21 липня 2020 року м. Кропивницький Справа №340/1616/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Кропивницького апеляційного суду
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Кропивницького апеляційного суду про:
- визнання протиправним та скасування наказу голови Кропивницького апеляційного суду №10 від 29.04.2020 р. в частині п.1, а саме обмеження нарахування та виплати суддівської винагороди за квітень 2020 року, починаючи із 18 квітня 2020 року, який був застосований до судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 із застуванням обмеження нарахування у сумі 47 320 грн.;
- зобов'язання Кропивницького апеляційного суду провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року становить 115 610 грн. та щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу, як такій, стаж роботи якої становить понад 20 років з урахуванням утримання з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті на період з 18 квітня 2020 року на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що пунктом 1 наказу Кропивницького апеляційного суду №10 від 29.04.2020 р. «Про оплату праці» визначено, що при виплаті суддівської винагороди за квітень 2020 року, обмеження, що передбачені Законом №553-IX, застосовано до частини суддівської винагороди, починаючи з 18 квітня 2020 року, пропорційно до кількості відпрацьованих у місяці робочих днів/годин, виходячи з фактично відпрацьованого часу з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу та інших надбавок і доплат). Позивач вказує, що отримавши 30.04.2020 р. суддівську винагороду за квітень 2020 року вона дізналася, що розмір її виплати не відповідає розміру установленому Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а подальше нарахування та виплата суддівської винагороди, починаючи з 18 квітня 2020 року буде здійснюватися із обмеженнями, що передбачені Законом №553-IX, а саме у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України. Позивач вважає, що відповідачем порушується її право, як працюючого професійного судді, на отримання суддівської винагороди у розмірі визначеному спеціальним Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Позивач наголошує на тому, що Конституція України і Закон України «Про судоустрій і статус суддів» містять заборону щодо можливості визначення розміру суддівської винагороди будь-якими іншими нормативно-правовими актами, аніж спеціальним Законом, яким в даному випадку є Закон України «Про судоустрій і статус суддів». На думку позивача, ч.3 ст.29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-IX від 13.04.2020 р., прямо суперечить не тільки нормам Конституції України, а і нормам спеціального Закону.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому просить у задоволенні позову в частині скасування пункту 1 наказу №10 від 29.04.2020 р. відмовити повністю, а щодо решти позовних вимог прийняти рішення згідно закону (а.с.31-33). Відповідач звертає увагу на те, що 13.04.2020 р. Верховною Радою України прийнято Закон України №553-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», який набрав чинності 18.04.2020 р. У ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у редакції Закону №553-IX, установлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховується у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. Обмеження, встановлене у часині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті). Кропивницький апеляційний суд не має заперечень щодо доводів позивача, що згадані вище положення Закону №553-IX не відповідають Конституції України, суперечать усталеній практиці Конституційного Суду України та європейським стандартам з питань незалежності суддів. У тому числі щодо належного матеріального забезпечення суддів. Разом з тим, Закон №553-IX набув чинності і на даний час у встановленому законом порядку не визнаний неконституційним. Відповідна оцінка діючому закону може бути надана лише у конституційному провадженні, а не розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, яким є апеляційний суд. Відповідач наголошує на тому, що здійснення видатків з їх перевищенням всупереч закону про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства. Відповідач зауважує, що питання застосування Закону №553-IX було предметом обговорення вищим органом суддівського самоврядування - Радою суддів України і у прийнятому Радою суддів України рішенні від 24.04.2020 р. №22 розпорядникам бюджетних коштів рекомендовано керуватися положенням ст.58 Конституції України та застосовувати обмеження у виплаті суддівської винагороди, встановлені Законом №553-IX, починаючи з 18.04.2020 р. Поряд із цим, щодо застосування статі 29 в редакції Закону №553-IX було надано роз'яснення Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства в листі від 23.04.2020 р. №3502-06/26135-01, в якому фактично йдеться про застосування обмежень, встановлених Законом №533-IX, починаючи з 01.04.2020 р. З огляду на те, що положення ст.29 Закону №553-IX зумовили неоднакове їх тлумачення щодо дати початку застосування обмежень у виплаті суддівської винагороди, голова Кропивницького апеляційного суду, керуючись ст.58 Конституції України, видав наказ №10 від 29.04.2020 року, в пункті 1 якого установлено, що при виплаті суддівської винагороди за квітень 2020 року, обмеження, що передбачені Законом №553-IX, застосовувати до частини суддівської винагороди, починаючи з 18 квітня 2020 року, пропорційно до кількості відпрацьованих у місяці робочих днів/годин, виходячи з фактично відпрацьованого часу з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу та інших надбавок і доплат). Таким чином, нарахування і виплата суддівської винагороди з 18.04.2020 р. здійснюється апеляційним судом на підставі діючого бюджетного законодавства, а оспорюваний пункт 1 наказу №10 від 29.04.2020 р. лише конкретизує дату, з якої у квітні 2020 року застосовувати передбачені Законом №553-IX обмеження при здійсненні нарахування та виплати суддівської винагороди. Тобто наказ голови апеляційного суду №10 від 29.04.2020 р. не є тим актом, що обмежує суддівську винагороду, оскільки такі обмеження встановлені Законом №553-IX.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.25-26).
26.06.2020 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.37).
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
ОСОБА_1 Указом Президента України «Про призначення суддів» від 04.11.2004 р. №1367/2004 призначена строком на п'ять років на посаду судді Кіровського районного суду міста Кіровограда (а.с.13-15).
Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 23.12.2010 р. №2869-VI обрано суддів, раніше обраних безстроково, на посади суддів: апеляційного суду Кіровоградської області - ОСОБА_1 (а.с.16-18).
Наказом Апеляційного суду Кіровоградської області від 31.01.2011 р. №30-ЗП «Про обрання безстроково суддею апеляційного суду Кіровоградської області ОСОБА_2 В ОСОБА_3 » ОСОБА_1 , обрану постановою Верховної Ради України від 23.12.2010 р. №2869-VI «Про обрання суддів» на посаду судді апеляційного суду Кіровоградської області безстроково, зараховано до складу апеляційного суду Кіровоградської області та наказано вважати такою, що з 01 лютого 2011 року приступила до виконання своїх обов'язків на термін, передбачений п.2 ч.5 ст.126 Конституції України (а.с.19).
Наказом Апеляційного суду Кіровоградської області від 20.04.2017 р. №15-к «Про встановлення доплати за вислугу років ОСОБА_1 » встановлено ОСОБА_1 - судді Апеляційного суду Кіровоградської області щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу з 09 квітня 2017 року, як такій, яка має стаж роботи більше 20 років (а.с.20).
Наказом Кропивницького апеляційного суду від 01.10.2018 р. №7-к «Про зарахування судді ОСОБА_1 до штату у зв'язку зі переведенням» зараховано суддю ОСОБА_1 до штату Кропивницького апеляційного суду 02 жовтня 2018 року із встановленням посадового окладу відповідно до штатного розпису та щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу, як такій стаж роботи якої становить понад 20 років» (а.с.21).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.
Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено на всій території України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 р. №392.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 р. №553-IX (далі за текстом - Закон №553-IX), чинним з 18.04.2020 р., Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 р. №294-IX (далі за текстом - Закон №294-IX) доповнено статтею 29, якою установлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).
Пунктом 1 наказу Кропивницького апеляційного суду від 29.04.2020 р. №10 «Про оплату праці суддів» у зв'язку з набранням чинності 18 квітня 2020 року Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 р. №553-IX, яким передбачено у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин. Установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, обмеження при нарахуванні суддівської винагороди (у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року), враховуючи положення ст.58 Конституції України, керуючись ст.51 Бюджетного кодексу України, положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» наказано при виплаті суддівської винагороди за квітень 2020 року, обмеження, що передбачені Законом №553-IX, застосовувати до частини суддівської винагороди, починаючи з 18 квітня 2020 року, пропорційно до кількості відпрацьованих у місяців робочих днів/годин, виходячи з фактично відпрацьованого часу з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу та інших надбавок і доплат).
Відповідно до розрахунку від 11.06.2020 р. №02-26/80/2020 суддівська винагорода судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 за квітень-травень 2020 року обмежувалася згідно з ч.ч.1, 3 ст.29 Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» у редакції Закону України №553-IX, а саме: у квітні 2020 року обмежено на суму 48 070,47 грн., у травні 2020 року - 59 771,84 грн. (а.с.35).
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Відповідно до ч.1 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII (далі за текстом - Закон №1402) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.2 ст.135 Закону №1402 суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
З огляду на п.2 ч.3 ст.135 Закону №1402 базовий розмір посадового окладу судді становить: судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.135 Закону №1402 до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
З аналізу ч.2 ст.130 Конституції України та ч.1 ст.135 Закону №1402 судом встановлено, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів», що узгоджується з принципом незалежності судді, який відповідно до пунктів 7, 8 частини 5 статті 48 Закону №1402 забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом і належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
У рішенні від 08.04.2016 р. №4-рп/2016 у справі №1-8/2016 Конституційний Суд України вкотре зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.
Гарантії незалежності суддів встановлено у статтях 48, 52 розділу III, статті 117 розділу VII, розділах IX, X Закону №2453 в редакції Закону №192, зі змісту яких вбачається, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.
У Рішенні від 03.06.2013 р. №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України.
У рішенні від 04.12.2018 р. №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов'язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов'язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10 липня 1998 року, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше - на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.
