29 липня 2020 року Справа № 280/2815/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Виконавчий комітет Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
28 квітня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Служби у справах дітей Василівської районної державної адміністрації Запорізької області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Виконавчий комітет Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області (далі - третя особа), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача в ненаданні ОСОБА_1 статусу дитини сироти;
зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача та вирішити питання про надання позивачу статусу дитини сироти з моменту смерті його батьків та виплати позивачу одноразову допомогу після досягнення ним 18 річного віку, у відповідності до статті 25 Закону України «Про охорону дитинства».
Ухвалою суду від 04.05.2020 позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк позивачем надано документи на виконання вимог ухвали суду.
Ухвалою суду від 26.05.2020 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишився сиротою, оскільки його батько загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , а мати - 15.01.2018. Разом з тим, позивач зазначає, що ніхто з державних органів відповідальних за захист дітей не вирішив питання про надання позивачу статусу дитини-сироти. Позивач зазначає, що він звернувся до відповідача з заявою про виплату йому одноразової допомоги після досягнення ним 18 річного віку та видачу рішення про надання йому статусу дитини-сироти, проте у задоволені заяви було відмовлено з посиланням на те, що позивач не має статусу дитини-сироти. Позивач вказує на те, що після неодноразових звернень до виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради та Служби у справах дітей Василівської РДА, відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , у зв'язку з тим, що до відповідача не надходило повідомлення про те, що позивач залишився без батьківського піклування, а після досягнення позивачем 18-річного віку відсутні підстави для обліку позивача зі статусом дитини-сироти. Разом з тим, позивач зазначає, що особи з числа дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування - це особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування. Позивач на момент звернення до відповідача 23-річного віку не досяг. Позивач вказує на те, що відмова у наданні позивачу статусу дитини-сироти перешкоджає позивачу користуватися наданими державою пільгами та соціальним забезпеченням, що порушує його права. У зв'язку з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень відповідач послався на те, що в супереч вимог чинного законодавства України до відповідача повідомлення про дитину, яка залишилась без батьківського піклування - ОСОБА_1 та документів, що підтверджують факт смерті батьків (свідоцтва про смерть) на адресу Служби не надходило. Також, відповідач вказував на те, що станом на дату набуття повноліття ОСОБА_1 не перебував на обліку в Службі як дитина-сирота, розпорядження голови Василівської РДА про надання позивачу статусу дитини - сироти не приймалось. Відповідач вказує на те, що одноразова допомога по досягненню 18-річного віку не може бути виплачена позивачу, оскільки така виплачується виключно тим дітям, які мають статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування. В свою чергу, відповідач також вказував на те, що діючим законодавством України не передбачено надання статусу дитини-сироти повнолітній особі. У зв'язку із викладеним просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Третя особа вирішення адміністративної справи залишила на розсуд суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.8).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).
Крім того, відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_3 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.11).
27.09.2019 позивач звернувся до Служби у справах дітей Василівської РДА з заявою про виплату одноразової допомоги, в якій просив вирішити питання про виплату одноразової допомоги, передбаченої статтею 25 Закону України «Про охорону дитинства», а також видати рішення про надання статусу дитини-сироти.
Листом Служби у справах дітей Василівської РДА від 23.10.2019 №03-17/539 позивачу відмовлено у задоволенні його заяви.
06.03.2020 позивач через представника звернувся до ради опіки та піклування Дніпрорудненської міської ради та Служби у справах дітей Василівської РДА з заявою про надання статусу дитини-сироти.
Листом Василівської РДА Запорізької області від 16.04.2020 позивача повідомлено про відмову у наданні статусу дитини-сироти.
Позивач не погодившись з правомірністю відмови у наданні статусу дитини-сироти, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що підставою для відмови у наданні позивачу статусу дитини-сироти стало те, що документи про те, що позивач залишився без батьківського піклування до відповідача своєчасно не надходили, а за наданням відповідного статусу та виплатою одноразової допомоги позивач звернувся після досягнення повноліття, у зв'язку з чим статус дитини-сироти після досягнення повноліття не може бути наданий, а допомога - виплачена.
По-перше, суд вважає за необхідне зупинитися на позовних вимогах щодо зобов'язання відповідача виплатити позивачу одноразову допомогу після досягнення ним 18 річного віку, у відповідності до статті 25 Закону України «Про охорону дитинства».
Так, частиною 25 статті 25 Закону України «Про охорону дитинства», дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після досягнення ними 18-річного віку надається одноразова допомога у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 22 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 (далі - Порядок №866), рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської чи районної у місті (в разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади за місцем походження такої дитини за поданням служби у справах дітей.
Отже, чинним законодавством України передбачено надання одноразової допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після досягнення ними 18-річного віку, тобто особам, які мають спеціальний статус, в даному випадку дитини-сироти.
Разом з тим, позивач ані на момент звернення до відповідача, ані на момент звернення до суду відповідного статусу не мав, а відповідно відповідачем було правомірно відмовлено у виплаті відповідної допомоги.
В свою чергу, на даний час такі позовні вимоги є передчасними, оскільки не можуть бути розглянуті одночасно з позовними вимогами про надання позивачу статусу дитини-сироти, з урахуванням того, що до отримання відповідного статусу дитини-сироти виплата такої допомоги не можлива.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу одноразову допомогу після досягнення ним 18 річного віку, у відповідності до статті 25 Закону України «Про охорону дитинства».
