Справа № 139/609/19
Провадження №11-кп/801/276/2020
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
27 липня 2020 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020230000166 від 04.10.2018,
за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та прокурора Могилів-Подільської місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_9 на вирок Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2019 року,яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, не одруженого, із середньою освітою, не працюючого, не судимого,
-визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Вироком Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2019 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 220 (двісті двадцять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3740 (три тисячі сімсот сорок) гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати пов'язанні з проведеними судовими авто технічними експертизами (№ 159 від 10.04.2019 та № 302 від 05.06.2019) в сумі 2100 гривень 07 копійок
Цивільний позов задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 заподіяну майнову шкоду в сумі 37207 (тридцять сім тисяч двісті сім) гривень.
Речовий доказ, автомобіль марки ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_1 , що знаходиться на арешт-майданчику Мурованокуриловецького ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області - повернуто власнику ОСОБА_11 або законному користувачу ОСОБА_7 , знявши з вказаного автомобіля арешт накладений 08.10.2018 ухвалою слідчого судді Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області.
Судовим рішенням суду першої інстанції встановлено, що пішохід ОСОБА_10 , перебуваючи 04.10.2018 близько 17:00 год. в смт Муровані Курилівці Вінницької області, упевнившись у відсутності небезпеки, почав переходити поза пішохідним переходом автодорогу по вул. Соборна від будинку під № 158. В цей час по даній автодорозі рухався автомобіль ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 , який зупинив рух автомобіля перед виїздом з другорядної дороги на головну, щоб надати перевагу в русі автомобілю, який рухався по головній дорозі. В цей час пішохід ОСОБА_10 виконавши вимоги пункту 4.8 Правил дорожнього руху почав обходити автомобіль ВАЗ 2107 ззаду. Однак водій ОСОБА_7 в порушення вимог пунктів 10.9 Правил дорожнього руху, які затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 №1306 відповідно до якого - під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб, - не впевнившись в безпеці свого маневру почав рух заднім ходом та в порушення пункту 12.3 Правил дорожнього руху, де зазначено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, - не вжив заходів до зменшення швидкості, зупинки транспортного засобу чи об'їзду перешкоди та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_10 .
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 у відповідності до висновку судово-медичної експертизи за № 40/13 від 12.02.2019 отримав тілесні ушкодження, а саме: закритий перелом шийки правого кульшового суглобу (який не спричинив небезпечних для життя явищ), який утворився від дії тупих предметів 04.10.2018 року при дорожньо-транспортній пригоді, механізм утворення даного тілесного ушкодження відповідає механізму їх спричинення на які посилається потерпілий, та належать до ушкоджень середньої ступені тяжкості, яке спричиняє (спричинило) тривалий розлад здоров'я більше 21-ї доби.
У відповідності п. 4.8 Розділу 4 Обов'язки та права пішоходів до Правил дорожнього руху, які затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 №1306 встановлено, що якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевниться у відсутності небезпеки.
Відповідно до висновку судової авто технічної експертизи за № 302 від 05.06.2019 в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля ВАЗ 2107 держ. номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.п.10.1, 10.9, 12.3 Правил дорожнього руху.
В ситуації, яка склалася, водій автомобіля ВАЗ-2107 ОСОБА_7 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом термінового гальмування, з зупинкою автомобіля ВАЗ-2107 до смуги руху пішохода.
В ситуації, яка склалася, в діях водія автомобіля ВАЗ-2107 ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимогам п.п. 10.9, 12.3 Правил Дорожнього руху а саме: 10.9. Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб. 12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Дії водія автомобіля ВАЗ-2107 ОСОБА_7 , які не відповідали вимогам 12.3 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.
Такі дії обвинуваченого ОСОБА_7 судом першої інстанції кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2019 року щодо нього скасувати та закрити кримінальне провадження.
