вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" липня 2020 р. Справа№ 911/2315/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Гаврилюка О.М.
Кропивної Л.В.
при секретарі Рибчич А. В.
За участю представників:
від позивача: Оніщук В.М. - адвокат
від відповідача: не з'явились
від третьої особи 1: Піун С.П. - адвокат
від третьої особи 2: Вознюк Є.В. - адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційні скарги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» та Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду Київської області, ухвалене 11.03.2020, повний текст якого складений 21.04.2020
у справі № 911/2315/19 (суддя Бацуца В.М.)
за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитрівка Комунсервіс»
за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
2. Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз»
про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно, стягнення 93 822,86 грн.
Позов заявлено про:
- зобов'язання відповідача повернути позивачу в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 14,040 тис.куб.м;
- стягнення з відповідача 93 822,86 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 14,040 тис.куб.м.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в березні 2017 року здійснив відбір природного газу в обсязі 14,040 тис. куб. м. із газотранспортної системи, оператором якої є позивач, через газорозподільну систему, оператором якої є Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», без наявності в постачальника відповідних обсягів природного газу, про що свідчить те, що у вказаний період жодним із постачальників не було подано природний газ для відповідача до газотранспортної системи, а відтак, вказаний обсяг газу відповідач набув без достатньої правової підстави та, відповідно, має обов'язок повернути позивачу в натурі безпідставно набуте майно на підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, а саме природний газ в обсязі 14,040 тис. куб. м., а за відсутності такого майна у відповідача - відшкодувати його вартість за цінами на природний газ, що сформувались станом на липень 2019 року.
Наявність у відповідача такого обов'язку саме перед позивачем обумовлена тим, що:
- на останнього як оператора ГТС покладено обов'язок здійснювати балансування системи, що охоплює фізичне та комерційне балансування, і на виконання вказаного обов'язку позивач, у випадку виявлення факту відбору природного газу з ГТС без подання такого ж обсягу газу до системи, повинен подати до газотранспортної системи природний газ у обсязі, рівному тому, який був відібраний, для підтримання сталого тиску у системі, що забезпечує її нормальну роботу (фізичне балансування);
- для виконання такого обов'язку фізичного балансування ГТС позивач здійснює закупівлю природного газу, який подає до системи;
- здійснюючи відбір природного газу без підтвердженої номінації, відповідач безпідставно набув природний газ з газотранспортної системи, що належить саме позивачу та був поданий позивачем до ГТС для здійснення фізичного балансування системи.
Відповідач у відзиві на позов від 16.10.2019 проти позову заперечив, пославшись на те, що спірний газ ним було отримано на виконання укладених з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» договорів на постачання природного газу № 1594/1617-ТЕ-17-27 та № 1831/1617-БО-17 від 14.09.2016, проте останнім відповідачу без підписання було повернуто відповідні акти приймання-передачі природного газу за березень 2017 року.
Рішенням Господарського суду Київської області від 11.03.2020, повний текст якого складено та підписано 21.04.2020, у справі № 911/2315/19 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у березні 2017 року було правомірно спожито природний газ на підставі укладених з ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» договорів постачання природного газу № 1831/1617-БО-17 від 14.09.2016 та № 1594/1617-ТЕ-17-27 від 23.09.2016, а відтак, враховуючи доведеність правомірного споживання спірного природного газу, відсутність у матеріалах справи доказів вжиття позивачем заходів, щодо обмеження або припинення газопостачання з підстав несанкціонованого відбору природного газу, позовні вимоги позивача до відповідача про зобов'язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 14, 040 тис. куб. метрів, стягнення 93 822,86 грн. вартості безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 14,040 тис. куб. метрів, є такими, що не ґрунтується на нормах законодавства України.
При цьому суд першої інстанції послався на те, що:
- 05.10.2016 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 742-р «Деякі питання опалювального сезону 2016/17 року», п.п. 1-2 якого передбачено, що для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. № 357 «Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії» (Офіційний вісник України, 2016 р., № 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації. Операторам газорозподільних систем до початку опалювального сезону забезпечити постачання природного газу на джерела теплової енергії теплогенеруючих і теплопостачальних організацій;
- у статті 10 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належать розробка та реалізація державної політики у сфері теплопостачання, вирішення інших питань у сфері теплопостачання відповідно до законів України;
- відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання;
- отже, на підставі вказаного розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року» на ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та постачальників природного газу було покладено обов'язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям ще на початку опалювального сезону. При цьому, хоча у названому розпорядженні міститься вказівка на обов'язок надати номінації до початку опалювального сезону, але це не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки встановлений обов'язок полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону.
