Справа 688/218/20
№ 2/688/297/20
Рішення
Іменем України
23 липня 2020 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Березюка О.Г.,
з участю секретаря Антонюк І.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Шепетівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шепетівського підприємства теплових мереж про поновлення по роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
24 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Шепетівського підприємства теплових мереж про поновлення по роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову зазначає, що з 01 травня 2012 року вона працювала в ТОВ «Шепетівка Енергоінвест». На виконання рішення господарського суду у справі №924/24/19 цілісний майновий комплекс, який перебував у концесії в ТОВ «Шепетівка Енергоінвест», 10 жовтня 2019 року повернуто Шепетівській міській раді та передано у користування комунальному підприємству Шепетівському підприємстві теплових мереж (далі - ШПТМ). 08 жовтня 2019 року керівник ШПТМ Ковальчук ОСОБА_3 звернувся до директора ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» з листом про звільнення працівників для подальшого працевлаштування у комунальне підприємство відповідно до п.5 ст.36 КЗпП України. Наказом ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» за № 319-к від 18 жовтня 2019 року позивача звільнено у зв'язку з переведенням в ШПТМ. Оскільки директор ШПТМ ОСОБА_4 відмовився прийняти заяву позивача про її працевлаштування в порядку переведення з ТОВ «Шепетівка Енергоінсвест», остання 21 жовтня 2019 року направила дану заяву рекомендованим листом із повідомленням про вручення. 21 листопада 2019 року позивач отримала відмову ШПТМ про прийняття на роботу, а тому, просить поновити на роботі в ШПТМ на посаді інженера кадрів з 21жовтня 2019 року в порядку переведення та стягнути на її корись середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалами Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 січня 2020 року було поновлено строк на звернення до суду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні на 20 лютого 2020 року.
19 лютого 2020 року представником відповідача ОСОБА_2 надано відзив на позовну заяву. В обґрунтування посилається, що на виконання рішення господарського суду № 924/24/19 від 20 травня 2019 року зобов'язано ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» усунути перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні цілісним майновим комплексом, звільнити комунальне майно та видано наказ про примусове виконання рішення. 10 жовтня 2019 року через відмову ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» добровільно виконати рішення суду, проведено примусове виконання рішення, усунуто перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні комунальним майном шляхом звільнення цілісного майнового комплексу від ТОВ «Шепетівка Енергоінвест». З метою належного обслуговування цілісного комплексу колишнім директором ШПТМ подано лист-звернення до ТОВ «Шепетівка Енегоінвест» з проханням звільнити працівників в порядку переведення на ШПТМ. Конкретної дати прийняття працівників на роботу у листі-зверненні вказано не було. 11 жовтня 2019 року на позачерговій сесії Шепетівської міської ради майновий комплекс закріплено на праві господарського відання за ШПТМ. Фактично прийом працівників на роботу підприємство почало 15 жовтня 2019 року. Останні працівники в порядку переведення з ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» на ШПТМ були прийняті 21 жовтня 2019 року. Станом на 21 жовтня 2019 року жодних заяв про свою згоду на укладення трудового договору та доказів про припинення трудових відносин з ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» позивачем надано не було. Крім того, позивач є пенсіонером. Враховуючи ці факти, ШПТМ розцінило дії позивача як відсутність згоди на працевлаштування на підприємстві, тому з метою забезпечення належної роботи підприємства на посаду інженера з підготовки кадрів прийнято іншого працівника. Лише 24 жовтня 2019 року на поштову адресу підприємства надійшло звернення позивача про прийом на роботу в порядку переведення з 21 жовтня 2019 року, до якого не було додано доказів про припинення позивачем трудових відносин з ТОВ «Шепетівка Енергоінвест». ОСОБА_1 в трудових відносинах з підприємством не перебувала і наказ про її звільнення не вдавався, тому вважає, що позивач обрав невірний спосіб захисту своїх прав, які на його думку порушені. Жодних правових підстав поновлення позивача на роботі позовна заява не містить, отже вимоги позивача про поновлення на роботі є необґрунтованими, тому просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити в повному обсязі. Також зазначила, що в трудових відносинах із комунальним підприємством Шепетівське підприємство теплових мереж не перебувала, і рішення про її звільнення із вказаного підприємства не приймалось.
