31 липня 2020 року
м. Київ
справа № 922/3628/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Могил С.К.
перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ектів Оперейшнс"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2020
та рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2020
у справі № 922/3628/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ектів Оперейшнс"
до:
1. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017";
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Макснет"
про визнання недійсним договору сервітуту та зобов'язання вчинити певні дії,
17.07.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ектів Оперейшнс" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 (повний текст складено 12.06.2020) та рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2020 у справі № 922/3628/19, подана 06.07.2020 через Східний апеляційний господарський суд.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 17.07.2020 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Случ О.В., Волковицька Н.О.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 08.02.2020) (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.
Частиною 2 ст. 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
У касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) (п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України).
В обґрунтування підстав для відкриття касаційного провадження Товариство з обмеженою відповідальністю "Ектів Оперейшнс" посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а саме: постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17; постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17; постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №906/418/14; постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 904/10222/17) та на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - стосовно можливості чи неможливості визнання договорів недійсними у випадку невиконання таких договорі у повному обсязі та у випадку розірвання таких договорів у день їх укладення).
Стосовно підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, Суд зазначає, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є: (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Отже, з'ясування наявності права скаржника на касаційний перегляд судових рішень з підстав, наведених у п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог та встановлених судами фактичних обставин, а також наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.
В свою чергу, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 прийнята у справі, відносини у якій не є подібними тим, що склалися у справі № 922/3628/19. У справі № 905/1227/17 досліджувалися обставини, пов'язані з реальним виконанням договору: використанням нежитлових приміщень стороною договору протягом тривалого часу (з 2011 по 2017 рік, що випливає з п. 22 та 24 постанови ВП ВС) та повернення з оренди нежитлових приміщень, у справі № 922/3628/19 договір відповідачами не виконувався.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №924/1220/17 суди попередніх інстанцій закрили провадження у справі в частині визнання недійсним договору внаслідок відсутності предмета спору на тій підставі, що строк дії оспорюваного договору закінчився 31.12.2017, а зобов'язання не може бути припинено на майбутнє. Разом з тим Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на свій висновок, викладений у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, судові рішення в частині закриття провадження у справі скасувала, а справу в цій частині направила до суду першої інстанції для продовження розгляду, що не свідчить про остаточне вирішення спору. Тобто питання про визнання недійсними договорів не було вирішено у цій справі. В свою чергу, у справі № 922/3628/19 суди відмовили у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору (тобто вирішили спір по суті) з підстав, виходили з того, що саме відсутність юридичних наслідків обумовлює відсутність порушення права чи законного інтересу позивача, та останнім не обґрунтовано в чому полягає неможливість використання ним спільного майна та належного його утримання.
Так само і в постанові від 31.01.2019 у справі № 906/418/14 Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду скасував постанову суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу місцевого господарського суду про закриття провадження у справі в частині визнання недійсним договору оренди землі, та з посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, направив справу на розгляд суду першої інстанції, що не свідчить про остаточне вирішення спору.
В постанові від 14.01.2020 у справі № 904/10222/17 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, залишаючи без змін рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів про задоволення позову в частині визнання недійсними договорів оренди земель водного фонду зазначив, що: "за змістом оскаржуваної постанови апеляційний суд перевірив доводи ТОВ "Лан", викладені в апеляційній скарзі, щодо відсутності порушеного права позивача та дійшов обґрунтованого висновку про їх безпідставність з огляду на те, що внаслідок прийняття оскаржуваного розпорядження, яке суперечить вимогам законодавства, порушено інтереси держави в особі Дніпропетровської ОДА у сфері використання та охорони земель. Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу. З матеріалів справи не вбачається та судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які б у розумінні наведених норм звільняли відповідний уповноважений орган від обов'язку щодо проведення земельних торгів стосовно спірної земельної ділянки, адже, ТОВ "Лан" не відноситься до кола суб'єктів, для яких встановлюються неконкурентні засади набуття права оренди, а спірні земельні ділянки ніколи не відносились до вичерпного переліку земельних ділянок, які не підлягають продажу або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах), наведеного у статті 134 Земельного кодексу України, чого не заперечує і ТОВ "Лан". Недотримання зазначеної процедури є порушенням чинного законодавства під час укладання договорів оренди земельних ділянок водного фонду від 23.09.2010."
Колегія суддів звертає увагу на те, що у всіх наведених справах Верховний Суд не дійшов висновку про відсутність порушених реальних прав чи законного інтересу позивача. В свою чергу, як вбачається з тексту оскаржуваної постанови апеляційного суду у справі № 922/3628/19, підставами для відмови у позові була не та обставина, що договір сервітуту був розірваний у день його укладення. Більше того, суд апеляційної інстанції зазначив, що незважаючи на неправомірність укладання договору сервітуту головою правління ОСББ "Черемушки-2017" з директором ТОВ "Макснет", саме відсутність юридичних наслідків обумовлює відсутність порушення права чи законного інтересу позивача. При цьому суд зазначив, що позивачем не обґрунтовано в чому полягає неможливість використання ним спільного майна та належного його утримання.
Таким чином, оскільки у справі № 922/3628/19 в задоволенні позову відмовлено не з підстав неможливості визнання недійним розірваного договору, зазначені в касаційній скарзі постанови у справах № 905/1227/17, № 924/1220/17, №906/418/14, № 904/10222/17 не можуть слугувати підставою для відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Що ж до підстави відкриття касаційного провадження, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, то Суд зазначає, що підстава для відмови у задоволенні позову у справі № 922/3628/19 не стосувалась можливості чи неможливості визнання договорів недійсними у випадку невиконання таких договорі у повному обсязі та у випадку розірвання таких договорів у день їх укладення, а, про що прямо вказано в тексті оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, зводилась саме до того, що відсутність юридичних наслідків невиконання договору обумовлює відсутність порушення права чи законного інтересу позивача, і позивач не обґрунтував в чому полягає неможливість використання ним спільного майна та належного його утримання.
Водночас, можливість визнання недійсним розірваного договору, виконаного повністю або частково, прямо передбачена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17. Крім цього, в постанові від 22.01.2020 у справі № 394/301/19 (провадження № 61-19185св19) Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним, тому судам необхідно з'ясувати чи виконано оспорюваний договір, у якій мірі - повністю чи частково, що могло б свідчити про можливість пред'явлення відповідних вимог про його недійсність у судовому порядку.
У справі ж № 922/3628/19 суди обох інстанцій дослідили, що в матеріалах справи відсутні докази виконання умов договору сервітуту від 07.02.2018 № 270, а доводи про те, що відповідачами визнано факт встановлення обладнання, проте послуги надаються провайдером не на підставі договору сервітуту від 07.02.2018 № 270, а на підставі інших договорів не доведені належними та допустимими доказами. До того ж у відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 наголошував на тому, що жодного обладнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Макснет" на підставі цього договору у багатоквартирному будинку не встановлювалося, чого позивачем не спростовано в апеляційному провадженні.
Враховуючи викладене, відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості чи неможливості визнання договорів недійсними у випадку невиконання таких договорів у повному обсязі та у випадку розірвання таких договорів у день їх укладення, на переконання Суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження з підстав, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Інших підстав, передбачених ч. 2 ст. 287 ГПК України для відкриття касаційного провадження, скаржником у касаційній скарзі не наведено.
Оскільки скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладених у п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).
Відповідно до п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 у розмірі 1 921 грн.
Приписами абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону встановлено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як вбачається з матеріалів справи рішенням Господарського суду Харківської області від 19.02.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 у справі № 922/3628/19, у задоволенні позову (містить дві вимоги немайнового характеру) відмовлено повністю.
Оскільки скаржник в касаційній скарзі просить скасувати зазначені рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, отже належною до сплати сумою судового збору за подання касаційної скарги у даному випадку є 7 684 грн. (1 921 грн. x 2 x 200%).
Проте скаржником до матеріалів касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 ст. 292 ГПК України встановлено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Суд вказує на те, що скаржнику необхідно сплатити судовий збір та надати суду документ, що підтверджує сплату 7 684 грн. за наведеними нижче реквізитами.
- Отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102,
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
Таким чином, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ектів Оперейшнс" підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно: 1) зазначити передбачену (передбачені) ст. 287 ГПК України підставу (підстави) подання цієї скарги; 2) надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 7 684 грн.
Щодо клопотань про поновлення строку на касаційне оскарження та зупинення виконання оскаржуваних рішень, то вони будуть розглянуті у випадку усунення вказаних вище недоліків.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 287, 290, 292 ГПК України, Суд,-
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ектів Оперейшнс" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2020 у справі № 922/3628/19 залишити без руху.
2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно: 1) зазначити передбачену (передбачені) ст. 287 ГПК України підставу (підстави) подання цієї скарги; 2) надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 7 684 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Могил С.К.