Ухвала
Іменем України
29 липня 2020року
м. Київ
справа № 242/2218/19
провадження № 61-8749ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.
розглянув касаційну скаргу Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на постанову Донецького апеляційного суду від 07 травня 2020 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - Селидівський МВ ДВС СМУ МЮ у м. Харкові) Петренко Олесі Сергіївни,
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця, в якій просив:
1) визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Селидівського МВ ДВС СМУ МЮ у м. Харкові Петренко О. С. при примусовому виконанні виконавчого листа № 242/2218/19 від 13 серпня 2019 року, виданого на підставі рішення Селидівського міського суду Донецької області від 19 червня 2019 року по справі № 242/2218/19;
2) зобов'язати державного виконавця Селидівського МВ ДВС СМУ МЮ у м. Харкові Петренко О. С. вжити передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішення, ефективно та в повному обсязі вчинити виконавчі дії та виконати виконавчий лист № 242/2218/19 від 13 серпня 2019 року.
В обґрунтування заяви зазначав, що рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 19 червня 2019 року задоволено його вимоги про стягнення з державного підприємства (далі - ДП) «Селидіввугілля» середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
На виконання вищезазначеного рішення суду видано виконавчий лист від 13 серпня 2019 року.
15 серпня 2019 року відкрито виконавче провадження та винесена постанова про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження і передано до виконання державному виконавцю Петренко О. С . Зазначав, що до теперішнього часу державним виконавцем не вжито вичерпних та ефективних заходів примусового виконання, що мало наслідком тривале невиконання рішення суду.
Вважає, що державним виконавцем допущено бездіяльність з примусового виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 19 червня 2019 року по справі, що порушує його права та інтереси.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 16 березня 2020 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Місцевий суд, відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 , виходив з того, що доводи скарги в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Селидівського МВ ДВС СМУ МЮ в м. Харкові Петренко О. С. не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Суд дійшов висновку про відсутність порушення державним виконавцем норм Закону України «Про виконавче провадження», дії якого були вчинені відповідно до закону та у межах повноважень.
Постановою Донецького апеляційного суду від 07 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 16 березня 2020 року скасовано.
Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Селидівського МВ ДВС СМУ МЮ у м. Харкові Петренко О. С. щодо невиконання виконавчого листа № 242/2218/19 від 13 серпня 2019 року, виданого на підставі рішення
Селидівського міського суду Донецької області від 19 червня 2019 року по справі № 242/2218/19.
У іншій частині вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Апеляційний суд, частково задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , виходив з того, що в матеріалах справи відсутні відомості про направлення ДП «Селидіввугілля» та ОСОБА_1 постанов від 15 серпня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 59815059 і приєднання виконавчого провадження № 59815059 до зведеного виконавчого провадження № 170185, тому наявні підстави для визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Селидівського МВ ДВС СМУ МЮ у м. Харкові Петренко О. С. щодо невиконання виконавчого листа № 242/2218/19 від 13 серпня 2019 року, виданого на підставі рішення Селидівського міського суду Донецької області від 19 червня 2019 року по справі № 242/2218/19 та задоволення скарги ОСОБА_1 в даній частині.
В частині вимог заявника про зобов'язання держаного виконавця вжити передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання рішення, ефективно, своєчасно та в повному обсязі вчинити виконавчі дії і виконати виконавчий лист № 242/2218/19 від 13 серпня 2019 року, апеляційним судом відмовлено за недоцільністю.
У червні 2020 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Селидівського МВ ДВС СМУ МЮ у м. Харкові на постанову Донецького апеляційного суду від 07 травня 2020 року.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити.
В обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що апеляційним судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що дії державного виконавця вчинені відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» у межах своїх повноважень.
Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Селидівського МВ ДВС СМУ МЮ у м. Харкові на постанову Донецького апеляційного суду від 07 травня 2020 рокунеобхідно відмовити з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Апеляційним судом встановлено, що з матеріалів виконавчого провадження при примусовому виконанні виконавчого листа № 242/2218/19 від 13 серпня 2019 року, що видав Селидівський міський суд Донецької області, вбачається, що за даним виконавчим листом державним виконавцем 15 серпня 2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59815059.
15 серпня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № 59815059 до зведеного виконавчого провадження № 170185, яке перебуває на виконанні в Селидівському МВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області.
Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 посилався на бездіяльність державного виконавця, а саме, на відсутність обов'язкових дій зі сторони державного виконавця щодо повідомлення стягувача про відкриття виконавчого провадження № 59815059.
Апеляційним судом встановлено, що матеріали справи не містять відомостей щодо відправлення державним виконавцем вищевказаних постанов ДП «Селидіввугілля» та ОСОБА_1 . Крім того, даних щодо проведених державним виконавцем дій та вжитих заходів, встановлених Законом України «Про виконавче провадження» по примусовому виконанню рішення Селидівського міського суду Донецької області від 19 червня 2019 року Селидівським МВ ДВС СМУ МЮ в м. Харкові до суду не надано.
Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено наступні заходи примусового виконання рішень: 1) звернення стягнення на
кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин першої - третьої Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний:
1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:
1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно
та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Частинами третьою, четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, апеляційний суд дійшов до обгрунтованого висновку про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Селидівського МВ ДВС СМУ МЮ у м. Харкові Петренко О. С. щодо невиконання виконавчого листа № 242/2218/19 від 13 серпня 2019 року, виданого на підставі рішення Селидівського міського суду Донецької області від 19 червня 2019 року по справі № 242/2218/19, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про направлення ДП «Селидіввугілля» та ОСОБА_1 постанов від 15 серпня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 59815059 і приєднання виконавчого провадження № 59815059 до зведеного виконавчого провадження № 170185, а Селидівським МВ ДВС СМУ МЮ у м. Харкові не спростовано доводи скарги в цій частині.
Враховуючи, що зазначені у касаційній скарзі доводи щодо неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги, а отже відсутні підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Селидівського МВ ДВС СМУ МЮ у м. Харкові на постанову Донецького апеляційного суду від 07 травня 2020 року.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвал, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Селидівського МВ ДВС СМУ МЮ у м. Харкові на постанову Донецького апеляційного суду від 07 травня 2020 рокуслід відмовити з підстав, встановлених частиною четвертої статті 394 ЦПК України.
Керуючись частинами четвертою, п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на постанову Донецького апеляційного суду від 07 травня 2020 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Селидівського міського
відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Петренко Олесі Сергіївни відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. С. Жданова
В. М. Ігнатенко
В. О. Кузнєцов