Ухвала
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 274/1530/18
провадження № 61-10268ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 березня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бердичівської міської ради Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно за заповітом,
У липні 2020 року до Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга, яка не може бути прийнята касаційним судом, оскільки не відповідає пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Особі, яка подала касаційну скаргу, необхіднонадати касаційну скаргу у новій редакції із зазначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав), а також надати копію такої касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
При цьому, у разі подання касаційної скарги на підставі пунктів 1 та 2 частини другої статті 389 ЦПК України зазначити, щодо якої саме норми права у подібних правовідносинах не був врахований судом апеляційної інстанції або відсутній висновок Верховного Суду.
Також ОСОБА_1 необхідно правильно вказати найменування суду, до якого подано касаційну скаргу.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 березня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 червня 2020 року залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
На підставі пункту третього розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута з підстав, визначених статтями 185, 392 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. Ю. Мартєв