Ухвала
31 липня 2020 року
м. Київ
справа № 204/2217/16-ц
провадження № 61-10249ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
09 липня 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року, з пропуском строку на касаційне оскарження, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження зазначеного судового рішення.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнано неповажними.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що вперше подала касаційну скаргу 16 січня 2020 року та тільки в липні 2020 року із Єдиного державного реєстру судових рішень їй стало відомо про повернення її касаційної скарги на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року, жодної ухвали Верховного Суду не отримувала. Посилається на те, що копію повного тексту оскарженої постанови суду апеляційної інстанції отримано її представником 18 грудня 2019 року. Вважає, що враховуючи зупинення обчислення процесуальних строків під час карантину касаційна скарга подана нею у встановлені ЦПК строки, а її повернення та повторне подання відбулося під час дії карантину, тому наявні підстави для поновлення строку на подання касаційної скарги.
Із Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2020 року касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року, яка подана через засоби поштового зв'язку 16 січня 2020 року, залишено без руху та запропоновано заявнику надати докази на підтвердження дати отримання копії оскарженого судового рішення та сплатити судовий збір за подання касаційної скарги.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (стаття 44 ЦПК України).
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України», справа «Трух проти України»).
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії»).
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2020 року строк на усунення вказаних в ухвалі від 29 січня 2020 року недоліків продовжено.
Подавши касаційну скаргу у січні 2020 року, ОСОБА_1 тривалий час не цікавилася її розглядом, поштову кореспонденцію від суду, направлену за зазначеною нею у касаційній скарзі адресою, не отримувала, будь-яких заяв чи клопотань, зокрема щодо зміни місця проживання (перебування, знаходження), від неї не надходило, тому Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2020 року ОСОБА_1 через не усунення недоліків касаційної скарги повернуто касаційну скаргу.
Заявником не надано жодного належного доказу на підтвердження факту невиконання судом положень статей 272, 386 ЦПК України щодо не направлення їй копії судового рішення та не отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваного судового рішення поштовим відправленням або в суді першої чи апеляційної інстанції (нарочно).
Клопотання містить посилання на статтю 390 та прикінцеві положення ЦПК України щодо продовження процесуальних строків під час карантину встановленого на території України. Разом із тим, в клопотанні відсутнє підтверджене відповідними доказами належне обґрунтування наявності обставин, які перешкоджали скаржнику подати касаційну скаргу у строк встановлений статтею 390 ЦПК України.
Таким чином, заявником не наведені причини, що призвели до пропуску строку на касаційне оскарження, які можуть бути визнані поважними, та не підтверджені належними доказами.
Ураховуючи викладене, заявнику необхідно надати до Верховного суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в якому навести поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження та надати докази на підтвердження підстав пропуску цього строку.
Крім того, вищевказана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом, оскільки заявником не додано документ на підтвердження сплати судового збору.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент звернення з позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктами 1 та 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент звернення з позовом), ставка судового збору за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до підпункту сьомого пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
З урахуванням розміру оспорюваної суми, за подання касаційної скарги заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 6 885,04 грн (229 501,10 грн х 1,5 %) х 200 %).
Судовий збір має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»; символ звітності банку - 207.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Також подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, тому, питання про відкриття касаційного провадження не може бути вирішене, оскільки заявником порушено вимоги частини 2 статті 389 ЦПК України та пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України, а саме не зазначено підставу (підстави) на якій (яких) подається касаційна скарга.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду (абзац 2 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини 2 статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.
У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 4 статті 389 ЦПК України з посиланням на частину 1 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 1 статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 3 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 3 статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Отже, у касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України та/або пункт ( абзац таабо пункт) статей 392 та/або 411 ЦПК України який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) подачі цієї касаційної скарги та обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави (підстав).
За таких обставин, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, яку викласти з урахуванням вимог цієї ухвали та офрмдену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, разом із копіями уточненої скарги та додатками відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Петров