24 липня 2020 року № 320/1573/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маядо" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Маядо" з позовом до Київської митниці Державної митної служби України, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС (Київської митниці Держмитслужби) про коригування митної вартості товарів №UA100010/2019/000431/2 від 08.11.2019 року;
- зобов'язати Київську митницю Держмитслужби Державної митної служби України здійснити митне оформлення декларованої партії товару за митною вартістю, визначеною декларантом за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст. 58 МК України.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару за митною декларацією №UA100010/2019/000431/2 від 08.11.2019 року, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 МК України, підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.
Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував та дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу, про що було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100010/2019/000431/2 від 08.11.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08.11.2019 № UA100010/2019/01166.
На думку позивача, рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу прийнято з порушенням чинного законодавства, оскільки надані при митному оформленні документи в достатній мірі підтверджували правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом.
Позивач не погодився з рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову додаткову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов'язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що додані позивачем до митної декларації документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте органом доходів і зборів з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Позивач надав відповідь на відзив, у якій підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/1573/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче судове засідання на 09.04.2020.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 підготовче судове засідання відкладено на 30.04.2020.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження по справі на 30 календарних днів, відкладено підготовче засідання на 02.06.2020.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 30.06.2020.
У підготовчому засіданні у справі 02.06.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов. Подав клопотання від 02.06.2020 про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судові засідання по справі не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з приписами частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а також відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, про що у судовому засіданні 30.06.2020 постановлена відповідна протокольна ухвала суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» (ідентифікаційний код 35843786, місцезнаходження: 07442, Київська обл., Броварський р-н., смт. Велика Димерка, вул. Промислова, буд.38) 17.06.2008 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб,фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З матеріалів справи вбачається, що 30.03.2015 між компанією ACCADO KILIT SIS. AKS. YAPI MALZ. SAN.TIC.A.S (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» (Покупець) було укладено контракт купівлі-продажу товарів №6 (контракт), за умовами якого Продавець зобов'язався продати і поставити Покупцеві товар.
Відповідно до пункту 1.1. контракту Продавець зобов'язується продати і поставити Товар Покупцеві, а Покупець цим підтверджує закупівлю та прийняття Товару від Продавця.
Відповідно до пункту 1.2 контракту Продавець на безоплатній основі постачає Покупцю зразки товарів та запасні частини для ремонту, що перераховані в окремих некомерційних інвойсах.
Всі інвойси (або специфікації) до дійсного контакту будуть додатково обумовлені сторонами на кожну окрему поставку товару згідно ринкових цін на товар на день оформлення інвойсу (або специфікації) (пункт 1.3 контракту).
Пунктом 2.1 контракту визначено, що Продавець зобов'язується поставити товар Покупцеві партіями, які вказуються в інвойсах (специфікаціях), на умовах поставки FOB Анталія, або Стамбул (Туреччина), або CIF Одеса за домовленістю сторін, у відповідності з Інкотермс 2010, опублікованими Міжнародною Торговою Палатою, протягом 14 календарних днів з дати підписання відповідного інвойсу (специфікації) на поставку окремої партії товару, попередивши Покупця електронною поштою за 7 календарних днів про конкретну дату поставки. Конкретне місце поставки, партії товару зазначається у відповідних інвойсах (специфікаціях).
Відповідно до пункту 2.2 контракту поставка кожної окремої партії товару повинна супроводжуватися необхідним комплектом документів, наданим Продавцем, який включає в себе: сертифікат походження товару, виданий Торгово-промисловою палатою Туреччини; інвойс із вказівкою країни походження товару (3 оригінали); комплект пакувальних листів, у яких зазначаються найменування та кількість товару, вага брутто, нетто (3 оригінали); копія електронної декларації; MBL (лінійний коносамент) (3 оригінали).
Згідно з пунктом 3.1 контракту всі ціни на товар, що поставляється за даним контрактом, є договірними, встановлюються в євро з урахуванням умов поставки FOB Анталія або Стамбул (Туреччина), вказуються і узгоджуються сторонами у інвойсах (специфікаціях).
Пунктом 3.2 контракту визначено, що загальна вартість контракту, що повинна бути сплачена Покупцем встановлюються як сумарна вартість в інвойсах (специфікаціях), становить 25000000 євро. Вартість товару у кожній окремій партії встановлюється у відповідних інвойсах.
Валютою даного контракту і валютою платежу є євро (п.3 контракту).
Відповідно до пункту 3.4 контракту оплата по цьому контракту здійснюється на підставі інвойсу Продавця протягом дії даного контракту.
Пунктом 13.1 контракту визначено, що контракт набуває чинності з момент його підписання й діє до 31 грудня 2020 року.
Між сторонами було підписано Специфікацію №43 до контракту купівлі-продажу товарів №6 від 22.10.2019, в якій визначено найменування, асортимент, кількість та вартість товару.
11.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вотум Логістик ЛТД» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» (Замовник) було укладено договір про надання брокерських послуг №67 від 11.02.2015, за умовами якого Виконавець зобов'язався за обумовлену плату і в обумовлений термін надати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів Замовника, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню у митних органах України, а також надавати інші, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю Замовника послуги.
29.12.2017 між сторонами було підписано додаток №3 до договору про надання брокерських послуг, за умовами якого сторони дійшли згоди продовжити дію договору до 31.12.2020.
