Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" липня 2020 р. м. ХарківСправа № 922/1017/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Кучко А.В.
розглянувши матеріали справи
за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури (62303, Харківська обл., м. Дергачі, вул. 1 Травня, 63)
до 1. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) 2. Головного управління Держгеокадастру у Харківської області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 2-й під'їзд, поверхи 8,9) , 3.Фермерського господарства "Планета" (62310, Харківська обл., смт. Козача Лопань, Масив Театральний, 7)
про визнання незаконним та скасування наказу; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки; скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки; визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки; скасування державної реєстрації договору суборенди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку шляхом складання акту прийому-передачі
за участю представників:
прокурора - Клейн Л.В., службове посвідчення №051089 від 02.10.2018,
відповідача 1 - Сотник О.В., довіреність б/н від 26.05.2020,
відповідача 2 - не з'явився,
відповідача 3 - Сотник О.В., довіреність б/н від 26.05.20, ордер серія ПТ №026010 від 26.05.2020,
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов керівника Дергачівської місцевої прокуратури до відповідачів: 1. ОСОБА_1 , 2. Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, 3. Фермерського господарства "Планета" згідно вимог якого прокурор просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №654-СГ від 27.05.2014 про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 ;
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 30.05.2014, загальною площею 12,4968 га, кадастровий номер 6322055600:02:000:0845, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 ;
- скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 30.05.2014 з кадастровим номером 6322055600:02:000:0845, загальною площею 12,4968 га;
- визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки від 03.06.2014 з кадастровим номером 6322055600:02:000:0845, загальною площею 12,4968 га, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Планета»;
- скасувати державну реєстрацію договору суборенди земельної ділянки від 03.06.2014 з кадастровим номером 6322055600:02:000:0845, загальною площею 12,4968 га, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Планета»;
- зобов'язати Луценка Івана Миколайовича (ІНН НОМЕР_1 ) повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку з кадастровими номером 6322055600:02:000:0845, загальною площею 12,4968 га шляхом складання акту прийому-передачі.
За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які прокурор поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, витрати складаються з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.06.2020 об 11:15.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 09.06.2020 відкладено підготовче засідання на 01.07.2020 об 11:15.
10.06.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача 3 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 12986) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
10.06.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 12991) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
01.07.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача 3 надійшло клопотання про закриття провадження у справі (вх. № 14918).
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 01.07.2020 продовжено строк підготовчого провадження до 01.08.2020, усне клопотання прокурора про відкладення розгляду справи задоволено та підготовче засідання відкладено на 22.07.2020 на 11:50.
06.07.2020 через загальний відділ діловодства суду від прокурора надійшла відповідь на відзиви відповідачів 1,3 (вх. № 15321), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.
21.07.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 16615).
22.07.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача 3 надійшли заперечення (вх. № 16795), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 22.07.2020 клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи задоволено та підготовче засідання відкладено на 29.07.2020 о 10:15.
Прокурор у підготовче засідання 29.07.2020 з'явився.
Відповідач 1 у підготовче засідання 29.07.2020 з'явився.
Відповідач 2 у підготовче засідання 29.07.2020 не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений своєчасно та належним чином.
Відповідач 3 у підготовче засідання 29.07.2020 з'явився, подане 01.07.2020 клопотання про закриття провадження у справі (вх. № 14918) підтримав повністю та наполягав на його задоволенні. Також наголосив про наявність у нього клопотання про залишення позову без розгляду, подання до суду якого залежить від результату вирішення клопотання про закриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.07.2020 в задоволенні клопотання відповідача 3 про закриття провадження у справі (вх. № 14918/20 від 01.07.20) відмовлено.
Відповідач 3 у підготовчому засіданні 29.07.2020 заявляє клопотання про залишення позову без розгляду в порядку п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати. Обґрунтовуючи клопотання посилається на п. 83 Постанови Великої палати Верховного суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Досліджуючи питання наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави, суд враховує таке.
Згідно з вимогами частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З урахуванням положень статей 4, 42, 44, 46 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, є процесуальним правом.
Відповідно до частини 3 статті 4 даного Кодексу до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.
Згідно з приписами частини 3 статті 53 даного Кодексу у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною 4 цієї статті передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін, як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява 61517/00, пункт 27).
Водночас, ЄСПЛ звертав увагу також на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15 січня 2009 року, заява 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської асамблеї ради Європи від 27 травня 2003 року 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не стосуються сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечення обмеження повноважень і функцій прокурорів сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, водночас для виконання будь-яких інших функцій має бути засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
Зважаючи на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.
Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
За частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, за якою прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Згідно рішення Конституційного Суду України 3-рн/99 від 08 квітня 1999 року під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник, у кожному конкретному випадку, самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У Рішенні "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, Європейський Суд з прав людини наголошує, що правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес". Позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний interalia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.
Також, Європейський Суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів, завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб, національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах "Хендісайд проти Сполученого Королівства" від 07 грудня 1976 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 січня 1986 року).
