30 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 925/1223/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Міщенка І. С., Пєскова В. Г.
за дорученням судді помічник судді Горейко М. В.
за участю представників:
скаржника (ФОП Джумагазієв А. К.): Джумагазієв А. К. (особисто), Банар В. В.
позивача (Відділ з питань комунальної власності та земельних відносин Уманської міської ради): Коломієць Н. В.
Офіс Генерального прокурора: прокурор Збарах С. М.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Джумагазієва Анатолія Карімовича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019
у складі колегії суддів: Тищенко А. І. (головуючий), Скрипки І. М., Михальської Ю. Б.
та рішення Господарського суду Черкаської області від 26.12.2018
у складі судді Чевгуза О. В.
у справі за позовом заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Відділу з питань комунальної власності та земельних відносин Уманської міської ради
до Фізичної особи-підприємця Джумагазієва Анатолія Карімовича
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Уманське ремонтно-експлуатаційне управління № 3"
про повернення нежитлового приміщення, стягнення неустойки та заборгованості з орендної плати
Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог
1. У вересні 2017 року заступник керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Відділу з питань комунальної власності та земельних відносин Уманської міської ради звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовними вимогами до Фізичної особи - підприємця Джумагазієва Анатолія Карімовича (далі - ФОП Джумагазієв А. К., скаржник) та просив стягнути заборгованість з плати за оренду приміщень у сумі 8 413,32 грн та неустойку, нараховану за прострочення термінів повернення об'єкта оренди за період з 01.09.2014 по 31.08.2017 у сумі 261 372,60 грн; зобов'язати ФОП Джумагазієва А. К. повернути по акту прийому-передачі орендоване майно комунальної власності територіальної громади міста Умань - нежитлове приміщення магазину загальною площею 186,3 кв. м, що знаходиться за адресою: 20300 , Черкаська область, м. Умань, вул. Комарова, 3, балансоутримувачу Комунальному підприємству "Уманське ремонтно-експлуатаційне управління № 3".
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення строку дії договору оренди ФОП Джумагазієв А. К. не виконав зобов'язання щодо повернення орендованого майна, у зв'язку з чим керівником прокуратури заявлено до стягнення орендну плату за червень та вересень 2017 року в розмірі 8 413,08 грн, неустойку в розмірі подвійної орендної плати за період з 01.09.2014 по 01.09.2017, сплата якої передбачена приписами частини другої статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в розмірі 261 372,60 грн, а також вимогу про зобов'язання відповідача повернути по акту прийому-передачі орендоване майно.
3. В обґрунтування підстав для звернення з цим позовом прокурор посилався на невжиття Відділом з питань комунальної власності та земельних відносин Уманської міської ради належних заходів задля захисту інтересів держави та територіальної громади, якій на праві комунальної власності належить спірне приміщення, що після закінчення строку дії договору оренди та за наявності боргу з орендної плати безпідставно використовується Джумагазієвим А. К.
4. Нормативно-правовим обґрунтуванням поданої позовної заяви прокурором визначено приписи статей статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 14, 58, 509, 546, 547, 631, 759, 760, 763, 764, 765, 777, 785, 795, 836 ЦК України, статей 193, 230, частини першої статті 283, 291 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 73, 74, 236, 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 11, частини третьої статті 17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна".
5. Під час нового розгляду справи у суді першої інстанції 22.11.2018 від заступника керівника Уманської місцевої прокуратури до Господарського суду Черкаської області надійшла заява про зменшення позовних вимог. Відповідно до вказаної заяви прокурор просив стягнути з відповідача неустойку в розмірі 257 904,92 грн та зобов'язати відповідача повернути по акту прийому-передачі орендоване майно комунальної власності територіальної громади міста Умань - нежитлове приміщення магазину загальною площею 186,3 кв. м, розміщене в будинку за адресою: 20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Комарова, 3, балансоутримувачу Комунальному підприємству "Уманське ремонтно - експлуатаційне управління № 3".
Фактичні обставини справи, установлені судом апеляційної інстанції
6. 22.03.2006 за актом приймання-передачі майна в оренду Комунальним підприємством "Виробничо-житлове ремонтно-експлуатаційне управління № 1" (балансоутримувач) передано ФОП Джумагазієву А. К. (орендар) у користування приміщення в будинку по вул. Комарова, 3, загальною площею 186,3 кв. м, на підставі п. 5.1 попереднього договору оренди нежитлового приміщення № 68 від 22.03.2006.