В доводах апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права, однобічність та неповноту досудового та судового слідства, що призвело до невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, недоведеністю його участі у вчиненні злочину. ОСОБА_7 не визнає свою вину у вчиненні злочину, оскільки вважає, що керуючи транспортним засобом та рухаючись заднім ходом, не збивав ОСОБА_10 . Суд відмовив в перехресному допиті його свідків та формально перерахував докази, які підтверджують його винуватість у вчиненні злочину. Також вважає, що суд безпідставно проігнорував факт відсутності первинних медичних документів того, що у ОСОБА_10 був перелом станом на 04.10.2019. Окрім цього він не погоджується з проведеним слідчим експериментом, який на його думку було проведено з порушеннями, а тому цей доказ не може вважатися належним та допустимим доказом. Щодо цивільного позову, то зазначає, що потерпілий не обґрунтував заявлені ним позовні вимоги, зокрема чи приписувались препарати лікарем, чеки по яким він надавав суду.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи висновків місцевого суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, просить вирок Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2019 року щодо ОСОБА_7 скасувати з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 220 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3740 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
В доводах апеляційної скарги посилається на те, що місцевий суд, дійшов невмотивованого висновку про призначення ОСОБА_7 основного покарання у виді штрафу, однак без додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки поза увагою суду залишився той факт, що обвинувачений в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину не визнав, щиро не покаявся та не попросив вибачення у потерпілого, жодним чином не відшкодував завдану потерпілому шкоду. У користуванні ОСОБА_7 знаходиться автомобіль ВАЗ 2107, тобто джерело небезпеки залишається. Крім того, ОСОБА_7 не приймає участі в суспільному житті, ніде не працює, не одружений, дітей чи інших утриманців немає.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачений та його захисник подану обвинуваченим апеляційну скаргу підтримали та наполягали на її задоволенні, посилаючись на викладені у ній доводи. Також заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили залишити її без задоволення.
Прокурор просив апеляційну скаргу прокурора задовольнити, а апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.
Потерпілий (цивільний позивач) ОСОБА_10 повідомлений належним чином про день, час і місце судового розгляду, проте в судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причини своєї неявки, обвинувачений, його захисник та прокурор не заперечували проти судового розгляду у його відсутність, тому відповідно до вимог ч. 4 ст. 405 КПК України КПК України судовий розгляд відбувся у його відсутність.
Письмових заперечень на апеляційні скарги від інших учасників кримінального провадження до суду не надходило.
Мотиви суду
Заслухавши доповідь судді, виступи учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.
За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням про повторне дослідження обставин справи, посилаючись на те, що однією з підстав на якій ґрунтується апеляційна скарга ОСОБА_7 є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження.
Проте, колегія суддів апеляційного суду відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України не знайшла достатніх обґрунтованих підстав для повторного дослідження обставин, встановлених судом першої інстанції під час кримінального провадження, оскільки захисником обвинуваченого в обґрунтування свого клопотання не зазначено, які саме необхідно повторно дослідити обставини, а також не вказано, що вони були досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушенням. Тому в задоволенні поданого клопотання відмовлено через його безпідставність та необґрунтованість.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги обвинуваченого про порушення норм процесуального права, однобічність та неповноту досудового та судового слідства, що призвело на його думку до невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, недоведеністю його участі у вчиненні злочину.
Зокрема, в доводах апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_7 стверджує про те, що він не визнає свою вину у вчиненні злочину, оскільки вважає, що керуючи транспортним засобом та рухаючись заднім ходом, не збивав ОСОБА_10 . Також суд відмовив в перехресному допиті його свідків та формально перерахував докази, які підтверджують його винуватість у вчиненні злочину. Окрім того, вважає, що суд безпідставно проігнорував факт відсутності первинних медичних документів того, що у ОСОБА_10 був перелом станом на 04.10.2019.
Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, не дивлячись на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_7 , його винуватість у вчиненні злочину повністю доводиться показами потерпілого, свідків та іншими доказами, наданими стороною обвинувачення, належність та достовірність яких не оспорена стороною захисту чи потерпілим, що безпосередньо досліджені у судовому засіданні.