У Рішенні Конституційного Суду України 4-р(ІІ)/2019 у справі 3-234-2018 зокрема зазначено, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, в т.ч. представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що встановлені законом, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Таким чином, виключно на прокурора покладено функцію представництва інтересів держави як одного з дієвих механізмів захисту від порушення її інтересів.
Для представництва у суді інтересів держави, прокурор, за законом, має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й відокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що впиняються у відносинах між ними або з державою.
Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі 910/7813/18.
Із наведених положень законодавства вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган.
В даному випадку, прокурором наголошено на порушення інтересів держави, яке полягає в тому, що Головним управлінням Держземагенства у Харківської області протиправно передано в довгострокову оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення ОСОБА_1 , а згодом, ОСОБА_1 , як фізичною особою, без створення фермерського господарства, та без згоди ГУ Держземагенства у Харківській області, передано земельну ділянку в суборенду ФГ «Планета», без обов'язкової процедури проведення земельних торгів (аукціону). Прокурор вказує, що ОСОБА_1 розширює земельні банки раніше створеного сільськогосподарського підприємства, тим самим ухиляючись від процедури земельних торгів, що мають наслідком більш високий рівень орендної плати, що тягне за собою ненадходження у відповідних розмірах грошових коштів до бюджету.
З аналізу матеріалів справи вбачається, що даний позов подано прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги ґрунтуються на положеннях статей 116, 118, 121, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 216, 324 Цивільного кодексу України і статей 23, 53 Закону України "Про прокуратуру".
Головне управління Держгеокадастру у Харківській області створено на підставі Постанови КМУ № 5 від 14.01.2015. При цьому, в даному випадку ГУ Держгеокадастру у Харківській області є правонаступником ГУ Держземагенства у Харківській області.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України та Положення про ГУ Держгеокадастру в Харківській області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 № 333, ГУ Держгеокадастру у Харківській області є органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення на території області.
Прокурор вказує, що У Держгеокадастру в Харківській області неналежним чином виконує покладені на нього функції, що призвело до незаконної передачі земельної ділянки ОСОБА_1 , а останнім в подальшому ФГ «Планета».
У зв'язку з вищевикладеним, а також враховуючи те, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області є органом, уповноваженим державою на здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у т.ч. законності укладення цивільно-правових угод з цих питань, і зазначений орган визначено прокурором як відповідача, даний позов заявлено прокурором самостійно, а тому посилання відповідача 3 у своєму клопотанні на приписи Постанови Великої палати Верховного суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 у даному разі є необґрунтованими з підстав, зазначених вище.
Правомірність таких дій прокурора також підтверджується правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 23.05.2018 по справі № 389/29/17 та від 22.05.2019 у справі № 366/2648/16 від 22.05.2019.
З підстав наведеного, звернення прокурора з даним позовом спрямоване на припинення незаконної діяльності органу державної влади - Головного управління Держземагенства у Харківській області та зміцнення авторитету держави, а також відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників, оскільки прийняття незаконних рішень (наказів) органами державної влади порушує рівновагу у соціально-економічних відносинах та негативно впливає на зміцнення їх авторитету у суспільстві.
Суд враховує, що дотримання належного економічного регулювання земельних відносин, дотримання органом державної влади належного порядку розпорядження земельними ділянками, безпосередньо належить до інтересів держави.
На підставі вищенаведеного та наявних в матеріалах справи доказів, суд, всупереч аргументам відповідача 3, викладених у клопотанні про залишення позову без розгляду, зазначає про наявність правових підстав для звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави.
Присутній у підготовчому засіданні 29.07.2020 прокурор заявлений позов підтримав повністю. У підготовчому засіданні повідомив суд про предмет позову, правові та фактичні підстави позову. Стверджує, що прокурором повідомлено господарський суд про всі обставини справи, які їм відомі. Зазначив, що прокурором надано всі докази, на які останній посилаються у позовній заяві.
Присутній у підготовчому засіданні 29.07.2020 відповідач 1 позов не визнає, заперечує проти його задоволення. У підготовчому засіданні відповідач 1 вказує фактичні та правові підстави своїх заперечень проти заявлених позовних вимог, що ним повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі.
Присутній у підготовчому засіданні 29.07.2020 відповідач 3 позов не визнає, заперечує проти його задоволення. У підготовчому засіданні відповідач 3 вказує фактичні та правові підстави своїх заперечень проти заявлених позовних вимог, що ним повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі.
За результатами дослідження матеріалів справи №922/1017/20, заслуховування пояснень учасників справи, суд приходить до висновку про те, що у відповідності до приписів частини першої статті 177 ГПК України у справі здійснені всі дії, що необхідні для реалізації завдань підготовчого засідання (остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті).
Згідно з частиною другою статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Таким чином, враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, керуючись ст.ст. 177-185, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити в задоволенні клопотання відповідача 3 про залишення позову без розгляду.
2. Закрити підготовче провадження та призначити справу № 922/1017/20 до судового розгляду по суті.
3. Розгляд справи по суті призначити на "02" вересня 2020 р. на 12:20
4. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Харківської області, яке знаходиться за адресою: 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 8-й під'їзд, 1-й поверх, зал судових засідань № 113.
5. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://court.gov.ua/.
Ухвала набирає законної сили після її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Г.І. Сальнікова