Ухвала
31 липня 2020 року
м. Київ
справа №640/3509/19
провадження №61-10287ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. розглянув касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради, територіальної громади, в особі Харківської міської ради про визнання права власності за апеляційною скаргою Харківської міської ради,
10 липня 2020 року представник Харківської міської ради через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 червня 2020 року у даній справі.
Згідно зі статтею 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Харківський апеляційний суд прийняв постанову 02 червня 2020 року, повний текст було виготовлено 03 червня 2020 року та оприлюднено в Єдиному державному реєстрі 05 червня 2020 року, тобто останній день оскарження припадав на 03 липня 2020 року, а зі скаргою заявник звернувся лише 10 липня 2020 року засобами поштового зв'язку.
Скаржник зазначив, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції від 02 червня 2020 року отримано 11 червня 2020 року, що підтверджується копією супровідного листа апеляційного суду з вхідним реєстраційним штампом.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID - 19» від 11 березня 2020 № 211 з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин, який продовжено відповідними нормативними актами і діє по теперішній час.
Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції пункту 12 розділу І Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», станом на час подання касаційної скарги): під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».
Ураховуючи те, що скаржник отримав оскаржувану постанову апеляційного суду 11 червня 2020 року, що підтверджується належними доказами, та закінчення тридцятиденного строку на касаційне оскарження такого рішення припадав на період дії карантину, а тому Верховний Суд вважає, що строк на касаційне оскарження продовжується в силу закону.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, тому, питання про відкриття касаційного провадження не може бути вирішене, оскільки заявником порушено вимоги частини 2 статті 389 ЦПК України та пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду (абзац 2 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини 2 статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.
У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 4 статті 389 ЦПК України з посиланням на частину 1 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 1 статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 3 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 3 статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Отже, у касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України та/або пункт ( абзац таабо пункт) статей 392 та/або 411 ЦПК України який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) подачі цієї касаційної скарги та обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави (підстав).
У вступній частині касаційної скарги зазначено, що скарга подана в порядку пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України та формальні посилання на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права. Вказує на неповність з'ясування і недоведеність обставин справи, що мали значення для вирішення справи, на помилкове тлумачення норм права щодо підстав визнання права власності.
Заявником не обґрунтовані посилання на підстави оскарження судового рішення вказані в пункті 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, чітко не визначено, яку на його думку норму права суд апеляційної інстанції застосував без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Крім того, при посиланні на порушення норм процесуального права скаржник не визначає відповідної підстави, а саме (пункту) частини другої статті 389 ЦПК України та пункту, частини статті 411 ЦПК України.
За змістом наведених доводів заявник подає касаційну скаргу зокрема і на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Однак касаційна скарга не містить належного обґрунтування.
Відповідно до частин першої, третьої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
За змістом вищенаведених правових норм, подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України заявнику необхідно вказати підставу (підстави) для оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Разом з тим судове рішення, оскаржене лише на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, без обґрунтування касаційної скарги іншими, визначеними пунктам 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами, не може бути переглянуте в касаційному порядку, оскільки таке рішення може бути скасоване касаційним судом на підставі пункту 1 частини третьою статті 411 ЦПК України, лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Тобто, незазначення заявником у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, унеможливлює перегляд судового рішення в касаційному порядку, оскарженого згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
При оскарженні судового рішення на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України заявнику необхідно вказати, які зібрані у справі докази не дослідив суд, в разі посилання на пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України зазначити, які докази скаржник вважає недопустимими.
За таких обставин, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги з урахуванням вимог цієї ухвали, разом із копіями уточненої скарги та додатками відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Поновити Харківській міській раді строк на касаційне оскарження.
Касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 червня 2020 року у даній справі залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк для виконання вимог ухвали строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Петров