7. Докази повернення відповідачем нежитлового приміщення за актом приймання-передачі майна балансоутримувачу відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 68 від 22.03.2006 в матеріалах справи відсутні.
8. 08.02.2010 Відділом комунального майна Уманської міської ради (правонаступником якого є Відділ з питань комунальної власності та земельних відносин Уманської міської ради) (далі - орендодавець) та ФОП Джумагазієвим А. К. (далі - орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 3/2010 (далі - договір № 3/2010).
9. Відповідно до п. 1.1 договору № 3/2010 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно міської комунальної власності: нежитлове приміщення магазину загальною площею 186,3 кв. м, розміщене в будинку за адресою: Черкаська область, місто Умань, вулиця Комарова, 3, який знаходиться на балансі Комунального підприємства "Виробничо-житлове ремонтно-експлуатаційне управління № 1", вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку станом на 29.05.2009 і становить за незалежною оцінкою 167 300,00 грн без ПДВ.
10. Згідно з п. 1.2 договору № 3/2010 майно передається в оренду для розміщення виставки столярних виробів.
11. Орендар вступає у користування майном у строк після підписання договору та акта приймання-передавання (п. 2.1 договору № 3/2010).
12. Пунктами 3.1- 3.3 договору № 3/2010 передбачено, що орендна плата встановлена за результатами конкурсу на право оренди майна міської комунальної власності (протокол засідання конкурсної комісії від 02.02.2010) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - лютий 2010 року 1 535,00 грн. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно, з моменту фактичного вступу в користування, на підставі акту приймання-передачі згідно рахунку одержувача коштів - відділу житлового господарства Уманської міської ради, авансовими платежами, до 15 числа поточного місяця. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за цей же місяць.
13. Сторони у пункті 3.7 договору № 3/2010 узгодили, що у разі припинення або розірвання договору оренди орендар сплачує орендну плату включно по день (дату) передачі балансоутримувачу об'єкта оренди за актом приймання-передавання, один примірник акту надає орендодавцю. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, з урахуванням штрафних санкцій.
14. Орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору у 15-денний термін звільнити об'єкт і повернути його в належному стані балансоутримувачу по акту та відшкодувати збитки або втрати (повної або часткової) останнього, в разі погіршення стану орендованого майна з вини орендаря (п. 5.1 договору № 3/2010).
15. Пунктом 5.2 договору № 3/2010 визначено, що до прав орендаря, зокрема, належить: за згодою орендодавця та рішення виконавчого комітету Уманської міської ради здійснити капітальний ремонт орендованого майна, при цьому вартість невід'ємних поліпшень підлягає відшкодуванню; переважне право за інших рівних умов на продовження договору на новий термін при умові належного виконання своїх зобов'язань.
16. Договір укладено до трьох років і діє з 08.02.2010 до 05.02.2013 включно (п. 8.1 договору № 3/2010).
17. Згідно пункту 8.4 договору № 3/2010 чинність договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його укладено, отже дія договору № 3/2010 припинилась 06.02.2013.
18. Відповідач до закінчення строку дії договору №3/2010 не надіслав повідомлення орендодавцю про намір скористатись своїм переважним правом на укладення договору оренди спірного майна.
19. Строк виконання зобов'язань відповідача щодо повернення об'єкта оренди сплив 21.02.2013.
20. 01.03.2013 Відділом комунального майна Уманської міської ради направлено відповідачу лист № 59 "Про належне виконання договірних зобов'язань", в якому позивач повідомив, що строк дії договору оренди № 3 від 08.02.2010 сплив 05.02.2013 та, відповідно до частини третьої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ФОП Джумагазієв А. К. втратив переважне право на укладення договору оренди на новий термін, у зв'язку з неналежним виконанням своїх обов'язків за договором, а саме, абзаців 2, 3 та 7 п. 5.1 договору оренди № 3 від 08.02.2010. Уманська міська рада вимагала сплатити заборгованість по орендній платі, звільнити об'єкт оренди та передати його по акту балансоутримувачу.