Як вбачається з показів потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_10 в судовому засіданні він дав покази про те, що 04.10.2018 він перебував у смт. Муровані Курилівці. Близько 16 год. 45 хв. прямував до автостанції від кафе «Берізка». Переходячи дорогу поза пішохідним переходом побачив автомобіль ВАЗ 2107 зеленого кольору з затемненими вікнами, який стояв посередині проїзної частини на відстані двох з половиною метрів від нього. Він декілька секунд почекав та почав обходити автомобіль, потім автомобіль різко почав здавати назад вдаривши його у лівий стегновий суглоб. Впавши він перекачався за лінію правих коліс та залишився лежати по осі руху автомобіля, голова була між багажником автомобіля і задніми правими дверима. Чув лише, що хтось крикнув стій чоловіка збив. Водій вийшов з автомобіля, взяв його за куртку і підняв, він став на ліву ногу, спочатку набрав дочку, а потім викликав швидку. З 04 по 10.2018 він перебував в Мурованокуриловецькій районній лікарні, йому була призначена витяжка. А з 08.10. по 25.10.2018 знаходився в хірургічному відділенні Віньковецької лікарні Хмельницької області, де була проведена хірургічна операція по встановленню ендопротеза тазостегнового суглобу. Також 19.09.2019 ним було подано цивільний позов, який він в судовому засіданні підтримав, зазначивши, що внаслідок вчинення обвинуваченим злочину були понесені матеріальні витрати на лікування в сумі 37207 грн. Вказані кошти потерпілий просив стягнути з обвинуваченого.
Окрім того, як вбачається з показів свідка ОСОБА_12 , 04.10.2018 вона разом з ОСОБА_13 їхала у автомобілі ВАЗ 2107 зеленого кольору, яким керував Яровий І. ОСОБА_14 зупинився уступити дорогу, автомобілю, який рухався по головній дорозі. Потім він завів автомобіль, газонув, хотів їхати, але ОСОБА_15 , яка переходила дорогу крикнула, що у вас під колесами чоловік. Вона відкрила двері та побачила ноги потерпілого, який лежав головою до багажника. ОСОБА_7 підійшов до нього, підняв легенько. ОСОБА_15 запропонувала викликати швидку, потерпілий відмовився. В подальшому сам викликав швидку. Зауважила, що удару вона не чула, пішоходів не бачила.
Як вбачається з показів свідка ОСОБА_13 , 10.2018 їхала з ОСОБА_7 у його машині. Водій ОСОБА_7 зупинився щоб пропустити автомобіль. Пропустивши автомобіль хотів рушити далі, але підійшла жінка сказала, що під колесами лежить чоловік. ОСОБА_7 одразу ж вийшов з автомобіля, підняв потерпілого. Потерпілий сказав, що він нас бачив, а ми його не бачили, що він немає претензій, оскільки переходив дорогу не в тому місці. Після чого викликав швидку, спочатку казав, що у нього перелом коліна, потім перелом шийки правого суглобу. Зазначила, що удару не чула, автомобіль ОСОБА_16 назад не здавав.
Як вбачається з показів свідка ОСОБА_15 , 04.10.2018 близько 16.00 години вона поверталася з роботи. Почула ніби машина газонула, потім побачила чоловіка, який лежав з боку машини, підбігла до нього, запропонувала допомогу, він відмовився. Водій машини теж вийшов, підняв потерпілого, запропонував завести в лікарню. Останній відмовлявся, казав, що все сам вирішить, стояв опершись на машину і розмовляв по телефону
Як вбачається з показів свідка ОСОБА_17 , 04.10.2018 після роботи близько 17 год. 30 хв., їхав з двома пасажирами. Був великий потік машин, попереду їхала велика техніка, він зупинився біля каплички і побачив як потерпілий переходив дорогу, який проходячи біля автомобіля ОСОБА_16 сперся на нього і раптом впав попри машину та почав кричати, що його збили. Водій одразу ж вийшов з автомобіля, підбіг до нього, почав піднімати. Також з автомобіля вийшла спочатку одна жінка, а потім друга, яка не могла одразу ж відкрити задні двері, оскільки там лежав потерпілий. Зауважив, що коли потерпілий переходив дорогу він розмовляв по телефону, не зважаючи на сигнали водіїв.
