Справа № 439/892/19 Головуючий у 1 інстанції: Бунда А.О.
Провадження № 22-ц/811/968/20 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.
Категорія:39
28 липня 2020 року м. Львів
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Струс Л.Б.,
суддів Левика Я.А., Шандри М.М.
секретар Симець В.І.
за участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3
на ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 19 вересня 2019 рокув складі судді Бунда А.О.
у справі
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів,-
Оскаржуваною ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 19 вересня 2019 рокупозовну заяву залишено без розгляду.
Дану ухвалу оскаржила ОСОБА_3 ,подавши апеляційну скаргу.
З ухвалою не погоджується через порушення судом процесуального права.
Вважає, що при розгляді по суті справи, суд повинен був прийняти рішення на її користь про відмову в задоволенні позовних вимог.
Просить ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 19 вересня 2019 рокускасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апелянт ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленою про час і місце апеляційного розгляду справи (а.с. 66), в судове засідання не з'явилася, подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи - з посиланням на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12 березня 2020 року в Україні введено карантин.
Розглянувши вищезгадане Клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення цього клопотання, з огляну на наступне.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1), досліджуючи при цьому докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2), а частиною 2 статті 372 цього Кодексу встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Як вбачається зі змісту доводів апеляційної скарги, в ході апеляційного розгляду справи підлягає дослідженню та з'ясуванню наступне питання: чи правомірно судом першої інстанції було залишено позовну заяву без розгляду. Тобто, з'ясуванню підлягають процесуальні питання, які регламентовані ЦПК України і не потребують особистих пояснень учасників справи чи їхніх представників, оскільки повинні обґрунтовуватися письмовими доказами, які на час апеляційного розгляду вже мали б бути наявними у матеріалах справи.
У апелянта ОСОБА_3 була можливість для наведення суду наявних у неї доводів у поданій до суду апеляційній скарзі (а.с. 38).
Станом на час апеляційного розгляду справи (28.07.2020 року) введений Кабінетом Міністрів України з 12 березня 2020 року карантин триває вже більше чотирьох місяців, в черговий раз продовжений до 31 липня 2020 року і строки його завершення нікому не відомі: ця обставина є загальновідомою і не потребує доказування (частина 3 статті 82 ЦПК України).
В той же час, з метою забезпечення доступу до правосуддя під час дії в Україні карантину та на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 року № 196 було затверджено Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв'язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, однак, від ОСОБА_3 заяв до суду про участь у апеляційному розгляді справи в режимі відеоконференції не поступало.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив можливість відкладення апеляційного розгляду справи, вважаючи заявлене клопотання зловживанням процесуальними правами з ціллю штучного затягування розгляду справи та пояснив, що позов до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів подано повторно, а клопотання про залишення даної справи без розгляду було подано саме представником апелянта та таке було судом задоволено.
За вищенаведених обставин колегія суддів вважає можливим апеляційний розгляд справи за відсутності ОСОБА_3 -на підставі наявних у справі даних та доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів.
Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач в судові засідання призначені на 30.08.2019 року та 19.09.2019 року будучи належним чином повідомленою не з'явилась, причин поважності неявки в судове засідання не повідомила.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Згідно положень ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Системне тлумачення ч. 5 ст. 223 ЦПК України та п.3 ч.1 ст.. 257 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що застосування інституту залишення заяви без розгляду у випадку повторної неявки позивача в судове засідання можливе лише за сукупності певних установлених законом умов:
- належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання;
- повторної неявки позивача в судове засідання;
- ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розписок (а.с. 23,30) ОСОБА_1 була повідомлена про судові засідання призначені на 30 серпня 2019 року та 19 вересня 2019 року належним чином.
Варто зазначити, що саме представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні 19 вересня 2019 року заявив клопотання щодо залишення позову ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку з її повторною неявкою.
Відповідно до ч.1 ст. 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Окрім того, як встановлено судом, ОСОБА_1 повторно звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 11.02.2020 року та розгляд справи призначено на 17.08.2020 року.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до ст.. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 19 вересня 2019 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 30 липня 2020 року.
Головуючий
Судді