Представник відповідача ШПТМ за довіреністю Поліщук М.В. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченні.
Суд, вислухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно дослідивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу вимог частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, згідно даних трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 01 травня 2012 року прийнята в ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» на посаду провідного фахівця по роботі з персоналом (01 березня 2015 року перейменована на посаду інженера з підготовки кадрів) в порядку переведення з ШПТМ.
08 жовтня 2019 року директор ШПТМ ОСОБА_4 звернувся з листом до генерального директора ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» Пустовойта О.С., в якому у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням про усунення перешкод у користуванні майном по справі № 924/24/19 та необхідністю подальшого обслуговування цілісного майнового комплексу «ШПТМ», запропонував звільнити з ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» всіх працівників, в тому числі і ОСОБА_1 , в порядку переведення на ШПТМ з подальшим працевлаштуванням.
Наказом № 319-к від 18 жовтня 2019 року генерального директора ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» Пустовойта О.С. з 18 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади інженера з підготовки кадрів за її згодою у зв'язку з переведенням в ШПТМ на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України.
Згідно до п.31 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», відповідно до ст.32 КЗпП України переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника.
Відповідно до п.5 ст. 36 КЗпП України переведення працівника за його згодою на інше підприємство є підставою припинення трудового договору. У зв'язку з цим на місці нової роботи працівник укладає інший трудовий договір.
21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 направила до ШПТМ заяву про прийом на роботу в порядку переведення, яку адресат отримав 24 жовтня 2019 року, про що свідчить повідомлення або вручення в матеріалах справи.
Згідно повідомлення директора ШПТМ ОСОБА_4 за вих. №151 від 13 листопада 2019 року ОСОБА_1 було відмовлено в прийомі на роботу з 21 жовтня 2019 року в порядку переведення з ТОВ «Шепетівка Енергоінвест», оскільки станом на 21 жовтня 2019 року заяв та доказів про припинення трудових відносин з ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» не надано та дії позивача розцінено як відсутність згоди на працевлаштування на підприємстві. До заяви про прийом на роботу, яка надійшла 24 жовтня 2019 року, також не було додано доказів припинення трудових відносин з ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» (відповідно до ст. 24 КЗпП України).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 трудового договору з ШПТМ не укладала, отже у трудових відносинах не перебувала, наказ про її звільнення не видавався.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» відповідно до ч.2 ст.232 КЗпП суди безпосередньо розглядають позови про укладення трудових договорів, зокрема, працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації.
При обґрунтованості позову суд рішенням зобов'язує власника або уповноважений ним орган укласти трудовий договір з особою, запрошеною на роботу в порядку переведення - з першого робочого дня наступного після дня звільнення з попереднього місця роботи (якщо була обумовлена інша дата - з цієї дати), з іншими особами - з дня їх звернення до власника або уповноваженого ним органу з приводу прийняття на роботу.
Якщо внаслідок відмови у прийнятті на роботу або несвоєчасного укладення трудового договору працівник мав вимушений прогул, його оплата провадиться відповідно до правил ч.2 ст.235 КЗпП про оплату вимушеного прогулу незаконно звільненому працівникові.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відтак завдання цивільного судочинства полягає у ефективному захисті саме порушених прав особи, що звернулася до суду з позовом. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Отже, обов'язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №826/4406/16.
В ході судового розгляду встановлено, що порушене право ОСОБА_1 полягає не у незаконному звільненні з підприємства, способом захисту якого є поновлення на роботі, а у відмові відповідача у прийнятті на роботу в порядку переведення, способом захисту якого є зобов'язання власника або уповноваженого ним органу укласти трудовий договір з особою, запрошеною на роботу в порядку переведення.
З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для відмови у задоволенні позову, а тому підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі в ШПТМ на посаді інженера з підготовки кадрів немає.
Оскільки вимоги позивача про стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про поновлення на роботі, у задоволенні якої суд дійшов висновку щодо відмови, тому вимога в частині стягнення середнього заробітку задоволенню теж не підлягає.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -
ухвалив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Шепетівського підприємства теплових мереж про поновлення по роботі на посаді інженера з підготовки кадрів з 21 жовтня 2019 року в порядку переведення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішення може бути оскаржено до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення виготовлено 30 липня 2020 року.
Головуючий: