30 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 183з-20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр" (далі - КП "ОІТЦ", скаржник)
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 (головуючий - суддя Білецька А.М., судді: Гребенюк Н.В., Медуниця О.Є.)
у справі № 183з-20
за заявою КП "ОІТЦ"
про забезпечення позову до подання позовної заяви
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (далі - АТ "ОГС "Харківгаз");
Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України")
про заборону вчиняти певні дії,
До Господарського суду Харківської області 31.01.2020 від КП "ОІТЦ" надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони АТ "ОГС "Харківгаз" вчиняти дії по припиненню, обмеженню розподілу природного газу на об'єктах газоспоживання КП "ОІТЦ", які є невід'ємною частиною заяви - приєднання від 01.10.2017 № 09420W9B62ST107 до умов типового договору розподілу природного газу, шляхом зобов'язання утриматись від них.
Заява обґрунтована тим, що: 27.01.2020 КП "ОІТЦ" отримано від АТ "НАК "Нафтогаз України" повідомлення від 23.01.2020 № 23-104-20 про припинення (обмеження) газопостачання з 01.02.2020; 28.01.2020 від АТ "ОГС "Харківгаз" на адресу КП "ОІТЦ" надійшло повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання від 28.01.2020 № 04, в якому підприємству у зв'язку з відсутністю у Реєстрі споживачів жодного постачальника з 02.02.2020 запропоновано у термін до 07-00 години 02.02.2020 самостійно відключити від газових мереж газоспоживання (обмежити газоспоживання до рівня 0,000 тис. куб.м на добу) і підготувати до пломбування газоспоживне обладнання підприємства, у разі невиконання цієї вимоги транспортування газу підприємству буде припинено (обмежено) в примусовому порядку; заявник вважає зазначені повідомлення незаконним та дії, які можуть відбутись у зв'язку з таким повідомленнями, неправомірними та протягом десяти днів має намір звернутись до Господарського суду Харківської області з позовом до АТ "ОГС "Харківгаз", АТ "НАК "Нафтогаз України" про оскарження таких дій та визнання права на споживання природного газу.
Ухвалою Господарський суд Харківської області від 03.02.2020 (суддя - Хотенець П.В.): заяву (від 31.01.2020 вх. № 183) КП "ОІТЦ" про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено; заборонено АТ "ОГС "Харківгаз" вчиняти дії по припиненню, обмеженню розподілу природного газу на об'єктах газоспоживання КП "ОІТЦ", які є невід'ємною частиною заяви - приєднання від 01.10.2017 № 09420W9B62ST107 до умов типового договору розподілу природного газу, шляхом зобов'язання утриматись від них.
Ухвала суду першої інстанції обґрунтована наявністю підстав для задоволення названої заяви, з посиланням на: статті 6, 25 Закону України "Про теплопостачання", відповідно до яких державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах забезпечення захисту прав та інтересів споживачів; теплопостачальні, організації зобов'язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; статтю 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відповідно до якої комунальні послуги надаються споживачу безперебійно; постанову Кабінету Міністрів України від 13.11.2013 № 886, якою затверджено Методику визначення технологічного мінімуму споживання природного газу для об'єктів у сфері теплопостачання, відповідно до пункту 2 якої, метою визначення технологічного мінімуму споживання природного газу для об'єктів у сфері теплопостачання є недопущення виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2020: апеляційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.02.2020 у справі № 183з-20 задоволено; ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.02.2020 у справі № 183з-20 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви КП «ОІТЦ» про забезпечення позову; стягнуто з КП "ОІТЦ" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 102 грн; доручено Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована відсутністю достатніх підстав для забезпечення позову та наявністю порушення частини одинадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, КП "ОІТЦ" 12.05.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги, просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 у справі № 183з-20, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.02.2020 залишити в силі.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що:
- оскаржуване судове рішення ухвалено із порушенням норм матеріального права, а саме судом апеляційної інстанції залишено поза увагою приписи пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"; положення статей 6, 25 Закону України "Про теплопостачання"; пункту 10 статті 1 Закону України "Про ринок газу"; пунктів 2, 3, 4 постанови Кабінету Міністрів України від 13.11.2013 № 886 "Про затвердження Методики визначення технологічного мінімуму споживання природного газу для об'єктів у сфері теплопостачання" та вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.09.2019 № 921-р "Деякі питання опалювального періоду 2019/2020 року";
- судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме статті 5, 73, 74, 77, пункт 11 статті 137, статті 236, 269 ГПК України. Східний апеляційний господарський суд також залишив поза увагою практику Європейського суду з прав людини;
- оскаржуване судове рішення ухвалене без врахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 18.12.2019 у справі № 925/1069/19. У свою чергу, на думку КП "ОІТЦ", посилання суду апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення на правову позицію Верховного Суду у справах № 922/2928/17 та № 922/599/19 є необґрунтованим, оскільки у цих справах заява про забезпечення подана після пред'явлення позову до суду та відкриття провадження у справі з визначеним предметом та підставами позову.
Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу на адресу Касаційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Касаційного господарського суду від 30.06.2020, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КП "ОІТЦ" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 у справі № 183з-20 у порядку письмового провадження без повідомлення/виклику учасників справи.
Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявного у справі витягу з протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28.07.2020 № 29.3-02/1365 у зв'язку з перебуванням судді Колос І.Б. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 183з-20, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Селіваненко В.П.
Згідно з частиною другою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Відповідно до частини четвертої статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
Під час підготовки справи № 183з-20 до розгляду колегія суддів, ознайомившись з матеріалами справи, касаційною скаргою, дійшла висновку про необхідність передачі справи № 183з-20 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з огляду на таке.
Одним із ключових доводів касаційної скарги у цій справі є питання щодо наявності/відсутності підстав для забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії по припиненню, обмеженню розподілу природного газу на об'єктах газоспоживання в опалювальний період за заявою про забезпечення позову, поданою до пред'явлення позову.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, вказав на те, що місцевим господарським судом не надано оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та наявності зв'язку між обраними заявником заходом до забезпечення позову і предметом позову, який заявник повинен пред'явити протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову, нез'ясовано узгодженості предмета позову із заходами забезпечення позову, та зробив висновок про те, що суд першої інстанції, не з'ясувавши узгодженості предмета позову, з яким заявник мав намір звернутись до суду, і заходів до забезпечення позову, що полягають у забороні Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" вчиняти дії по припиненню, обмеженню розподілу природного газу на об'єктах газоспоживання Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр", які є невід'ємною частиною заяви - приєднання № 09420W9B62ST107 від 01 жовтня 2017 року до умов типового договору розподілу природного газу, шляхом зобов'язання утриматись від них, до подання позовної заяви, вжив заходи до забезпечення позову, які є фактично тотожними визначеному заявником предмету позову, з яким він мав звернутися до господарського суду.
При вивченні матеріалів справи та касаційної скарги колегією суддів з'ясовано, що, приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції свої висновки обґрунтовував посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі №922/599/19.
Так, Касаційний господарський суд у постанові від 05.08.2019 у справі № 922/599/19, за позовом Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр" до Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" про визнання права Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр" на споживання природного газу, розглянувши заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить до вирішення справи по суті заборонити Публічному акціонерному товариству "Харківгаз" вчиняти дії по припиненню, обмеженню розподілу природного газу на об'єктах газоспоживання Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр", зазначив таке:
«предмет спору у даній справі стосується наявності чи відсутності у позивача права на споживання природного газу у визначений період та у визначеному розмірі.
В якості забезпечення такого позову суд першої інстанції зобов'язав відповідача утриматись від дій з припинення, обмеження розподілу природного газу на об'єктах газоспоживання позивача.
Таким чином, презюмувавши наявність у позивача відповідного права на споживання природного газу та примусивши відповідача, по суті, до виконання наявного у позивача такого права, суд першої інстанції на етапі вжиття заходів забезпечення позову фактично вирішив спір по суті, чим порушив вимоги частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України».
Також у названій постанові зазначено: «Крім того, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, ні позивачем у заяві про забезпечення позову, ні судом першої інстанції в судовій ухвалі, не наведено обґрунтування того, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" утриматись від дій з припинення, обмеження розподілу природного газу на об'єктах газоспоживання Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр" може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду в разі його задоволення».
У постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 (за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" та Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" про визнання права на споживання газу) судом касаційної інстанції розглянуто касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.10.2017, залишену без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2017, якою задоволено заяву Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" про забезпечення позову, ухвалено вжити заходів щодо забезпечення позову у вигляді заборони Публічному акціонерному товариству "Харківміськгаз" до вирішення цієї справи по суті вчиняти дії по припиненню, обмеженню газопостачання ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" шляхом зобов'язання утриматись від них та відновити газопостачання товариства позивача.
У названій справі Касаційний господарський суд зазначив таке:
«господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Проте, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, не з'ясувавши узгодженості предмета позову і заходів до забезпечення позову, що полягають у зобов'язанні ПАТ "Харківміськгаз" утриматись від дій з припинення, обмеження газопостачання та відновлення газопостачання товариства позивача до вирішення справи по суті, вжив заходи до забезпечення позову, які є фактично тотожним задоволенню заявлених позовних вимог до прийняття рішення по суті.
4.2.4. До того ж, місцевим господарським судом не наведено в судовій ухвалі обґрунтування того, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді зобов'язання ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" утриматись від дій з припинення, обмеження газопостачання та відновлення газопостачання позивача може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду в разі його задоволення.
Таким чином, викладене свідчить про порушення судом першої інстанції ст. 67 ГПК України щодо обрання заходів до забезпечення позову.
4.2.5. Водночас, зобов'язуючи відповідача утриматись від дій з припинення, обмеження газопостачання та відновити газопостачання ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" суд фактично задовольняє одну з позовних вимог без вирішення спору по суті».
Натомість, у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 925/1069/19 та від 17.10.2018 у справі № 521з-18 колегіями суддів Касаційного господарського суду зроблені інші висновки щодо можливості/неможливості вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії по припиненню, обмеженню розподілу природного газу на об'єктах газоспоживання.
Так, Касаційний господарський суд у постанові від 18.12.2019 у справі №925/1069/19 за результатами перегляду ухвали Господарського суду Черкаської області від 05.09.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 за заявою Публічного акціонерного товариства "Азот" про забезпечення позову до подання позовної заяви в порядку статей 136-139 ГПК України, в якій заявник просив суд забезпечити позов шляхом заборони Публічному акціонерному товариству "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення (обмеження) газопостачання заявнику, зазначив таке:
«невжиття заходів забезпечення позову до моменту вирішення спору у даній справі та встановлення законності дій ПАТ "Азот" щодо направлення вищевказаного повідомлення про припинення газопостачання №548 від 29.08.2019, у тому числі, реалізація вказаного у ньому припису, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ПАТ "Азот", за захистом яких він мав намір звернутися до суду, а також може призвести до суттєвого порушення прав заявника, нанесення йому значних збитків та витрат для відновлення газопостачання. У разі задоволення позову, сам по собі судовий захист втратить ефективність та цінність з точки зору захисту порушеного права та інтересу.
При цьому, суди дійшли висновків, що вжиття заходів забезпечення позову таким шляхом не обмежує права та законні інтереси ПАТ "Черкасигаз", а також узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
…..
Доводи скаржника, що ухвалою, яка оскаржується, було заборонено ПАТ "Черкасигаз" вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення (обмеження) газопостачання на ПАТ "Азот", що за своїм змістом є тотожним заявленим в майбутньому позовним вимогам ПАТ "Азот" до ПАТ "Черкасигаз", що вбачається з поданої заявником позовної заяви, колегією суддів касаційного суду не можуть бути прийняті з наступних підстав.
