Справа №766/20475/18
н/п 2-з/766/243/20
про забезпечення позову
31 липня 2020 року м. Херсон
Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Ус О.В., розглянувши матеріали заяви адвоката Петрової Олени Олександрівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову до ОСОБА_2 , третя особа: Херсонська міська рада в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про визнання стягнення на предмет іпотеки недійсним,
Позивач 18.10.2018 р. звернувся до суду з позовом в якому просив:
- визнати стягнення на предмет іпотеки двокімнатної квартири, об'єкту житлової нерухомості загальною площею 46,1 кв.м, житлової площі 27,9 кв.м, що розташована у будинку АДРЕСА_1 за іпотечним договором серії та номером 349, виданий 23.01.2006 року приватним нотаріусом Стаднік І.В., здійснений ОСОБА_2 недійсним з припиненням права власності об'єкт іпотеки;
- визнати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкритого розділу) індексний номер 35797467 від 21.06.2017 року та зроблений на його підставі запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 21035834 від 19.06.2017 р. - недійсними;
- зобов'язати державну службу реєстрації Херсонської міської ради Херсонської області скасувати запис номер 21035834 від 19 червня 2017 року про право власності на двокімнатну квартиру об'єкту житлової нерухомості загальною площею 46,1 кв.м, житлової площі 27,9 кв.м, що розташована у будинку АДРЕСА_1 ;
- визнати діючим право власності за ОСОБА_1 на підставі договору дарування ВВМ 301199 від 16.09.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Воєводіною І.М. за реєстраційним номером 5304, номер запису 37213 в книзі 94, на двокімнатну квартиру, об'єкт житлової нерухомості загальною площею 46,1 кв.м, житлової площі 27,9 кв.м, що розташована у будинку АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати державну службу реєстрації Херсонської міської ради Херсонської області внести запис до державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо визнаного за ОСОБА_1 права приватної власності на підставі договору дарування ВВМ 301199 від 16.09.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Воєводіною І.М. за реєстраційним номером 5304, номер запису 37213 в книзі 94, на двокімнатну квартиру, об'єкт житлової нерухомості загальною площею 46,1 кв.м, житлової площі 27,9 кв.м, що розташована у будинку АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову вказує, що перехід права власності до відповідача є незаконним внаслідок того, що він відбувався за застереженням іпотечного договору під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Провадження у справі відкрите ухвалою суді Херсонського міського суду Херсонської області від 26 листопада 2018 року, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження.
17.07.2020 року представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, копія якої надіслана сторонам у справі, що передана головуючому 31.07.2020 року. Питання щодо прийняття вказаних уточнень судом не вирішувалось.
24.07.2020 року до суду надійшла заява адвоката Петрової О.О., яка діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру. В обґрунтування заяви вказала, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору дарування, посвідченого 16.09.2004 року ПНХМНО ОСОБА_3 за реєстровим №5304 та свідоцтва про право власності, виданого 25.04.1994 року Фондом комунального майна м. Херсона № 13639. На підставі іпотечного договору, посвідченого 23.01.2006 року ПНХМНО ОСОБА_4 за реєстровим №349, він передав належну йому квартиру в іпотеку ПАТ «Західінкомбанк», у забезпечення своїх кредитних зобов'язань. Згідно даних Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником квартири, що є предметом іпотеки, у даний час є ОСОБА_2 на підставі рішення державного реєстратора Херсонської міської ради Остапенко Сергія Миколайовича № 35797467 від 21.06.2017 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 . Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_2 вжив заходи щодо зняття ОСОБА_1 із обліку місця проживання за адресою спірної квартири, та являється титульним власником цього житла, він має можливість здійснювати подальше його відчуження, що унеможливить виконання рішення, у разі задоволення позову. Вважає, що перехід права власності на квартиру, реєстрація якого відбулась на підставі оскаржуваного рішення, є незаконним, а рішення та запис про права власності повинно буди скасовано судом, як таке, що суперечить закону та договору іпотеки. Враховуючи, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити та зробити неможливим виконання рішення суду, між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання рішення суду, в разі його задоволення та беручи до уваги предмет спору, вважає за необхідне просити суд накласти арешт на майно, що знаходиться у власності відповідача. Неприйняття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно в даному випадку може ускладнити виконання рішення суду або зробити неможливим його виконання, внаслідок чого законні права позивача не будуть захищені.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії тощо.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступнього.
Відповідно до ч.ч.1, 2ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
У відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами .
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Згідно з п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову'заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинитипорушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема,в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконаннячи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Судом встановлено, що на підставі договору дарування, посвідченого 16.09.2004 року Приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною І.М. за реєстровим №5304 та свідоцтва про право власності, виданого 25.04.1994 року Фондом комунального майна м.Херсона № 13639 ОСОБА_1 був власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №94693989 від 16.08.2017 року вбачається, що 19.06.2017 року, державним реєстратором Херсонської міської ради Херсонської області Остапенко С.М. прийнято Рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер: 35797467 від 21.06.2017 року та зареєстровано право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (номер запису про право власності: 21035834), підставою виникнення права власності вказано Іпотечний Договір, серія та номер: 349, виданий 23.01.2006, видавник: приватний нотаріус Стадник Інна Володимирівна.
Доводи заяви адвоката Петрової О.О. про те, що відповідач, як власник спірної квартири, має об'єктивну можливість вчинення дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову такими, що ґрунтуються на фактичних обставинах справи.
При цьому, варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Враховуючи предмет спору, обраний стороною позивача вид забезпечення позову - накладення арешту на житлове приміщення, яке належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 , є співмірним із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав уважати, що незастосування цього заходу призведедо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що, в силу положень ст.ст. 149-153 ЦПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви про накладення арешту на майно.
Таким чином, виходячи, що між сторонами виник спір щодо захисту права власності, скасування державної реєстрації, а тому у разі відчуження спірної квартири існує реальна загроза невиконання чи ускладнення у майбутньому виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Задоволення заяви про забезпечення позову у вигляді арешту спірного майна не являється фактичним вирішенням справи по суті і не порушує права відповідача щодо користування та розпорядження цим майном, а лише обмежує його у здійсненні прав на його відчуження на певний період.
Відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
За ч.1 ст. 156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. Частина 1 ст. 158 ЦПК України передбачає, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.
Ухвала в повному обсязі виготовлена та підписана суддею 31 липня 2020 року.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 258, 259, 260, 261, 352, 354, 355, п. 15.5 ч.1 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, суд,
Заяву адвоката Петрової Олени Олександрівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову до ОСОБА_2 , третя особа: Херсонська міська рада в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про визнання стягнення на предмет іпотеки недійсним - задовольнити.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Відповідно до вимог ст.153 ЦПК України, подання апеляційної скарги не зупиняє виконання ухвали про забезпечення позову.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Апеляційна скаргана ухвалу суду подається до Херсонського апеляційного суду або через Херсонський міський суд Херсонської області, а матеріали справи витребовються та надсилаються за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
СуддяО. В. Ус