29 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/4248/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 (колегія суддів у складі: головуючий Здоровко Л.М., Лакіза В.В., Мартюхіна Н.О.)
за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парковий-3"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Харківська міська рада
про визнання договору укладеним
за участю:
позивача: Замніус М.В, (самопредставництво)
відповідача: Шевченко С.В. (адвокат)
третьої особи: Василенко І. (самопредставництво)
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Звернувшись у суд з даним позовом, Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - позивач), просив визнати укладеним, з дня набрання чинності рішення суду, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Парковий-3" (далі - відповідач), у запропонованій ним редакції.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно ухиляється від укладення договору, оскільки його укладення є обов'язковим в силу вимог закону, у зв'язку з чим укладення договору підлягає в судовому порядку.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Суди розглядали справу неодноразово.
2.2. Останнім рішенням Господарського суду Харківської області від 18.06.2019 (колегія суддів у складі: головуючий Погорелова О.В., Кухар Н.М., Прохоров С.А.), позов задоволено повністю.
2.3. Свій висновок суд першої інстанції мотивував тим, що оскільки обов'язок відповідача укласти запропонований позивачем проект договору визначений законодавством, проте від його виконання він ухиляється, тому договір підлягає укладенню в судовому порядку.
2.4. Оскарженою постановою Східного апеляційного господарського суду вказане рішення суду скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.
2.5. Апеляційний суд виходив з того, що відповідач не здійснював забудову земельної ділянки, тому він не підпадає під категорію забудовника, який зобов'язаний сплачувати внески на розвиток соціальної інфраструктури та укладати запропонований позивачем договір.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилався на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник касаційної скарги зазначає, що: здійснюючи реконструкцію будівель відповідач фактично втрутився в інфраструктуру міста, тому на відповідача поширюється законодавчий обов'язок сплатити пайовий внесок та відповідно укласти договір про пайову участь; до спірних правовідносин застосовуються вимоги статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що відповідає судовій практиці касаційної інстанції.
3.3. У письмових поясненнях заявник касаційної скарги просить врахувати правовий висновок, який викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 922/3049/18 та задовольнити касаційну скаргу.
3.4. Подані Харківською міською радою письмові пояснення до касаційної скарги не можуть бути прийнятий до розгляду разом із касаційною скаргою виходячи із наступного.
Відповідно до приписів частини 2 статті 295 Господарського процесуального кодексу України відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.
Згідно статті 297 цього Кодексу учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (ч.1). До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи (ч.3).
Отже оскільки подані пояснення не містять обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а містять вимогу задовольнити касаційну скаргу, подану скаржником, із зазначенням підстав для такого скасування судового рішення та залишення у силі рішення місцевого господарського суду, отже за своєю суттю є приєднанням до касаційної скарги, однак Харківською міською радою не додано документу про сплату судового збору, а Господарський процесуальний кодекс України не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно приєднання до касаційної скарги, подані пояснення залишаються без розгляду.
4. Мотивувальна частина
4.1. Суди встановили, що 09.11.2011 Харківською міською радою було прийнято рішення №804, яким затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова зі внесеними рішенням №319 від 22.05.2013 змінами (далі - Порядок), що встановлює процедуру залучення до пайової участі у розвитку інфраструктури замовників будівництва на території м. Харкова, порядок укладання договорів та розрахунку розміру величини пайового внеску.
Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 Порядку замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки в місті Харкові, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, крім випадків, передбачених чинним законодавством України та цим Порядком. Залучення замовників до пайової участі здійснюється шляхом укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова з позивачем.
Згідно пункту 1.6 Порядку під будівництвом слід розуміти нове будівництво, реконструкцію, реабілітацію, капітальний ремонт та технічне переоснащення об'єктів будівництва, а під об'єктами будівництва будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення та їх комплекси. Замовник будівництва є фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку (ділянки) та яка має намір здійснити будівництво або змінити об'єкт будівництва, у тому числі під час проведення будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів та фундаментів у плані об'єкта будівництва.
4.2. Відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстрованої 28.03.2017 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради за №ХК 143170862390, відповідач є замовником будівельних робіт з реконструкції нежитлових приміщень 3-го поверху № 3-1-:-3-38 в літ. "Н-6" під житлові квартири по проспекту Московський, 118 в місті Харкові (далі-нежитлові приміщення).
4.3. Суди встановили, що відповідач здійснив реконструкцію 3-го поверху шестиповерхового будинку під житлові квартири у кількості 14 штук, загальною площею 794,9 кв.м, площа нежитлових приміщень складає 186,84 кв.м, що разом складає 981,74 кв.м, без зміни зовнішніх геометричних розмірів.
4.4. Листом від 27.04.2017 № 627/0/124-17 позивач звернувся до відповідача про необхідність укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Харкова.
Відповідно до пункту 2.1.1 редакції договору, запропонованої позивачем, замовник зобов'язаний перерахувати до бюджету м. Харкова кошти у розмірі 436976,40 грн згідно з розрахунком величини пайової участі у розвитку інфраструктури міста Харкова.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта складає 9931281,84 грн Вказана сума розрахована позивачем, виходячи з площі об'єкта - 981,74 кв. м та опосередкованої вартості 1 кв. м будівництва - 10116 грн, застосованої на підставі пункту 3.6 Порядку.
4.5. Пункт 5.10. Порядку визначає, що спори, пов'язані з укладенням договору пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Харкова, обов'язковість якої встановлена законом, в тому числі при ухиленні від укладення договору однієї або обох сторін, вирішуються в судовому порядку.
4.6. Позивач листом від 19.05.2017 №793/0/124-17 надіслав відповідачу проект договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, у зв'язку з реконструкцією нежитлових приміщень, але відповідач його не підписав.
4.7. Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 628 наведеного Кодексу передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 вказаного Кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частиною першою статті 640 зазначеного Кодексу встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до частини третьої статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Стаття 187 цього кодексу передбачає укладання господарських договорів за рішенням суду.
Згідно частини першої статті 187 вказаного кодексу, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Статтею 9 цього Закону у тій же редакції передбачено, що нормативне регулювання планування та забудови територій здійснюється шляхом прийняття нормативно-правових актів, правил, державних та галузевих будівельних норм, національних (державних) стандартів, кодексів усталеної практики (ч.1). Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури, забезпечує розроблення, затвердження, перегляд, внесення змін і скасування державних будівельних норм (ч.2).
4.8. Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 4 червня 2014 року № 163 затвердило ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" (далі - ДБН А.2.2-3:2014).
Відповідно до положень цих ДБН А.2.2-3:2014 реконструкцією є перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.
4.9. Відповідно до положень частини третьої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у вказаній редакції, пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Положеннями цієї статті також передбачено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
Частинами восьмою та дев'ятою вказаної статті встановлено, що розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
4.10. Отже, у разі здійснення реконструкції за встановлених у даній справі обставин справи, а саме - реконструкції нежитлових приміщень 3-го поверху № 3-1-:-3-38 в літ. "Н-6" під житлові квартири, у замовника виникає обов'язок укласти договір про пайову участь та сплатити відповідні кошти.
Такий правовий висновок вбачається і із постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 зі справи № 911/594/18, та постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 зі справи № 922/3049/18, до розгляду якої об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду було зупинене провадження у даній справі, що переглядається у касаційному порядку, і відступати від яких колегія суддів правових підстав не вбачає.
4.11. Врахувавши наведені вимоги законодавства та встановлені обставини справи, оскільки відповідач ухилявся від покладеного на нього законодавством обов'язку щодо участі у розвитку інфраструктури міста шляхом укладення відповідного договору, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що відповідач зобов'язаний укласти з позивачем запропонований ним договір і такий договір підлягає укладенню за рішенням суду.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 922/4250/17, від 12.12.2019 у справі № 922/3627/18 у аналогічних правовідносинах та обставин справи.
При цьому суд касаційної інстанції зазначає, що про наявність правових підстав для укладення між сторонами договору про пайову участь було зазначено і у попередній постанові Верховного Суду із даної справи від 31.10.2018, якою попередні судові рішення були скасовані, а справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду з підстав передчасності висновку апеляційного господарського суду про те, що при розрахунку величини пайової участі слід виходити із суми кошторисної вартості будівництва, зазначеної в декларації про готовність об'єкта до експлуатації, оскільки судом не перевірено чи визначена така вартість будівництва згідно з будівельними нормами, державними стандартами і відповідними правилами, та із зазначенням тієї обставини, що величина пайової участі є істотною умовою договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту (пункт 1 частини 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
4.12. Наведеним підтверджуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності постанови суду апеляційної інстанції.
4.13. Усні пояснення, надані суду касаційної інстанції відповідачем під час розгляду касаційної скарги, з урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути правовою підставою для зміни постанови суду апеляційної інстанції.
4.14. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства і мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.
4.15. За вказаних обставин для виправлення фундаментальних порушень, які допустив суд апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
4.16. Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 пункту 4 підпункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі належить покласти на відповідача.
Керуючись статтями 301, 308, 312, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,
Касаційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задовольнити.
Постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 у справі Господарського суду Харківської області № 922/4248/17, скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2019, залишити в силі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парковий-3" на користь Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 8 800 (вісім тисяч вісімсот гривень) 00 коп. судового збору.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді І.В. Кушнір
Є.В. Краснов