31 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 911/2979/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендагроінвест"
на рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2020 (суддя Щоткін О. В.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2020 (головуючий суддя Буравльов С. І., судді Андрієнко В. В., Пашкіна С. А.)
у справі № 911/2979/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендагроінвест"
про стягнення 161 353,27 грн
03.02.2020 рішенням Господарського суду Київської області, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2020, позовні вимоги задоволено частково.
10.07.2020 скаржник надіслав безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2020 у справі № 911/2979/19.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 15.07.2020 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2020 у справі № 911/2979/19 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Таким чином, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищенаведеної статті 129 Конституції України та узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Положеннями частини п'ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 7 цієї ж статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2 102 грн.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення в розмірі 161 353,27 грн, що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на час подання касаційної скарги у 2020 році (2 102 грн х 100 = 210 200 грн), а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України справа № 904/4518/18 є малозначною.
Аналіз наведених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені підпунктами "а" і "в" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник у поданій касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики і справа має виняткове значення для нього.
У контексті зазначеного скаржник посилається на те, що суди першої і апеляційної інстанції не застосували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18, а також у постановах від 16.01.2020 у справі № 922/475/19 і від 13.02.2020 у справі № 927/293/19, які містять посилання на постанову у справі № 904/5002/18, в частині висновків Суду щодо застосування приписів частини другої статті 679 Цивільного кодексу України, частини шостої статті 269 Господарського кодексу України та норм положення Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Державного арбітражного Союзу РСР від 25.04.1996 № П-7, а саме щодо сторони правочину, яка повинна доводити належну якість поставленого товару.
Скаржник зазначає, що врахування вказаних висновків у цій справі № 911/2979/19 має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Разом з тим, приймаючи оскаржувані судові рішення, суди виходили з того, що відповідач у встановленому процесуальним законом порядку не довів обставин на підтвердження своїх заперечень щодо задоволення позовних вимог у частині, що стосується якості товару, зокрема не дотримався процедури і термінів пред'явлення претензії щодо якості товару, визначеної умовами договору, укладеного між сторонами.
За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника, що врахування судами у цій справі висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18, від 16.01.2020 у справі № 922/475/19 і від 13.02.2020 у справі № 927/293/19, матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними як і щодо фактично-доказової бази, так і щодо матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.
Доводи скаржника щодо невідповідності висновків судів у частині недоведеності відповідачем неналежної якості товару, по суті зводяться до необхідності дослідження та переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції та має індивідуальний характер.
Разом з тим, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Доводи скаржника стосовно поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з частковою оплатою відповідачем суми боргу, а також строків подачі такої заяви, враховуючи також те, що наведена відповідачем постанова Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 925/186/19 містить висновки щодо сплати судового збору при поданні заяви про збільшення позовних вимог, які не є релевантними до спірних правовідносин, також не свідчать про наявність підстави, передбаченої підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Саме власне твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що інших доводів у підтвердження необхідності відкриття касаційного провадження у цій справі скаржником не наведено, а скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "б" і "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі тому відмовляє у такому відкритті, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендагроінвест" на рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2020 у справі № 911/2979/19.
2. Матеріали касаційної скарги повернути скаржникові разом доданими до неї додатками.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил