Справа № 127/31974/19
Провадження №11-кп/801/906/2020
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
30 липня 2020 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участі учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці клопотання прокурора прокуратури Вінницької області ОСОБА_12 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12019020020000352 від 11.02.2019 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України,
В провадженні Вінницького апеляційного суду перебувають апеляційні скарги захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , прокурора Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_13 , обвинуваченого ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 03 червня 2020 року.
Вироком Вінницького міського суду від 03 червня 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України та призначено йому покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 (двох) років 6 місяців позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 5 (п'яти ) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання, призначеного цим вироком та вироком Вінницького апеляційного суду від 26.12.2019 року, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_7 строк попереднього ув'язнення під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі з 29.11.2019 року по 02.06.2020 року.
Вирішено запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на 60 днів, залишити без змін - тримання під вартою.
ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_8 строк попереднього ув'язнення під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі з 15.10.2019 року по 02.06.2020 року.
Запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на 60 днів, залишено без змін - тримання під вартою.
Вирішено строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з 03 червня 2020 року.
До апеляційного суду надійшли клопотання прокурора Прокуратури Вінницької області ОСОБА_12 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні.
Клопотання мотивоване тим, що строк тримання під вартою застосований відносно обвинувачених закінчується 01.08.2020 року. А тому, виходячи з положень ст.ст.177, 178, 183, 194 КПК України, враховуючи матеріали провадження, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки останніх під час розгляду справи, враховуючи особи обвинувачених, які є неодноразово судимими за скоєння аналогічних злочинів, відсутність міцних соціальних зв'язків, офіційного місця роботи та постійних джерел для існування, утриманців, вважає, що обвинуваченим необхідно продовжити строк тримання під вартою до закінчення апеляційного розгляду.
Заслухавши думку прокурора ОСОБА_6 , який підтримав клопотання прокурора Прокуратури Вінницької області ОСОБА_12 , захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , яка поклалася на розсуд суду, обвинуваченого ОСОБА_8 , який підтримав думку свого захисника, захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , які заперечили проти задоволення даного клопотання, пояснили, що ОСОБА_7 має на утриманні двох неповнолітніх дітей та матір, а також має постійне місце проживання, обвинуваченого ОСОБА_7 , який заперечив щодо задоволення вказаного клопотання, обговоривши доводи клопотання прокурора, суд апеляційної інстанції вважає, що подані прокурором клопотання підлягають до задоволення, з наступних підстав.
Частиною 1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Враховуючи те, що завершити розгляд поданих апеляційних скарг в суді апеляційної інстанції до спливу строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є неможливим, ризики, передбачені ст.177 КПК України, що стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, тому на думку суду апеляційної інстанції, враховуючи особи обвинувачених, тяжкість кримінальних правопорушень, в скоєнні яких вони обвинувачуються, більш м'які запобіжні заходи не забезпечать виконання покладених на них процесуальних обов'язків.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Фактичні обставини інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, умисних тяжких злочинів, свідчать про їх підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинувачених вказують на обґрунтованість застосування саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених під вартою та в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
При цьому, наявність у ОСОБА_7 певних соціальних зв'язків, зокрема постійного місця проживання, перебування на утриманні двох неповнолітніх дітей та матері, про що зазначають його захисники в своїх поясненнях, не є безумовними підставами для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки вказані обставини не мають такого ступеню довіри, які можуть бути враховані судом, як такі, що мають запобіжний вплив на поведінку обвинуваченого та не є такими, що спростовують встановлені судом ризики.
Разом з тим, апеляційний суд враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема рішення «Едуард Шабалін проти Росії» від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, вважає, що клопотання прокурора є обґрунтовані та підлягають до задоволення, тому з метою попередження ризику переховування обвинувачених, вважає, що запобіжний захід щодо обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою слід продовжити до закінчення апеляційного розгляду.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає зазначеним у ст.177 КПК України меті і підставам обрання запобіжного заходу, а також передбаченим ст.178 КПК України обставинам, які повинні бути враховані при його обранні.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст.197, 331, 405 КПК України, суд апеляційної інстанції,
Клопотання прокурора Прокуратури Вінницької області ОСОБА_12 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України - задовольнити.
Клопотання прокурора Прокуратури Вінницької області ОСОБА_12 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до закінчення апеляційного розгляду.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до закінчення апеляційного розгляду.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4