ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
30 липня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/499/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Будішевської Л.О., Лавриненко Л.В.,
при секретарі судового засідання Бендерук Є.О.,
за участю представників:
від ОСОБА_1 - Зайцев С. М. , Білецький О. П. ,
від Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - Іванченко І.В., Терещенко А.О.,
від ОСОБА_6 - Балєв В.П.,
від Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" - ОСОБА_7,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2020, прийняте суддею Семенчук Н.О., м. Миколаїв, повний текст складено 03.02.2020,
у справі №915/499/19
за позовом: ОСОБА_1
до відповідачів:
-Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
- ОСОБА_6
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал"
про переведення прав та обов'язків покупця частки товариства
У березні 2019 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та ОСОБА_6 , в якому просив перевести на нього права та обов'язки покупця 50% частки Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" згідно з актом про проведені електронні торги від 17.01.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням корпоративних прав ОСОБА_1 у зв'язку з неповідомленням останнього про продаж 50% частки Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал", що позбавило позивача можливості реалізувати гарантоване законодавством переважне право на придбання вказаної частки.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2019 за вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі №915/499/19 та в подальшому ухвалою суду від 15.10.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "К-Термінал".
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2020 у справі №915/499/19 (суддя Семенчук Н.О.) у задоволенні позову відмовлено; повернуто ОСОБА_1 з депозитного рахунку Господарського суду Миколаївської області грошові кошти в сумі 24411 грн, сплачені згідно з квитанцією №1-422К від 11.07.2019.
Судове рішення мотивоване тим, що продаж належної ОСОБА_7 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" здійснювався на аукціоні, а тому в силу приписів частини сьомої статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" переважне право ОСОБА_1 на придбання зазначеної частки не застосовується.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2020 у справі №915/499/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що неподання Товариством з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" на вимогу державного виконавця документів фінансової звітності не є безумовною підставою для реалізації частки у статутному капіталі вказаного товариства на аукціоні, а відтак, незалежно від виконання товариством свого обов'язку щодо надання фінансової звітності, державний виконавець повинен був запропонувати позивачу придбати належну ОСОБА_7 частку і лише у разі відмови ОСОБА_1 від реалізації свого переважного права на придбання даної частки передати останню для відчуження на аукціоні.
У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 02.04.2020 (вх.№810/20/Д3 від 02.04.2020) Товариство з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" просить залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, останнє зазначає про невиконання ним обов'язків, передбачених частинами другою і третьою статті 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що свідчить про наявність правових підстав для передачі належної ОСОБА_7 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" для реалізації на аукціоні в загальному порядку, тобто без застосування переважного права позивача на придбання такої частки. Водночас Товариство з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що всі твердження позивача щодо порушень законодавства, допущених державним виконавцем під час проведення виконавчих дій зі звернення стягнення на частку ОСОБА_7 у даному товаристві, мають характер припущень, адже рішення, дії та/або бездіяльність останнього у встановленому законом порядку не оскаржені.
Інгульським відділом державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до суду апеляційної інстанції також подано відзив на апеляційну скаргу №51007 від 03.04.2020 (вх.№810/20/Д4 від 06.04.2020), в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення та посилається на те, що переважне право позивача на придбання частки ОСОБА_7 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" не застосовується з вини вказаного товариства, яке безпідставно не виконало покладені на нього частинами другою та третьою статті 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" обов'язки щодо надання державному виконавцю необхідних документів.
08.04.2020 до апеляційного господарського суду від ОСОБА_6 надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 01.04.2020 (вх.№810/20/Д6 від 08.04.2020), в якому останній просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2020 у справі №915/499/19 - без змін. У вказаному відзиві відповідач наголошує на тому, що неподання Товариством з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" на вимогу державного виконавця документів фінансової звітності є достатньою підставою для реалізації частки у статутному капіталі вказаного товариства на аукціоні, під час проведення якого переважне право позивача на придбання частки не застосовується в силу прямої вказівки закону.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів Будішевської Л.О., Лавриненко Л.В. від 20.03.2020 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 14.05.2020 розгляд справи №915/499/19 призначено на 15.06.2020 о 15:30.