Специфікою даної спірної ситуації є те, що ПАТ "Азот" звернулося до Господарського суду Черкаської області із заявою про забезпечення позову саме до подання позовної заяви, можливість чого прямо визначена наведеною ч.2 ст.136 Господарського процесуального кодексу України.
Заява мотивована тим, що 30.08.2019 ПАТ "Азот" отримано від ПАТ "Черкасигаз" повідомлення № 548 від 29.08.2019 про припинення газопостачання, в якому підприємству заявника запропоновано у термін до 7 год. 00 хв. 05.09.2019 самостійно відключити від газових мереж газоспоживання та підготувати до пломбування газоспоживне обладнання; у разі невиконання даної вимоги транспортування газу підприємству заявника буде припинено в примусовому порядку.
Заявник вважав зазначене повідомлення незаконним та дії, які можуть відбутись у зв'язку з таким повідомленням неправомірними, та вказував на намір звернутись до суду з позовом до ПАТ "Черкасигаз" про оскарження таких дій.
З урахуванням викладеного, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, виходячи зі змісту заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, тобто за відсутності у суду першої інстанції можливості дослідити саму позовну заяву та викладені у ній матеріально-правові вимоги, останній правомірно виходив саме з того, що ПАТ "Азот" має намір у подальшому звернутися з позовом до ПАТ "Черкасигаз" про оскарження його дій щодо направлення повідомлення про припинення газопостачання».
У постанові від 17.10.2018 у справі № 521з-18 Касаційний господарський суд, розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.03.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.05.2018 за заявою Головного територіального управління юстиції у Харківській області про забезпечення позову, в якій заявник просив суд до пред'явлення відповідного позову заборонити Публічному акціонерному товариству "Харківгаз" вчиняти дії з припинення (обмеження) газопостачання об'єктів (структурних підрозділів) Управління до вирішення основного позову по суті, зазначив наступне:
«З огляду на те, що предметом цього спору є правомірність дій ТОВ "Харківгаз Збут" і ПАТ "Харківгаз", спрямованих на припинення газопостачання об'єктів (структурних підрозділів) Управління в опалювальний період, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відповідність та співрозмірність вжитих заходів забезпечення позову (заборона ПАТ "Харківгаз" вчиняти дії з припинення (обмеження) газопостачання об'єктів споживача) заявленим позовним вимогам, оскільки припинення газопостачання на об'єкти Управління ставить під загрозу нормальне функціонування структурних підрозділів цього державного органу, може призвести до зупинення їх діяльності та пов'язане з ризиком виникнення надзвичайних ситуацій. Більше того у випадку відключення об'єктів Управління від газопостачання та подальшого задоволення поданого позову судом, унеможливиться ефективний захист порушених прав цього державного органу, поновлення його порушених прав та інтересів».
Наведене свідчить про неоднакове застосування Касаційним господарським судом пункту 2 частини першої статті 137 та частини одинадцятої статті 137 ГПК України у взаємозв'язку з частиною першою статті 138 ГПК України щодо вирішення питання про наявність/відсутність підстав для забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії по припиненню, обмеженню розподілу природного газу на об'єктах газоспоживання у опалювальний період.
Враховуючи існування різних підходів щодо застосування норми права (пункту 2 частини першої статті 137 та частини одинадцятої статті 137 ГПК України у взаємозв'язку з частиною першою статті 138 ГПК України) у розгляді питання про наявність/відсутність підстав для забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії по припиненню, обмеженню розподілу природного газу на об'єктах газоспоживання у опалювальний період, а також враховуючи те, що основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики, колегія суддів вважає за необхідне передати справу №183з-20 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у зв'язку з необхідністю відступлення від висновків, викладених у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 521з-18 та від 18.12.2019 у справі № 925/1069/19 у подібних правовідносинах.
Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Справу № 183з-20 разом із касаційною скаргою Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Селіваненко