Єдиний унікальний № 336/1432/20 Головуючий в 1 інст. Галущенко Ю.А.
Провадження №33/807/317/20 Доповідач в 2 інст. Дадашева С.В.
Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП
22 липня 2020 року місто Запоріжжя
Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Полуляха С.Ю. розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою останнього на постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 16 березня 2020 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, мешкає за адресою АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 420,40 грн.
Згідно з постановою суду, 29 лютого 2020 року о 23:35 годині ОСОБА_1 в м.Запоріжжя, по вул.Моторобудівників 32, керував транспортним засобом DACIA LOGAN, д.н. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився в медичному закладі у лікаря у встановленому законом порядку, проба позитивна, чим порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, відповідно до яких водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, відповідно до тесту №782, проведеного в присутності двох свідків, 29 лютого 2020 року об 23 годині 28 хвилині за допомогою спеціального технічного приладу, а також висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1136, складеному о 00 годині 25 хвилині 01 березня 2020року, ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, постанову суду скасувати, а провадження в справі закрити.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що при розгляді справи суд неповно з'ясував усі її фактичні обставини та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що потягло за собою необґрунтоване застосування до нього стягнення, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Також апелянт зазначає, що будь яких повідомлень у вигляді телефонограм, поштових листів з повістками, тощо він не отримував, що підтверджується в тому числі і матеріалами справи, розгляд зазначеної справи здійснювався без нього.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути підтвердженням своєчасного повідомлення його про місце й час розгляду справи, оскільки він не отримував копію протоколу та не ставив свій підпис в графі протоколу «розгляд адміністративної справи відбудеться».
Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2020 року він отримав поштою лише 09 квітня 2020 року.
Таким чином, судом не повідомлено його належним чином про час та місце розгляду справи та не надано достатнього часу для підготовки до розгляду справи, пошуку адвоката, ознайомлення з матеріалами справи тощо.
Також, ОСОБА_1 вказує на те, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП поліцейським не дотримано вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ №1103 від 17 грудня 2008року, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року)
В матеріалах справи містяться пояснення двох свідків - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які нібито були запрошенні для проведення його огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (Аlсоtеst Drager 6820) на місці зупинки транспортного засобу. Проте, він не проходив огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів. Йому навіть не було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки.
Його адвокатом здійснено опитування ОСОБА_3 , та остання повідомила, що 29 лютого 2020 року о 23:48 годині в м. Запоріжжя по вул.Моторобудівників, 32, вона не була присутня у якості свідка при проходженні огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів водієм ОСОБА_1 , який був зупинений працівниками поліції. Пояснення від 29 лютого 2020 року надані поліцейському ОСОБА_4 , акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів вона не підписувала.
В матеріалах справи наявний неповний відеозапис з нагрудної відеокамери інспектора поліції та на відео відсутні обставини щодо запрошення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_3 та проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. З урахуванням пояснень ОСОБА_3 , свідки взагалі не були присутні під час зупинки та нібито при проведенні його огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, результати огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці є недійсними, інспектори поліції вчинили дії, за які передбачена кримінальна відповідальність.
Оскільки, поліцейським при складанні протоколу відносно нього не було дотримано вимог відповідної Інструкції, отримані докази не можуть вважатися допустимими та належними. Зокрема, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що він відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. Поряд з тим, поліцейським в порушення вимог положення Інструкції та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду на місці зупинки транспортного засобу, доставив його до медичного закладу за відсутності на те підстав.
В Акті №1136 від 01 березня 2020 року медичного огляду особи, що керує транспортним засобом, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, всупереч вимогам згаданих Інструкцій не зазначений заводський номер спеціального засобу, а тому не можливо ідентифікувати, за допомогою якого саме спецзасобу медичний працівник проводив його обстеження з метою визначення стану у нього алкогольного сп'яніння і чи проведений цей огляд саме цим спецзасобом.
Крім того, апелянт зазначає, щодо на застосований медичним працівником при проведенні його огляду спеціальний засіб «АТ 6510» відсутній сертифікат відповідності, а тому цей спецзасіб не вправі був використовуватися медичним працівником КУ«ЗОКНД» ЗОР і його застосування не підтверджує його перебування у стані алкогольного сп'яніння.
Він не був відсторонений від керування транспортним засобом, відповідно, транспортний засіб не передавався уповноваженій особі, яка має посвідчення водія.
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, оскільки як убачається з матеріалів справи, останній при розгляді справи судом першої інстанції присутній не був, копію оскаржуваної постанови отримав 09 квітня 2020 року та вже 21 квітня 2020 року подав апеляційну скаргу, тобто зловживання своїм правом з боку апелянта не вбачається.
Заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Полуляха С.Ю., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржувану постанову суду в межах апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить таких висновків.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.
Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з'ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена: відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №215631 від 01 березня 2020 року, згідно з яким ОСОБА_1 у зазначений час керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; роздруківкою тестування на алкоголь №782 від 29 лютого 2020 року, результат огляду - 0,70%, тест 05215631. Від надання пояснень в протоколі та на окремому аркуші ОСОБА_1 відмовився, будь-яких заяв чи клопотань не надавав; направленням для проведення огляду до КУ ЗОНД ЗОР; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1136 від 01 березня 2020 року, відповідно до якого о 00:25 годині 01 березня 2020 року ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння; DVD-диском з відеозаписом, де зафіксовано як ОСОБА_1 керував автомобілем DACIA LOGAN, державний знак НОМЕР_1 , та проходив медичний огляд на стан сп'яніння у медичному закладі КУ ЗОНД ЗОР.
Вказані докази узгоджуються з відомостями з рапорту працівника поліції ОСОБА_4 , в якому зафіксовано, що 29 лютого 2020 року о 23 годині 35 хвилин, по вул.Моторобудівників,32, зупинений автомобіль DACIA LOGAN, державний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , у якого були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, нестійка хода). У присутності двох свідків водію було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки ТЗ за допомогою газоаналізатору Alcotest «Drager» 6820. Водій огляд пройшов, результат позитивний - 0,70 проміле. Не погодившись із результатом тесту водій виявив бажання пройти огляд на стан сп'яніння у лікаря нарколога. Після цього ОСОБА_1 був направлений для проведення огляду до КУ ЗОНД ЗОР. При проведенні огляду у лікаря-нарколога у медичному закладі у ОСОБА_1 підтвердився стан алкогольного сп'яніння (висновок № 1136 від 01 березня 2020 року). Від отримання копії протоколу водій ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків. Від керування відсторонений, авто припарковано без порушення ПДР. Посвідчення водія не вилучалось, у зв'язку з тим, що водій їх пред'явив, але не передавав.
Зазначені докази у їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.
Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, в т.ч. ці висновки підтверджуються відеозаписом, який був відтворений і при апеляційному розгляді, та з якого вбачається, що ОСОБА_1 двічі пройшов огляд на стан сп'яніння у медичному закладі КУ «ОКНД» ЗОР за допомогою спеціального технічного засобу та результат кожного разу був позитивний. Більш того, лікарем здійснювався і візуальний огляд ОСОБА_1 , в ході якого у останнього також встановлені ознаки сп'яніння. Також з відеозапису вбачається, що при прибутті ОСОБА_1 до медичного закладу у супроводі поліцейського останній повідомив лікарю про те, що був проведений огляд водія на місці зупинки транспортного засобу, результат позитивний - 0,7 проміле, але водій з цим результатом не погодився, стосовно чого сам ОСОБА_1 зауважень не виказував і факт його огляду поліцейськими на місці не заперечував. За наслідками огляду в медичному закладі ОСОБА_1 лікарю повідомив, що алкогольних напоїв він не вживав, а вживав ліки.
Те, що суд першої інстанції розглянув справу у відсутність ОСОБА_1 , не завадило суду повно і всебічно з'ясувати всі обставини справи, та не є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.
При апеляційному розгляді ОСОБА_1 мав можливість реалізувати всі свої процесуальні права, в т.ч. і право на захист, проте, висновки суду стороною захисту не спростовані.
Доводи апелянта про те, що поліцейські при оформлені протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи порушили вимоги законодавства та його процесуальні права, є безпідставними, оскільки суперечать матеріалам справи.
Щодо доводів сторони захисту про фальсифікацію поліцейськими доказів у цій справі, в тому числі пояснень свідків, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
До протоколу про адміністративне правопорушення окрім іншого додані письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до яких останні були присутні при проходженні огляду водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом з ознаками сп'яніння. Водій пройшов огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою Alcotest Drager 6820, результат позитивний - 0,70 проміле. Водій з результатами не погодився та забажав пройти медичний огляд у медичному закладі у лікаря нарколога. Від отримання копії протоколу відмовився /а.с.10-11/.