Не погоджуючись з рішенням, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі № 911/2315/19 в частині відмови у стягненні вартості природного газу та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення 93 822,86 грн.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оспорюване рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
У обґрунтування вказаної позиції апелянт послався на те, що:
- лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, а для визнання відповідних зобов'язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору, а відтак, факт наявності у відповідача договору з АТ «НАК «Нафтогаз України» не має жодного значення з точки зору доведеності факту здійснення поставки газу;
- факт постачання природного газу на умовах договорів постачання природного газу № 1831/1617-БО-17 від 14.09.2016 та № 1594/1617-ТЕ-17-27 від 23.09.2016 відповідно до положень вказаних договорів має бути підтверджений підписаним обома сторонами актом приймання-передачі, який відповідачем суду надано не було, що свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції щодо того, що спірний газ був поставлений саме на виконання цих договорів;
- посилаючись на розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року» суд першої інстанції зазначив про неправомірність непостачання природного газу у спірні періоди, проте дане твердження є тами, що виходить за межі позовних вимог, а питання правомірності/неправомірності непостачання природного газу жодним чином не спростовує доводи апелянта щодо відсутності факту поставки природного газу з боку апелянта.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2020 справа № 11/2315/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Гаврилюк О.М., Кропивна Л.В.
Ухвалою від 26.06.2020 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Гаврилюк О.М., Кропивна Л.В. відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі № 911/2315/19, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 10.07.2020, розгляд справи призначено на 20.07.2020 о 13:45, сторони попереджено, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.
Також не погоджуючись з рішенням, Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі № 911/2315/19 повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що оспорюване рішення прийнято при неповному з'ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
У обґрунтування вказаної позиції позивач послався на ті ж самі обставини, що й АТ «НАК «Нафтогаз України» у власній апеляційній скарзі.
Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 22.06.2020 справа № 911/2315/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Гаврилюк О.М., Кропивна Л.В.
Ухвалою від 25.06.2020 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Гаврилюк О.М., Кропивна Л.В. відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі № 911/2315/19, об'єднано апеляційній скарги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» та Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в одне апеляційне провадження для спільного розгляду, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 10.07.2020, учасників судового процесу повідомлено, що справа № 911/2315/19 призначена до розгляду на 20.07.2020 о 13:45, сторони попереджено, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.
16.06.2020 до суду від Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому третя особа 2, з посиланням на те, що судом першої інстанції було повно досліджено обставини справи та винесено законне рішення по справі, просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
13.07.2020 до суду від відповідача надійшло два відзиви на апеляційну скаргу, в яких відповідач, з посиланням на те, що спірний газ був спожитий за умовами укладених відповідачем з третьою особою 2 договорів, просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оспорюване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
13.07.2020 до суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, в якій відповідач, з посиланням на перебування представника відповідача у щорічній відпустці з 20.07.2020 по 06.08.2020, просив відкласти розгляд справи на іншу дату після 06.08.2020.
Станом на 20.07.2020 інших відзивів, пояснень, клопотань до суду не надходило.
Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає таке.
Частиною 11 ст. 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Колегія суддів не зійшла підстав для задоволення поданої відповідачем заяви, оскільки за приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), а відтак, представником відповідача є його керівник, доказів неможливості взяти участь в судовому засіданні якого суду не надано.
Крім того, колегія суддів враховує те, що відповідачем не надано доказів щодо наявності у відповідача лише одного повноважного представника, а також доказів того, що адвокат Верещагіна А.О. перебуває у щорічній відпустці з 20.07.2020 по 06.08.2020.
До того ж, участь представників в судовому засіданні не визнана обов'язковою, а власну правову позицію відповідач виклав у відзивах на апеляційну скаргу.
Відповідач представників в судове засідання не направив.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи представники позивача та третьої особи 1 апеляційній скарги підтримали та просили їх задовольнити, представник третьої особи 2 проти задоволення апеляційних скарг заперечив, просив залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третіх осіб, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.
31.01.2017 третя особа 1 як продавець та позивач як покупець уклали договір про закупівлю природного газу № 1701001564-ВТВ (а.с. 10-14 т.1), на виконання якого у березні 2017 року позивачу було передано у власність (продано) природний газ на загальну суму 1 353 156 516,00 грн. обсягом 143 355,000 тис. куб. м, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 (а.с. 15 т. 1).
03.10.2016 позивач як газотранспортне підприємство та відповідач як замовник уклали договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1611000246/BOY/2016/12.0523-36 (а.с. 61-63 т. 1), відповідно до п. 1.1. якого газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.
На виконання умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1611000246/BOY/2016/12.0523-36 від 03.10.2016 позивач у березні 2017 року надав відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу загальним обсягом 14,040 тис. куб.м., що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 03-17-1611000246/BOY/2016/12.0523 від 31.03.2017 та № 03-17-16040010044/BOY/2016/4.1151 від 31.03.2017 (а.с. 59-60 т. 1).
Крім того, 03.10.2016 ПАТ «Київоблгаз» як виконавець та відповідач як замовник уклали договір на експлуатацію складових газорозподільної системи № 248 (а.с. 57-58), відповідно до положень якого замовник передає виконавцю в експлуатацію складові газорозподільної системи, які безпосередньо підключені (приєднані) до газових мереж виконавця, який є оператором газорозподільної системи (Оператором ГРМ), та використовуються для забезпечення розподілу природного газу споживачам, підключеним (приєднаним) до складових газорозподільної системи замовника.
У березні 2017 року ПАТ «Київоблгаз» та відповідач підписали акти наданих послуг з транспортування природного газу № 09420ZEFCHFT016 від 31.03.2017 та № 1201200192 від 31.03.2017, відповідно до яких ПАТ «Київоблгаз» було протранспортовано природний газ загальним обсягом 14,040 куб. м.
Отже третя особа 2, зокрема й у спірний період (березень 2017 року), мала статус оператора газорозподільної системи (ГРМ), який здійснював газорозподільну функцію відносно третіх осіб (у тому числі й відносно відповідача).
Як оператор ГРМ, третя особа 2 на виконання приписів глав 1, 3 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС), надає позивачу інформацію про фактичний обсяг споживання природного газу кожним споживачем, об'єкти якого підключені до газорозподільної системи третьої особи 2.
Так, третьою особою 2 складений звіт про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу (а.с. 16-22 т. 1).
Зі змісту вказаного звіту слідує, що обсяг природного газу згідно з підтвердженою номінацією відповідача становить 0,00 тис. куб. м., проте обсяг спожитого (відібраного) вказаним підприємством газу згідно алокації становить 14,040 тис. куб. м.
Той факт, що в березні 2017 року відповідачем спожито (відібрано) газу у кількості 14,040 тис. куб. м. учасниками судового процесу не заперечується.
При цьому внаслідок відбору відповідачем у березні 2017 року природного газу без номінації постачальника - третьої особи 1, підтвердженої позивачем як оператором ГТС, у газорозподільній системі, оператором якої є третя особа 2, виник небаланс в обсязі 14,040 тис. куб. м., у зв'язку з чим позивач замовляв послугу транспортування газу у вказаному об'ємі, що підтверджується Інформацією про надходження на точках входу та розподіл по точках виходу обсягів природного газу, віднесених на операторів газорозподільних мереж, з зазначенням обсягів небалансу за 2017 рік (а.с. 23 т. 1).
Вважаючи, що у березні 2017 року відповідач допустив несанкціонований відбір природного газу та спожив газ в обсязі 14,040 тис. куб. м. не маючи постачальника, який би подав до газотранспортної системи природний газ у вказаному об'ємі, позивач звернувся до суду з цим позовом, посилаючись на те, що відібраний відповідачем природний газ належить позивачу, який, виконуючи обов'язки оператора ГТС, подав до газотранспортної системи газ із власних ресурсів для здійснення фізичного балансування системи та врегулювання спричиненого відповідачем небалансу.
