28.07.2020 року м. Дніпро Справа № 912/239/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),
суддів: Кузнецової І.Л., Орєшкіної Е.В.
секретар судового засідання Пінчук Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Фермерського господарства Зобенка Леоніда Васильовича
на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.03.2020 р.
( суддя Коваленко Н.М., м. Кропивницький, повний текст рішення складено 27.03.2020 р.)
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-торговий дім-ЛС"
м. Кропивницький, 25006
до відповідача Фермерського господарства Зобенка Леоніда Васильовича
с. Федорівка, Кіровоградський район, Кіровоградська область
про стягнення 358 632,59 грн.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 17.03.2020 р. позов задоволено повністю - стягнуто з Фермерського господарства Зобенка Леоніда Васильовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-торговий дім-ЛС" 358 632,59 грн, з яких: 169 451,00 грн основної заборгованості, 877,43 грн - 3 % річних, 8 323,99 грн - пеня, 169 451,00 грн штраф, 10 529,17 грн за користування чужими грошовими коштами, а також 5 379,49 грн судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Фермерське господарство Зобенко Леонід Васильович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду, та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір штрафних санкцій у відповідності до реальних витрат чи збитків ТОВ "Інформаційно - торговий дім-ЛС".
Скаржник вважає вищевказане судове рішення незаконним, таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права та із неправильним застосуванням норм матеріального, яке відповідно призвело до порушення законних прав та інтересів Скаржника.
При цьому Скаржник погоджується з правовою позицією суду першої інстанції щодо виникнення у Скаржника грошового зобов'язання перед Позивачем. Проте сума штрафу в розмірі 169 451 грн є надмірно великою для Відповідача, оскільки складає 100 % від розміру невиконаного зобов'язання.
Водночас, на думку Скаржника, стягнення вищевказаних сум штрафу та пені матиме негативні наслідки для Відповідача та може спричинити стійку неплатоспроможність останнього, виникнення заборгованості по заробітній платі, а також по іншим зобов'язанням Відповідача.
Скаржник наголошує на тому, що цивільні та господарські відносини повинні грунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Крім того, в порушення положень рівності сторін перед судом та забезпечення права Відповідача на справедливий суд, представнику Відповідача було відмовлено у відкладенні розгляду справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційно- торговий дім-ЛС", у відзиві на апеляційну скаргу просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
В обгрунтування своїх заперечень Товариство зазначає, що непогодження Відповідача з рішенням суду першої інстанції полягає не у визнанні факту невиконання ним договірних зобов'язань, а в частині нарахування штрафних санкцій. Разом з тим, нарахована Позивачем та визнана судом першої інстанції пеня, штраф і проценти за користування чужими грошовими коштами передбачена умовами Договору поставки укладеним сторонами.
Такими ж недоречними аргументами апеляційної скарги Позивач вважає і посилання Відповідача про наявність у нього інших боргових зобов'язань, які не мають жодного відношення ані до умов укладення та виконання договору поставки, ані до сторони Позивача.
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Орєшкіної Е.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2020 р. апеляційну скаргу Фермерського господарства Зобенка Леоніда Васильовича на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.03.2020 р. у справі № 912/239/20 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 8 069,23 грн.
Від Фермерського господарства Зобенка Леоніда Васильовича до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та про уточнення апеляційної скарги. Так, в поданій заяві ФГ Зобенка Л.В. уточнює прохальну частину апеляційної скарги, а саме, повідомляє суду, що оскарженню підлягає сума штрафу в розмірі 169 451,00 грн, яка на його думку є завеликою та не відповідає реальним витратам чи збиткам ТОВ "Інформаційно-торговий дім-ЛС, а тому підлягає перегляду. Тож, Скаржник просить апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.03.2020 р. по справі № 912/239/20 в частині стягнення штрафу в розмірі 169 451,00 грн та прийняти нове рішення по справі.
Розпорядженням керівника апарату суду від 01.05.2020 р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Орєшкіної Е.В., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, для вирішення питання про призначення справи до розгляду.
Автоматичною системою документообігу для вирішення питання про призначення справи до розгляду визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Кузнецової І. Л., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2020 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області. Розгляд скарги призначено в судове засідання на 28.07.2020 р.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2020 р. відмовлено у задоволені клопотання представника Фермерського господарства Зобенка Л. В. про участь у судовому засіданні в режимі вдеоконференції.
На підставі розпорядження керівника апарату суду від 27.07.2020 р., у зв'язку з виходом на роботу судді Орєшкіної Е. В. - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2020 р., для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 912/239/19, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В..
Сторони не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Від представника Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги з урахуванням того, що судом не було розглянуто клопотання Відповідача про участь у судовому засіданні в режимі вдеоконференції.
Розглянувши вказане клопотання представника Відповідача, судова колегія не знаходить підстав для його задоволення з урахуванням такого.
Участь представників учасників справи у засіданні суду апеляційної інстанції не є обов'язковою згідно із законом, не визнавалася вона такою й судом.
Ст. 202 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених цим Кодексуом розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Заявником не наведено достатнього обґрунтування обов'язковості участі його представника в судовому засіданні ( якщо він вважав таку участь необхідною ). Судочинство в Україні здійснюється і в умовах карантину, тим більше, що Постановою Кабінету міністрів України від 04.05.2020 р. № 343 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» скасовано з 11.05.2020 р. низку обмежень, введених в Україні через епідемію коронавірусу.
Матеріали справи містять обсяг відомостей достатній для розгляду апеляційної скарги й за відсутності представників сторін.
А отже, у зв'язку з недопущенням затягування судового процесу, що може привести до порушення вимог статті 256 ГПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 28.07.2020 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін виходячи з наступного.
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 03.01.2019 р. між ТОВ "Інформаційно-торговий дім-ЛС" ( Постачальник ) та ФГ Зобенка Л.В. ( Покупець ) укладено Договір поставки № 8пмм, відповідно до умов якого Постачальник на протязі строку дії договору поставляє у власність Покупцю нафтопродукти (далі - Товар), а Покупець приймає і сплачує його вартість. Товаром по цьому договору є Дизельне паливо моторне та масла (оливи) моторні в орієнтовній кількості до 100 тисяч літрів на орієнтовну загальну суму до 3 мільйонів гривень, в т. ч. ПДВ. ( п. 1.1. Договору )
Згідно з умовами п. 1.2, 2.1 Договору точна кількість, асортимент та первісна ціна Товару зазначається у накладних, що виписуються Постачальником при постачанні нафтопродуктів та підтверджуються Покупцем шляхом їх підписання. Видаткова накладна або рахунок-фактура є специфікацією по цьому договору у розумінні ст. 266 Господарського кодексу України. Постачальник передає Товар у власність Покупця партіями за ринковими цінами, які діють на дату такої передачі, на умовах ЕХW "нафтобаза Постачальника за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, село Неопалимівка, вул. Шахтарська, 5 (на проммайданчику Інгульської шахти ДП "Східний ГЗК")". Завантаження Товару в автотранспорт, наданий Покупцем, входить до ціни Товару.
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що якщо поставка товару виконана до отримання Постачальником від Покупця 100% передоплати вартості Товару, зазначеної у накладній при поставці, то Покупець зобов'язаний оплатити Товар по кінцевій ціні в безготівковій формі не пізніше 15-го календарного дня з дати поставки Товару, включаючи дату поставки.
Відповідно до п. 5.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє по 31.12.2019 року.
Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.
На виконання умов Договору Постачальник передав Покупцю, а саме голові ФГ Зобенка Л.В. - Зобенку Олександру Леонідовичу , який діяв за довіреністю від 01.11.2019 р. ( а. с. 9 ) Товар - UN 1202, Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО,3,Ш: по видатковій накладній №РН-230 від 05.11.2019 р. (а.с. 8) - 4,11900 т палива дизельного (кількість літрів при 15 град. С 4966,24) на суму 127 857,50 грн з ПДВ; по видатковій накладній №РН-231 від 05.11.2019 р. (а.с. 13) - 4,14200 т палива дизельного (кількість літрів при 15 град. С 5001,21) на суму 127 857,50 грн з ПДВ; по видатковій накладній №РН-232 від 05.11.2019 р. (а.с. 17) - 2,06300 т палива дизельного (кількість літрів при 15 град. С 2493.35) на суму 63 736 грн з ПДВ.
Завантаження Товару на автотранспорт підтверджено підписаними сторонами товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 05.11.2019 р. № РН-05/11/3, РН-05/11/2, № РН-05/11/1 ( а.с. 10, 14, 18 ).
ФГ Зобенка Л. В. не здійснило оплату за отриманий Товар в загальній сумі 319 451 грн, всупереч умовам п. 3.3. Договору, у строк до 19.11.2019 р. (п'ятнадцять календарних днів з дати поставки, включаючи дату поставки).