До апеляційної скарги ОСОБА_1 додано копію протоколу опитування адвокатом ОСОБА_6 ОСОБА_3 , відповідно до якого остання пояснила, що вона не була присутня у якості свідка при проходженні огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 , який був зупинений працівниками поліції. Документи, пред'явленні адвокатом для ознайомлення - пояснення від 29 лютого 2020 року, надані поліцейському ОСОБА_4 , акт огляду, вона не підписувала. В ніч з 29 лютого 2020 року на 01 березня 2020 року вона знаходилась на площі Фестивальній, коли до неї під'їхав на автомобілі ЗАЗ її знайомий ОСОБА_2 , який запропонував разом з ним проїхати на вул.Сєдова, де знаходиться наркологічний диспансер для участі в якості свідка. По прибуттю на вул.Сєдова вони під'їхали до патрульного автомобіля, з якого вийшли інспектори поліції, які пояснили, що водій відмовляється від підпису та отримання протоколу про адміністративне правопорушення. Вона погодилась бути свідком даних обставин та поставила свій підпис на вищевказаному протоколі. Після проставляння свого підпису на протоколі, ОСОБА_2 відвіз її на зупинку транспорту «Площа Фестивальна» /а.с.47/.
При апеляційному розгляді за клопотанням сторони захисту викликано свідка ОСОБА_3 , яка в судовому засіданні підтвердила пояснення, надані нею адвокату, та зазначила, що пояснення від її імені, які містяться в матеріалах справи - на аркуші справи 10, вона не надавала, підпис у вказаних поясненнях належить не їй, свідком огляду ОСОБА_1 з використанням спеціального технічного засобу Alcotest Drager, як про це зазначено в поясненнях, вона не була, наданий їй для ознайомлення акт огляду також не підписувала. Її запросили бути свідком лише відмови ОСОБА_1 від підпису протоколу про адміністративне правопорушення та отримання його копії. При цьому ОСОБА_1 був тверезий.
Листом Запорізького апеляційного суду №33/807/317/20 від 15 травня 2020 року до ТУ ДБР, розташованого у м.Мелітополі, та до Управління патрульної поліції в Запорізькій області направлено відповідну інформацію з проханням перевірити в установленому законом порядку повідомлення свідка ОСОБА_3 щодо фальсифікації доказів у цій справі.
На вказаний лист з Управління патрульної поліції до апеляційного суду надійшла відповідь про те, що вищевказана інформація направлена до ТУ ДБР, розташованого у м.Мелітополі, для прийняття рішення по суті.
З ТУ ДБР надійшла відповідь про те, що за наслідками розгляду інформації Запорізького апеляційного суду внесено відомості до ЄРДР 28 травня 2020 року №62020080000000320 з попередньою кваліфікацією ч.1 ст.365 КК України та проводяться необхідні слідчі дії. До відповіді додано витяг з ЄРДР.
На даний час досудове розслідування не завершено та строк його завершення невідомий.
З метою недопущення затягування апеляційного розгляду ОСОБА_1 та його захисник вважали за можливе розглядати справу на підставі наявних матеріалів.
У зв'язку з викладеним, апеляційний суд не приймає пояснення свідка ОСОБА_3 - як ті, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення, так і ті, що надані нею при апеляційному розгляді.
При цьому, суд звертає увагу на те, що захисник спілкувався зі свідком ОСОБА_3 з приводу обставин справи до допиту останньої в суді апеляційної інстанції, про що свідчить протокол опитування, копія якого додана до апеляційної скарги. Звертає на себе увагу і той факт, що свідок ОСОБА_3 прізвище особи, яку згідно з вищевказаним протоколом опитування, здійсненого адвокатом, вона називала ОСОБА_2 , при апеляційному розгляді назвати не змогла та згадувала цю особу як знайомого таксиста на ім'я ОСОБА_7 .
В той же час, письмові показання свідка ОСОБА_3 не є єдиним доказом вини ОСОБА_1 у інкримінованому йому правопорушенні.
Вагомими доказами вини ОСОБА_1 є відеозапис, долучений до протоколу, на якому, окрім іншого, зафіксовано факт зупинки поліцейськими транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , його огляд лікарем у присутності поліцейського, а також висновок за результатами такого огляду.
Те, що до протоколу долучені лише фрагменти відеозапису, а не безперервний запис, на що звертає увагу апелянт, жодним чином не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки ніким не спростовано та не заперечується того факту, що події, які зафіксовані на наданих фрагментах, відбувалися в дійсності.