Щодо позовних вимог про надання позивачу статусу дитини-сироти з моменту смерті його батьків, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», визначає правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, і є складовою частиною законодавства про охорону дитинства (далі - Закон №2342-IV).
Відповідно до статті 1 Закону №2342-IV, дитина-сирота - дитина, в якої померли чи загинули батьки.
Статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування.
Згідно статті 5 Закону №2342-IV, за умови втрати дитиною батьківського піклування відповідна служба у справах дітей зобов'язана протягом двох місяців підготувати комплект документів, який підтверджує набуття дитиною статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування.
Статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, надається відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 21 Порядку №866, для надання дитині статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, служба у справах дітей за місцем походження дитини протягом двох місяців повинна зібрати необхідні документи (свідоцтво про народження дитини та документи, що засвідчують обставини, за яких дитина залишилась без батьківського піклування).
Згідно пункту 22 Порядку №866, рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської чи районної у місті (в разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади за місцем походження такої дитини за поданням служби у справах дітей.
У рішенні зазначаються прізвище, ім'я, по батькові дитини, дата народження, обставини, за яких вона залишилась без батьківського піклування, документи, які підтверджують ці обставини, та форма влаштування дитини.
Пунктом 23 Порядку №866 передбачено, що статус дитини-сироти надається дітям, у яких померли або загинули батьки, що підтверджується свідоцтвом про смерть кожного з них.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено та не спростовано учасниками справи, що батько позивача помер - ІНФОРМАЦІЯ_2 , а мати - 15.01.2018.
Тобто, станом на день смерті матері, ОСОБА_1 не набув повноліття, оскільки 18 років позивачу виповнилось лише 21.01.2018.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що статус дитини-сироти особа не набуває автоматично, у зв'язку із смертю батьків, оскільки чинним законодавством України передбачено проходження певної процедури, яка передує наданню відповідного статусу.
Відповідно до пункту 4 Порядку №866, особи, яким стало відомо про факт залишення дитини без батьківського піклування, зобов'язані негайно повідомити про це службу у справах дітей за місцем виявлення дитини.
З матеріалів справи встановлено та не спростовано позивачем, що позивач вперше з питання отримання статусу дитини-сироти звернувся до відповідача лише 27.09.2019, доказів того, що раніше до відповідача надходили інші повідомлення про те, що ОСОБА_1 втратив обох батьків матеріали адміністративної справи не містять.
Тобто, позивач звернувся до відповідача з заявою про надання статусу дитини-сироти після досягнення 18 річного віку (повноліття), доказів протилежного суду не надано.
В свою чергу, відповідно до положень статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.
Згідно статті 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», дитина-сирота - дитина, в якої померли чи загинули батьки.
Тобто, виходячи із системного аналізу положень Закону України «Про охорону дитинства» та Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», дитиною-сиротою може бути визнана виключно особа віком до 18 років (повноліття), в якої померли чи загинули батьки.
Особа, яка досягла 18-річного віку втрачає статус дитини, а відповідно і не може мати та/або набути статусу дитини-сироти.
Зазначене твердження суду узгоджується з приписами пункту 28 Положення №866, відповідно до яких, дитина втрачає статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, також у разі досягнення нею повноліття.
Згідно пункту 18 Положення №866, служба у справах дітей за місцем первинного обліку дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, здійснює її супровід до досягнення повноліття або зняття її з цього обліку на підставах, передбачених у пункті 20 цього Порядку.
Отже, досягнення особою 18 річного віку є підставою для втрати нею статусу дитини - сироти.
При цьому, суд зауважує, що є необґрунтованими вимоги позивача про встановлення статусу дитини-сироти з дати смерті батьків, оскільки чинне законодавство не пов'язує дату встановлення статусу дитини-сироти з датою смерті батьків, оскільки такий статус надається за фактом розгляду отриманих/зібраних документів та видання відповідного розпорядження, у порядку та строки визначені Порядком №866.
Суд зазначає, що дійсно чинне законодавство України передбачає надання пільг особам з 18 до 23 річного віку, у тому числі у разі навчання у вищому навчальному закладі.
Разом з тим, зазначена допомога у період з 18-ти до 23-х років надається не дітям-сиротам, а особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування.
Тобто, чинне законодавство України розрізняє поняття «дитина-сирота» та «особа із числа дітей-сиріт».
При цьому, поєднує ці два поняття те, що у особи у віці до 18 років померли або загинули батьки, а різняться ці поняття у віці особи, а саме до 18 років - дитина-сирота, з 18 до 23 років - особа із числа дітей-сиріт.
Судом встановлено, що позивач у віці 20 років звертався до відповідача з заявою про надання статусу дитини-сироти, що не узгоджується з положеннями чинного законодавства України, а відповідно відповідачем було правомірно відмовлено у надані статусу дитини-сироти.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) до Служби у справах дітей Василівської районної державної адміністрації Запорізької області (71601, м.Василівка, вул.Чекістів, буд.4, код ЄДРПОУ 34789346), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Виконавчий комітет Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області (71630, Запорізька область, м.Дніпрорудне, пр.Ентузіастів, 11, код ЄДРПОУ 04526957), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Новікова