11.11.2019 р. Позивач направив Відповідачу вимогу про виконання зобов'язань за вих. № 70 від 11.11.2019 р., яка отримана останнім 14.11.2019 р. ( а. с. 21-22 ), у якій Постачальник вимагає від Покупця не пізніше 19.11.2019 р. оплатити отриманий товар по його кінцевій ціні на дату оплати, яка визначається за правилами, встановленими в договорі поставки № 8пмм від 03.01.2019 р. Також повідомляється, що в разі прострочення виконання зобов'язань Покупця Постачальник буде вимагати також сплати пеню, штрафні санкції в розмірі до 100% від простроченої суми, а також відсотків за користування коштами Постачальника по ставці 36% річних, як це передбачено договором.
11.11.2019 р. ТОВ "Інформаційно-торговий дім - ЛС" як "Кредитор", ФГ Зобенка Л.В . як "Боржник" та Приватне підприємство "ВІСМУТ" як "Новий боржник" уклали договір про перевід боргу № 39ПБ від 11.11.2019 (а. с. 23 ), відповідно до умов якого за згодою Кредитора Боржник передає, а Новий Боржник приймає частину боргу на суму 150 000,00 грн. з загальної суми боргу в сумі 319 451,00 грн, які є зобов'язанням Боржника як Покупця по оплаті за отримане від Кредитора дизельне паливо за договором поставки № 8пмм від 03.01.2019 р. по накладним № № РН-230, РН-231, РН-232 від 05.11.2019 р.
Враховуючи укладення договору про перевід боргу № 39ПБ від 11.11.2019 р., місцевим господарським судом встановлено, що залишок заборгованості за отриманий Товар Покупця перед Постачальником складає 169 451 грн.
06.12.2019 р. Позивач надіслав Відповідачу претензію за № 74 від 06.12.2019 р., в якій вимагав сплатити решту вартості Товару, яка не увійшла до розміру зобов'язань за договором про перевід боргу № 39ГТБ від 11.11.2019 р., а саме - 169 451 грн, штраф за прострочку виконання зобов'язань в розмірі 100% від суми прострочених зобов'язань в сумі 169 451 грн; пеню за період з 20.11.2019 по 06.12.2019 у сумі 904,70 грн; 36% річних за користування коштами за період 20.11.2019-06.12.2019 в сумі 2674,00 грн, всього - 342 480 грн. 70 коп. Така претензія отримана відповідачем 12.12.2019 р. ( а. с. 24-26 ).
Відповіді на претензію Відповідач не надав, доказів погашення заборгованості суду не подано.
Невиконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару стало підставою звернення Позивача до суду з вимогою про стягнення з Відповідача 169 451,00 грн суми заборгованості по оплаті за отриманий товар в примусовому порядку та 877,43 грн - 3% річних, 8 323,99 грн - пені, 169 451,00 грн штрафу, 10 529,17 грн за користування чужими грошовими коштами.
Отже, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати частини варотості отриманого товару, штрафних санкцій за порушення ( прострочення у виконанні ) зобов'язань зі своєчасної оплати, обумовленої в договорі продукції.
Беручи до уваги правову природу укладеного Договору поставки № 8пмм від 03.01.2019 р., кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.
Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.
Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов'язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов'язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.
Наразі, отримання коштів (штрафних санкцій) за прострочення виконання такого зобов'язання з поставки товару є належним об'єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов'язання з боку останнього.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення своєчасної оплати поставленого товару за договором, що зумовлює право Позивача у разі несвоєчасної оплати товару на нарахування у відповідності до п. 10.1 його умов штрафних санкцій, а саме пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення та штраф у розмірі до 100 % від суми простроченого платежу.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем на стадії судового розгляду було подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій з посиланням на те, що заявлені в позові розміри неустойки є надмірно великими в порівнянні з основним зобов'язанням, а цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.
