21 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/6279/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Мачульський Г.М.,
за участю секретаря судового засідання Мазуренко М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Смоли»
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2019 (суддя Мельник В. І.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 (головуючий суддя Куксов В. В., судді Тищенко А. І., Яковлєв М. Л.)
у справі № 910/6279/19
за позовом Державного підприємства «Смоли»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Альянс Плюс» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс»
про визнання недійсним договору відступлення права вимоги,
(у судовому засіданні взяли участь представники: ДП «Смоли» - Левшакова О. В., ТОВ «ФК «Альянс Плюс» - Самаріна Г . В. , ТОВ «Схід Фінанс» - Мацак О. Ю. )
Короткий зміст позовних вимог
1. Державне підприємство «Смоли» (далі - ДП «Смоли», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альянс Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Альянс Плюс») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс» (далі - ТОВ «Схід Фінанс») про визнання недійсним укладеного відповідачами договору від 08.06.2018 № 13-СФ/18 про відступлення права вимоги (далі - Договір № 13-СФ/18).
2. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання недійсним Договору № 13-СФ/18, передбачених частинами першою-третьою статті 203, частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), оскільки позивач вважає, що: ТОВ «ФК «Альянс Плюс» на момент укладання Договору № 13-СФ/18 не набуло прав, які передало новому кредитору - ТОВ «Схід Фінанс»; Договір № 13-СФ/18 укладений без погодження з уповноваженим органом управління - Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, яке передбачене умовами кредитного договору.
Короткий зміст судових рішень
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2019 у задоволенні позову відмовлено; стягнуто з ДП «Смоли» на користь ТОВ «Схід Фінанс» витрати на правничу допомогу в розмірі 14 350 грн.
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
5. Ухвалюючи зазначені судові рішення попередні судові інстанції виходили з того, що передбачених частинами першою-третьою статті 203, частиною третьою статті 215 ЦК підстав для визнання Договору № 13-СФ/18 недійсним немає.
Водночас суди дійшли висновку щодо обґрунтованості вимог ТОВ «Схід Фінанс» про стягнення з позивача понесених цим товариством витрат на правничу допомогу відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020, рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2019 у справі скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
7. У касаційній скарзі (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги) зазначено, що наявні підстави для перегляду ухвалених у справі судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК.
8. Позивач стверджує, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, застосував норми матеріального права без урахування висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-459цс17 (№ 752/8842/14-ц у Єдиному державному реєстрі судових рішень), згідно з яким відступлення права вимоги може здійснюватися лише щодо дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.
9. У зв'язку з цим позивач наводить такі аргументи:
- за Договором № 13-СФ/18 не відбулося відступлення права вимоги, оскільки Договір № 13-СФ/18 та Договір від 08.06.2018 № 5, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «Банк Альянс» відступило ТОВ «ФК «Альянс Плюс» право вимоги за кредитним договором від 15.06.2004 № 011-04/ЮК про відкриття позивачу кредитної лінії (далі - Договір № 5), укладені протягом одного дня - 08.06.2018; дата зарахування коштів на виконання цих договорів збігається; тому попередні судові інстанції повинні були врахувати доводи позивача та з'ясувати години і хвилини зарахування кожним з нових кредиторів коштів на виконання зазначених договорів;
- покладені в основу оскаржуваної постанови висновки не спростовують доводів позивача щодо наявності підстав для визнання Договору № 13-СФ/18 недійсним внаслідок того, що цей правочин суперечить акту цивільного законодавства - статті 514 ЦК.
10. Позивач також зазначає, що оскаржувані судові рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими та незаконними внаслідок того, що всупереч припису частини дев'ятої статті 80 ГПК ТОВ «Схід Фінанс» не надіслало позивачу копії доказів на підтвердження понесених цим відповідачем витрат на правничу допомогу.
Позиція інших учасників справи
11. У відзивах на касаційну скаргу ТОВ «Схід Фінанс» і ТОВ «ФК «Альянс Плюс» просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. 15.06.2004 ДП «Смоли» та Публічне акціонерне товариство «Банк Альянс» уклали кредитний договір № 011-04/ЮK (далі - ПАТ «Банк Альянс», Кредитний договір № 011-04/ЮK) відповідно до умов якого ДП «Смоли» було відкрито відновлювальну відкличну кредитну лінію. Додатковими договорами вносилися зміни щодо розміру кредитного ліміту, відсоткової ставки, графіку погашення тіла кредиту, терміну користування кредитом та ін.