21. Позивач надалі неодноразово направляв відповідачу листи, а саме: № 224 від 18.09.2013 про припинення договору оренди, звільнення спірного об'єкта, передачу його балансоутримувачу по акту приймання-передавання та про можливість нарахування неустойки у розмірі подвійної облікової плати за користування річчю за час прострочення повернення об'єкта оренди; № 255 від 29.10.2013 про неможливість продовження договору у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору; № 204 від 20.10.2016 про негайне звільнення спірного приміщення та про нарахування відповідачу неустойки на підставі статті 785 ЦК України за час прострочення повернення об'єкта оренди. Аналогічні листи за № 165 та № 226 були направлені відповідачу 24.04.2017 та 09.06.2017.
22. Відповідач після закінчення строку дії договору № 3/2010 не повернув та не намагався повернути об'єкт оренди орендодавцю у визначений договором строк, а продовжив користування орендованим майном, заборгованість по орендній платі відповідачем погашена в повному обсязі.
23. Балансоутримувач нарахував неустойку в розмірі 257 904 грн 92 коп. за період з вересня 2014 по серпень 2017 року.
24. Звертаючись із позовною заявою до суду заступник керівника Уманської місцевої прокуратури вказав, що відповідач всупереч умовам укладеного сторонами договору № 3/2010 оренди нерухомого майна, не повернув позивачу орендоване майно після припинення дії договору, у зв'язку з чим заявлено вимогу щодо повернення орендованого майна та нараховано до стягнення неустойку відповідно до статті 785 ЦК України.
Короткий зміст рішень суду, ухвалених під час первинного розгляду справи
25. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.11.2017 у справі № 925/1223/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018, позов заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Відділу з питань комунальної власності та земельних відносин Уманської міської ради до ФОП Джумагазієва А. К. задоволено частково. Присуджено до стягнення з ФОП Джумагазієва А. К. на користь Комунального підприємства "Уманське ремонтно - експлуатаційне управління № 3" - 257 904,92 грн неустойки та 5 468,57 грн судового збору. Зобов'язано ФОП Джумагазієва А. К. повернути по акту прийому-передачі орендоване майно комунальної власності територіальної громади міста Умань - нежитлове приміщення магазину загальною площею 186,3 кв. м, розміщене в будинку за адресою: 20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Комарова, 3, балансоутримувачу Комунальному підприємству "Уманське ремонтно - експлуатаційне управління № 3". Провадження у справі в частині стягнення 8 413,32 грн заборгованості з орендної плати припинено. В решті позовних вимог відмовлено.
26. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.09.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 та рішення Господарського суду Черкаської області від 23.11.2017 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.
27. Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанції Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 зазначив, що судами не надано оцінки змісту листа відділу Комунального майна Уманської міської ради від 01.03.2013 за № 59 "Про неналежне виконання договірних зобов'язань", надісланого відповідачу, в якому орендодавець зазначає про втрату переважного права на укладення договору оренди, а також вимагає сплатити заборгованість по орендній платі та про звільнення об'єкту оренди і передачу його по акту балансоутримувачу; не було встановлено та надано належної правової оцінки взаємовідносинам сторін щодо з'ясування обставин продовження користування наймачем майном після 05.02.2013.
28. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.12.2018 у справі № 925/1223/17 позов задоволено повністю. На підставі рішення суду з ФОП Джумагазієва А. К. підлягає стягненню на користь Комунального підприємства "Уманське ремонтно-експлуатаційне управління № 3" 257 904,92 грн неустойки; зобов'язано ФОП Джумагазієва А. К. повернути по акту прийому-передачі орендоване майно комунальної власності територіальної громади міста Умань - нежитлове приміщення магазину загальною площею 186,3 кв. м, розміщене в будинку за адресою: 20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Комарова, 3, балансоутримувачу - Комунальному підприємству "Уманське ремонтно-експлуатаційне управління № 3"; присуджено до стягнення з ФОП Джумагазієва А. К. на користь прокуратури Черкаської області 5 468,57 грн витрат на сплату судового збору; повернуто прокуратурі Черкаської області з Державного бюджету України 180,77 грн судового збору, сплаченого за платіжним дорученням від 22.09.2017 № 1537.
29. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що, оскільки відповідач після закінчення строку дії договору № 3/2010 від 08.02.2010 не повернув і не намагався повернути об'єкт оренди орендодавцю у визначений договором строк, а продовжив користування орендованим майном, суд прийшов до висновку про те, що неповернення об'єкту оренди за договором у період з вересня 2014 по серпень 2017 відбулося виключно з вини самого відповідача, що є умовою для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України.
30. Не погодившись з судовим рішенням першої інстанції ФОП Джумагазієв А. К. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій стверджував, що:
- договір оренди продовжено на той самий термін та на тих самих умовах, які були передбачені договором;
- акт приймання - передавання майна в оренду від 22.03.2006 не може бути належним доказом передавання спірного приміщення за договором оренди № 3/2010 від 08.02.2010, тому сторони фактично не вступили в орендні правовідносини за договором № 3/2010 від 08.02.2010 і обов'язок повернення майна за актом у відповідача відсутній;
- стягнення неустойки не було передбачено безпосередньо у договорі, а нарахування позивачем орендної плати за фактичне користування приміщенням та подвійної плати за користування річчю за один і той же період користування приміщенням після закінчення строку дії договору є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення, що суперечить чинному законодавству;
31. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 рішення Господарського суду Черкаської області від 26.12.2018 у справі № 925/1223/17 залишено без змін.
32. Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду, вказавши, що відповідач своїм переважним правом на укладення договору оренди на новий строк не скористався, а позивач повідомив відповідача належним чином та у встановлений законом строк про наявність заперечень щодо продовження дії договору, отже вимоги позивача про повернення орендованого майна балансоутримувачу та стягнення неустойки за час затримки повернення є законними та підтвердженими доказами, а тому підлягають до задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
33. 26.06.2019 ФОП Джумагазієв А. К. через апеляційний господарський суд звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2019 та рішення Господарського суду Черкаської області від 26.12.2018 у справі № 925/1223/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав
34. Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
35. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).
36. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п'ятої статті 13 ГПК України).
37. За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
38. Відповідно до частини першої статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
39. Отже, учасник справи, який не є скаржником, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, вправі реалізувати своє процесуальне право на подання письмового відзиву на касаційну скаргу іншого учасника справи (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 43/122).
40. Таке право реалізується учасником справи на протязі строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.
41. Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 925/1223/17 за касаційною скаргою ФОП Джумагазієва А. К., надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 04.10.2019, тобто значно раніше дати запровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 карантину на усій території України, якою є 12.03.2020. Тому положення пункту 4 розділу X ГПК України щодо продовження процесуального строку, зокрема на подання відзиву, на період дії карантину застосуванню під час розгляду цієї касаційної скарги не підлягають.
42. Ця ухвала суду касаційної інстанції від 17.09.2019, як і інші судові рішення касаційного суду у справі № 925/1223/17, надіслана на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
43. Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
44. У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
45. На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
46. З урахуванням викладеного учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України, зокрема і права на подання відзиву на касаційну скаргу.
47. На час розгляду касаційної скарги ФОП Джумагазієва А. К. відзиви на неї надійшли від позивача та прокурора, які доводи касатора заперечують та просять оскаржувані судові рішення залишити без змін.
48. 30.07.2020 в судове засідання з'явилися прокурор, представник позивача, касатор та його представник, які надали пояснення у справі. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, право на участь у судовому засіданні, в тому числі в режимі відеоконференції відповідно до статті 197 ГПК України, не реалізувала. Клопотань (заяв) про відкладення розгляду справи призначеного на 30.07.2020 від учасників справи не надходило.
49. Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.
50. Крім того суд акцентує увагу на тому, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, яким статтю 197 ГПК України після частини третьої доповнено новою частиною (частиною четвертою) такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України".
51. На реалізацію зазначених положень наказом Державної судової адміністрації України № 196 від 23.04.2020 затверджено "Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв'язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза приміщенням суду" яким передбачено, що учасники судового процесу беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
52. Таким чином, учасники справи не були позбавлені права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. При цьому суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
53. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").
54. Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").
55. Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.
56. Із наявних матеріалів справи вбачається, що учасники справи, які не забезпечили своєї явки в судове засідання, не повідомляли про їх намір взяти участь у судовому засіданні, не зазначили причин, з урахуванням обставин послаблення протиепідемічних заходів, які безпосередньо перешкоджають їх участі в судовому засіданні безпосередньо або через представників, тоді як саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів.
57. У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
58. У даному випадку участь представників сторін в судовому засіданні, призначеному ухвалою суду від 10.07.2020 на 30.07.2020 обов'язковою не визнавалась.
59. З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності решти представників учасників справи.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу (ФОП Джумагазієв А. К.)
60. ФОП Джумагазієв А. К. в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, а також неповне з'ясування обставин справи зазначаючи, зокрема, таке:
- прокурор не обґрунтував належним чином та не надав доказів того, що Уманська міська рада не виконує або неналежно виконує свої повноваження, отже Уманська міська прокуратура не набула право на звернення із даним позовом;
- суди попередніх інстанцій не врахували вказівки касаційної інстанції стосовно нового розгляду справи, оскільки: неправильно оцінили зміст листа позивача від 01.03.2013 та взаємовідносини сторін щодо користування відповідачем спірним майном після 05.02.2013;
- стягнення з відповідача неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України, що не передбачено договором оренди, та орендної плати за той самий період є неможливим, оскільки таким чином відповідача притягнуто до подвійної відповідальності за одне й те саме порушення.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
(Відділ з питань комунальної власності та земельних відносин Уманської міської ради)
61. У відзиві на касаційну скаргу Відділ з питань комунальної власності та земельних відносин Уманської міської ради заперечує доводи касатора, стверджуючи, що вона не підлягає задоволенню, оскільки судами попередніх інстанцій всебічно і повно з'ясовано обставини справи та надано правильну оцінку правовідносинам сторін за договором № 3/2010; а також зазначає, що нарахування орендної плати після припинення договору оренди та до повернення орендарем майна здійснювалося відповідно до умов договору № 3/2010, а неустойка підлягає стягненню з відповідача в порядку статті 785 ЦК України, що свідчить про нетотожність правової природи цих платежів.
(Уманська місцева прокуратура)
62. У відзиві на касаційну скаргу Уманська місцева прокуратура просить залишити оскаржувані рішення без змін та заперечуючи доводи касатора зазначає, зокрема, що: звертаючись із позовом прокурор обґрунтував підстави представництва та діяв відповідно до положень статті 1311 Конституції України, статті 53 ГПК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; судами попередніх інстанцій надано правильну оцінку спірним правовідносинам та доводам сторін, а твердження відповідача що сторони фактично не вступили в орендні відносини та щодо пролонгації договору № 3/2010 суперечать один одному та не відповідають дійсним обставинам справи.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
63. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень ГПК України внесені зміни.
64. Водночас пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
65. Оскільки ФОП Джумагазієв А. К. з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2019 та рішення Господарського суду Черкаської області від 26.12.2018 у справі № 925/1223/17 звернувся до Верховного Суду 26.06.2019, тобто до набрання чинності Законом від 15.01.2020 № 460-XI, розгляд цієї скарги судом здійснюється із застосуванням положень ГПК України у редакції, чинній до 08.02.2020.
66. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
67. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
68. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
69. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
70. Предметом судового розгляду є поданий прокурором позов в інтересах держави в особі Відділу з питань комунальної власності та земельних відносин Уманської міської ради до ФОП Джумагазієва А. К. про стягнення неустойки, нарахованої за прострочення термінів повернення об'єкта оренди, та про зобов'язання відповідача повернути по акту прийому-передачі орендоване нерухоме майно - об'єкт права комунальної власності у зв'язку з припиненням договору оренди.
71. Надаючи оцінку доводам скаржника наведеним у пункті 60 цієї постанови, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду враховуючи приписи статті 300 ГПК України щодо перегляду у касаційному порядку судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи зважає на таке.
Щодо вимоги про повернення об'єкта оренди у зв'язку з припиненням договору оренди
72. Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
73. За змістом статей 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
74. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України, частина перша статті 173 ГК України).
75. Положення статей 526 ЦК України та 193 ГК України визначають, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
76. Спір у даній справі пов'язаний з орендними правовідносинами сторін, які виникли на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 3/2010, що перебуває у комунальній власності. Оскільки об'єктом оренди виступає комунальне майно, на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII від 10.04.1992 зі змінами, у відповідній редакції (далі також- Закон № 2269-XII від 10.04.1992) .
77. Відповідно до статей 759, 762, 763 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Ці положення кореспондуються з положеннями статті 283 ГК України.
78. Згідно з частиною першою статті 10 та частиною першою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" до істотних умов договору оренди, серед іншого, належить термін, на який укладається договір оренди, що визначається за погодженням сторін.
79. Так, у пункті 8.1 договору № 3/2010 сторони погодили строк дії договору оренди до трьох років (з 08.02.2010 до 05.02.2013 включно) та досягли згоди щодо встановлення переважного права для орендаря за умови належного виконання ним своїх зобов'язань.
80. Відповідно до статті 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється Цій нормі кореспондують положення статті 285 ГК України та частини третя статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що обумовлює реалізацію орендарем такого переважного права, зокрема, з належним виконанням ним обов'язків за договором оренди.
81. За змістом статті 285 ГК України, статті 777 ЦК України, частини третьої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) наявність у орендаря переважного права, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий строк, якому відповідає обов'язок орендодавця щодо укладення такого договору, є підставою для обов'язкового укладення відповідного договору оренди за наявності обставин, зазначених у відповідних законодавчих приписах. Отже, вирішуючи такий спір, господарський суд має з'ясовувати наявність у орендаря переважного права на укладення договору оренди на новий строк з урахуванням наявності чи відсутності обставин, з якими закон пов'язує виникнення такого права, а також вчинення кожним з учасників спірних правовідносин певних дій на виконання вимог закону. При цьому суду слід також з'ясовувати, чи належним чином орендар виконував зобов'язання за договором.
82. Сутністю переважного права є укладення договору найму на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення. Наймач повинен повідомити наймодавця про своє переважне право у строк, визначений у договорі, або в розумний строк до закінчення строку договору найму. У разі якщо наймач не надсилає повідомлення наймодавцю, він відмовляється від здійснення свого переважного права. Наведене відповідає правові позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 17.05.2017 у справі № 3-122гс17, постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 922/3633/16, від 03.03.2020 у справі № 916/1657/18, від 15.06.2020 у справі № 910/4130/19.
83. Враховуючи наведене Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування у спірних відносинах положень щодо переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий термін, позаяк суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач до закінчення дії договору № 3/2010 не надіслав повідомлення орендодавцю про намір скористатися своїм переважним правом на укладення такого договору. До того ж, передумовою застосування такого переважного права є належне виконання орендарем своїх обов'язків за договором, що матеріалами справи не підтверджується та відповідачем не доведено.
84. Окрім того, з приводу реалізації у спірних правовідносинах інституту продовження договору оренди на новий строк внаслідок переважного права добросовісного орендаря (частина третя статті 17 Закону України. "Про оренду державного та комунального майна") колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди: - з новим орендарем - при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; - укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 923/759/18, від10.06.2020 у справі № 910/4130/19).
Щодо поновлення (пролонгації) договору оренди
85. Відповідно до положень частини другої статті 291 ГК України та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
86. У статті 764 ЦК України передбачено, що, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
87. Згідно з частиною четвертою статті 284 ГК України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
88. Згідно з частиною другою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
89. Зазначені норми не встановлюють форми заяви про припинення договору оренди. Така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вимога обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та її направлення у межах строку, встановленого законом.
90. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
91. Наведене узгоджується з правовими позиціями викладеними, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 906/742/18, № 906/743/18, № 906/746/18, від 16.07.2019 у справі № 906/744/18, від 13.08.2019 у справі № 916/707/18, від 28.05.2019 у справі № 911/2980/17, від 03.03.2020 у справі № 916/1657/18.
92. З огляду на викладене орендодавець має право відмовитися від договору, надіславши відповідну заяву протягом місяця після закінчення строку такого договору.
93. Як зазначалося раніше, договір № 3/2010 укладено на строк до трьох років (з 08.02.2010 до 05.02.2013 включно) та за умовами п. 8.4 цього договору його чинність припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його укладено, тобто з 06.02.2013.
94. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.03.2013 Відділом комунального майна Уманської міської ради направлено відповідачу лист № 59 "Про належне виконання договірних зобов'язань", в якому позивач повідомив, що строк дії договору оренди № 3 від 08.02.2010 сплив 05.02.2013 та ФОП Джумагазієв А. К. втратив переважне право на укладення договору оренди на новий термін, у зв'язку з неналежним виконанням своїх обов'язків за договором, а саме, абзаців 2, 3 та 7 п. 5.1 договору оренди № 3 від 08.02.2010. Відтак, Уманська міська рада вимагала сплатити заборгованість по орендній платі, звільнити об'єкт оренди та передати його по акту балансоутримувачу.
95. Враховуючи зазначене Верховний Суд вважає правильним та обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, про те що позивач у місячний строк після закінчення терміну дії договору № 3/2010 повідомив відповідача про припинення договору, відсутність підстав для реалізації переважного права укладення договору оренди на новий строк та заявив вимогу про повернення орендованого майна, отже підстави для пролонгації дії вказаного договору оренди в порядку частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" відсутні.
96. Надалі позивач неодноразово направляв відповідачу листи, а саме: № 224 від 18.09.2013 про припинення договору оренди, звільнення спірного об'єкта, передачу його балансоутримувачу по акту приймання-передавання та про можливість нарахування неустойки у розмірі подвійної облікової плати за користування річчю за час прострочення повернення об'єкта оренди; № 255 від 29.10.2013 про неможливість продовження договору у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору; № 204 від 20.10.2016 про негайне звільнення спірного приміщення та про нарахування відповідачу неустойки на підставі статті 785 ЦК України за час прострочення повернення об'єкта оренди. Аналогічні листи за № 165 та № 226 були направлені відповідачу 24.04.2017 та 09.06.2017.
97. Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій та не оспорювалося сторонами, орендоване майно балансоутримувачу не передане, заборгованість по орендній платі відповідачем погашена в повному обсязі, що свідчить про використання відповідачем спірного майна після припинення договору оренди № 3/2010 за відсутності жодних правових підстав та всупереч пункту 5.1 цього договору, що встановлює обов'язок орендаря у разі припинення договору в 15-денний термін звільнити об'єкт і повернути його в належному стані балансоутримувачу по акту.
97. На час розгляду справи в порушення приписів частини першої статті 785 ЦК України, частини першої статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відповідач не повернув позивачу об'єкт оренди в порядку та строк передбачений пунктом 5.1 договору № 3/2010, тобто до 21.02.2013.
98. Відтак, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин, що не дають підстав для пролонгації дії договору № 3/2010 або реалізації відповідачем переважного права на укладення нового договору оренди, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимога позивача про повернення орендованого майна балансоутримувачу є законною, підтвердженою доказами, що містяться у матеріалах справи, та підлягає задоволенню.
Щодо доводів касаційної інстанції про притягнення відповідача до подвійної відповідальності за порушення умов договору оренди
99. За змістом статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
100. Відповідно до частини першої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
101. Згідно з частиною другою цієї норми, на підставі якої заявлено позовні вимоги про стягнення неустойки, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
102. Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідною є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 зазначеного Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов'язку. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 02.09.2014 у справі № 927/1215/13 і від 19.08.2014 у справі № 3-85гс14, постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 914/4238/15.
103. Частиною другою статті 614 ЦК України передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
104. Відтак, установивши, що відповідач обов'язку з повернення балансоутримувачу об'єкту оренди не виконав та не намагався повернути об'єкт оренди орендодавцю у визначений договором строк, а продовжив користування орендованим майном, суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про те, що неповернення об'єкту оренди за договором у період, зокрема, з вересня 2014 по серпень 2017 відбулося виключно з вини самого відповідача, що згідно з частиною другою статті 785 ЦК України є підставою для задоволення вимог позивача та стягнення з ФОП Джумагазієва А. К. 257 904,92 грн неустойки.
105. Відхиляючи доводи касаційної скарги щодо притягнення відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме порушення внаслідок стягнення орендної плати та неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за той самий період суд касаційної інстанції зауважує таке.
106. Орендна плата з урахуванням її індексації є однією з істотних умов договору оренди (частина перша статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
107. Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
108. Частинами першою та третьою статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" також передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
109. Як правильно вказано судами попередніх інстанцій згідно з п. 3.7 договору № 3/2010 у разі припинення або розірвання договору оренди орендар сплачує орендну плату включно по день (дату) передачі балансоутримувачу об'єкта оренди за актом приймання-передачі, один примірник акту надає орендодавцю.