З огляду на вказані обставини, позивач просив зобов'язати відповідача повернути позивачу в натурі безпідставно набуте майно - природній газ в обсязі 14,040 тис. куб. метрів та стягнути з відповідача на користь позивача 93 822,86 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 14,040 тис. куб. метрів.
Як слідує з мотивувальної частини позову, друга вимога заявлена як альтернативна під умовою того, що відповідач не буде мати змоги щодо повернення газу у визначених обсягах позивачу, що процесуальним законодавством не передбачено.
Колегія суддів звертає увагу позивача на те, що вимога стягнути грошові кошти у випадку неможливості виконати задоволені майнові вимоги з повернення безпідставно набутого майна в натурі, фактично, є зміною способу виконання вже ухваленого судового рішення, і реалізувати її кредитор має право на стадії виконання такого рішення у порядку, встановленому відповідним законодавством.
Вказане питання як альтернативна вимога не підлягає вирішення під час розгляду судової справи.
Водночас колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при зверненні до суду з цим позовом позивачем, фактично, заявлено дві альтернативні вимоги, а саме, зобов'язати відповідача повернути позивачу в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 14,040 тис. куб. м. та стягнути з відповідача на користь позивача 93 822,86 грн., що є вартістю вказаного безпідставно набутого майна, що не відповідає положеннями ГПК України.
Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.
З матеріалів справи слідує, що 14.09.2016 третя особа 1 як постачальник та відповідач як споживач уклали договір постачання природного газу № 1831/1617-БО-17 (далі Договір постачання природного газу 1), згідно з умовами якого третя особа 1 зобов'язалась передати у власність відповідачу у 2016-217 роках природний газ, а відповідач - прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору.
23.09.2016 третя особа 1 як постачальник та відповідач як споживач уклали договір постачання природного газу № 1594/1617-ТЕ-17-27 (далі Договір постачання природного газу 2), згідно з умовами якого третя особа 1 зобов'язалась передати у власність відповідачу у 2016-2017 роках році природний газ, а відповідач - прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору.
Пунктом 1.2 Договору постачання природного газу 1 встановлено, що газ, який постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами, а п. 1.2 Договору постачання природного газу 2 - для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
У п. 2.1 Договорів постачання природного газу 1 та 2 сторони погодили загальні обсяги природного газу, що постачається на умовах вказаних договорів, та визначили помісячні обсяги поставки газу.
У пунктах 3.2 Договору постачання природного газу 1 та 2 сторони погодили, що відповідач подає третій особі 1 до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, належним чином оформлену заявку на запланові обсяги використання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі неподання або несвоєчасного подання заявки відповідачем третя особа 1 може користуватися плановими обсягами, зазначеними у п. 2.1 цих договорів, на відповідний місяць. Обсяги постачання підтверджуються третьою особою 1 шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в встановленому законодавством порядку. Третя особа 1 протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранпспортної системи номінацій повідомляє відповідачу про розмір поданої номінації (підтверджений обсяг природного газу по договору) шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену у розділі 13 цього договору.
Приймання-передача газу, переданого третьою особою 1 відповідачу у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу (п. 3.4 Договорів постачання природного газу 1 та 2).
У п.п. 3.5, 3.6 Договорів постачання природного газу 1 та 2 сторонами визначено порядок підписання акту приймання-передачі газу, згідно з яким відповідач зобов'язується не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, надати третій особі 1, серед іншого, підписані та скріплені печатками відповідача два примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість, а третя особа 1 - не пізніше 9-го числа місяця, наступного за місяцем споживання, повернути відповідачу один примірник оригінала акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або, у разі не підписання третьою особою 1 акту приймання-передачі - письмово повідомити відповідача про причини такого непідписання акту.
З матеріалів справи слідує, що відповідачем на виконання умов Договорів постачання природного газу 1 та 2 були складені та підписані акти приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 (а.с. 67-68 т. 1), яким засвідчувався факт споживання ним у березні 2017 року газу в обсязі 14,389 тис. куб. м. на підставі Договорів постачання природного газу 1 та 2, які були направлено на адресу третьої особи 1.