Твердження сторони захисту про допущення поліцейськими порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення є безпідставними, оскільки вказаний протокол складений за наявності для цього достатніх підстав, зміст протоколу відповідає вимогам ст.256 КУпАП, в зазначеному протоколі наявні всі необхідні для розгляду справи відомості
Доводи сторони захисту про те, що в Акті медичного огляду №1136 від 01 березня 2020 року /а.с.41/ не зазначений заводський номер спеціального засобу, за допомогою якого проводився огляд, а тому неможливо ідентифікувати, за допомогою якого саме спецзасобу медичний працівник проводив обстеження ОСОБА_1 , є непереконливими, оскільки в зазначеному акті відображені дані щодо технічного засобу, результати двох оглядів за допомогою цього засобу та інші ознаки алкогольного сп'яніння, встановлені у ОСОБА_1 при його візуальному огляді лікарем (тремтіння повік, пальців рук, гіперемія обличчя, наявний запах алкоголю з рота, тощо). За результатами огляду лікарем виставлений заключний діагноз: алкогольне сп'яніння. Жодних зауважень до акту ОСОБА_1 не заявив, висновок лікаря в установленому порядку не оспорив. Більш того, з Акту та відеозапису вбачається, що від запропонованого додаткового обстеження - здачі біологічного середовища (сечі) ОСОБА_1 відмовився, вказавши, що йому не хочеться.
З приводу доводів сторони захисту про неправомірне використання лікарем КУ «ОКНД» ЗОР при огляді ОСОБА_1 технічного приладу АТ 6510, у зв'язку з тим, що у вказаного спецзасобу відсутній сертифікат відповідності, крім того, зазначений газоаналізатор відсутній у державному реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення, дозволених для застосування на території України медичних виробів; строк дії свідоцтва про державну реєстрацію №7261/2007 від 10 лютого 2010 року «Прилади електродіагностичні Alcotest 7410 Plus com, Alcotest 6510, Alcotest 6810» виробництва Drager Safety AG & Co. KGaA (Germany) (наказ МОЗ України від 10 лютого 2010 року № 95) вичерпаний 10 лютого 2015 року, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
Відповідно до вимог Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", який набрав законної сили 01 січня 2016 року, засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки.
До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається.
Пунктом 1 статті 17 вказаного Закону встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Цим Законом не встановлено вимог до засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов'язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, які видавалися Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 01 січня 2016 року.
Згідно з Державним реєстром затверджених типів засобів вимірювальної техніки, газоаналізатори виробництва Drager Safety AG & Co. KGaA Revalstraвe 1, 23560 Lubeck, Germany, мають сертифікат перевірки типу UA.TR.002 102-17 Rev.1 від 15 жовтня 2019 року, строк дії якого встановлено до 5 жовтня 2027 року.
Окрім того, згідно з Наказом Державної служби України з лікарських засобів від 29 грудня 2014 року №1529 "Про державну реєстрацію медичних виробів" (далі - Наказ), Газоаналізатор Drager Alkotest відноситься до переліку зареєстрованих медичних виробів, які вносяться до Державного реєстру медичної техніки та виробів технічного призначення.
Вказаний газоаналізатор має свідоцтво про державну реєстрацію №14455/2014 (копія якого додана до протоколу, і міститься в матеріалах справи), у якого необмежений строк дії. Жодних обмежень щодо виду газоаналізатору за номером не передбачено.
Отже, огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 проведено в медичному закладі за допомогою спеціального технічного засобу, дозволеного до використання на території України, а доводи сторони захисту про протилежне нічим не підтверджені.
Копія відповіді Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужби) від 31 травня 2019 року на запит громадянки ОСОБА_8 та інформація з офіційного сайту Держлікслужби за 23 січня 2019 року, на які посилається захисник, не свідчить категорично про те, що прилад газоаналізатор Drager Alcotest 6510 не може застосовуватися на території України при огляді водіїв в установленому порядку.
Крім того, свою незгоду із застосуванням при огляді газоаналізатору Drager Alcotest 6510 ОСОБА_1 висловив лише в апеляційній скарзі, а під час самого огляду та безпосередньо після нього жодних зауважень з зазначеного приводу не виказував.
Посилання апелянта та його захисника на те, що у поліцейських не було підстав для направлення ОСОБА_1 на огляд до медичного закладу, у зв'язку з чим були порушені вимоги ст.266 КУпАП, є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.
Те, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп'яніння, підтверджено окрім іншого результатами огляду, проведеного лікарем, про що вказано вище.
Сам огляд проводився у відповідному закладі охорони здоров'я в межах двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення у присутності поліцейського, тобто з дотриманням вимог ч.4 ст.266 КУпАП.
З будь-якими скаргами на дії працівників поліції та працівників лікарні у встановленому законом порядку ОСОБА_1 не звертався.
Твердження апелянта про те, що його не відстороняли від керування транспортним засобом, також жодним чином правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Даних про те, що після оформлення протоколу та інших матеріалів ОСОБА_1 дозволено керувати автомобілем, в матеріалах справи теж немає.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, врахував тяжкість та обставини вчинення правопорушення, дані про особу правопорушника, і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2020 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2020 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду С.В. Дадашева
Дата документу Справа № 336/1432/20