15.06.2020 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_6 надійшла заява б/н від 15.06.2020 (вх.№810/20/Д9 від 15.06.2020) про долучення доказів, а саме: копій акту про проведення електронних торгів від 17.01.2019, договору купівлі-продажу від 18.09.2019, акту приймання-передачі від 20.09.2019 та рішення одноособового учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" №3 від 12.11.2019, а також роздрукованої з Єдиного державного реєстру судових рішень постанови Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №911/3773/17.
Відповідно до частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів враховує, що копія акту про проведення електронних торгів від 17.01.2019 вже наявна у матеріалах даної справи, тому за відсутності будь-якого обґрунтування щодо неналежності копії вказаного документа, який міститься у матеріалах справи, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для приєднання другої копії одного й того ж акту. Водночас копії договору купівлі-продажу від 18.09.2019, акту приймання-передачі від 20.09.2019 та рішення одноособового учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" №3 від 12.11.2019, а також роздрукована з Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №911/3773/17 у матеріалах справи відсутні, між тим ОСОБА_6 до апеляційного господарського суду не надано жодного доказу неможливості подання вказаних додаткових доказів до місцевого господарського суду, а також не зазначено поважних причин їх неподання до суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_6 б/н від 15.06.2020 (вх.№810/20/Д9 від 15.06.2020) про долучення доказів, про що у судовому засіданні 15.06.2020 постановлено протокольну ухвалу.
При цьому з метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства Південно-західним апеляційним господарським судом у проведеному 15.06.2020 в режимі відеоконференції судовому засіданні, в якому брали участь всі учасники справи, було оголошено перерву до 15:00 год 30.07.2020 шляхом постановлення протокольної ухвали.
30.07.2020 від Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) каналами електронного зв'язку надійшло клопотання №81533 від 29.07.2020, в якому останній просив долучити до матеріалів справи копію поданої до Миколаївського окружного адміністративного суду позовної заяви заступника начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенка А.О. про скасування наказу Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області №607/05 від 29.11.2019 "Про проведення службової перевірки" та акту службової перевірки від 24.12.2019, між тим вказане клопотання не підписане електронним підписом, що виключає можливість ідентифікувати особу, яка його направила, а тому колегією суддів зазначений документ до уваги не приймається.
У судовому засіданні 30.07.2020, проведеному в режимі відеоконференції, ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу підтримали, ОСОБА_6 та представники Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) висловили заперечення проти її задоволення, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" просив апеляційну скаргу задовольнити.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Миколаївської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з пунктами 1.1, 1.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал", затвердженого рішенням загальних зборів засновників, оформленим протоколом б/н від 08.02.2011 (далі - статут Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал"), вказане товариство створено у вигляді господарського товариства, заснованого на власності учасників на підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про господарські товариства" та інших нормативно-правових актів України шляхом об'єднання майна учасників та їх участі у діяльності товариства з метою одержання прибутку. Засновниками (учасниками) товариства є ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .
За умовами пунктів 4.1, 4.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" для забезпечення діяльності товариства формується статутний (складений) капітал у розмірі 60000 грн, який поділений між засновниками (учасниками) наступним чином: ОСОБА_7 - 30000 грн, що складає 50% статутного капіталу; ОСОБА_1 - 30000 грн, що складає 50% статутного капіталу.
Пунктом 4.3 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" визначено, що на момент державної реєстрації засновниками (учасниками) внесено до статутного капіталу майно - грошові кошти в сумі 60000 грн, що складає 100% статутного (складеного) капіталу.
В силу пункту 5.8 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" звернення стягнення на частину майна товариства пропорційну частці учасника товариства у статутному (складеному) капіталі за його особистими боргами допускається лише в разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства пропорційної частці боржника у статутному (складеному) капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами. Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному (складеному) капіталі товариства припиняє його участь у товаристві.
Місцевим господарським судом встановлено, що на виконанні Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області перебувало зведене виконавче провадження №51173599, яке складалося з виконавчого провадження щодо виконання виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва виконавчого листа №489/4521/14-ц від 29.02.2016 про стягнення зі ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" боргу за кредитним договором від 19.06.2008 та виконавчого провадження №54583827 з виконання виданого Господарським судом Миколаївської області наказу №915/1261/16 від 07.08.2017 про стягнення зі ОСОБА_7 на користь арбітражного керуючого Слободяна Василя Миколайовича грошових коштів в розмірі 47380,64 грн.
13.11.2017 заступником начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області в межах виконання зведеного виконавчого провадження №51173599 прийнято постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, згідно з якою описано та накладено арешт на майнові права засновника юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" (розмір внеску до статутного фонду складає 30000 грн).
Вказана постанова була направлена керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" ОСОБА_7 разом з супровідним листом №57596 від 13.11.2017 засобами поштового зв'язку та отримана в порядку виконання договору вкладення до абонентської скриньки 15.11.2017, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №5405607451735 та змістом скарги ОСОБА_7 б/н від 27.11.2017 на дії державного виконавця, розглянутої Господарським судом Миколаївської області в межах справи №915/1261/16.
В подальшому 27.09.2017 заступником начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області винесено вимогу №49622, на підставі якої керівник Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" ОСОБА_7 повинен був у строк до 06.10.2017 надати до вказаного органу державної виконавчої служби баланс та статут даного товариства для огляду та долучення до матеріалів виконавчого провадження.
З акту державного виконавця б/н від 04.10.2017, складеного у виконавчому провадженні №54583827 з виконання виданого Господарським судом Миколаївської області наказу №915/1261/16 від 07.08.2017, вбачається, що 04.10.2017 приблизно о 13:00 боржник - ОСОБА_7 з'явився до Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, проте відмовився надавати будь-які пояснення та не надав копію балансу та статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" у зв'язку з його незгодою з вищезазначеною вимогою державного виконавця.
З метою визначення ринкової вартості описаного та арештованого майна 24.11.2017 заступником начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області прийнято постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська експертна група" визначити ринкову вартість майнових прав засновника юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" з внеском до статутного фонду у розмірі 30000 грн.
23.01.2018 заступником начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області оформлено вимогу, в якій державний виконавець вимагав у керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" ОСОБА_7 в строк до 07.02.2018 надати до органу державної виконавчої служби завірену копію останнього поданого фінансового звіту даного товариства, а також повідомити про те, які інші необоротні активи має товариство на кінець звітного періоду згідно з балансом.
13.12.2018 до органу державної виконавчої служби надійшов складений Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська експертна група" висновок про ринкову вартість корпоративних прав - частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал", що становить 50% від статутного капіталу товариства, власником яких є ОСОБА_7 , за яким ринкова вартість вказаних прав станом на 10.10.2018 становила 23700 грн без урахування ПДВ.
Вищезазначений висновок Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська експертна група" разом з супровідним листом №78669 від 13.12.2018 був направлений державним виконавцем, зокрема, ОСОБА_7 та Товариству з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" засобами поштового зв'язку.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 у справі №400/3228/18, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2019, у задоволенні позову ОСОБА_7 до Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання дій заступника начальника Інгульського відділу ДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області при винесенні постанови від 13.11.2017 про накладення арешту на майнові права ОСОБА_7 в Товаристві з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" незаконними, скасування постанови про опис і арешт майнових прав ОСОБА_7 в Товаристві з обмеженою відповідальністю "К-Термінал", винесеною 13.11.2017 в межах зведеного виконавчого провадження №51173599 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області №915/1261/16 від 07.08.2017 та скасування звіту про оцінку корпоративних прав ОСОБА_7 в Товаристві з обмеженою відповідальністю "К-Термінал", складеного 26.10.2018 на замовлення Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва, з визнанням оцінки незаконною, відмовлено.
Вказані судові рішення обґрунтовані тим, що орган державної виконавчої служби при проведенні опису та накладенні арешту на майнові права ОСОБА_7 , а також призначенні суб'єкта оціночної діяльності діяв на підставі законодавства та у межах наданих повноважень, враховуючи розмір внеску боржника в статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал".
09.01.2019 Державним підприємством "СЕТАМ" проведено електронні торги з реалізації майнових прав засновника юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" з внеском до статутного фонду у розмірі 30000 грн, переможцем яких став ОСОБА_6 , про що заступником начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області складено акт про проведені електронні торги б/н від 17.01.2019.
29.01.2019 Балєвим Валентином Петровичем оформлено заяву про вступ до Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал", яка посвідчена приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області та зареєстрована в реєстрі за №112.
З інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 31.01.2019 державним реєстратором Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал", а саме: внесено запис №15221050010017198 про зміну складу або інформації про засновників, внаслідок чого учасниками вказаного товариства стали ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі у розмірі 50% та ОСОБА_6 з часткою у статутному капіталі у розмірі 50%.
Предметом спору у даній справі є вимога позивача про переведення на нього прав та обов'язків покупця 50% частки Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" згідно з актом про проведені електронні торги від 17.01.2019.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що продаж належної ОСОБА_7 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" здійснювався на аукціоні, а тому в силу приписів частини сьомої статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" переважне право ОСОБА_1 на придбання зазначеної частки не застосовується.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
За умовами частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Статтею 113 Цивільного кодексу України визначено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.
В силу частини третьої статті 80 Господарського кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
Статтею 116 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.
Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом, зокрема, переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі.
Згідно з частиною четвертою статті 362 Цивільного кодексу України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця.
Колегія суддів враховує, що до внесення змін до корпоративного законодавства переведення прав та обов'язків покупця у корпоративних спорах щодо порушення переважного права купівлі частки (акцій) в статутному капіталі товариства здійснювалося за аналогією закону на підставі частини четвертої статті 362 Цивільного кодексу України, між тим на даний час прийнято Закон України "Про акціонерні товариства" та Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", тому для цих видів господарських товариств аналогія закону не підлягає застосуванню.
Учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі. Учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов'язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним (частини перша, п'ята статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
Звертаючись з позовом у даній справі, ОСОБА_1 послався на порушення своїх корпоративних прав у зв'язку з неповідомленням останнього про продаж 50% частки Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал", що позбавило позивача можливості реалізувати гарантоване законодавством переважне право на придбання вказаної частки.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
В силу статті 1291 КонституціїУкраїни суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" унормовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело як джерело права.
За умовами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішення по справі "Деркач та Палек проти України" Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, даний пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії").
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").
У рішенні по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За умовами статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону України "Про виконавче провадження").
Як зазначалося вище, на виконанні Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області перебувало зведене виконавче провадження №51173599, яке складалося з виконавчого провадження щодо виконання виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва виконавчого листа №489/4521/14-ц від 29.02.2016 про стягнення зі ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" боргу за кредитним договором від 19.06.2008 та виконавчого провадження №54583827 з виконання виданого Господарським судом Миколаївської області наказу №915/1261/16 від 07.08.2017 про стягнення зі ОСОБА_7 на користь арбітражного керуючого Слободяна Василя Миколайовича грошових коштів в розмірі 47380,64 грн.
В силу пункту 1 частини першої статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 6 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Згідно зі статтею 531 Закону України "Про виконавче провадження" особливості звернення стягнення на частку (частину частки) учасника товариства з обмеженою відповідальністю та учасника товариства з додатковою відповідальністю визначаються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Частиною першою статті 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що звернення стягнення на частку учасника товариства здійснюється на виконання виконавчого документа про стягнення з учасника грошових коштів або на підставі виконавчого документа про звернення стягнення на частку майнового поручителя, яка передана у заставу в забезпечення зобов'язання іншої особи.
За умовами частини другої статті 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавець повідомляє товариство про намір звернути стягнення на частку учасника товариства (боржника) та надсилає постанову про накладення арешту на частку. Товариство повинне протягом 30 днів з дня одержання такого повідомлення надати відомості, необхідні для розрахунку вартості частки боржника відповідно до частини четвертої цієї статті.
Положеннями частини третьої статті 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" унормовано, що з дня одержання повідомлення, передбаченого частиною другою цієї статті, товариство зобов'язане надавати виконавцю та боржнику доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості частки боржника.
13.11.2017 заступником начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області в межах виконання зведеного виконавчого провадження №51173599 прийнято постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, згідно з якою описано та накладено арешт на майнові права засновника юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" (розмір внеску до статутного фонду складає 30000 грн).
Дана постанова була направлена керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" ОСОБА_7 разом з супровідним листом №57596 від 13.11.2017 засобами поштового зв'язку та отримана в порядку виконання договору вкладення до абонентської скриньки 15.11.2017, про що свідчать копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №5405607451735 та зміст скарги ОСОБА_7 б/н від 27.11.2017 на дії державного виконавця, розглянутої Господарським судом Миколаївської області в межах справи №915/1261/16.
27.09.2017 заступником начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області винесено вимогу №49622, на підставі якої керівник Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" ОСОБА_7 повинен був у строк до 06.10.2017 надати до вказаного органу державної виконавчої служби баланс та статут даного товариства для огляду та долучення до матеріалів виконавчого провадження.
З акту державного виконавця б/н від 04.10.2017, складеного у виконавчому провадженні №54583827 з виконання виданого Господарським судом Миколаївської області наказу №915/1261/16 від 07.08.2017, вбачається, що 04.10.2017 приблизно о 13:00 боржник - ОСОБА_7 з'явився до Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, проте відмовився надавати будь-які пояснення та не надав копію балансу та статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" у зв'язку з його незгодою з вищезазначеною вимогою державного виконавця.
23.01.2018 заступником начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області оформлено вимогу, в якій державний виконавець вимагав у керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" ОСОБА_7 в строк до 07.02.2018 надати до органу державної виконавчої служби завірену копію останнього поданого фінансового звіту даного товариства, а також повідомити про те, які інші необоротні активи має товариство на кінець звітного періоду згідно з балансом.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Бочаров проти України" наголошує на тому, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у матеріалах справи відсутні та учасниками справи до суду першої інстанції не подано жодного доказу на підтвердження факту виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" обов'язку із надання до органу державної виконавчої служби відомостей, необхідних для розрахунку вартості частки ОСОБА_7 , або надання державному виконавцю доступу до документів фінансової звітності та інших документів товариства, необхідних для визначення вартості частки боржника.
Крім того, факт неподання державному виконавцю фінансової документації підтверджується самим Товариством з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" у поданій ним до місцевого господарського суду заяві по суті справи, а саме: у письмових поясненнях третьої особи, а тому, з огляду на відсутність у колегії суддів жодних підстав вважати вказані твердження товариства недостовірними, а також беручи до уваги відсутність заперечень проти вказаних обставин у інших учасників справи, Південно-західний апеляційний господарський суд на підставі положень частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про доведеність факту невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" вимог частин другої, третьої статті 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
З метою визначення ринкової вартості описаного та арештованого майна 24.11.2017 заступником начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області прийнято постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська експертна група" визначити ринкову вартість майнових прав засновника юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" з внеском до статутного фонду у розмірі 30000 грн.
13.12.2018 до органу державної виконавчої служби надійшов складений Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська експертна група" висновок про ринкову вартість корпоративних прав - частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал", що становить 50% від статутного капіталу товариства, власником яких є ОСОБА_7 , за яким ринкова вартість вказаних прав станом на 10.10.2018 становила 23700 грн без урахування ПДВ.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 у справі №400/3228/18, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2019, у задоволенні позову ОСОБА_7 до Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання дій заступника начальника Інгульського відділу ДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області при винесенні постанови від 13.11.2017 про накладення арешту на майнові права ОСОБА_7 в Товаристві з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" незаконними, скасування постанови про опис і арешт майнових прав ОСОБА_7 в Товаристві з обмеженою відповідальністю "К-Термінал", винесеною 13.11.2017 в межах зведеного виконавчого провадження №51173599 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області №915/1261/16 від 07.08.2017 та скасування звіту про оцінку корпоративних прав ОСОБА_7 в Товаристві з обмеженою відповідальністю "К-Термінал", складеного 26.10.2018 на замовлення Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва, з визнанням оцінки незаконною, відмовлено.