Третя особа 1 листом № 26-3567/1.2-17 від 19.04.2017 (а.с. 66 т. 1) повернула відповідачу акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 з листом без його підписання, пославшись на те, що, у зв'язку з невиконанням умов. п. 17 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 відповідачу не були підтверджені планові обсяги (номінації) природного газу на березень 2017 року і третя особа 1 не здійснювала постачання природного газу відповідачу у вказаному періоді.
З огляду на вказані обставини, позивач та третя особа 1 вважають, що відбір відповідачем природного газу у березні 2017 року відбувся несанкціоновано, тобто за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період (п. 5 р. 1 гл. І Кодексу ГТС в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Щодо вказаних обставин слід зазначити таке.
Відповідно до п. 5 гл. 1 р. І Кодексу ГТС:
- несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під'єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу;
- номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності);
Постановою Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015 (чинною до 01.04.2017) затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) (далі Положення).
Підпунктом 4) п. 3 Положення передбачено обов'язок НАК «Нафтогаз України» постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктами 15-17 цього Положення.
У п. 17 Положення визначено, що:
- постачання природного газу НАК «Нафтогаз України» виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації;
- обов'язок, передбачений підпунктом 4 пункту 3 цього Положення, покладається на НАК «Нафтогаз України» на період до 1 квітня 2017 р. за таких умов: укладення виробником теплової енергії з НАК «Нафтогаз України» договору постачання природного газу відповідно до законодавства; відсутність у виробника теплової енергії заборгованості перед НАК «Нафтогаз України» за використаний природний газ, або відсутність у виробника теплової енергії заборгованості (без урахування штрафних санкцій) перед НАК «Нафтогаз України» за спожитий до 1 січня 2016 р. природний газ за всіма укладеними з НАК «Нафтогаз України» договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо), а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ, або рівень розрахунків виробника теплової енергії станом на 25 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу (без урахування штрафних санкцій), за всіма укладеними з НАК «Нафтогаз України» договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) становить не нижче 90 відсотків, або надання НАК «Нафтогаз України» та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. з розбивкою за всіма договорами з НАК «Нафтогаз України»), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК «Нафтогаз України», а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо).
При цьому, 05.10.2016 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 742-р «Деякі питання опалювального сезону 2016/17 року», п.п. 1-2 якого передбачено, що:
- для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. № 357 «Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії» (Офіційний вісник України, 2016 р., № 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації;
- операторам газорозподільних систем до початку опалювального сезону забезпечити постачання природного газу на джерела теплової енергії теплогенеруючих і теплопостачальних організацій.
У статті 10 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належать розробка та реалізація державної політики у сфері теплопостачання, вирішення інших питань у сфері теплопостачання відповідно до законів України.
Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що на підставі вказаного розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року» на ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та постачальників природного газу було покладено обов'язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям ще на початку опалювального сезону і, хоча у вказаному розпорядженні міститься вказівка на обов'язок надати номінації до початку опалювального сезону, але це не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки встановлений обов'язок полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 №925/358/18.
До того ж, ненадання споживачам -номінації на плановий обсяг газу на вказаний період не звільняє АТ «НАК «Нафтогаз України» від обов'язку постачати природний газ споживачам за укладеними між ними договорами постачання природного газу, а відтак, у спірних правовідносинах не було несанкціонованого відбору природного газу з ГТС.
Вказані обставини зокрема встановлені Центральним апеляційним господарським судом Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду підтримані при розгляді справи № 904/2732/18, в межах розгляду якої встановлено, що виникнення в точці виходу до газорозподільної системи АТ «Дніпрогаз» (оператора ГРС) неврегульованого негативного небалансу обсягів природного газу за спірні періоди відбулося внаслідок дій АТ «НАК «Нафтогаз України» щодо ненадання споживачам - третім особам по справі № 904/2732/18 номінації на плановий обсяг газу на вказаний період. Проте вказана обставина не звільняла АТ «НАК «Нафтогаз України» від обов'язку постачати природний газ зазначеним споживачам за укладеними між ними договорами постачання природного газу. Отже, в спірних правовідносинах не було несанкціонованого відбору АТ «Дніпрогаз» природного газу з ГТС.
