30 липня 2020 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2017 року, стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Баловне Новоодеського району Миколаївської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, непрацюючого, з вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 27 квітня 2016 року Ленінським районним судом м. Оренбургу за ч. 3 ст. 30, п.п. «а», «г» ч. 4 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації (надалі КК Російської Федерації) до 9 років 6 місяців позбавлення волі,
- якою задоволено клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації стосовно ОСОБА_5 у відповідність із законодавством України.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_6
засуджений ОСОБА_5
(в режимі відеоконференції з ДУ «Менська ВК №91»
Встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги засудженого.
Просить ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2017 року про приведення вироку у відповідність із законодавством України відносно ОСОБА_5 змінити.
Визначити засудженому ОСОБА_5 покарання, що підлягає відбуванню за вироком Ленінського районного суду м. Оренбургу від 27 квітня 2016 року, за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (надалі КК України), відповідно до положень ч. 3 ст. 68 та ст. 69 КК України.
В решті ухвалу залишити без змін.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2017 року, задоволено клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Ленінського районного суду м. Оренбургу від 27 квітня 2016 року у відповідність із законодавством України.
Приведено у відповідність із законодавством України вирок Ленінського районного суду м. Оренбургу від 27 квітня 2016 року відносно громадянина України ОСОБА_5 , засудженого за ч. 3 ст. 30, п.п. «а», «г» ч. 4 ст. 228.1 Кримінального Кодексу Російської Федерації до 9 років 6 місяців позбавлення волі.
Визначено, ОСОБА_5 засудженим за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 307 КК України, до 9 років 6 місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_5 обчислювати з 03 липня 2015 року.
Узагальнені доводи апеляційної скарги засудженого.
Апелянт не погоджується з ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2017 року, вважає її винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що суд першої інстанції при вирішенні питання приведення вироку Російської Федерації у відповідність із законодавством України, повинен був врахувати приписи національного законодавства та обґрунтувати належним чином розмір призначеного покарання у вигляді 9 років 6 місяців позбавлення волі, яке, на думку засудженого, є занадто суворим та не відповідає приписам ст. 65, ч. 3 ст.68 КК України, а також визначити покарання відповідно до зазначених приписів.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
До Заводського районного суду м. Миколаєва надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Ленінського районного суду м. Оренбургу від 27 квітня 2016 року, відносно засудженого громадянина України ОСОБА_5 у відповідність із законодавством України для подальшого відбування покарання засудженого за даним вироком на території України.
Своє клопотання мотивують тим, що вироком Ленінського районного суду м. Оренбургу від 27 квітня 2016 року ОСОБА_5 був визнаний винним та засуджений за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 30, п.п. «а», «г» ч. 4 ст. 228.1 КК Російської Федерації (замах на незаконний збут наркотичних засобів у великому розмірі організованою групою, 2 епізоди) до 9 (дев'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, з відбуванням покарання в виправній колонії суворого режиму.
Відповідно до розпорядження, вирок суду набрав законної сили 04 червня 2016 року та підлягає негайному виконанню. Станом на 31 серпня 2016 року засуджений ОСОБА_5 відбув 1 (один) рік 1 (один) місяць 28 (двадцять вісім) днів, залишок невідбутого строку покарання 8 (вісім) років 4 ( чотири) місяці 2 (два) дні, з кінцевим строком відбуття 02 січня 2025 року.
28 грудня 2016 року Міністерством юстиції України прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_5 для подальшого відбування покарання на території України.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що апеляційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
У відповідності до частини 1 статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. l ст. 602 КПК України, вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний та території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Пунктом b) частини 1 статті 9 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, встановлено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст.11 Конвенції.
Пунктами а), d) статті 11 цієї Конвенції зазначено, що замінюючи вирок, компетентний орган повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку, а також не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи.
Крім того, умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання визначені у ст. 606 КПК України, а порядок розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України регламентований положеннями ст. 610 КПК України, відповідно до яких під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави. При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків:
1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим аніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;
2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, аніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті КК України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.
При цьому суд, як це визначено у ч. 3 ст. 603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.
Так, відповідно до вироку Ленінського районного суду м. Оренбургу від 27 квітня 2016 року, дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 3 ст. 30, п.п. «а», «г» ч. 4 ст. 228.1 КК Російської Федерації, як замах на незаконний збут наркотичних засобів у великому розмірі, організованою групою. Санкція за вчинення зазначеного злочину передбачає покарання від 10 років до 20 років із призначенням додаткового покарання чи без них. Засудженому ОСОБА_5 призначено покарання у виді 9 (дев'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2017 року приведено у відповідність із законодавством України вирок Ленінського районного суду м. Оренбургу від 27 квітня 2016 року, яким громадянина України ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, п.п. «а», «г» ч. 4 ст. 228.1 КК Російської Федерації та засуджено до 9 (дев'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму
Визначено, що кримінальна відповідальність за вчинений ОСОБА_5 злочин, передбачена ч. 3 ст.15 ч. 3 ст.307 КК України. Визначено засудженому ОСОБА_5 покарання, що підлягає відбуванню на території України, за вироком Ленінського районного суду м. Оренбургу від 27 квітня 2016, за ч. 3 ст.15 ч. 3 ст.307 КК України у виді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років 6 (шість) місяців.
Проте, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначеного розміру покарання у виді позбавлення волі строком 9 (дев'ять) років 6 (шість) місяців, яке слід відбувати ОСОБА_5 на території України.
Так, при визначенні розміру покарання суд першої інстанції не взяв до уваги положення ч.3 ст. 68, КК України, на що обґрунтовано звертає увагу засуджений в апеляційній скарзі.
Так, ОСОБА_5 визнаний винуватим у вчиненні замаху на незаконний збут наркотичних засобів, та його дії кваліфіковані за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України, тобто вчинення замаху на незаконний збут наркотичних засобіву великому розмірі організованою групою.
Відповідно до ч. 3 ст. 68 КК України, за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Санкція ч. 3 ст.307КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.
З урахуванням положень ч. 3 ст. 68 КК України, максимальне покарання, яке повинно бути визначене судом ОСОБА_5 , становить 8 років позбавлення волі, що складає дві третини максимального строку покарання, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. Таким чином, судом першої інстанції допущено помилку при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, яке ОСОБА_5 слід відбувати на підставі вироку Ленінського районного суду м. Оренбургу від 27 квітня 2016 року.
Разом з тим, відсутні процесуальні підстави для застосування до засудженого положень ст. 69 КК України, як він того просить в апеляційній скарзі. Відповідно до положень ч. 4 ст. 610 КПК України, вирішуючи питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, суд не приймає рішення про призначення покарання, а визначає строк покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, при цьому суд зобов'язаний дотримуватись тривалості призначеного таким вироком покарання, за виключенням обставин, які визначені ч. 4 ст. 610 КПК України.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що при визначенні покарання ОСОБА_5 суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а тому, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, ухвала суду в частині визначення ОСОБА_5 покарання підлягає зміні, а апеляційна скарга засудженого ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 409, 418, 419, 424, 532, 603, 610 КПК України,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2017 року відносно засудженого ОСОБА_5 змінити.
На підставі ч. 4 ст. 610 КПК України, визначити засудженому ОСОБА_5 покарання, що підлягає відбуванню за вироком Ленінського районного суду м. Оренбургу від 27 квітня 2016 року з урахуванням положень ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України, а також ч. 3 ст. 68 КК України, у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років без конфіскації майна.
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Копію ухвали направити до Міністерства юстиції України та центральному органу виконавчої влади у сфері виконання покарань в Україні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: