Постанова
Іменем України
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 388/409/18
провадження № 61-48322св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Долинська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2018 року у складі судді Баранського Д. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Авраменко Т. М., Суровицької Л. В., Черненка В. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Долинська державна нотаріальна контора, у якому просила усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов мотивований тим, що сторони по справі з 1971 року по 1984 рік перебували в зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщину прийняли сторони у справі.
У спадкодавця з дитинства вроджений порок серця. Все своє життя він потребував постійного лікування, догляду та допомоги. З 2012 року хвороба ОСОБА_3 загострилася, почалися ускладнення. Починаючи з 2014 року ОСОБА_3 став швидко набирати вагу тіла, практично перестав ходити, дуже рідко виходив на вулицю за допомогою стільця. Тяжка хвороба спричинила обмеження спадкодавця у рухах, пересуванні, веденні активного способу життя.
ОСОБА_2 належного піклування та догляду за хворим сином не здійснював, матеріальної, моральної допомоги не надавав, не відвідував його коли той перебував на лікуванні у тяжкому стані, не приймав участі у похованні.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 ухилявся від надання необхідної допомоги спадкодавцю, який через тяжку хворобу був у безпорадному стані, просила задовольнити позов.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що ОСОБА_2 є непрацездатним, пенсіонером за віком, на час смерті сина отримував пенсію в розмірі 1 409 грн 11 коп., проживав окремо від нього в іншому населеному пункті, за своїм фізичним та матеріальним станом не мав можливості надавати утримання та допомогу своєму повнолітньому, непрацездатному сину.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 14 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 знаходився в безпорадному стані, починаючи з 2014 року. Судами встановлений факт ухилення ОСОБА_2 від надання спадкодавцеві допомоги, яку останній потребував. Висновок суду першої інстанції щодо існування неприязних стосунків між нею та ОСОБА_2 є припущенням суду. Апеляційний суд помилково виходив з того, що проживання ОСОБА_2 в іншому насаленому пункті перешкоджало наданню спадкодавцеві необхідної допомоги, оскільки ОСОБА_2 періодично приїжджав у місто, в якому проживав його син, але необхідної допомоги так і не надавав. ОСОБА_2 , який за рахунок пенсії та орендної плати за дві земельні ділянки, мав можливість надавати матеріальну допомогу. ОСОБА_2 також ухилявся і від надання моральної допомоги.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У січні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив ОСОБА_2 , у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Посилається на те, що суди дали оцінку всім зібраним доказам у справі і їх висновок є обґрунтованим. Позивачем не доведено наявності підстав для задоволення позову. Зазначає, що через похилий вік та тяжкий стан здоров'я йому було важко приїжджати до сина. Під час його візитів до сина між ним та ОСОБА_1 відбувалися конфлікти, які були стресом для нього самого та їхнього сина. Він постійний доглядає та утримує місце поховання спадкодавця.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2018 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У січні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 01 січня 2014 року ОСОБА_3 встановлена інвалідність ІІ групи - інвалідність з дитинства, протипоказані значні та помірні фізичні навантаження, робота в несприятливих кліматичних умовах, тривала хода.
ОСОБА_3 періодично проходив стаціонарне лікування, потребував стороннього догляду, піклування та допомоги.
ОСОБА_3 проживав у будинку АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_1 .
Вищевказаний житловий будинок належав ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 21 квітня 2006 року, який укладений між ним та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величком С. О., зареєстрованим у реєстрі за № 608.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме: житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, який розташований на
АДРЕСА_1 .
Спадкоємцями І черги за законом є батьки померлого: мати ОСОБА_1 , батько ОСОБА_2
10 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
З 26 січня 2010 року ОСОБА_2 є пенсіонером за віком, має хронічні захворювання.
ОСОБА_2 з січня 2012 року отримував пенсію в розмірі 1 001,11 грн, яка поступово підвищувалась та на день смерті ОСОБА_3 становила 1 409,11 грн.
ОСОБА_2 проживав окремо від ОСОБА_3 в іншому населеному пункті за адресою: АДРЕСА_3 . За своїм фізичним та матеріальним станом не мав можливості надавати допомогу своєму сину.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною п'ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
Суди встановили, що ОСОБА_2 за своїм фізичним та матеріальним станом не мав можливості надавати допомогу спадкодавцю ОСОБА_3 , який перебував в безпорадному стані.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не довела наявності обставин для застосування частини п'ятої статті 1224 ЦК України, на які вона посилалася як на обґрунтування своїх вимог, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_2 ухилявся від надання допомоги спадкодавцю ОСОБА_3 .
У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св18) та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18) зроблено висновок, що «ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій».
Встановивши, що відсутні підстави, передбачені частиною п'ятою статті 1224 ЦК України для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом, суди зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позову.
Доводи касаційної скарги направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, а суди надали їм належну правову оцінку відповідно до вимог статті 89 ЦПК України.
Доводи касаційної скаргу про те, ОСОБА_2 мав можливість надавати матеріальну допомогу ОСОБА_3 за рахунок пенсії та орендної плати за дві земельні ділянки, спростовуються висновками рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 07 березня 2017 року в справі № 388/1322/16-ц, яке набрало законної сили, довідкою про розмір отриманої ним пенсії, виписками про стан його здоров'я.
Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з'ясовані обставини справи, перевірені доводи сторін та дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:В. С. Жданова
В. М. Ігнатенко
В. О. Кузнєцов