24 липня 2020 року м. Кропивницький справа № 340/2034/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Михайлівська, 64, код ЄДРПОУ - 41316824)
провизнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії , -
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області за №07-07-857 від 19.05.2020 року, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріального забезпечення у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю і вагітністю та пологам;
- зобов'язати відповідача Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області прийняти документи, необхідні для отримання матеріального забезпечення по тимчасовій втраті працездатності і по вагітності і пологам, нарахувати та виплатити допомогу по тимчасовій непрацездатності і допомогу по вагітності і пологам ОСОБА_1 .
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що перебувала у трудових відносинах з 01.07.2013 року Калінінською районною у місті Донецьку радою. Працювала на посаді спеціаліста відділу організаційної роботи. 21.04.2017 року позивачка взята на облік внутрішньо переміщеної особи.
З метою отримати з метою отримати страхові виплати за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, подала відповідну заяву до відвідача. За результатом розгляду останньої, рішенням відповідача від 19.05.2020 року №07-07-857 їй відмовлено у призначенні допомоги по вагітності та пологах по поданим листкам непрацездатності. Підставою для відмови став той факт відсутності довідки страхувальника про підтвердження перебування в трудових відносинах застрахованої особи на момент настання страхового випадку та довідку бюджетної установи. При цьому, відповідач зазначив, що оскільки Калінінська районна у місті Донецьку рада за місцем реєстрації відсутня, отримати відповідні довідки відповідач не має можливості.
Представник відповідача своїм правом на подання відзиву на адміністративний позов скористався подавши його до суду, за змістом якого відповідач не погоджується із поданим адміністративним позовом, наполягає на правомірності дій посадових осіб Кропивницького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області. Також відповідачем зазначено, що надання матеріального забезпечення особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, здійснюється відповідно до Закону №1105 по страхових випадках, які настали після 01.01.2015 року.
У випадках не передбачених вищезазначеним Законом, необхідно керуватися Порядком надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування України деяким категоріям застрахованих осіб, затвердженого постановою правління Фонду від 24.01.2017 № 8 (далі - Порядок №8). при здійсненні обрахунку компенсації на транспортне обслуговування. Так під час розгляду заяви позивачки від 29.05.2017 року встановлено, що остання не надала довідки, які передбачені п.8 Порядку №8, у зв'язку з чим було роз'яснено ОСОБА_1 , щодо необхідності надання вказаних документів для отримання матеріального забезпечення. (а.с.31-34).
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.
Ухвалою від 25.06.2020 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду у прядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.22,23).
14.07.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.28,29).
Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, судом встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою громадянином України, що підтверджується Паспортом громадянина України запис № НОМЕР_2 , документ № НОМЕР_3 . Відповідно до довідки № 0000185360 від 21.04.2017 року ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа та місцем її фактичного проживання визначено АДРЕСА_2 (а.с.7-9).
Крім зазначеного, позивачка є матірю ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_5 , виданим 03.05.2017 року Подільським районним у місті Кропивницькому відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (а.с.12).
29 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградської міської виконавчої дирекції Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності щодо оплати листків непрацездатності по вагітності та пологах серія НОМЕР_6 за період з 09.03.2017 по 12.07.2017 та серія НОМЕР_6 за період з 13.07,2017 по 26.07.2017.
При розгляді документів для виплати матеріального забезпечення по вагітності та пологах було встановлено, що ОСОБА_1 не надала довідки, які передбачені п.8 Порядку №8, а саме: довідку страхувальника про підтвердження перебування в трудових відносинах застрахованої особи на момент настання страхового випадку (для осіб, зазначених у пункті 2.2 цього Порядку) та довідку бюджетної установи, якій підпорядкована установа, підприємство, організація, що не проводить діяльність, щодо незабезпечення діяльності страхувальника (у випадку надання матеріального забезпечення робочим органом Фонду замість страхувальника, який перемістився та зареєструвався в населених пунктах, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження у повному обсязі, але не забезпечив провадження своєї діяльності), у зв'язку з чим Кіровоградською міською виконавчою дирекцією Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було роз'яснено ОСОБА_1 , щодо необхідності надання вказаних документів для отримання матеріального забезпечення. Але повторно з заявою та відповідними документами ОСОБА_1 до Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не зверталась.
Листом від 15.06.2017 року №01-57/648 їй було повідомлено про відмову у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах за рахунок коштів Фонду у зв'язку з неповною наданих документів (а.с.14).
13.05.2020 року представник позивачки повторно звернулася до відповідача з запитом щодо призначення та виплати допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_1 .
Листом від 19.05.2020 року №07-07-857 відповідачем повідомлено про відмову у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах за рахунок коштів Фонду у зв'язку з неповною наданих документів 15.06.2017 року №01-57/648 (а.с.14).
