Постанова
Іменем України
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 500/4371/16
провадження № 61-12168св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода»,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» на постанову Одеського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» (далі - ТОВ «Злагода»), третя особа: ОСОБА_2 , у якому просив стягнути на його користь з ТОВ «Злагода» неустойку за користування переданим в оренду майном в розмірі 169 000 грн.
Позов мотивований тим, що 01 жовтня 2009 року по договору оренди ним передано в оренду ТОВ «Злагода» будівлю загальною площею 1 029 кв. м, розташовану в АДРЕСА_1 з орендною платою щомісячно по 500 грн до 30 серпня 2012 року.
01 жовтня 2009 року по договору оренди ним передано в оренду ТОВ «Злагода» автогараж загальною площею 1 474 кв. м, розташований в АДРЕСА_1 з орендною платою щомісячно по 4 500 грн до 30 серпня 2012 року.
01 листопада 2009 року по договору оренди ним передано в оренду ТОВ «Злагода» будівлю гуртожитку на 90 місць загальною площею 873 кв. м, розташовану в АДРЕСА_2 , з орендною платою щомісячно по 1 500 грн. до 30 серпня 2012 року.
Загальна сума орендної плати за передане в оренду майно становить 6 500 грн щомісяця.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до нього про поділ майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину нежитлових будівель на АДРЕСА_2 , на 2639/6000 частин нежитлових будівель на АДРЕСА_1 . За ОСОБА_1 припинено право власності на вказане майно у відповідних частках.
30 серпня 2012 року закінчився строк оренди приміщень, проте ТОВ «Злагода» продовжило користуватися орендованими приміщеннями. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 22 травня 2014 року ТОВ «Злагода» зобов'язано не чинити перешкоди в користуванні майном, належним ОСОБА_1 , яке передано ним в оренду. Дане рішення виконано 26 серпня 2016 року.
Посилаючись на викладене та керуючись статтею 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якої якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, просив задовольнити позов з врахуванням рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 січня 2012 року про поділ майна подружжя.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з ТОВ «Злагода» на його користь неустойку за договорами оренди нежитлових приміщень в розмірі 39 000 грн.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ТОВ «Злагода» після закінчення дії договорів оренди не повернуло ОСОБА_1 належне йому нерухоме майно. Суд навів власний розрахунок неустойки за час прострочення з 22 травня 2014 року по 22 липня 2016 року, виходячи з сум орендної плати за договорами оренди, які у суда не викликали сумнів у достовірності.
Зазначено, що за договорами оренди від 01 жовтня 2009 року та від 01 листопада 2009 року передбачена орендна плата у розмірі по 500 грн щомісяця за кожним договором, оскільки з наданих договорів вбачається, що в них допущено виправлення суми орендної плати, а саме: на одному договорі з переду суми 500 дописано «1» на іншому «4» та зверху відповідно дописано прописом «одна тисяча» та «чотири тисячі».
Суд першої інстанції, визначаючи розмір неустойки, виходив з загальної суми оренди в розмірі 1 500 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 травня 2019 року рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 червня 2017 року в частині визначеного розміру неустойки змінено з 39 000 грн на 153 400 грн.
Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що договори оренди є правомірними, загальний розмір оренди становить 6 500 грн. Спростування окремих умов договорів оренди (розмір орендної плати) покладається на ТОВ «Злагоду», яке заперечує їх правомірність.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У липні 2019 року ТОВ «Злагода» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що товариство визнало правомірність договорів оренди лише в частині загальної суми орендної плати в розмірі 1 500 грн. Сума орендної плати виправлена. Зміна розміру орендної плати мала бути погодженою шляхом підписання окремих договорів. ОСОБА_1 має доводити правомірність зазначених змін умов договору. Апеляційний суд помилково поклав на ТОВ «Злагода» тягар доказування.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У серпні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 жовтня 2009 року по договору оренди ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ «Злагода» будівлю загальною площею 1 029 кв. м, розташовану в АДРЕСА_1 з орендною платою щомісячно по 500 грн до 30 серпня 2012 року.
01 жовтня 2009 року по договору оренди ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ «Злагода» автогараж загальною площею 1 474 кв. м, розташований в АДРЕСА_1 з орендною платою щомісячно по 4 500 грн до 30 серпня 2012 року.
01 листопада 2009 року по договору оренди ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ «Злагода» будівлю гуртожитку на 90 місць загальною площею 873 кв. м, розташовану в АДРЕСА_2 , з орендною платою щомісячно по 1 500 грн. до 30 серпня 2012 року.
Загальна сума орендної плати за передане в оренду майно становить 6 500 грн щомісяця.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку нежитлових будівель на АДРЕСА_2 , на 2639/6000 часток нежитлових будівель на АДРЕСА_1 . За ОСОБА_1 припинено право власності у відповідних частках на вказане майно.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області 22 травня 2014 року зобов'язано ТОВ «Злагода» не чинити перешкоди в користуванні майном, належним ОСОБА_1 , яке передано ним в оренду.
26 серпня 2016 року рішення Апеляційного суду Одеської області від 22 травня 2014 року виконане в примусовому порядку.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно в користування за плату на певний строк.
Згідно з частиною другою статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.
Згідно з частиною першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Апеляційним судом встановлено, що загальний розмір орендної плати ставить 6 500 грн.
Відповідно до 10, 11 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказів, які б підтвердили той факт, що в договорі оренди від 01 листопада 2009 року цифра «1» та словосполучення «одна тисяча»; в договорі оренди від 01 жовтня 2009 року цифра «4» та словосполучення «чотири тисячі» дописані після їх підписання надано не було.
Згідно зі статями 525, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи), дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із того, що відповідачем ТОВ «Злагода» не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень, що при укладенні договорів оренди нерухомого майна сторонами була визначена орендна плата у загальному розмірі 1500грн.
При цьому Верховним Судом враховано, що відповідно до розділу 6 договорів оренди вони укладені в двох примірниках - для кожної сторони. ТОВ «Злагода» на спростування розміру орендної плати 6500 грн та
в обґрунтування своїх заперечень щодо внесення позивачем виправлень
у договори оренди після їх укладання своїх примірників не надало.
Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд помилково поклав на ТОВ «Злагода» тягар доказування своїх заперечень є безпідставними, оскільки відповідно до частини першої статті 61 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновком апеляційного суду стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 21 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:В. С. Жданова
В. М. Ігнатенко
В. О. Кузнєцов