Постанова
Іменем України
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 629/4031/15
провадження № 61-39322св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Держгеокадастру в Харківській області,
треті особи: Лозівська районна державна адміністрація Харківської області, Орільська селищна рада Лозівського району Харківської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 01 червня 2018 року в складі колегії суддів: Кругової С. С., Колтунової А. І., Пилипчук Н. П.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, треті особи: Лозівська районна державна адміністрація Харківської області, Орільська селищна рада Лозівського району Харківської області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
1) визнати причину пропуску строку позовної давності поважною;
2) визнати за ним право на земельну частку (пай) КСП ім. Свердлова на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області в розмірі земельної частки (паю) по КСП ім. Свердлова, а саме: площею 5,65 умовних кадастрових гектарів;
3) зобов'язати Головне Управління Держгеокадастру в Харківській області виділити йому земельну ділянку в розмірі земельної частки (паю) по КСП ім. Свердлова смт Орілька Лозівського району Харківської області, а саме: площею 5,65 умовних кадастрових гектарів на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області із земель запасу (резерву).
Позов мотивований тим, що з 01 січня 1978 року по 12 січня 1995 рік він працював у колгоспі ім. Свердлова Лозівського району Харківської області. 12 січня 1995 року звільнений з членів колгоспу за власним бажанням із збереженням пайового фонду, проте його прізвище помилково не внесено в списки, що додається до державного акта на право колективної власності на землю по КСП ім. Свердлова.
05 лютого 2000 року рішенням загальних зборів уповноважених членів КСП ім. Свердлова йому виділено земельну частку (пай).
У 2000 році він звертався до керівництва КСП ім. Свердлова з проханням надати виділену йому земельну частку (пай), але йому відмовлено та роз'яснено, що в Орільській селищній раді Лозівського району Харківської області відсутні нерозподілені паї. В 2004 році КСП ім. Свердлова визнано банкрутом.
21 серпня 2015 року йому стало відомо про те, що на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області розташовано 6 нерозподілених та не витребуваних земельних ділянок загальною площею 34,2306 га у зв'язку з чим він звернувся до Лозівської районної адміністрації з проханням виділити йому земельну частку (пай). 03 вересня 2015 року Лозівська районна адміністрація відмовила йому у виділені земельної частки (паю) з посиланням на те, що на даний момент земля, що передавалася КСП ім. Свердлова в колективну власність розподілена, тому дане питання можливо лише за рахунок земель запасу або резерву Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області.
Зважаючи на викладене, просив задовольнити позов.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Справа слухалась судами неодноразово.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2016 року, позов задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк позовної давності. Визнано за ОСОБА_1 , як членом колишнього КСП ім. Свердлова, право на земельну частку (пай) по КСП ім. Свердлова смт Орілька Лозівського району Харківської області площею 5,65 умовних кадастрових гектарів. Зобов'язано Головне Управління Держгеокадастру в Харківській області виділити ОСОБА_1 земельну ділянку в розмірі земельної частки (паю) по КСП ім. Свердлова смт Орілька Лозівського району Харківської області площею 5,65 умовних кадастрових гектарів на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області із земель запасу (резерву).
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що на момент отримання КСП ім. Свердлова державного акта на право колективної власності на землю та розпаювання земель даного КСП ОСОБА_1 мав право на земельну частку (пай). Рішення загальних зборів уповноважених членів КСП ім. Свердлова Лозівського району Харківської області від 05 лютого 2000 року стосовно виділення ОСОБА_1 земельної частки (паю) не скасоване.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з посиланням на те, що ОСОБА_1 не набув право на земельну частку (пай), оскільки станом на 05 січня 1996 року (дату отримання КСП ім. Свердлова державного акта на право колективної власності на землю) він не працював в колгоспі та не був його членом. Суди неправильно застосували положення Указу Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 лютого 2018 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 , як членом колишнього КСП ім. Свердлова, право на земельну частку (пай) по КСП ім. Свердлова, смт. Орілька, Лозівського району Харківської області площею 5,65 умовних кадастрових гектарів.