В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог Позивача у повому обсязі та стягнення з Фермерського господарства Зобенка Леоніда Васильовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-торговий дім-ЛС" 358 632,59 грн, з яких: 169 451,00 грн основної заборгованості, 877,43 грн - 3 % річних, 8 323,99 грн - пеня, 169 451,00 грн штраф, 10 529,17 грн за користування чужими грошовими коштами, а також 5 379,49 грн судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Інформаційно-торговий дім - ЛС" у повному обсязі, суд першої інстанції не знайшов підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, з огляду на неподання Відповідачем відповідних доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві ( доказів того, що стягнення штрафу та пені матиме негативні наслідки для нього та може спричинити йог стійку неплатоспроможність, виникнення заборгованості по заробітній платі, а також по іншим зобов'язанням відповідача ). Щодо ступеня виконання зобов'язання Боржником, то як зазначив місцевий господарський суд Відповідачем не вживались заходи щодо погашення заборгованості перед Позивачем.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається із тексту апеляційної скарги Відповідача, рішення суду першої інстанції ним оскаржуються лише в частині стягнення суми штрафу в розмірі 169 451 грн, а саме відмови суду першої інстанції у зменшенні вказаної суми, а відтак, враховуючи, що рішення в решті частини задоволення вимог ( в частині стягнення 169 451,00 грн основної заборгованості, 877,43 грн - 3 % річних, 8 323,99 грн - пені, 10 529,17 грн за користування чужими грошовими коштами ) не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.
При цьому, колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині задоволення решти позовних вимог.
Як зазначалося раніше, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання Відповідача про зменшення суми штрафу, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).
Згідно з п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У п. 4.2. Договору сторони погодили умову, що у випадку ненадходження від Покупця повної оплати за отриманий Товар протягом терміну зазначеному у п. 3.3 цього Договору Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в обсязі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, а також за вимогою Постачальника, зобов'язаний сплатити штраф в розмірі до 100% від суми простроченого платежу та компенсувати йому нанесені своїми діями чи бездіяльністю збитки та не отриману вигоду.
Позивач, зокрема заявив до стягнення суму штрафу у розмірі 169 451 грн ( 169 451,00 х 100 %). Господарський суд, перевіривши розрахунок штрафу дійшов висновку щодо його правильності.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом попередньої інстанції норми матеріального права, а саме: ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, з огляду таке.
З матеріалів справи убачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції Відповідач, заявивши клопотання про зменшення суми штрафних санкцій, при цьому не надав жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві. Так, Відповідач зазначає, що стягнення штрафу та пені матиме негативні наслідки для нього та може спричинити йог стійку неплатоспроможність, виникнення заборгованості по заробітній платі, а також по іншим зобов'язанням Відповідача. Проте до заяви не додано ніяких доказів, які б підтвердили ймовірність вказаних Відповідачем обставин, що позбавляє суд можливості оцінити доводи Відповідача на їх достовірність та вірогідність.
Правовий аналіз статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Отже, зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань. Таке зменшення не є обов'язком суду.
Правова позиція щодо застосування положень статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 19.09.2019 у справі № від 14.04.2020 у справі № 916/188/17, від 03.06.2020 у справі №916/187/17.
При цьому Верховний Суд наголошує на тому, що обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання, на підставі доказів, поданих в порядку, визначеному ГПК України.
Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє вимоги Скаржника викладені в апеляційній скарзі, щодо зменшення суми штрафу, оскільки право на зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань, кореспондується з обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 ГПК України, статті 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів, тоді як Відповідач не надав суду відповідних доказів в обгрунтування свого клопотання.
Місцевий господарський суд, з огляду на те, що встановлені обставини свідчать про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, застосувавши власні повноваження, обгрунтовано відмовив у задоволенні відповідного клопотання Відповідача з наведенням необхідного обґрунтування.
Зазначені в апеляційній скарзі аргументи щодо відмови судом першої інстанції у задоволені клопотання Відповідача про відкладення підготовчого засідання по справі, суд апеляційної інстанції відхиляє.
Так, учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання в суді першої інстанції, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.
Від представника Відповідача, як зазначено в оскаржуваному рішенні, надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання по справі за яким представник Відповідача прийматиме участь в іншому судовому засіданні.
Ухвалою від 03.03.2020 р. господарський суд у задоволенні клопотання повноважного представника Відповідача про відкладення підготовчого засідання по справі відмовив. Закрив підготовче провадження та призначив справу № 912/239/20 до судового розгляду по суті на іншу дату.
Відмову у черговому відкладенні підготовчого засідання по справі, суд апеляційної інстанції вважає прийнятою судом першої інстанції з урахуванням інтересів усіх учасників справи щодо вжиття судом заходів для ефективного її розгляду, та з огляду на те, що явка представників учасників справи не була визнана обов'язковою. Колегія суддів апеляційного суду не вбачає порушення принципів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час прийняття оскаржуваної постанови.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фермерського господарства Зобенка Леоніда Васильовича залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.03.2020 р. у справі № 912/239/20 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови з підстав, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Постанова складена у повному обсязі 31.07.2020 року
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя Е.В. Орєшкіна