Не погоджуючись з такою бездіяльністю та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом, за захистом на його думку порушеного права.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституція України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до положення Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі Основи), загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Частиною 3 ст.25 Основ передбачено, що за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням надаються соціальні послуги та матеріальне забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах.
Статтею 19 Закону №1105 визначено право громадян на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
Так, право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 20 Закону №1105 за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надаються, зокрема, такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг: 2) допомога по вагітності та пологах.
Відповідно до ст. 23 Закону №1105 допомога по тимчасовій непрацездатності не надається: 1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину; 2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби; 3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи; 4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду; 5) у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням.
Суд зазначає, що позивачка під означений перелік підстав не підпадає.
Згідно ч.1 ст.25 Закону №1105 допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами. Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1-3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 - після пологів). Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.
Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу (ст.26 Закону №1105).
Відповідно до ч.1 ст.31 Закону №1105 підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров'я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.
Механізм надання матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування України визначено Порядком надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування України деяким категоріям застрахованих осіб, затвердженого постановою правління Фонду від 24 січня 2017 року №8 (надалі Порядок №8).
Згідно п. 3 Порядку №8 факт переміщення застрахованої особи підтверджується довідкою про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, виданою в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 "Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції" (далі - довідка про взяття на облік) та Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою №0000185360 від 21.04.2017 р.
Розпорядженням КМУ від 07.11.2014 року №1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів що розташовані на лінії зіткнення, до яких серед інших відноситься м. Ровеньки.
Постановою Правління фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №8 від 24.01.2014 року «Про затвердження Порядку надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» зазначено наступне.
В ч.2 ст. 2 Порядку зазначено, що матеріальне забезпечення за цим Порядком надається особам, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції (далі - застраховані особи), та отримувачам допомоги на поховання застрахованих осіб і які не реалізували свого права на отримання матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» та не можуть реалізувати своє право на отримання матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у зв'язку із переміщенням з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а саме:
1) допомога по тимчасовій непрацездатності згідно з цим Порядком надається в разі настання страхового випадку до моменту переміщення застрахованої особи;
2) допомога по вагітності та пологах згідно з цим Порядком надається в разі настання страхового випадку до моменту переміщення застрахованої особи, а також в разі настання страхового випадку протягом 30 тижнів з дати переміщення застрахованої особи;
Пунктом 5 Порядку передбачено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.
У відповідності до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII від 15.04.2014 р. державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Встановлення зав'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Пунктом 14 Порядку визначено, що у разі відсутності у застрахованої особи трудової книжки або належним чином завіреної її копії або документів, що підтверджують періоди трудової діяльності та страхового стажу, договору про добровільну участь та квитанцій про сплату єдиного внеску (для добровільно застрахованих осіб) матеріальне забезпечення зазначеним особам надається на підставі відомостей з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, пунктом 14-1 Порядку передбачено, що у разі неможливості застрахованою особою, зазначеної в абзаці третьому пункту 2.2 цього Порядку, надати довідки, визначені абзацами тринадцятим та чотирнадцятим пункту 8 цього Порядку, матеріальне забезпечення надається у разі підтвердження трудових відносин на момент настання страхового випадку даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 15 Порядку у разі відсутності у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування усіх необхідних відомостей для обчислення середньої заробітної плати (доходу), а також відсутності у застрахованої особи можливості підтвердити свій страховий стаж, робочий орган Фонду здійснює розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на день настання страхового випадку, залежно від наявної інформації про страховий стаж, з наступним перерахуванням суми допомоги після надходження документів, що підтверджуються право застрахованої особи на її надання в іншому розмірі.
Разом з тим, п.8 постанови КМУ «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства» №595 від 07.11.2014 р. особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296), пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Суд також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Рішенням Конституційного суду України у справі №1-10/2005 від 17 березня 2005 року зазначено, що Принципи соціальної держави втілено також у міжнародних актах - Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права та Європейській соціальній хартії. Зокрема, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини, кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, а також на реалізацію необхідних для підтримки її гідності й вільного розвитку особистості прав у економічній, соціальній і культурній сферах за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва.
Згідно з конституцією України ознаками України як соціальної держави є соціальна спрямованість економіки, закріплення та державні гарантії реалізації соціальних прав громадян, зокрема їх прав на соціальний захист і достатній життєвий рівень. Це зобов'язує державу відповідним чином регулювати економічні процеси, встановлювати і застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян.
Рішенням ЄСПЛ від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» визначеного, що в разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві має тлумачитись на користь особи.
Щодо позовної вимоги визнання протиправною відмову за №07-07-857 від 19.05.2020 року, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріального забезпечення у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю і вагітністю та пологам, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.05.2020 року адвокатом Троянською І.В. направлено на адресу відповідача адвокатський запит. Зі змісту судом встановлено, що адвокат Троянська І.В. повідомила, що нею збір необхідних документів та інформації для надання кваліфікованої правової допомоги ОСОБА_1 , тому на підставі доданих копій документів просила надати інформацію щодо можливості призначення та виплати допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
Листом від 19.05.2020 року №07-07-857 відповідачем на звернення адвоката повідомлено про відмову у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах за рахунок коштів Фонду у зв'язку з неповною наданих документів 15.06.2017 року №01-57/648 (а.с.14).