В іншій частині відмовлено.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що на момент отримання КСП імені Свердлова державного акта на право колективної власності на землю та розпаювання земель даного КСП ОСОБА_1 мав право на земельну частку (пай), а його прізвище помилково не включено до списку громадян, що додається до державного акта на право колективної власності на землю по КСП ім. Свердлова
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 01 червня 2018 року рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 лютого 2018 року в частині задоволених позовних вимог скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні цих вимог.
Апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що ОСОБА_1 не набув право на земельну частку (пай), оскільки станом на 05 січня 1996 року (дату отримання КСП ім. Свердлова державного акта на право колективної власності на землю) він не працював в колгоспі та не був його членом. Включення його прізвища до додаткового списку на розпаювання землі членів КСП ім. Свердлова та виділення йому земельної частки (паю) рішенням загальних зборів уповноважених членів КСП ім. Свердлова не ґрунтується на законі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що його прізвище помилково не включене до списку осіб, який додається до державного акта на право колективної власності на землю по КСП ім. Свердлова. Його включено до додаткового списку до державного акту на право колективної власності на землю по КСП ім. Свердлова. 05 лютого 2000 року рішенням загальних зборів уповноважених членів КСП ім. Свердлова йому виділено земельну частку (пай) в натурі.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У вересні 2018 року до суду касаційної інстанції від Головного управління Держгеокадастру в Харківській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому управління просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду залишити без змін.
Посилається на те, що право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; включення особи до списку, доданого до цього акта. При цьому на момент отримання КСП ім. Свердлова (05 січня 1996 року) ОСОБА_1 не був його членом, оскільки ще раніше звільнився (12 січня 1995 року), тому право на земельну частку (пай) ОСОБА_1 не отримав. Посилання ОСОБА_1 на те, що його включено до додаткового списку розпаювання землі членів КСП ім. Свердлова та те, що 05 лютого 2000 року рішенням загальних зборів уповноважених членів КСП ім. Свердлова йому виділено земель частку (пай) не є належними підставами для визнання за ним права власності на земельну частку (пай).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У вересні 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 01 липня 1978 року по 12 січня 1995 року ОСОБА_1 працював у колгоспі ім. Свердлова Лозівського району Харківської області.
На підставі рішення загальних зборів (протокол № 3 від 13 листопада 1992 року) колгосп ім. Свердлова у смт Орілька Лозівського району Харківської області реорганізовано в КСП ім. Свердлова смт Орілька Лозівського району Харківської області, яке у 2004 році у зв'язку з реформуванням аграрного сектора економіки визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Державний акт на право колективної власності на землю по КСП ім. Свердлова Лозівського району Харківської області отримано 05 січня 1996 року.
Даний державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю 19 березня 1996 року.
Розмір земельної частки (паю) по КСП складає 5,65 умовних кадастрових гектар.
ОСОБА_1 у списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю по КСП ім. Свердлова не числиться і сертифікат на право на земельну частку (пай) йому не видавався.
05 лютого 2000 року протоколом № 2 загальних зборів уповноважених членів КСП ім. Свердлова заяву ОСОБА_1 про виділення земельної частки (паю) в натурі та майнових (паїв) часток згідно структури майнового фонду задоволено.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського товариства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Тобто право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; включення особи до списку, доданого до цього акта.
Встановивши, що станом на 05 січня 1996 року (дату отримання КСП ім. Свердлова державного акта на право колективної власності на землю) ОСОБА_1 не працював в колгоспі та не був його членом, апеляційний суд прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» не набув право на земельну частку (пай).
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що рішенням загальних зборів уповноважених членів КСП ім. Свердлова від 05 лютого 2000 року йому виділено земельну частку (пай); його включено до додаткового списку на паювання земель КСП ім. Свердлова, не мають правового значення, оскільки такі дії не ґрунтуються на законі.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявників з висновками суду щодо їх оцінки.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Апеляційного суду Харківської області від 01 червня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:В. С. Жданова
В. М. Ігнатенко
В. О. Кузнєцов