних платіжних засобів-платіжних карт, регулюється ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ЗУ "Про банки і банківську діяльність", ЗУ «Про електронний цифровий підпис», постановою НБУ №705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», іншими законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України. У постанові НБУ №705, зокрема, вказано, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань, виписка про рух коштів за рахунком може надаватися власникові рахунку в банку, надсилатися поштою, електронною поштою, у вигляді текстового повідомлення на мобільний телефон, через банкомат, тощо. При розгляді судової справи №342/180/17 Верховним Судом звернуто увагу на відсутність доказів тотожності наданих банком разом із позовною заявою Умов та Правил надання банківських послуг із тими, що були чинними у момент підписання заяви позичальника. На підтвердження використання кредитного карткового рахунку банком надана виписка, яка відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою НБУ від 18.06.2003 №254 є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) з особових рахунків клієнтів обумовлюються Договором банківського рахунка, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунка. У постанові від 10.04.2019 у справі №356/1635/16-ц ВС дійшов висновку, що висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність факту отримання відповідачем платіжної картки із встановленим лімітом кредитування та отримання позичальником кредитних коштів, а також про відсутність кредитних правовідносин між сторонами не може вважатись обґрунтованим, оскільки не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. У постанові від 28.03.2019 у справі №428/2873/17 ВС зробив висновок, що підписанням анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» позичальник погоджується з умовами та правилами надання банком послуг, які разом з цією заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору; приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком; саме по собі посилання на неознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг не може бути: підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин. У постанові від 06.02.2018 у справі №755/2720/16-ц зробив висновок, що підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ «КБ «Приватбанк», в якій виявив бажання отримати кредитні кошти та підтвердив, що він ознайомлений і погоджується з Умовами та Тарифами банку, при цьому Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору. У постанові від 17.04.2019 у справі №666/388/16-ц ВС зробив висновок, що посилання у касаційній скарзі на не підписання позичальником умов та правил надання банківських послуг та не ознайомлення з їх змістом, не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин, оскільки з огляду на ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, за обставин укладення між сторонами договору приєднання у момент підписання заяви-анкети відповідач мав право вимагати від банку надання умов та правил надання банківських послуг, або відмовитись від укладення кредитного договору у такій формі.У висновку ВС у справі №415/5971/17 зазначено, що не може бути взята до уваги позиція Верховного Суду висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 про те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін по сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки вони достовірно не підтверджують вказаних обставин, оскільки вказана позиція висловлена в конкретній справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися такі умови договору як погоджені між сторонами у належний спосіб.
Справу розглянуто без виклику учасників справи в порядку ст. 369 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апелянт оскаржує рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення відсотків за користування кредитними коштами, а тому в іншій частині рішення не переглядається.
Судом встановлено, що відповідач, як клієнт банку, 18.12.2013 підписав надруковану «Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку» про те, що він отримав банківську картку, про що свідчить його підпис у зазначеній анкеті-заяві.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач 18.12.3012 отримав кредит у розмірі 7500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Однак, «Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку» не містить даних про отримання відповідачем зазначеної суми кредиту, а також не зазначено яку саме карту, останнім було отримано у банку.
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що дана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та позивачем договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку.
До кредитного договору позивач додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна CONTRACT» «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Звертаючись з даним позовом, АТ КБ "Приватбанк" на підтвердження наявності заборгованості з боку відповідача надав розрахунок заборгованості, за яким залишок заборгованості за наданим кредитом станом на 04.06.2019 становить:258724,69 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту-7500 грн, заборгованість за нарахованими відсотками-246924,698 грн, залишок заборгованості на поточну заборгованість-9,96, залишок заборгованості за відсотками на прострочену заборгованість -246914,73 грн., пеня та комісія- 4300 грн.
В позові просив суд стягнути з відповідача на користь банку загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) 7500 грн. та загальний залишок заборгованості за відсотками за період з 18.12.2013 по 31.07.2018 становить 116435,35 грн, разом 123 935,35 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
В статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти на підставі ч. 1 статті 1048 ЦК України.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом, і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним згідно до ст. 1055 ЦК України.
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "Приватбанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 18.12.2013 процентна ставка не зазначена.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 18.12.2013 посилався лише на Умови та Правил надання банківських послуг та Тарифи Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач.
Інші докази до суду першої інстанції не надані.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна CONTRACT» «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема, визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку, та інші умови.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірі і порядку нарахування.
В свою чергу, наданий позивачем Витяг з тарифу обслуговування кредитних карт не лише не містить підпису відповідача та посилань на те, яка саме картка видавалася відповідачу, але із тексту Витягу вбачається, що базова ставка в місяць -3,0%, з 01.09.2014 процентну ставку по кредитним карткам "Універсальна", 55 днів пільгового періоду» змінено -2,9%; з 01.04.2015-3,6%.
При цьому, не вбачається, що відповідач був обізнаний та погодився з такими умовами банку.
В доданому до позову розрахунку заборгованості вбачається, що позивач з 18.12.2013 по 29.08.2014 нараховував відповідачу проценти у розмірі 30%, з 01.09.2014 по 31.03.2015 у розмірі 34,8%, з 01.04.2015 по 04.06.2019 у розмірі 43,2%.
За встановлених обставин, апеляційний суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "Приватбанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18.12.2013) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (30.08.2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з ч. 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року N 14-131цс19.
До суду першої інстанції позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Виходячи з таких встановлених обставин та наданих до суду першої інстанції доказів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення відсотків за договором.
До апеляційної скарги апелянт додав довідку про те, що банком на виконання підписаного між банком та ОСОБА_1 договору останньому 18.12.2013 було видано картку НОМЕР_1 терміном дії до 10/17, а також 28.01.2014 видано картку НОМЕР_2 терміном дії до 08/17. Надаючи такі відомості, банк не обґрунтував причину їх неподання до суду першої інстанції, незважаючи на процесуальний обов'язок вчинення таких дій.
Разом із тим, їх надання на стадії апеляційного розгляду є лише підтвердженням суперечливих вимог щодо стягнення відсотків, виходячи з того, що предметом вимог є стягнення лише за одним кредитним договором.
Так, строк дії карток свідчить про те, що вони не могли видаватися за одним і тим же договором, та обидві свідчать про закінчення строку їх дії до періоду, за який позивач здійснити стягнення, а саме з 18.12.2013 по 31.07.2018. Стягнення відсотків поза межами договору не допускається.
Таким чином, з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, при суперечливих відомостях про розмір відсотків та умови їх стягнення, суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме, стягнувши тіло кредиту в розмірі 7500 грн, відмовивши у задоволенні іншої частини позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про стягнення процентів.
Отже, відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду згідно доводів та вимог апеляційної скарги, якими не спростовано висновки суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий:
Судді: