30 липня 2020 року Справа № 808/4184/17 ВО/280/34/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бойченко Ю.П., суддів: Новікової І.В., Сіпаки А.В., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження матеріали заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами судового рішення у справі №808/4184/17
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області (71600, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. Чекістів, 6)
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області (далі - відповідач), в якому просив суд: визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області щодо недоплати позивачу щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2017 рік відповідно до положень статті 12 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту»; зобов'язати Управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області здійснити перерахунок та виплату позивачу недоплаченої суми щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2017 рік в сумі 5360,00 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2018 у справі №808/4184/17 у задоволенні позовної заяви відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018 у справі № 808/4184/17 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2018 у справі № 808/4184/17 залишено без змін.
22.06.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення у справі № 808/4184/17 за виключними обставинами. Заява обґрунтована тим, що рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі №1-247/2018 (3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. За таких обставин заявник просить суд переглянути судове рішення у справі № 808/4187/17 за виключними обставинами та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 26.06.2020, у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 364 КАС України, заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами судового рішення у справі №808/4184/17 залишено без руху. Встановлено заявнику строк для усунення недоліків заяви до першого робочого дня включно після завершення строку дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), але не менше, ніж протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. В межах установленого строку недоліки заяви усунуто.
Ухвалою суду від 13.07.2020 відкрито провадження за виключними обставинами за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2018 у справі № 808/4184/17; призначено судове засідання на 30.07.2020; ухвалено розглядати заяву за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін колегією у складі трьох суддів, визначеною відповідно до ст. 31 КАС України.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів заяву передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Бойченко Ю.П., суддів Новікової І.В., Сіпаки А.В.
21.07.2020 від Управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області надійшов відзив (вх. №33279) на заяву ОСОБА_1 , в якому зазначено, що у 2017 році позивачу виплачено разову грошову допомогу як учаснику бойових дій до 5 травня, передбачену Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 №223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Враховуючи, що спірним є питання щодо розміру разової грошової допомоги до 5 травня, яку належить виплатити позивачу, вказує, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі та в межах повноважень, наданих йому законодавством України та не володіє повноваженнями щодо визначення розміру, механізму та обрання джерел виплати разової грошової допомоги. Зазначає також, що Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі №1-247/2018 (3393/18) до теперішнього часу не вплинуло на скасування норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Прикінцеві положення Бюджетного кодексу України, а тому у відповідача відсутні законні підстави виконувати зазначене рішення Конституційного Суду України, і сплачувати суми допомоги на власний розсуд. Вказує, що виключно Законом України «Про Державний бюджет України» визначаються видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, при цьому норми і положення статей 12-16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, виходячи з фінансових ресурсів державного бюджету. За таких обставин, просить відмовити у задоволенні заяви.
Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, до суду не прибули.
На підставі ч. 9 ст. 205, ч. 2 ст. 368 КАС України розгляд заяви ОСОБА_1 здійснюється в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності з'ясував наступне.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2018 у справі № 808/4184/17 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
Як встановлено зі змісту рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2018 у справі № 808/4184/17, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на те, що має статус учасника бойових дій та має право на пільги, встановленні чинним законодавством України, зокрема статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», відповідно до якої щорічно до 5 травня особам, які мають статус учасника бойових дій, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Проте, відповідач у 2017 році неправомірно виплатив йому таку грошову допомогу в меншому розмірі, ніж визначено цим Законом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, Запорізький окружний адміністративний суд у постанові від 26.03.2018 у справі № 808/4184/17 виходив із того, що 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VІІІ (далі Закон №79-VІІІ), яким розділ VI Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, згідно із яким норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 №223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Постанова №223) передбачено, що у 2017 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення). Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, за місцем їх проживання) у таких розмірах: учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків - 1200 гривень. На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є не доведеними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для перегляду рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2018 у справі № 808/4184/17 у зв'язку з виключними обставинами, суд керується наступними мотивами.
Так, Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вирішено, що окреме положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Отже, для того, щоб визначити, чи є підстави для перегляду судового рішення у зв'язку з виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п'ятою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має встановити сукупність таких обставин: 1) Конституційним Судом України встановлено неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення; 2) на підставі такого правового акту чи його окремого положення суд вирішив справу; 3) на момент звернення з заявою про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами фактичне виконання судового рішення не відбулось.
Розглядаючи матеріали адміністративної справи, колегією суддів встановлено, що положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Бюджетного кодексу України застосоване Запорізьким окружним адміністративним судом при вирішенні справи №808/4187/17, визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) є виключною обставиною для перегляду рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2018 у справі № 808/4184/17.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 363 Кодексу адміністративного судочинства України заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.
Статтею 94 Закону України “Про Конституційний суд України” від 13.07.2017 № 2136-VІІІ передбачено, що оприлюднення усіх актів Суду за результатами конституційного провадження здійснюється на офіційному веб-сайті Конституційного Суду України або в окремих випадках за ухвалою Суду в Залі засідань Суду.
Позивач звернувся з даною заявою до суду 18.06.2020 (дата подання заяви до поштового відділеня зв'язку).
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на усій території України карантин, який продовжено до 22.06.2020 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів».
Відповідно до положень пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України (в редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), крім іншого, строки подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Оскільки строк звернення до суду з даною заявою спливає у період дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), з урахуванням положень пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України (в редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX) такий строк не вважається пропущеним.
Суд зазначає, що перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами є особливим видом провадження, у якому право на звернення особи до суду виникає у випадку настання обставин, яких не існувало на момент винесення судового рішення.
При цьому, встановлення Конституційним Судом України неконституційності правового акту чи його окремого положення як підстава для перегляду судового рішення у зв'язку з виключними обставинами, означає існування на момент розгляду справи та прийняття судового рішення, про перегляд якого подається заява, неякісного закону.
У випадку встановлення Конституційним Судом України неконституційності правового акту чи його окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, визначальним є не момент втрати таким актом чи його положенням чинності, а можливість врахувати висновки Конституційного Суду України про неконституційність (конституційність) правового акту чи його окремого положення для виправлення судової помилки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини визнає прийнятним перегляд остаточного судового рішення для виправлення помилок правосуддя (див. рішення від 18 листопада 2004 року у справі “Правєдная проти Росії” (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пп. 27- 28, та рішення від 6 грудня 2005 року у справі “Попов проти Молдови” № 2 (Popov v. Moldova № 2), заява № 19960/04, п. 46).
На думку суду, перегляд судового рішення за виключними обставинами у зв'язку з застосуванням судом при вирішенні справи норм закону, які суперечать Конституції України, спрямований саме на виправлення судової помилки. За інших умов право особи ініціювати перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не можливо було б реалізувати, оскільки у будь-якому випадку ухвалення судового рішення передуватиме факту встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) правової норми або її окремого положення.
Крім того, норма пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України містить чіткі підстави, за наявності яких судовий спір може бути відновлено і остаточне судове рішення може бути переглянуто за виключними обставинами, про які суд зазначав раніше. Отже, встановивши, що у судовому спорі наявні вищезазначені підстави, особа може в великою долею вірогідності передбачати своє право подати відповідну заяву. При цьому жодних посилань на взаємозв'язок та взаємозалежність такого права від дати ухвалення рішення Конституційним Судом України дана норма не містить.
Відповідно до частини 4 статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Згідно з частиною 2 статті 369 Кодексу адміністративного судочинства України з набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.
Враховуючи вищенаведене, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2018 у справі № 808/4184/17 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
При вирішенні даної справи суд виходить з того, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 10.06.2015 серії АА №280185, та має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
19.12.2017 позивач звернувся з заявою до відповідача, в якій ОСОБА_1 вказував на те, що йому виплачено до 05 травня за 2017 рік грошову допомогу в розмірі 1200,00 грн., що є менше, ніж встановлено чинним законодавством України, у зв'язку з чим просив здійснити доплату.
