Ухвала
30 липня 2020 року
м. Київ
справа № 487/5177/17
провадження № 61-11059ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 жовтня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 червня 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за недовраховану електроенергію та за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» про визнання незаконним рішення та скасування акту про порушення,
У вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Миколаївобленерго»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за недовраховану електроенергію у розмірі 39 595,57 грн.
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву про захист прав споживача, у якій просив: визнати незаконним протокольне рішення від 04 липня 2017 року № 633 засідання комісії ПАТ «Миколаївобленерго» з розгляду акту від 13 червня 2017 року № S-7282; скасувати акт від 13 червня 2017 року № S-7282 та протокольне рішення від 04 липня 2017 року № 633; визнати неправомірними та скасувати здійснені комісією на підставі акту нарахування обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення ПКЕЕН, на суму 39 595,57 грн.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 жовтня 2019 року позов ПАТ «Миколаївобленерго» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Миколаївобленерго» 39 595,57 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 червня 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, визнав встановленим та доведеним факт, що ОСОБА_1 в порушення норм права та умов укладеного між сторонами договору про користування електричною енергією неналежним чином виконував свої зобов'язання і допустив порушення правил користування електроенергією для населення, яке виявилося у вчиненні дій споживачем, фіксації індикатором впливу постійного магнітного впливу, які призвели до зміни показів засобів обліку та які неможливо виявити при контрольному огляді засобу обліку, чим спричинив ПАТ «Миколаївобленерго» збитки, тому вони підлягають стягненню з нього.Обставин, які б свідчили про недостовірність, неправдивість внесених до акту відомостей, судом не встановлено. Розмір спричинених порушенням збитків розрахований відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення побутовими споживачами правил користування електричною енергією.
Разом з тим, суд першої інстанції виходив з того, що скасування акту не є самостійним способом захисту порушеного права, обставини незаконності акту встановлюються під час звернення до суду з позовом постачальника електричної енергії, тому не підлягає задоволенню вимога ОСОБА_1 щодо скасування акту від 13 червня 2017 року № S -7282.
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пунктів 1, 2, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
У відповідності до частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що спрощене позовне провадження застосовується для розгляду малозначних справ, крім справ передбачених частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Предметом позову у даній справі є майнова вимога про стягнення боргу за недовраховану електроенергію, ціна якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому в цій частині справа є малозначною у силу закону, а також немайнові вимоги про захист прав споживача шляхом визнання незаконним рішення, скасування рішення та акту про порушення, визнання неправомірними і скасування здійснених нарахувань обсягу та вартості електричної енергії на суму 39 595,57 грн, в частині яких суд визнає дану справу справою незначної складності та такою, що не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню,однак такі є необґрунтованими й не спростовують визначення цієї справи як малозначної.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Заявник у касаційній скарзі вказує, що дана справа має для нього виняткове значення, однакці доводи не містять правових підстав для розгляду малозначної справи в касаційному порядку. Незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями у цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Оскільки зазначена касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтею 19, статтею 260, частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 жовтня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 червня 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за недовраховану електроенергію та за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» про визнання незаконним рішення та скасування акту про порушення.
Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді В. О. Кузнєцов
В. С. Жданова
В. М. Ігнатенко