Справа № 443/1794/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/630/20 Доповідач: ОСОБА_2
27 липня 2020 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Львівського апеляційного суду в складі:
головуючої ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області ОСОБА_6 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 20 травня 2020 року про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 , -
за участю прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_7
потерпілої ОСОБА_9
встановила:
ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 20 травня 2020 року Кримінальне провадження № 12019140200000723 від 13.12.2019 року відносно ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України закрито у зв'язку із відмовою потерпілої ОСОБА_9 від обвинувачення.
Згідно ухвали, до суду надійшов обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Потерпіла ОСОБА_9 заявила клопотання про відмову від обвинувачення у кримінальному провадженні та просить кримінальне провадження закрити, про що подала письмову заяву.
Мотивуючи своє рішення, суддя суду першої інстанції, зокрема, вказав, що враховуючи те, що потерпіла ОСОБА_9 відмовилася від обвинувачення, суд дійшов висновку, що дане кримінальне провадження слід закрити у зв'язку із відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
На дану ухвалу заступник прокурора Львівської області ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та призначити новий судовий розгляд у Миколаївському районному суді Львівської області.
В обґрунтування вказує, що згідно з обвинувальним актом ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст. 125 КК України, а саме в умисному спричиненні в межах місця проживання легких тілесних ушкоджень своїй дружині ОСОБА_9 . Тобто ОСОБА_7 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, пов'язаного з домашнім насильством, і він мав можливість захищатися від нього.
Апелянт вважає, що за таких обставин відповідно до п.7 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із відмовою потерпілої ОСОБА_9 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Заслухавши доповідача, прокурора на підтримання поданої апеляційної скарги, обвинуваченого та потерпілу, які заперечили подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення.
Згідно зі ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
На переконання колегії суддів апеляційного суду, вищевказаних вимог суд першої інстанції дотримався з огляду на наступне.
Так, Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 06 грудня 2017 року № 2227-VIII, який набрав чинності 11 січня 2019 року, внесено зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів.
Зокрема, п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, яким передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, було доповнено словами: «крім кримінального провадження щодо злочину, пов'язаного з домашнім насильством».
Відповідно до п.1 ч.1 ст.477 КПК України, кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених ст.125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.
Окрім цього, Кримінальний кодекс України також було доповнено ст. 126-1, якою передбачено кримінальну відповідальність за домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під домашнім насильством розуміється діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п. 17 ч.1 ст. 1 вказаного Закону фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» від 07.06.2010 р. №7 - якщо у складі злочину передбачене діяння, яке у поєднанні з іншими обставинами завжди утворює склад іншого злочину (наприклад, зміст діяння полягає у застосуванні фізичного насильства при вчиненні певного злочину), то питання про його кримінально-правову оцінку необхідно вирішувати з урахуванням того, наскільки охоплюється складом цього злочину таке діяння, а також з урахуванням змісту санкцій відповідних статей (частин статей) Особливої частини КК.
Якщо за злочин одночасно передбачена відповідальність за зальними і спеціальними нормами, застосуванню підлягає спеціальна норма, в даному випадку ст. 126-1 КК України, проте дії обвинуваченого за даною статтею кваліфіковані не були.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень своїй дружині ОСОБА_9 .
Тобто, з врахуванням наведених вище норм ОСОБА_7 не було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, пов'язаного із домашнім насильством і останній від такого не мав можливості захищатись.
За таких обставин, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 суд першої інстанції підставно закрив у зв'язку з відмовою потерпілої ОСОБА_9 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга заступника прокурора не підлягає до задоволення, а ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 20 травня 2020 року про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегіясуддів,
постановила:
апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області ОСОБА_6 залишити без задоволення, ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 20 травня 2020 року про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4