У рішенні від 11.03.2020 р.№4-р/2020 у справі №1-304/2019 (7155/19) Конституційний Суд України висловив позицію, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу.
Суд бере до уваги, що відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду №7 від 29.05.2020 р. Верховний Суд звернувся до Конституційного Суду України із конституційним поданням щодо перевірки відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів 5, 6, 7, 14 пункту 3, абзацу шостого пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», пунктів 10, 17 Порядку здійснення протиепідемічних заходів, пов'язаних із самоізоляцією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392; частин першої і третьої статті 29 Закону України від 14 листопада 2019 року №294-IX «Про Державний бюджет на 2020 рік»; абзацу дев'ятого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 13 квітня 2020 року №553-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Звернення Верховного Суду із конституційним поданням, зумовлено висновками щодо неконституційності, зокрема і ст.29 Закону №294-IX.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст.7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
Таким чином, в силу ч.3 ст.7 КАС України, до спірних правовідносин слід застосовувати ч.2 ст.130 Конституції України, а тому розмір суддівської винагороди належить визначати відповідно до ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII без застосування будь-яких обмежень, що не передбачені таким Законом.
При цьому, оскільки Верховним Судом вже внесено конституційне подання до Конституційного Суду України щодо конституційності ст.29 Закону №294-IX, то відсутня необхідність звернення суду першої інстанції за результатами розгляду даної справи до Верховного Суду з аналогічного питання, на виконання вимог ч.4 ст.7 КАС України.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що обмежуючи розмір суддівської винагороди, шляхом внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», всупереч вимогам ч.2 ст.130 Конституції України та ч.1 ст.135 Закону №1402, а також юридичній позиції Конституційного Суду щодо незалежності суддів, законодавець зумовив ситуацію, з огляду на яку, розпорядники бюджетних коштів, серед яких і відповідач у даній справі, виконуючи вимоги Бюджетного кодексу України, вимушені вчиняти дії, що порушують права та гарантії суддів. Однак, необхідність виконання відповідачем, як розпорядником бюджетних коштів, вимог чинного законодавства, не змінює правової природи таких дій, що за своєю суттю мають ознаки протиправності, оскільки порушують конституційні гарантії суддів.
Суд враховує, що пунктом 1 наказу голови Кропивницького апеляційного суду №10 від 29.04.2020 р. визначено початкову дату з якої необхідно застосовувати обмеження встановлені Законом №553-IX, проте, зважаючи на те, що за своєю правовою природою дії із застосування таких обмежень є протиправними, то і пункт 1 оскаржуваного наказу є таким, що порушує права та гарантії позивача як професійного судді.
На підставі викладеного та зважаючи на ч.2 ст.9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне, задовольняючи позов, визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу голови Кропивницького апеляційного суду №10 від 29 квітня 2020 року відповідно до якого при виплаті суддівської винагороди за квітень 2020 року, обмеження, що передбачені Законом №553-IX, застосовано до частини суддівської винагороди, починаючи з 18 квітня 2020 року, пропорційно до кількості відпрацьованих у місяці робочих днів/годин, виходячи з фактично відпрацьованого часу з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу та інших надбавок і доплат) стосовно судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 ; визнати протиправними дії Кропивницького апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Кропивницького апеляційного суду суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, із застосування обмеження встановленого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 р. №294-IX; зобов'язати Кропивницький апеляційний суд виплатити судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 суддівську винагороду (з урахуванням раніше виплачених сум) за період з 18 квітня 2020 року до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, без застосування обмеження встановленого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 р. №294-IX.
Позивачем не надано доказів понесення судових витрат, які б підлягали розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Відповідно до п.2 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Отже, рішення суду в частині присудження суддівської винагороди у межах суми за один місяць, підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297, 371 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу голови Кропивницького апеляційного суду №10 від 29 квітня 2020 року відповідно до якого при виплаті суддівської винагороди за квітень 2020 року, обмеження, що передбачені Законом №553-IX, застосовано до частини суддівської винагороди, починаючи з 18 квітня 2020 року, пропорційно до кількості відпрацьованих у місяці робочих днів/годин, виходячи з фактично відпрацьованого часу з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу та інших надбавок і доплат) стосовно судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 .
3. Визнати протиправними дії Кропивницького апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Кропивницького апеляційного суду суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, із застосування обмеження встановленого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 р. №294-IX.
4. Зобов'язати Кропивницький апеляційний суд (м. Кропивницький, вул. Велика Пермська, 2, код ЄДРПОУ 42265404) виплатити судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 (м АДРЕСА_1 Кропивницький АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівську винагороду (з урахуванням раніше виплачених сум) за період з 18 квітня 2020 року до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, без застосування обмеження встановленого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 р. №294-IX.
Рішення в частині присудження виплати суддівської винагороди у межах суми за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Дата складання повного рішення суду - 21 липня 2020 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.М. Момонт