Позивачу листом від 20.12.2017 №01-09/4524 відмовлено у здійсненні доплати, з посиланням на те, що грошова допомога позивачу виплачена у повному обсязі, а саме в розмірі 1200,00 грн.
Не погодившись із такими діями відповідача, ОСОБА_1 , звернувся із вказаним позовом до суду.
Вирішуючи позовні вимоги по суті суд виходить з наступного.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 № 367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 20 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року № 107-VI частину п'яту статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” викладено у такій редакції “Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року № 107-VI.
Статтею 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин”, який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 05.04.2017 №223 “Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”, пп. 1 п. 1 якою визначено, що у 2017 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань” (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення).
Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання) у таких розмірах, зокрема: учасникам бойових дій - 1200 гривень.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1-247/2018 (3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно тексту вказаного рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 судом встановлено, що в Основному Законі України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3).
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша, друга статті 8 Основного Закону України).
Відповідно до Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (частина перша статті 17); захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України (частина перша статті 65); держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частина п'ята статті 17).
Згідно з Основним Законом України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92). Такими законами є закони України про Державний бюджет України на кожний рік і Кодекс.
У преамбулі Кодексу зазначено, що Кодексом визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (стаття 1 Кодексу).
Відповідно до підпункту 5 пункту 63 розділу І Закону № 79 розділ VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Кодексу було доповнено, зокрема, пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі й Закону № 3551, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказаними положеннями Закону № 3551 передбачено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них (стаття 12), особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13), учасникам війни (стаття 14), особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551 (стаття 15), особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (стаття 16).
За юридичною позицією Конституційного Суду України „встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов'язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, підриває довіру до держави… Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту“ (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018).
Конституційний Суд України звертає увагу, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 наголошував на тому, що „законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони“ (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Конституційний Суд України вважає, що встановлення пунктом 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону № 3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
Крім того, Конституційний Суд України в Рішенні від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018 уже наголошував, що „забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави“ (абзац дев'ятий пункту 6 мотивувальної частини).
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.
Разова грошова допомога учасникам бойових дій є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Суханов та Ільченко проти України” (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі “Федоренко проти України” (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути “існуючим майном” або “виправданими очікуваннями” щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи “законними сподіваннями” отримання права власності.
Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі “Стреч проти Сполучного Королівства” (Stretch v. TheUnitedKingdom № 44277/98).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що відмовляючи позивачу у 2017 році у виплаті відповідної грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин. Суд звертає увагу, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області щодо недоплати позивачу щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2017 рік відповідно до положень статті 12 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту» є такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу недоплаченої суми щорічної грошової допомоги до 05.05.2017 в сумі 5360,00 грн., суд зазначає, що оскільки положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18), відтак на час перегляду справи за виключними обставинами положення норми статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 № 367-XIV) є чинними та підлягають застосуванню відповідачем.
Враховуючи ту обставину, що відповідачем частину грошової допомоги за 2017 рік сплачено у розмірі 1200,00 грн., що не заперечується позивачем, задоволенню підлягають вимоги щодо зобов'язання Управління соціального захисту населення Василівської районної адміністрації Запорізької області здійснити перерахунок та виплату суми разової щорічної грошової допомоги до 05.05.2017 у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум.
За положеннями ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Так, у ст. 91 Закону України “Про Конституційний Суд України” № 2136-VIII від 13.07.2017 передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами судового рішення у справі №808/4184/17 підлягає задоволенню, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2018 у справі № 808/4184/17 підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи (ч. 1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст.143 КАС України).
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” як учасник бойових дій, а тому питання розподілу судвоих витрат не вирішується.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250, 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за виключними обставинами - задовольнити.
2. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2018 у справі № 808/4184/17 - скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
4. Зобов'язати Управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області (71600, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. Чекістів, 6; код ЄДРПОУ 03193117) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) суми щорічної грошової допомоги до 05.05.2017 у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум.
5. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення в повному обсязі виготовлено та підписано 30.07.2020.
Головуючий суддя Ю.П. Бойченко
Суддя І.В. Новікова
Суддя А.В. Сіпака