109. Таким чином, сторони погодили внесення орендних платежів включно по день (дату) передачі балансоутримувачу орендованого майна.
110. Як встановлено судами попередніх інстанцій заборгованість по орендній платі не входить до розміру позовних вимог та на час розгляду справи була погашена відповідачем в повному обсязі.
111. Отже, відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору оренди № 3/2010 основне зобов'язання відповідача - сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється після спливу строку дії договору, оскільки таке припинення пов'язано не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом повернення об'єкту іпотеки, тобто є господарським зобов'язанням за договором, а не санкцією за його неналежне виконання, як необґрунтовано стверджує касатор.
112. Враховуючи наведене Верховний Суд відхиляє доводи касатора про те, що нарахування одночасно орендної плати за фактичне користування приміщенням та стягнення неустойки як подвійної плати за користування річчю за той самий період є притягненням до подвійної відповідальності, оскільки правова природа цих платежів за встановлених у цій справі обставин є різною.
Щодо доводів касатора про неналежне обґрунтування прокурором підстав представництва
113. Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
114. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
115. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
116. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
117. За змістом частин першої, третьої, четвертої статті 165 ГПК України заперечення проти позову відповідач викладає у відзиві, який повинен містити, зокрема заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.
118. Частиною четвертою статті 165 ГПК України встановлено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
119. Відповідно до частин першої, третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
119. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень та підтверджується матеріалами справи відповідач ФОП Джумагазієв А. К. у відзиві на позов обставин, якими прокурор обґрунтував підстави представництва інтересів держави в особі Відділу з питань комунальної власності та земельних відносин Уманської міської ради, не заперечував та доказів щодо такої незгоди не подав.
120. Так само, ФОП Джумагазієв А. К. не заперечував обставин здійснення прокурором представництва інтересів держави у даній справі та відповідних висновків місцевого господарського суду у апеляційній скарзі, доводи якої гуртувалися на обставинах укладення, виконання та припинення договору оренди № 03/2010.
121. Водночас звертаючись із касаційною скаргою відповідач стверджує, що прокурор не обґрунтував належним чином та не надав доказів того, що Уманська міська рада не виконує або неналежно виконує свої повноваження, тобто вказує на незгоду з обставинами проти яких не заперечував під час розгляду справи першою інстанцією та наводить доводи, що в силу приписів статті 269 ГПК України не були предметом апеляційного перегляду.
123. Враховуючи наведене Верховний Суд відхиляє доводи касатора щодо незгоди з обставинами здійснення прокурором представництва інтересів держави у цій справі, позаяк їх врахування і дослідження під час касаційного перегляду порушить справедливий баланс інтересів та процесуальних прав сторін в наведенні доводів. обґрунтуванні своїх доводів та заперечень, участі дослідженні доказів у справі та суперечать статті 300 ГПК України за приписом якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
124. При цьому суд касаційний суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 у справі № 922/3059/16, в якій вказано, що з огляду на приписи статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку обставинам, які не були заявлені та не наведені скаржником під час розгляду справи судами попередніх інстанцій .
125. Стосовно ж посилань скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій вказівок, наведених у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у цій справі, як на порушення судами приписів Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд зазначає таке.
126. При новому розгляді справи судами дотримано вимог статті 316 Господарського процесуального кодексу України.
127. Суди повною мірою виконали вказівки Верховного Суду щодо дослідження доказів, а також надання належної правової оцінки обставинам справи та спірним правовідносинам, з якою погоджується колегія суддів касаційної інстанції.
128. З урахуванням викладеного висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог є правомірними, обґрунтованими, такими, що відповідають встановленим обставинам справи та узгоджуються із наведеними вище висновками суду касаційної інстанції.
129. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 300 ГПК України, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
130. Інші аргументи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують фактичних обставин, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, та не впливають на їх правильність.
Щодо суті касаційної скарги
131. Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
132. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
133. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
134. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.
Щодо судових витрат
135. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін оскаржуваних судових рішень витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Джумагазієва Анатолія Карімовича залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 та рішення Господарського суду Черкаської області від 26.12.2018 у справі № 925/1223/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді І. С. Міщенко
В. Г. Пєсков