Як вбачається з показів свідка ОСОБА_18 , 04.10.2018 близько 16 год. 30 хв., він знаходився на автостанції смт. Муровані Курилівці, та бачив потерпілого, який лежав на лівому боці ззаду автомобіля ВАЗ 2107, а також як до нього підійшов водій, підняв його по під руки та поставив на ноги. Через хвилин п'ять десять приїхала швидка.
Як вбачається з показів свідка ОСОБА_19 , весною 2018 року точної дати не пам'ятає близько 17 год він автомобілем виїжджав з автовокзалу смт. Муровані Курилівці, ліворуч побачив автомобіль ОСОБА_7 , який виїхав на головну дорогу, а потім різко почав здавати назад не менш ніж на три метра. В цей час дорогу переходив потерпілий, побачивши, що він їде прямо на потерпілого почав кричати, сигналити йому, після чого він зупинився, тоді він разом з ОСОБА_7 витягнув потерпілого з під коліс автомобіля.
Окрім того, як вбачається з пояснень допитаного в судовому засіданні експерта ОСОБА_20 , що складений ним висновок №40/13 від 12.02.2019 був зроблений на підставі медичної документації. Ним був встановлений механізм отримання потерпілий ОСОБА_10 удару - це прямий механізм дії травмуючої сили в дільниці правого стегна (верхня третина кульшового суглобу). Інших зовнішніх тілесних ушкоджень у потерпілого не було зафіксовано. Зазначив, що такі злами не є характерними для ДТП. Разом з тим, зауважив, що з пояснень потерпілого вбачалося, що первинний контакт з автомобілем, який рухався заднім ходом відбувся в ліву частину, тобто потерпілий отримав прискорення завданого багажником автомобіля.
Окрім того, винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення доводиться дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, що надані стороною обвинувачення:
- витягом з ЄРДР № 12018020230000166 від 04.10.2018 згідно якого було зареєстровано кримінальне провадження по факту здійснення 04.10.2018 близько 17:00 год. ОСОБА_7 , що керував автомобілем ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_1 , наїзду на ОСОБА_10 (а.к.п.108);
- рапортом чергового Мурованокуриловецького ВП від 04.10.2018, про те, що водій ОСОБА_7 , автомобілем ВАЗ 2107 рухаючись по вул. Соборна смт. Муровані Курилівці заднім ходом здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , після чого останнього доставлено до Мурованокуриловецької ЛПЛ з діагнозом закритий перелом шийки правого стегна (а.к.п.106);
- протоколом огляду місця події від 04.10.2018 (в самому протоколі описка, зокрема, зазначено 2017 рік, а не 2018, що підтверджується текстом та додатками до нього), схемою та відеозаписом до нього, відповідно до яких працівниками поліції було зафіксовано місце пригоди, розташування транспортного засобу ОСОБА_7 після ДТП, дорожні умови (а.к.п.109-118);
- висновком експерта № 40/13 від 12.02.2019 згідно якого у ОСОБА_10 мали місце такі тілесні ушкодження: закритий перелом шийки правого кульшового суглобу (який не спричинив небезпечних для життя явищ), які утворились від воздії тупих предметів, можливо 04.10.2018 при дорожньо-транспортній пригоді, механізм утворення даного тілесного ушкодження відповідає механізму їх спричинення на які посилається обстежений, та належать до ушкоджень середньої ступені тяжкості, яке спричиняє (спричинило) тривалий розлад здоров'я більше 21-ї доби. Враховуючи той факт, що ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження під час ДТП, не виключена можливість, що перелом шийки правого кульшового суглобу міг утворитись від дії тупого предмету, який діяв в дільницю правого кульшового суглобу під час падіння його тіла на тверду поверхню (а.к.п.64,65);
- протоколом слідчого експерименту від 18.03.2019 під час проведення якого потерпілий ОСОБА_10 розповів про місце розташування автомобіля ОСОБА_7 перед початком руху назад в момент коли він обходив його ззаду, показав траєкторію свого руху під час переходу автодороги та зазначив про місце наїзду на нього автомобілем ОСОБА_7 відносно елементів проїзної частини (а.к.п. 137-141);
- планом-схемою до протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_10 та фототаблицею, які візуально позначають версію потерпілого про обставини здійснення на нього наїзду ОСОБА_7 (а.к.п. 142-144);
- протоколом слідчого експерименту від 04.04.2019 під час проведення якого обвинувачений ОСОБА_7 проїхав своїм автомобілем заднім ходом 5 метрів саме з тією швидкістю, з якою він рухався в момент ДТП (а.к.п.145-147);
- планом-схемою до протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 , яким відображено швидкість руху автомобіля останнього під час руху заднім ходом (а.к.п. 148);
- висновком експерта № 302 від 05.06.2019, яким встановлено, що в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_7 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.п. 10.1, 10.9, 12.3 ПДР. В ситуації, яка склалася, при технічних параметрах вказаних в копії ухвали про призначення експертизи, водій автомобіля ВАЗ-2107 ОСОБА_7 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом термінового гальмування, з зупинкою автомобіля ВАЗ-2107 до смуги руху пішохода. В ситуації, яка склалася, при технічних параметрах вказаних в копії ухвали про призначення експертизи, в діях водія автомобіля ВАЗ-2107 ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимогам п.п. 10.9, 12.3 ПДР. Дії водія автомобіля ВАЗ-2107 ОСОБА_7 , які не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР, при технічних параметрах, які містяться в копії ухвали про призначення експертизи, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди. Питання дій пішохода експертом не досліджувалося (а.к.п. 153-157).
Таким чином, апеляційний суд не може погодитись з доводами апеляційної скарги обвинуваченого про те, що він не здійснював наїзд на потерпілого своїм транспортним засобом. Окрім того, сам обвинувачений даючи покази в судовому засіданні в суді першої інстанції, зазначив, що здійснював рух заднім ходом, оскільки виїхав за дорожній знак 2.1“Дати дорогу”, що також підтвердили свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_19 .
Колегія суддів при цьому повністю погоджується з висновками суду першої інстанції викладеними у судовому рішенні про те, що суд не бере до уваги вказану обвинуваченим та свідком ОСОБА_12 відстань на яку автомобіль від'їхав назад (30 сантиметрів та менше ніж пів метра відповідно), оскільки механізм дорожньо-транспортної пригоди швидкоплинний, негативний вплив на розуміння події здійснюють такі фактори, як отримання травм, необхідності швидкого реагування на аварійну обстановку та безпосередня участь в події. Внаслідок цього особи - безпосередні учасники події, не можуть дати з технічної точки зору вірну кількісну та якісну характеристику механізму ДТП (дані про швидкість руху об'єктів, відстані і т.д.), оскільки в силу психофізіологічних особливостей кожна людина по різному сприймає обставини події.
Вірним є також посилання місцевого суду у мотивувальній частині вироку на те, що в даному випадку обвинувачений та свідок який перебував в його автомобілі, а тому можуть здійснити оцінку події, що відбулася лише під впливом вказаних вище факторів. З огляду на це свідчення свідка ОСОБА_19 , якій бачив обставини ДТП від їх початку до завершення є найбільш прийнятними, оскільки він не був учасником ДТП, а тому міг об'єктивно оцінити відстань на яку обвинувачений здійснив рух заднім ходом. При цьому, суд взяв до уваги, що інший свідок ОСОБА_15 самого наїзду не бачила, однак чула різкий звук двигуна автомобіля ОСОБА_7 . Свідок ОСОБА_18 підтвердив обставину перебування потерпілого під автомобілем обвинуваченого. Свідчення ж свідка ОСОБА_17 про те, що обвинувачений не їхав заднім ходом, а потерпілий проходив повз його автомобіль на стільки близько, що навіть сперся на нього, суперечать зазначеним вище доказам.