Згідно ч.2 ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що 13.05.2020 року адвокатом Троянською І.В. направлено адвокатський запит на отримання інформації, а не заява відповідно до Порядку для отримання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду. Таким чином, відповідачем рішення за №07-07-857 від 19.05.2020 року про відмову не приймалося, а була надана відповідь листом за №07-07-857 від 19.05.2020 року.
Зважаючи на викладене, дана позовна вимога задоволенню не підлягає.
Разом з тим, суд вважає зазначити наступне.
Так, положеннями п.13 Порядку передбачено, що норма частини п'ятої статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не поширюється на строки звернення за призначенням матеріального забезпечення відповідно до норм цього Порядку на осіб зазначених у пункті 2 цього Порядку.
Пунктом 2 визначено, що матеріальне забезпечення за цим Порядком надається застрахованим особам, які не реалізували свого права на отримання матеріального забезпечення відповідно до законів України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" та „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за такими категоріями:
2.1 особам, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами, або були добровільно застраховані, та переселилися з тимчасово окупованої території, районів проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації;
2.2 особам, фактичне місце проживання яких знаходиться в населених пунктах, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, та які перебувають (перебували) у трудових відносинах із:
підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами, що зареєстровані на тимчасово окупованій території України, в районі проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, або в зоні надзвичайної ситуації;
бюджетними установами, підприємствами та організаціями, що належать до сфери їх управління, які переміщені з населених пунктів, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження у повному обсязі, та відомості щодо зміни їх місцезнаходження внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, але які не забезпечили провадження своєї діяльності;
2.3 особам, стосовно яких страхувальником не виконано обов'язків щодо нарахування та виплати матеріального забезпечення за страховими випадками, які настали у період роботи застрахованих осіб, у зв'язку з відсутністю можливості встановлення місцезнаходження цього страхувальника відповідно до абзацу третього частини першої статті 30 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (крім страхувальників, що зареєстровані на тимчасово окупованій території України, в районі проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, або в зоні надзвичайної ситуації).
Таким чином, відповідно до вищезазначених норм на позивачку не поширюється строки звернення за призначенням матеріального забезпечення відповідно до норм цього Порядку.
Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження щодо надання матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, за рахунок коштів Фонду соціального страхування України деяким категоріям застрахованих осіб за таким видом, допомога по вагітності та пологах, регламентовано положеннями Закону №1105 та Порядку.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні матеріального забезпечення, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати матеріальне забезпечення.
Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту суд зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачкою усі визначені законні умови, необхідні для одержання матеріального забезпечення.
Правова оцінка стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у рішенні та листах. Однак суд не досліджує, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачкою усі інші умови для одержання матеріального забезпечення.
На виконання вимог п. 4 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1105 та пункту 1 наказу Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездапюсті від 22.05.2017 року № 251-ос припинено Кіровоградське обласне відділений Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності шляхом приєднання до Управління виконавчої дирекції Фонду соціальною страхування України у Кіровоградській області, про що 31 жовтня 2017 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис.
Виходячи з наведених норм права та встановлених по справі дійсних обставин, суд дійшов висновку, що належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин, необхідно визнати протиправною та такою, що підлягає скасуванню відмову відповідача від 15.06.2017 року №01-57/648 та зобов'язання відповідача повторно розглянути звернення від 29.05.2017 року щодо виплати допомоги по вагітності та пологах.
Аналогічний правовий висновок щодо способу захисту викладений Верховним Судом у постанові від 08.11.2019 року у справі №420/914/19 (провадження №К/9901/22169/19).
Поряд з тим, суд звертає увагу позивача на те, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.
Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункту 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).
Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.
Згідно з вимог ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, враховуючи вищевикладені обставини справи, статус позивача як внутрішньо переміщеної особи, та необхідність у соціальній допомозі з боку держави, керуючись вищезазначеними нормами права та Європейською практикою правозастосування, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
VI. Судові витрати.
З огляду на звільнення позивача від сплати судового збору судові витрати у відповідності до статті 139 КАС України розподілу та присудженню не підлягають.
Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 15.06.2017 року №01-57/648, яким залишено без розгляду питання щодо виплати допомоги по вагітності та пологах.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Михайлівська, 64, код ЄДРПОУ - 41316824) повторно розглянути звернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) від 29.05.2017 року щодо виплати допомоги по вагітності та пологах, з урахуванням висновків суду викладених у судовому рішенні.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 24 липня 2020 року.
Суддя
Кіровоградського окружного
адміністративного суду Р.В. Жук