23.10.2019 Продавець на виконання пункту 3.1 контракту виставив Позивачу до сплати інвойс № T092019000000102 на загальну суму 57 085,24 євро.
06.11.2019 позивач (від імені та в інтересах якого діяв представник ТОВ «Вотум Логістик ЛТД»), з метою митного оформлення придбаного ним у компанії Accado Kilit SIS. AKS. YAPI MALZ. SAN. TIC. A.S товару (арматура кріплення, фурнітура та аналогічні вироби з недорогоцінних металів, що використовуються для вікон з поворотною та поворотно-відкидною ступкою; арматура кріплення та аналогічні вироби з недорогоцінних металів для дверей; арматура кріплення та аналогічні вироби з недорогоцінних металів, завіси; замки, що використовуються для дверей будівель, не містять радіокомпонентів; вироби будівельні з пластмас) було подано до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію №UA100010/2019/359791, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар, вартість якого склала 57 085,24 євро (графа 22).
Поставка відбувалася на умовах FOB м. Стамбул, Турецька Республіка.
У той же час з матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару.
З матеріалів справи вбачається, що перевезення товару морем (фрахт) здійснювалося за договором на транспортно-експедиційне обслуговування №0315-Д від 10.03.2015 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛИМП А.С.».
Розмір витрат на перевезення товару (оплачено фрахт) з порту м. Стамбул, Турецька Республіка до місця ввезення на митну територію України (порту м. Одеси, України) склав 5 826,60 грн.
З матеріалів справи вбачається, що до митної вартості включена:
- вартість товарів за інвойсом від 23.10.2019 №T092019000000102, що складає 57 085,24 дол. США (1 567 609,56 грн. по курсу перерахунку 27,460856);
- витрати на транспортування товарів до місця їх ввезення на митну територію України в розмірі 5 826,60 грн.
Таким чином, загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту), склала в гривневому еквіваленті станом на день подання позивачем митної декларації щодо товару 06.11.2019 - 1 573 436,16 грн. (графа 12 Митної декларації). Митна вартість Товару була визначена за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту), а саме: 1 573 436,16 грн., що еквівалентно 57 297,42 євро, в тому числі за кодами УКТ ЗЕД:
- Товар №1: 8302415010 (фурнiтура та аналогічні вироби, що використовуються для вікон з поворотною та поворотно-вiдкидною стулкою) - на суму 37 296,5500 ЄВРО (2,0505 ЄВРО/од.);
- Товар №2: 8302100090 (фурнiтура, завiси) - на суму 16 033,7000 ЄВРО (3,2503 ЄВРО/од.);
- Товар №3: 8301401900 (замки, що використовуються для дверей будівель, не містять радіокомпонентів) - на суму 1 024,8700 ЄВРО (1,7824 ЄВРО/од.);
- Товар №4: 8302419000 (фурнітура та аналогічні вироби для використання у будівлях) - на суму 1 149,9400 ЄВРО (3,3624 ЄВРО/од.);
- Товар №5: 3925908000 (Вироби будiвельнi з пластмас) - на суму 1 286,6400 ЄВРО (5,0200 ЄВРО/од.);
- Товар №6: 8302411000 (Фурнiтура для використання у будiвлях для дверей) - на суму 505,7100 ЄВРО (4,0457 ЄВРО/од.).
Перелік наданих документів наведений у графі 44 митної декларації із зазначенням кодів документів, затверджених наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» від 20.09.2012 № 1011.
Виконуючи приписи ч.2, 6 статті 53 МК України позивач при поданні Митної декларації №UA100010/2019/359791 від 06.11.2019 надав:
- (0271) пакувальний лист без номеру від 23.10.2019;
- (0380) рахунок-фактура №Т092019000000102 від 23.10.2019;
- (0705) коносамент №2019/10/ЕХР/000614 від 24.10.2019;
- (0730) автотранспортна накладна №16283 від 05.11.2019;
- (0865) сертифікат про походження товару форми С №0822711 від 24.10.2019;
- (3007) документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортні витрати №0511-1 від 05.11.2019;
- (3014) прайс-лист за 2019;
- (3021) калькуляція №102 від 23.10.2019;
- (4103) додаткова угода №3 від 02.11.2016;
- (4103) додаткова угода №5 від 01.03.2019;
- (4103) специфікація №43 від 22.10.2019;
- (4103) додаткова угода №4 від 12.12.2018;
- (4103) додаткова угода №2 від 26.09.2016;
- (4104) зовнішньоекономічний контракт №6 від 30.03.2015;
- (4207) договір про надання брокерських послуг №67 від 11.02.2015;
- (5019) Заява від 06.11.2019 в вигляді внесення коду до митної декларації про те, що товари не включено в Реєстр радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, заборонених до застосування та ввезення на територію України;
- (5509) інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні №4789153 від 06.11.2019;
- (9000) ДЗІ №221/230 від 05.11.2019;
- (9610) копія митної декларації країни відправлення №19343100ЕХ260852 від 24.10.2019.
Судом встановлено, що 06.11.2019 року відповідачем було надано позивачеві електронний запит за ідентифікатором 367e075b-e918-4719-be46-aeae5a3ba928 щодо надання додаткових документів, в якому зазначено, що документи, подані позивачем для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а саме: 1) в копії митної декларації 19343100EX260852 зазначено рахунок, який не надано до митного оформлення; 2) в калькуляції не виокремлено вартість транспортування товарів; 3) сума транспортних витрат нижча порівняно з мінімальними витратами на кілограм товару в аналогічних країнах відправлення, виду транспорту та умовах поставки при попередніх митних оформленнях.
У своєму запиті відповідач витребував від позивача надання наступних документів:
1) Виписку з бухгалтерської документації;
2) Каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
3) Висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
4) якщо здійснювалось страхування - страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування;
5) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи;
6) копію митної декларації країни відправлення;
7) транспортні (перевізні) документи (договір на перевезення);
8) інші документи, що підтверджують заявлену митну вартість, за бажанням декларанта.
У відповідь на вказаний запит позивачем надано пояснення стосовно номеру інвойсу в експортній декларації та додатково надано наступні документи:
1. Лист експортера (виробника, продавця) товару (ACCADO KILIT SIS. AKS. YAPI MALZ. SAN. TIC. A. S., Анталія, Туреччина) №0711-19 від 07.11.2019 щодо рахунку, зазначеного у митній декларації країни відправлення 19343100EX260852 з перекладом на українську мову;
2. Договір на транспортно-експедиційні послуги №0315-Д від 10.03.2015;
3. Заявка № OL/5-2019 від 17.10.2019 на транспортування та експедирування товару;
4. Рахунок-фактура №1003396 від 05.11.2019;
5. Акт виконаних робіт №1003396 від 05.11.2019;
6. Платіжне доручення №13158 від 05.11.2019;
7. Довідка про транспортні витрати №0511-1 від 05.11.2019;
За результатами перевірки митної декларації Київською міською митницею ДФС відмовлено в оформленні товару за ціною позивача та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/000431/2 від 08.11.2019, за яким застосовано другорядний резервний метод з використанням інформації, яка міститься в зовнішніх джерелах, інформації, яка міститься в спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС України та митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснено за МД №UA408150/2019/023093 від 26.09.2019, МД №UA100130/2019/224910 від 16.09.2019, МД від 11.10.2019 №UA500020/2019/011393, МД від 26.09.2019 №UA100010/2019/353201. Так, відповідачем визначено митну вартість:
- товару 1 - 5,2451 ЄВРО/од. проти заявлених 2,0505 ЄВРО/од. та скориговано загальну вартість до 95 403,12 ЄВРО;
- товару №2 - 3,6923 ЄВРО/од. проти заявлених 3,2503 ЄВРО/од. та скориговано загальну вартість до 18 214,12 ЄВРО;
- товару №3 - 3,6653 ЄВРО/од. проти заявлених 1,7824 ЄВРО/од. та скориговано загальну вартість до 2 107,55 ЄВРО;
- товару №4 - 3,7014 ЄВРО/од. проти заявлених 3,3624 ЄВРО/од. та скориговано загальну вартість до 1 265,88 ЄВРО.
Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, відповідач у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
- надані відомості щодо складових митної вартості не підтверджені належним чином та не піддаються обчисленню та перевірці, що суперечить положенням частини 2, 21 статті 58 Кодексу:
1) Загальних витрат по доставці оцінюваного товару не надано, отже не можливо дослідити чи були понесені додаткові витрати на транспортування. Згідно заявки від 17.10.2019 №OL/5-2019 визначено, що портом відправлення є Стамбул, адреса вивантаження - смт. Велика Димірка, Україна. Разом з тим, вартість доставки у сумі 5 826,60 грн. вказана тільки до порту Одеса. У довідці експедитора вказано, що загальна вартість до м.Києва складає 26 019,57 грн., в тому числі 20 192,97 грн. з порту Одеса до м.Києва. Однак, заявка, яка повинна містити всі умови транспортування, не містить даних щодо повної вартості за маршрутом транспортування, а також містить інший кінцевий маршрут транспортування. Тобто наявні розбіжності у наданих декларантом документах. Надана довідка про транспортні витрати від 05.11.2019 №0511-1 не є ані бухгалтерським, ані фінансовим чи комерційним документом та не передбачена умовами договору. Декларантом не надано документів про залучення до транспортування інших осіб, зокрема, портових агентів, які наведені у коносаменті від 24.10.2019 №2019/10/ЕХР/000614. Згідно умов п.4.4.-4.5. Договору ТЕО за відсутності зауважень Замовник оплачує послуги експедитора в повному обсязі. Згідно платіжного доручення від 05.11.2019 №12158 сума у розмірі 5 826,60 грн. сплачується за навантажувально-розвантажувальні роботи згідно рахунка від 05.11.2019 №СФ-10003396. Однак, згідно наданого рахунку з такими реквізитами сума у розмірі 5 826,60 грн. виставлена за фрахт Стамбул-Одеса. Однак, у виставленому рахунку немає посилань на вантаж, номер контейнера та/або транспортного засобу/ транспортного документу. У наданих документах на транспортні витрати наявні різні підписи однієї особи директора ОСОБА_1 - у договорі ТЕО та акті здачі-прийняття одні, а у заявці та довідці - інші;
2) Замовником не надано відповідної інформації про відсутність страхування. Відповідно до п.2.2.3 розділу 2 «Обов'язки експедитора» Договору ТЕО, Експедитор зобов'язаний застрахувати вантаж замовника за його рахунок. Таким чином, наявні розбіжності щодо даних про страхування;
3) також, не надано перекладу митної декларації країни відправлення від 20.09.2019 №19343100ЕХ260852, яка не відповідає вимогам статті 254 Митного кодексу, що передбачає переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.
4) в наданому висновку ДП «Держзовнішінформ» від 05.11.2019 №221/209 експерт зазначає, що в ході аналізу вивчено документи на поставку та наводить перелік сайтів, з якими здійснювалось порівняння, разом з тим експерт робить висновок про відповідність цін оцінюваних товарів цінам заводу-виробника. Таким чином, наведені ціни не відповідають ціновій кон'юнктурі ринку вартості ідентичних та подібних товарів;
Відповідач визначив митну вартість за резервним методом. Джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, є інформація митних декларацій №UA408150/2019/023093 від 26.09.2019, №UA100130/2019/224910 від 16.09.2019, №UA500020/2019/011393 від 11.10.2019, №UA100010/2019/353201 від 26.09.2019.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська міська митниця ДФС 08.11.2019 видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100010/2019/01166.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію ІМ40ТН №UA100010/2019/361358 від 15.11.2019 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 375820,05 грн.
Водночас, відповідно до частини восьмої статті 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
03.12.2019 позивач, керуючись положеннями частини сьомої та восьмої статті 55 МК України та не погоджуючись із оскаржуваним рішенням, звернувся до Київської міської митниці ДФС із листом №336 від 03.12.2019, у якому для підтвердження заявленої митної вартості товарів надав останній наступні документи та інформацію:
1. Копія листа ТОВ «ОЛИМП А.С.» №1111-1 від 11.11.2019;
2. Копія акту здачі-прийняття робіт №ОУ-1003396/1 від 06.11.2019;
3. Копія листа ТОВ «МАЯДО» №326 від 07.11.2019;
4. Копія перекладу на українську мову декларації країни відправлення №19343100EX260852 від 24.10.2019.
Також у листі №336 від 03.12.2019 позивач зазначає, що надані документи в сукупності з іншими поданими раніше документами (рахунок-фактура №1003396 від 05.11.2019, платіжне доручення №13158 від 05.11.2019) в силу положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми митної декларації митної вартості та Правил її заповнення» є достатніми документами, які підтверджують вартість транспортування (фрахт) з порту Стамбул до порту Одеса (порт ввезення на митну територію України).
Крім того, позивач звернув увагу митного органу на незаконність винесеного рішення №UA 100000/2019/000431/2 від 08.11.2019, в тому числі щодо методу визначення митної вартості (порушення порядковості). Митним органом митна вартість визначена із застосуванням резервного методу, зазначивши про неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості.
Також позивач зазначає, що навіть у випадку неможливості визначення митної вартості за ціною договору в порядку ст.58 МК України, Київська міська митниця ДФС необґрунтовано відхилила метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів в порядку ст.59 МК України. Зокрема, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті (ст.59 Митного кодексу).
Позивач зазначає, що з невідомих причин митним органом не взято до уваги прийняту митним органом операцію з експорту в Україну ідентичного товару за МД №UA100010/2019/353201 від 27.09.2019, а застосовано резервний метод, при чому визначено митну вартість товару за МД №UA 408150/2019/023093 від 26.09.2019, МД №UA100130/2019/224910 від 16.09.2019 та МД №UA100010/2019/353201 від 26.09.2019, що за часом є більш віддаленими по часу експорту від оцінюваного товару (дати 16.09.2019 та 26.09.2019 є більш віддаленими від 06.11.2019 ніж 27.09.2019).
Митний орган, відповідно до ч.9 ст. 55 МК України, розглянув надані додаткові документи і виніс письмове рішення про відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, що підтверджується листом від 08.01.2020 №7.8-15/1-11/112.
Так, остаточне рішення щодо заявленої позивачем митної вартості митним органом було прийнято у рішенні про відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.
Не погоджуючись з рішенням Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів UA100000/2019/000431/2 від 08.11.2019, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України №4495-VІ від 13.03.2012 (далі МК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Частиною 7 статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно із частиною 2 статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами 4 та 5 статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 10 статті 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів.
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
За умовами частин першої та другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини 5 статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини 3 статті 53 МК України).
Згідно з частинами 1-3 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Стаття 13 «Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи і торгівлю 1994 року» передбачає що, якщо в ході визначення митної вартості імпортних товарів виникає необхідність відкласти остаточне визначення такої митної вартості, імпортер товарів повинен бути в змозі вилучити їх з митниці, якщо, коли це вимагається, імпортер надасть достатню гарантію у формі застави, депозиту або якого-небудь іншого відповідного документа, що включає остаточний платіж мита, яке може бути нараховане для цих товарів. Законодавство кожного члена повинно передбачити положення для таких обставин.
Позивач, скориставшись положеннями статті 13 «Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи і торгівлю 1994 року», ст.55 МК України, з метою вирішення питання остаточного визначення митної вартості задекларованих товарів, оформило у митному відношенні товари на підставі ч.7 ст.55 МК України за митною декларацією №UA10010/2019/361358. При цьому до державного бюджету після митного оформлення були перераховані митні платежі, розраховані відповідно до митної вартості, визначеної підприємством, а різниця між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, у якості гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу, до остаточного прийняття митницею рішення щодо визначеної підприємством митної вартості залишилась на спеціальному рахунку митного органу у якості передплати митних платежів.
Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 (надалі - Правила Інкотермс 2010) поставка товару на умовах FOB («Free On Board», «Вільно на борту») означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження (м.Стамбул, Турецька Республіка). З цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.
З урахуванням п.А.4, А.6. умов поставки FOB за правилами Інкотермс 2010 Продавець зобов'язаний здійснити завантаження товару на борт судна та нести всі витрати, пов'язані з товаром до цього моменту.
В свою чергу, поставка товару на умовах FOB з моменту завантаження товару на борт судна покладає на покупця (позивача) обов'язок оплатити перевезення від вказаного порту відвантаження (м. Стамбул, Турецька Республіка), тоді як у продавця (експортера) відсутній обов'язок на укладення договору. Зобов'язання щодо страхування товару та витрат на нього відсутні в обох сторін (п.А.3, Б.3 умов FOB за правилами Інкотермс 2010).
У випадку поставки товару на умовах FOB покупцем сплачуються всі витрати, пов'язані з товаром, із моменту його завантаження на судно в названому порту відвантаження (м. Стамбул, Турецька Республіка) (п. Б.6 умов поставки FOB Інкотермс 2010) та не включаються до вартості товару. В свою чергу, всі витрати до моменту завантаження товару на борт судна (витрати по перевезенню до порту, відвантажувальні та завантажувальні витрати на борт судна) в названому порту відвантаження (м. Стамбул, Турецька Республіка) несе продавець (п.А.6. умов поставки FOB Інкотермс 2010), у зв'язку з чим повторно до митної вартості не додаються.
Таким чином, митна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження (м.Стамбул, Турецька Республіка) і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення (м.Одеса, Україна). При цьому позивач зобов'язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття (м.Одеса, Україна), виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 09.04.2019 у справі №826/10733/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 81047461), від 19.02.2019 у справі №826/2312/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 80168941) та постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 у справі №21-591а15.
Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 у справі №804/4365/16 вказав, що митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, митний орган має право самостійно розраховувати (коригувати) митну вартість заявлених декларантом товарів лише у випадку наявності документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час проведення контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів, встановлено, що документи, зазначені у статті 53 МК України, містять розбіжності, а тому відповідач дійшов висновку, про те, що позивачем заявлено неповні відомості про числові значення складових митної вартості.
Згідно із пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України, на підставі якого контролюючий орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Надаючи правову оцінку стосовно оскаржуваного рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/000431/2 від 08.11.2019 суд встановив наступне.
Щодо доводів відповідача, що позивачем не надано документів на підтвердження загальних витрат по доставці оцінюваного товару, отже не можливо дослідити чи були понесені додаткові витрати на транспортування, суд зазначає таке.
Згідно заявки від 17.10.2019 №OL/5-2019 визначено, що портом відправлення є Стамбул, адреса вивантаження - смт. Велика Димірка, Україна. Разом з тим, вартість доставки у сумі 5 826,60 грн. вказана тільки до порту Одеса. У довідці експедитора вказано, що загальна вартість до м.Києва складає 26019,57 грн., в тому числі 20192,97 грн. з порту Одеса до м.Києва. Однак, заявка, яка повинна містити всі умови транспортування, не містить даних щодо повної вартості за маршрутом транспортування, а також містить інший кінцевий маршрут транспортування. Тобто наявні розбіжності у наданих декларантом документах. Надана довідка про транспортні витрати від 05.11.2019 №0511-1 не є ані бухгалтерським, ані фінансовим чи комерційним документом та не передбачена умовами договору. Декларантом не надано документів про залучення до транспортування інших осіб, зокрема, портових агентів, які наведені у коносаменті від 24.10.2019 №2019/10/ЕХР/000614. Згідно умов п.4.4.-4.5. Договору ТЕО за відсутності зауважень Замовник оплачує послуги експедитора в повному обсязі. Згідно платіжного доручення від 05.11.2019 №12158 сума у розмірі 5826,60 грн. сплачується за навантажувально-розвантажувальні роботи згідно рахунка від 05.11.2019 №СФ-10003396. Однак, згідно наданого рахунку з такими реквізитами сума у розмірі 5826,60 грн. виставлена за фрахт Стамбул-Одеса. Однак, у виставленому рахунку немає посилань на вантаж, номер контейнера та/або транспортного засобу/ транспортного документу. У наданих документах на транспортні витрати наявні різні підписи однієї особи директора ОСОБА_1 - у договорі ТЕО та акті здачі-прийняття одні, а у заявці та довідці - інші.
Так, судом встановлено, що 10.03.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» (Позивач, Замовник за контрактом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛИМП А.С.» (Експедитор за контрактом) укладено Договір на транспортно-експедиційне обслуговування №0315-Д (далі за текстом - Договір ТЕО).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» до виконання зобов'язань за договором транспортного експедирування експедитором можуть залучатись інші особи, у відносинах з якими експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.
За приписами пункту 2.2.1 Договору ТЕО експедитор має право укладати від свого імені договори та інші угоди з транспортними, експедиторськими та іншими організаціями для виконання своїх обов'язків за Договором.
Відповідно до ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Частиною 11 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення.
Статтею 54 МК України визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17.07.2019 у справі №809/872/17.
Суд зазначає, що позивач не може понести витрати, визначені п.6 ч.10 ст. 58 МК України, оскільки вказані витрати згідно умов FOB за правилами Інкотермс 2010 несе продавець, а позивач несе додаткові витрати, визначені п.5 та п.7 ч.10 ст.58 МК України.
Відповідно до довідки про транспортні витрати №0511-1 від 05.11.2019, виданої ТОВ «ОЛИМП А.С.» транспортування морського контейнеру №CAIU8383952 зі Стамбулу, Туреччина до кордону України (Одеський морський торгівельний порт) складає 5 826,60 грн.
Така сама вартість транспортування зазначена у рахунку-фактурі №СФ-1003396 від 05.11.2019, заявці на транспортування вантажу №OL-5/209 від 17.10.2019 та акті здачі-прийняття робіт №ОУ-1003396/1 від 06.11.2019.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивачем надано достатню кількість документів на підтвердження транспортних витрат на вантаж до кордону України.
В свою чергу, суд ставиться критично до тверджень відповідача про те, що позивачем надано документи на транспортні витрати тільки до порту Одеса, України, а поставка здійснюється до смт. Велика Димерка, у зв'язку з чим документи містять розбіжності.
Так, суд зазначає, що з урахуванням вимог ст.58 МК України до митної вартості включаються витрати, понесені позивачем до місця ввезення на митну територію України - порт Одеса, України. Інші витрати, понесені позивачем, після ввезення на митну територію України не впливають на митну вартість товару. Протилежного відповідачем не доведено.
Щодо розбіжності, вказаної відповідачем в оскаржуваному рішенні щодо призначення платежу в платіжному дорученні від 05.11.2019 №12158 на суму 5826,60 грн., а саме «навантажувально-розвантажувальні роботи згідно рахунка від 05.11.2019 №СФ-10003396», суд зазначає, що відповідно листа позивача на адресу ТОВ «ОЛИМП А.С.» №326 від 07.11.2019 позивачем було повідомлено про помилковість зазначення у призначенні платежу «навантажувально-розвантажувальні роботи».
Однією з підстав для коригування митної вартості товару позивача слугувало те, що у поданих декларантом документах, а саме у наданих документах на транспортні витрати наявні різні підписи однієї особи директора ОСОБА_1 , а саме у договорі транспортно-експедиційного обслуговування та акті здачі-прийняття одні, а у заявці та довідці - інші.
Як випливає з матеріалів справи, договір ТЕО, заявка та довідка підписані з боку ТОВ «ОЛИМП А.С.» її директором та скріплені печаткою компанії. Підпис та печатка на зазначених документах є ідентичними. У свою чергу на Акті №ОУ-1003396 від 05.11.2019 проставлена печатка ТОВ «ОЛИМП А.С.», однак підпис директора відрізняється від підпису, що на інших документах.
Разом із цим позивачем було надано відповідачу лист від експедитора № №1111-1 від 11.11.2019 про те, що послуги були дійсно надані та додано акт здачі-прийняття робіт №ОУ-1003396/1 від 06.11.2019 з підписом, що ідентичний підпису директора ТОВ «ОЛИМП А.С.» на інших документах.
Таким чином, наявність лише відмінностей у підписі експедитора не може бути підставою для коригування митної вартості, оскільки перелічені відмінності на документах не можуть вплинути на встановлення митної вартості товару. Такі розбіжності не є законною підставою для перегляду митної вартості, оскільки законодавством не передбачено, що такі обставини можуть вважатися розбіжностями. Розбіжностями, що перешкоджали б встановленню митної вартості за основним методом, у цьому випадку могли б виступати розбіжності в числових значеннях складових митної вартості щодо ціни товару, виду товару, що в даному випадку відсутнє.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили, що подані позивачем документи щодо транспортних витрат містять розбіжності або містять недостовірні відомості про вартість транспортних послуг, не надав.
З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач не мав обґрунтованих підстав вважати не підтвердженими числові значення складових митної вартості в частині транспортних витрат.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позивач належним чином довів склад та суму витрат на транспортування товару, а доводи відповідача у цій частині є необґрунтованими.
Крім того, у спірному рішенні зазначено, що замовником не надано відповідної інформації про відсутність страхування. Відповідно до п.2.2.3 розділу 2 «Обов'язки експедитора» Договору ТЕО, Експедитор зобов'язаний застрахувати вантаж замовника за його рахунок.
Суд погоджується з відповідачем в тому, що згідно з частиною 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на страхування цих товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що згідно з п.2.2.3. Договору транспортно-експедиційного обслуговування №0315-Д від 10.03.2015 Експедитор не зобов'язаний, а має право за дорученням Замовника та за його рахунок застрахувати вантаж.
Позивач вказує на те, що не укладав договір страхування, тому такий документ він не міг подати під час митного оформлення. Страхування товару не передбачалось умовами Контракту чи іншими документами, такі платежі ним не сплачувались, а тому витрати на страхування відсутні при визначенні митної вартості товару.
Суд зважає на те, що відповідно до частини 2 статті 53 МК України страхові документи є одними з документів, які підтверджують митну вартість товарів, якщо страхування здійснювалось. Поставка товару відбувалась на умовах Інкотермс 2010 - FОВ Стамбул, згідно яких страхування товару не є обов'язковим.
Під час митного оформлення позивачем також надавалась довідка №0511-1 від 05.11.2019 про транспортні витрати при перевезенні вантажу, в якій зазначено, що страхування вантажу перевізником не здійснювалось.
Суд не погоджується з посиланнями відповідача на те, що подані декларантом документи не підтверджують того, що ним не здійснювались витрати на страхування товару самостійно після його купівлі, в зв'язку з наступним.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеній нормі відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду будь-яких доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його твердження, зокрема, митницею не доведено здійснення або обумовленість здійснення позивачем страхування товару.
У спірному рішенні відповідач зазначив, що у наданому висновку ДП «Держзовнішінформ» від 05.11.2019 №221/209 експерт приходить до висновку про відповідність цін оцінюваних товарів лише цінам заводу-виробника, наведеним в інвойсі, хоча у наведених джерелах інформації посилається на порівняння з іншими виробниками аналогічної продукції. Таким чином, наведені ціни не відповідають ціновій кон'юнктурі ринку вартості ідентичних та подібних товарів.
Як вбачається з експертного висновку Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» (ДП «Держзовнішінформ») від 05.11.2019 №221/209 експертом встановлено, що ціни на фурнітуру ТМ АССАDO в асортименті, що постачається згідно комерційного інвойсу №Т092019000000102 від 23.10.2019 до контракту купівлі-продажу товарів №6 від 30.03.2015, відповідають цінам фірми-виробника.
Суд наголошує на тому, що висновок експерта по своїй суті є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача щодо визначення вартості об'єкта оцінювання, а тому такий висновок може вказувати лише на можливу достовірність контрактної вартості товару та носить консультаційний характер.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 у справі №810/4440/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 81215455).
У зв'язку з цим, вказана у висновку експерта інформація ніяким чином не може ставити під сумнів визначену декларантом митну вартість товару.
Суд зазначає, що позивачем до митного оформлення в якості документів, що підтверджують митну вартість як Товару-1, Товару-2, Товару-3, Товару-4, так і Товару-5 та Товару-6 були надані одні й ті ж самі документи, зокрема Контракт, Додатки, Інвойс, Специфікація, акт виконаних робіт №ОУ-1003396/1 від 06.11.2019, виданий перевізником, та Рахунок-фактура № СФ-1003396 від 05.11.2019, виставлений перевізником, заявка на транспортування вантажу №OL-5/2019 від 17.11.2019.
Отже при прийнятті Київською міською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості №UA100010/2019/000431/2 від 08.11.2019 остання на підставі одних і тих самих документів здійснила вибірковий підхід щодо визначення митної вартості Товару-1, Товару-2, Товару-3 та Товару-4.
Суд зазначає, що надані позивачем документи для підтвердження митної вартості Товару на думку відповідача були цілком достатніми при підтвердженні митної вартості Товару-5 та Товару-6, адже своїм рішенням про коригування митної вартості №UA100010/2019/000431/2 від 08.11.2019 митниця скоригувала лише митну вартість Товару-1, Товару-2, Товару-3 та Товару-4, визнавши митну вартість Товару-5 та Товару-6, визначену декларантом.
Суд не погоджується з висновками відповідача про те, що причиною, через яку заявлену митну вартість не може бути визнано є неподання декларантом всіх запрошених документів.
З аналізу норм ч. 2, 4, 5, 10 ст. 58 МК України вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Виходячи з цього, судом встановлено, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано достатню кількість документів, у відповідності до переліку, визначеного частиною 2 статті 53 МК України, оскільки витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Суд зауважує, що виходячи із згаданої правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним у постанові від 30.06.2015 (справа 21-591а15), неподання декларантом документів, зазначених у частині другій статті 53 МК України, у тому числі тих, про які стверджує відповідач, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Отже, на думку суду, відсутність витребуваних відповідачем додаткових документів не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що, в свою чергу, підтверджується наданими до митного оформлення документами. Крім того, неподання позивачем (декларантом) запитуваних відповідачем документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості.
Суд також дослідив правомірність застосування митницею шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає таке.
Матеріали справи свідчать та судом встановлено, що за основу для коригування митної вартості товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митними деклараціями №UA 408150/2019/023093 від 26.09.2019, №UA100130/2019/224910 від 16.09.2019 та №UA100010/2019/353201 від 26.09.2019, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).
Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаних митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17), від 08.02.2019 у справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Відповідно до частин 5, 6 статті 57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. При цьому, виключно У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч.8 ст. 57 МК України).
Частиною 1, 2 статті 59 МК України визначено, У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.
При цьому, відповідачем не взято до уваги прийняту митним органом операцію з імпорту в Україну ідентичного товару за МД №UA100010/2019/353201 від 27.09.2019, а застосовано резервний метод із визначенням митної вартості товару за МД №UA 408150/2019/023093 від 26.09.2019, МД №UA100130/2019/224910 від 16.09.2019 та МД №UA100010/2019/353201 від 26.09.2019, що за часом є більш віддаленими даті імпорту від оцінюваного товару. Таким чином, визначення митної вартості аналогічного товару за митними деклараціями від 16.09.2019 та від 26.09.2019, що є більш віддаленими за часом імпорту оцінюваного товару, у випадку наявності визнаних митним органом операцій з імпорту ідентичного товару при більш наближеному за часом імпорту від оцінюваного товару є прямим порушенням ст.57 МК України.
Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митних декларацій МД №UA 408150/2019/023093 від 26.09.2019, МД №UA100130/2019/224910 від 16.09.2019 та МД №UA100010/2019/353201 від 26.09.2019 є протиправним.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, оскаржуване рішення відповідача оцінюється судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені митним органом у спірному рішенні та вимог, які висувалися позивачу у зв'язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Судом встановлено, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Відтак, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена, внаслідок чого спірне рішення про коригування митної вартості підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Отже, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару за резервним методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товару №UA100010/2019/000431/2 від 08.11.2019 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги позивача про одночасне зобов'язання митного органу здійснити митне оформлення декларованої партії товару за митною декларацією №UA100010/2019/361358 від 15.11.2019, за митною вартістю, визначеною декларантом (за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст.58 МК України, суд зазначає наступне.
Визначаючи заявлений спосіб захисту шляхом зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення декларованої партії товару за митною декларацією №UA100010/2019/361358 від 15.11.2019, за митною вартістю, визначеною декларантом (за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст.58 МК України, позивач вказує, що такий спосіб відновлює порушені права позивача, є ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що декларанту позивача повідомлено його право на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, передбачені розділом Х МК України, а також про право оскаржити рішення про коригування митної вартості до органу вищого рівня або до суду.
Відповідно до ч.5 ст.255 МК України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 4 МК України вільний обіг - це обіг товарів, який здійснюється без обмежень з боку митних органів України.
Частиною 3 статті 52 МК України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право з поміж-іншого на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються.
Встановлені у справі обставини свідчать про те, що з метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію ІМ40ТН №UA100010/2019/361358 від 15.11.2019 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 375820,05 грн.
Вказані обставини сторонами не заперечуються. Таким чином у спірних правовідносинах митне оформлення товару завершено.
Отже, на думку суду завершення митного оформлення на момент ухвалення судом рішення у справі є підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення декларованої партії товару за митною декларацією № UA100010/2019/361358 від 15.11.2019, за митною вартістю, визначеною декларантом (за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст.58 МК України.
Разом з тим суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде його звернення до митниці із заявою про надання висновку про повернення надміру сплачених платежів, в даному випадку - фінансової гарантії в розмірі 375820,05 грн.
Також суд виходить із того, що митне законодавство не передбачає можливості повторного здійснення митного оформлення, тобто повторно проставити відповідні митні забезпечення на митних деклараціях.
При цьому суд також наголошує на тому, що захисту в адміністративному судочинстві підлягає порушене право, в даному випадку належним та достатнім способом захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, тому не погоджується із доводами позивача щодо обрання такого способу захисту, як зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення декларованої партії товару за митною декларацією № UA100010/2019/361358 від 15.11.2019, за митною вартістю, визначеною декларантом (за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст.58 МК України, оскільки такий спосіб не може відновити порушені права позивача через завершення митного оформлення спірного товару та випуск товару у вільний обіг під гарантію сплати митних платежів.
Суд вважає, що обраний спосіб захисту міг би бути ефективним у разі не завершення митного оформлення товару та знаходження товару на ліцензійному складі митниці, проте у спірних правовідносинах позивач скористався своїм правом на випуск товару у вільний обіг, що виключає можливість задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення декларованої партії товару за митною декларацією №UA100010/2019/361358 від 15.11.2019, за митною вартістю, визначеною декларантом (за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст.58 МК України.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.
Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 5638,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №13838 від 18.02.2020.
В той же час сплаті за звернення з даною позовною заявою підлягав судовий збір у розмірі 5637,30 грн. (375820,05 х 1,5 %), отже переплата судового збору складає 0,70 грн.
При цьому, суд звертає увагу на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Така правова позиція викладена, зокрема в Довідці про аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", затвердженій Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 №2.
При цьому, суд вбачає за доцільне зауважити про те, що такі вимоги мають бути пов'язані одна з одною.
Отже, вимога про визнання протиправним рішення про коригування митної вартості як передумова для застосування іншого способу захисту порушеного права, в даному випадку про зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення декларованої партії товару є однією вимогою.
Враховуючи, що у справі заявлено одну вимогу майнового характеру, в той же час КАС України не визначає пропорційного стягнення судового збору у разі часткового задоволення позову щодо вимоги похідного характеру, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 5637,30 грн.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", питання про повернення з Державного бюджету України судового збору, сплаченого в більшому розмірі, ніж встановлено законом, вирішується за клопотанням особи, що його сплатила.
Беручи до уваги відсутність такого клопотання у матеріалах справи, питання про повернення позивачеві надміру сплаченої суми судового збору у розмірі 0,70 грн. судом під час розподілу судових витрат у рішенні не вирішується. При цьому позивач може звернутися до суду із окремим клопотанням про повернення надмірно сплаченої суми судового збору у розмірі 0,70 грн.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA100010/2019/000431/2 від 08.11.2019.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» (ідентифікаційний код 35843786, місцезнаходження: 07442, Київська обл., Броварський р-н., смт. Велика Димерка, вул. Промислова, буд.38) судовий збір у сумі 5637,30 грн. (п'ять тисяч шістсот тридцять сім грн. 30 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Дата складання повного тексту рішення - 24.07.2020.
Суддя Кушнова А.О.