Колегія суддів апеляційного суду також звертає увагу на те, що на слідчому експерименті ОСОБА_7 не лише підтвердив рух заднім ходом транспортного засобу, яким він керував, в момент наїзду на ОСОБА_10 , але й показав приблизну швидкість з якою він рухався при цьому, тричі проїхавши відстань у п'ять метрів з тією швидкістю з якою він здійснював рух назад 04.10.2018 (а.к.п.86). Вказані дані слідчого експерименту, в тому числі, і бралися експертом до уваги при встановленні порушення ОСОБА_7 Правил дорожнього руху. Зазначена обставина, повністю підтверджується поясненнями потерпілого ОСОБА_10 наданими в судовому засіданні та узгоджується з даними протоколу слідчого експерименту від 18.03.2019 проведеного за його участю, планом-схемою та фототаблицею. Вказані пояснення потерпілого не змінювалися, є чіткими, логічними та послідовними.
Окрім того, свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підтвердили, що ні вони самі, ні обвинувачений не бачили потерпілого, коли той обходив транспортний засіб у якому вони перебували. Про нього їм повідомила інший свідок - ОСОБА_15 , коли той уже лежав біля задньої частини автомобіля.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зазначене вище повністю пояснює ту обставину, що ОСОБА_7 здійснив наїзд на ОСОБА_10 , оскільки не бачив його, хоча, якщо б він виконував вимоги п.п. 10.9 та 12.3 ПДР, то міг та повинен був уникнути зіткнення з людиною.
Не може колегія суддів погодитись з твердженнями апеляційної скарги обвинуваченого про відсутність у потерпілого крім перелому, інших тілесних ушкоджень, оскільки як на думку суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції, зазначене не виключає отримання ОСОБА_10 незначного поштовху внаслідок контакту з багажником автомобіля обвинуваченого, який не залишив видимих тілесних ушкоджень, але став причиною його падіння, можливість чого підтвердив допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_20 . При цьому, зважаючи на види дорожньо-транспортних пригод, на пішохода, у будь-якому випадку, може бути здійснено лише «наїзд» в зміст якого включається отримання прискорення особою внаслідок її контакту з автомобілем, а словосполучення «зіткнення з пішоходом» не відповідає розумінню механізму дорожньо-транспортної пригоди та є лише однією з ознак наїзду. Окрім того, допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_20 пояснив, що експертиза потерпілого була проведена на підставі наданої йому у достатньому обсязі медичної документації.
Також судом першої інстанції спростовані твердження сторони захисту про те, що слідством не було проведено слідчого експерименту з потерпілим щодо механізму отримання тілесних ушкоджень, які суд вірно сприйняв в контексті статті 94 КПК України та для прийняття відповідного процесуального рішення оцінив сукупність усіх зібраних в цій справі доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку.
У випадку дорожньо-транспортної події для вирішення питання про наявність чи відсутність складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, необхідно встановити причинний зв'язок між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього рух) особи та наслідками, що настали, дослідити характер та черговість порушення, які вчинив водій, з'ясувати чи дійсно він створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з'ясувати ступінь участі винуватої особи у спричиненні злочинного наслідку. При цьому, причинний зв'язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху й відповідними наслідками. Така позиція підтверджується постановою Верховного Суду України № 5-41кс15 від 10.12.2015.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з вірним та обґрунтованим висновком суду першої інстанції, який вважає доведеним порушення ОСОБА_7 п.п. 10.9, 12.3 ПДР внаслідок чого була створена аварійна ситуація та спричинено ОСОБА_10 тілесні ушкодження середньої тяжкості, що підтверджується, зокрема, висновками експерта № 40/13 від 12.02.2019 та № 302 від 05.06.2019. Причиною настання суспільно небезпечних наслідків у виді травмування потерпілого є порушення ОСОБА_7 п.п. 10.9, 12.3 ПДР і між діями останнього та наслідками є причинний зв'язок.
Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 про його незгоду з необґрунтованим на його думку заявленими позовними вимогами потерпілого ОСОБА_10 , апеляційний суд звертає увагу на наступне.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілим ОСОБА_10 був заявлено цивільний позов до ОСОБА_7 про відшкодування 37207 грн майнової шкоди, яка полягає у витратах понесених ним на лікування.
Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Судом першої інстанції при дослідженні письмових доказів на підтвердження майнової шкоди цивільного позивача було встановлено, що ОСОБА_10 у зв'язку тілесними ушкодженнями спричиненими ДТП були понесені витрати на придбання медикаментів та медичних матеріалів на загальну суму 37208 грн 54 коп., що підтверджується відповідними наданими суду доказами. У суду не виникає сумніву, що вказані медикаменти та медичні матеріали, були використані потерпілим в період після ДТП за призначенням, що доводиться, зокрема, висновком експерта № 40/13, епікризом № 3519, випискою № 2327 із медичної карти. Таким чином колегія суддів апеляційного суду переконана, що враховуючи викладене, місцевий суд дійшов також дійшов правильного та обґрунтованого висновку про повне задоволення цивільного позову, так як позовні вимоги ОСОБА_10 заявлені в межах витрат понесених ним на лікування.
Також колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги прокурора, про те, що на його думку місцевий суд дійшов невмотивованого висновку про призначення ОСОБА_7 основного покарання у виді штрафу без додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, не врахувавши те, що обвинувачений в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину не визнав, щиро не покаявся та не попросив вибачення у потерпілого, жодним чином не відшкодував завдану потерпілому шкоду, у його користуванні знаходиться автомобіль як джерело небезпеки. Також він не приймає участі в суспільному житті, ніде не працює, не одружений, дітей чи інших утриманців немає.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Виходячи з положень ч. 2 ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно роз'яснень, викладених у пунктах, 4,5,6 Постанови Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 (зі змінами), виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку. {Абзац перший пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду N 8 ( v0008700-09 ) від 12.06.2009}.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд вірно керувався вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходив із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Зокрема, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином невеликої тяжкості, особу винного, який раніше не судимий, по місцю проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває (а.к.п.162), відсутність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, а також разом з тим наявність обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого - вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Окрім того, ухвалюючи вирок щодо ОСОБА_7 , місцевий суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України врахував досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, згідно якої Мурованокуриловецький РС з питань пробації зробив висновок, що існує “Низький рівень” ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, та “Низький” рівень ризику небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, а виправлення особи без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (в т.ч. окремих осіб).
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду переконана, що враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, ставлення обвинуваченого ОСОБА_7 до вчиненого, те, що він не працює, отримує державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям та виплати за здійсненням догляду за інвалідом І групи, а також враховуючи думку потерпілого, який просив обвинуваченого суворо не карати, тому суд першої інстанції дійшов цілком правильного та обґрунтованого висновку що саме покарання у виді штрафу в межах санкції частини статті за якою кваліфіковано його діяння, буде необхідним та достатнім і досягне мети не лише кари ОСОБА_7 за вчинене, а й буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як засудженим так і іншими особами.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про невмотивованості прийнятого рішення щодо недоцільності призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, то апеляційний суд також не може погодитись з такими доводами, оскільки місцевий суд, враховуючи ту обставину, що обвинувачений до кримінальної відповідальності притягується вперше, безпосередньо після вчинення дорожньо-транспортної пригоди не зник з місця події та намагався надати потерпілому допомогу, здійснює догляд за хворою матір'ю, яка є інвалідом І групи, внаслідок захворювання (деформуючий дефартроз обох колінних суглобів), потребує постійного користування транспортним засобом, тому дійшов обґрунтованого висновку про недоцільність призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Колегія суддів апеляційного суду також враховує і практику рішень Європейського суду з прав людини. Так, в справі “Скополла проти Італії” від 17.09.2009 року, суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, тому не вбачає достатніх підстав для його скасування, як того просять у своїх скаргах обвинувачений та прокурор.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 403, 404, 405, 407, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та прокурора Могилів-Подільської місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Вирок Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2019 року відносно ОСОБА_7 за ч.1 ст.286 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4