Вказані вище обставини свідчать про те що є встановленим та доведеним факт наявності у відповідача в березні 2017 року статусу постачальника природного газу та правомірність дій відповідача при споживанні природного газу у зазначений період, а відтак, здійснюючи відбір природного газу у березні 2017 року, відповідач не порушував права та інтереси позивача, оскільки постачальником та власником спірного об'єму природного газу є інший суб'єкт господарювання, а саме третя особа 1.
Отже, позивачем не доведено, що спірний природний газ, спожитий відповідачем у березні 2017 року, належить саме йому, що є підставою для відмови в позові.
При цьому слід врахувати і те, що, виходячи зі змісту п. 17 Положення постачання природного газу НАК «Нафтогаз України» виробникам теплової енергії на період до 01.04.2017 здійснюється за двох умов, перша з яких стосується наявність укладеного між виробником теплової енергії з НАК «Нафтогаз України» договору постачання природного газу відповідно до законодавства, а друга - розрахунків виробника теплової енергії заборгованості з НАК «Нафтогаз України» за використаний природний газ.
Відмовляючи у підписанні наданих відповідачем актів приймання-передачі природного газу від 31.03.2017, третя особа 1 послалась на невиконання відповідачем п. 17 Положення як на підставу для не затвердження планових обсягів постачання (номінацій), проте не вказала невиконання відповідачем якої саме з умов, визначених п. 17 Положення, наявне. Крім того, третьою особою 1 не надано і доказів на підтвердження невиконання відповідачем умов, визначених п. 17 Положення.
Крім того, відповідно до п. 14 розділу ІІ Правил постачання природного газу за необхідності здійснення заходів з обмеження або припинення газопостачання споживачу постачальник надсилає споживачу не менше ніж за три доби (для підприємств металургійної та хімічної промисловості - не менше ніж за 5 діб) до дати такого припинення повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з певного періоду (день, година тощо) та у визначений зі споживачем час має право опломбувати запірні пристрої споживача, за допомогою яких споживач самостійно обмежив чи припинив подачу газу на власні об'єкти. Повідомлення має бути складено відповідно до форми повідомлення, встановленої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03 липня 2009 року № 338, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 липня 2009 року за № 703/16719, та містити підставу припинення, дату та час, коли споживачу необхідно самостійно обмежити чи припинити споживання природного газу.
Доказів вчинення третьої особою 1 таких дій матеріали справи не містять.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи третьої особи 1 про те, що непідписання нею актів приймання-передачі природного газу від 31.03.2017, по-перше, підтверджує той факт, що у березні 2017 року третя особа 1 не здійснювала поставку газу відповідачу, а по-друге, свідчить про самовільний відбір відповідачем природного газу з ресурсу іншого суб'єкта господарювання, а не третьої особи 1.
Крім того, слід зазначити про таке.
Позивач, звертаючись до суду, ґрунтує свої позовні вимоги до відповідача на нормах ст. 1212 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частиною 2 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Зі змісту ст. 1212 ЦК України слідує, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:
- по-перше, є факт набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння. Наприклад, продавець надав покупцеві здачу в більшому розмірі, ніж потрібно, або передав неоплачений товар;
- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;
- по-третє, обов'язково має бути наявною відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК).
Отже, вимоги про повернення коштів на підставі статті 1212 ЦК України можуть висуватися лише у випадку відсутності між сторонами правочину або будь-якої іншої підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.
При цьому майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Враховуючи що, спірний газ був отриманий відповідачем за укладеними з третьою особою 1 Договорами постачання природного газу 1 та 2, відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України, що є також самостійною підставою для відмови у позові.
Отже, матеріалами справи не підтверджується як той факт, що спірний природний газ, спожитий відповідачем у квітні 2017 року, належить саме позивачу, так і те, що такий газ був набутий відповідачем без правової підстави, що виключає можливість задоволення позовних вимог.
З огляду на досліджені документальні докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.
Враховуючи вищевикладене, апеляційні скарги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» та Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволенню не підлягають, рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі № 911/2315/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову покладаються на позивача, а судові витрати за подачу апеляційних скарг - на апелянтів.
Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі № 911/2315/19 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі № 911/2315/19 залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі № 911/2315/19 залишити без змін.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2315/19.
Повний текст постанови складено: 31.07.2020
Головуючий суддя Н.Ф. Калатай
Судді О.М. Гаврилюк
Л.В. Кропивна