13. 08.06.2018 ПАТ «Банк Альянс» за Договором № 5 про відступлення права вимоги передало (відступило) ТОВ «ФК «Альянс Плюс» право вимоги за Кредитним договором № 011-04/ЮK.
14. 08.06.2018 ТОВ «ФК «Альянс Плюс» та ТОВ «Схід Фінанс» уклали Договір № 13-СФ/18 про відступлення права вимоги. Згідно з умовами цього правочину ТОВ «ФК «Альянс Плюс» передало (відступило) ТОВ «Схід Фінанс» право вимоги за Кредитним договором № 011-04/ЮK. ТОВ «Схід Фінанс» сплатило за відступлення права вимоги ціну договору в порядку та строки, встановлені договором.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
15. Дослідивши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 910/6279/19 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК з огляду на таке.
16. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
17. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм - часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (такий висновок було зроблено в постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).
18. Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі правовідносини, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
19. Щодо визначення подібності правовідносин Суд звертається до правової позиції, викладеної в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).
20. Суд відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у цивільній справі № 6-459цс17 (№ 752/8842/14-ц).
21. У постанові Верховного Суду України зі справи № 6-459цс17 (№ 752/8842/14-ц) зазначено: «Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору».
22. У справі № 6-459цс17 (№ 752/8842/14-ц) Верховний Суд України, перевіряючи обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій щодо переходу до нового кредитора прав вимоги - права вимагати повернення грошових коштів за контрактом поставки легкового автомобіля, виходив з таких обставин справи: продавець поставив та передав покупцю автомобіль; покупець прийняв поставлений товар та повністю оплатив його вартість; однак контрактом не передбачено обов'язок повернення продавцем у будь-якому випадку вартості автомобіля; в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження розірвання цього контракту або визнання його недійсним; контрактом також не передбачена одностороння відмова від договору. У зв'язку з наведеним Верховний Суд України дійшов висновку, що суди неправильно застосували зазначену норму матеріального права, скасував судові рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
23. У постанові суду апеляційної інстанції зазначено:
- позивач, посилаючись на те, що оспорюваний Договір № 13-СФ/18 та Договір № 5 (за яким право вимоги перейшло до ТОВ «ФК «Альянс Плюс») містять ідентичний за змістом пункт 3.1.3 відповідно до якого договір відступлення права вимоги переходить до нового кредитора з моменту зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, після чого новий кредитор стає новим кредитором стосовно боржника, - стверджує, що для дослідження наявності у ТОВ «ФК «Альянс Плюс» дійсної вимоги згідно з Договором № 5 саме у момент її відступлення ТОВ «Схід Фінанс» відповідно до Договору № 13-СФ/18 важливо встановити точний час зарахування відповідних коштів на рахунок ПАТ «Банк Альянс» і на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Альянс Плюс»;
- суд визнав такі доводи позивача необґрунтованими та зазначив, що пунктом договору на який посилається скаржник, також передбачено, що після зарахування коштів складається акт приймання-передачі права вимоги, який, наявний в матеріалах справи. Цей акт підписаний та скріплений печатками сторін. Перехід права вимоги від ТОВ «ФК «Альянс Плюс» до ТОВ «Схід Фінанс» підтверджується належними та допустимими доказами.
24. Отже, немає підстав вважати, що у прийнятті оскаржуваної постанови апеляційний суд виходив з іншого висновку, ніж висновок про те, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.
Проте встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, у справі № 910/6279/19 та у цивільній справі № 6-459цс17 (№ 752/8842/14-ц) різні. У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, що виключає подібність правовідносин у цих справах.
25. З огляду аргументи касаційної скарги слід зазначити, що суд касаційної інстанції відповідно до статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
26. Доводи позивача, пов'язані з задоволенням попередніми судовими інстанціями заяви про розподіл судових витрат на правничу допомогу, не обґрунтовані з посиланням на відповідні положення статті 287 ГПК. Зі змісту цих доводів не вбачається підстав для касаційного оскарження судових рішень зі справи в установленому ГПК порядку.
27. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції пов'язане з дотримання принципу правової визначеності.
28. В Україні визнається та діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін «передбачено законом» визначає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).
29. Отже, зазначені скаржником підставі касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, не знайшли свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, інші підстави касаційного оскарження позивач не обґрунтовував, тому Суд на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ДП «Смоли».
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства «Смоли» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 у справі № 910/6279/19.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
Г. М. Мачульський