Вказані судові рішення обґрунтовані тим, що орган державної виконавчої служби при проведенні опису та накладенні арешту на майнові права ОСОБА_7 , а також призначенні суб'єкта оціночної діяльності діяв на підставі законодавства та у межах наданих повноважень.
В силу частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.
Саме така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17.
З огляду на викладене, у даному спорі не підлягають доведенню встановлені рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 у справі №400/3228/18, яке набрало законної сили, обставини законності проведення державним виконавцем опису та накладення арешту на майнові права ОСОБА_7 у Товаристві з обмеженою відповідальністю "К-Термінал", а також призначення ним суб'єкта оціночної діяльності для визначення ринкової вартості описаного та арештованого майна.
09.01.2019 Державним підприємством "СЕТАМ" проведено електронні торги з реалізації майнових прав засновника юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" з внеском до статутного фонду у розмірі 30000 грн, переможцем яких став ОСОБА_6 , про що заступником начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області складено акт про проведені електронні торги б/н від 17.01.2019.
Відповідно до частини восьмої статті 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" якщо товариство не виконає обов'язків відповідно до частини другої чи третьої цієї статті, або учасники товариства не скористаються правом на придбання частки, або якщо договір купівлі-продажу вважатиметься розірваним відповідно до частини сьомої цієї статті, частка передається на реалізацію на аукціоні в загальному порядку.
Правовий аналіз наведеної норми дозволяє виділити наступні підстави для передачі частки боржника на реалізацію на аукціоні: невиконання товариством, частка в якому належить боржнику, передбачених частинами другою, третьою статті 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" обов'язків щодо надання державному виконавцю відомостей, необхідних для розрахунку вартості частки боржника, та доступу до документів фінансової звітності чи інших документів, необхідних для визначення вартості частки боржника; невикористання іншими учасниками товариства права на придбання частки боржника; розірвання договору купівлі-продажу частки відповідно до частини сьомої статті 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
При цьому конструкція частини восьмої статті 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" свідчить про те, що кожна із зазначених підстав є самостійною і достатньою для передачі частки боржника на реалізацію на аукціоні в загальному порядку.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" вимог частин другої, третьої статті 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", суд апеляційної інстанції вбачає наявність правових підстав для передачі Інгульським відділом державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області частки ОСОБА_7 у Товаристві з обмеженою відповідальністю "К-Термінал", яка складала 50% статутного капіталу вказаного товариства, для реалізації на аукціоні в загальному порядку.
Згідно з частиною сьомою статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" якщо продаж частки (частини частки) у статутному капіталі товариства здійснюється на аукціоні (публічних торгах) відповідно до закону, переважне право учасника товариства не застосовується.
За таких обставин, з огляду на те, що продаж належної ОСОБА_7 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" здійснювався на аукціоні, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в силу приписів частини сьомої статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" переважне право ОСОБА_1 на придбання зазначеної частки не застосовується, що виключає можливість реалізації обраного позивачем способу захисту та, відповідно, є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
Стосовно посилань скаржника на неотримання ним від органу державної виконавчої служби пропозиції придбати частку ОСОБА_7 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" колегія суддів зазначає наступне.
Частиною п'ятою статті 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що виконавець пропонує іншим учасникам товариства (крім тих, які письмово відмовилися від свого переважного права щодо частки) придбати частку відповідно до статті 20 цього Закону.
Суд апеляційної інстанції вбачає, що Інгульським відділом державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до місцевого господарського суду було подано копію повідомлення державного виконавця №78582 від 13.12.2018, яке містить адресовану ОСОБА_1 пропозицію придбати частку боржника у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал", між тим у матеріалах справи відсутні та учасниками справи до суду першої інстанції не подано жодного належного у розумінні положень статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказу на підтвердження направлення/надання позивачу зазначеного повідомлення або отримання його останнім.
Докази письмової відмови позивача від свого переважного права щодо частки ОСОБА_7 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Термінал" у матеріалах справи також відсутні.
Між тим колегія суддів зауважує, що доводи апелянта в цій частині стосуються оскарження дій/бездіяльності державного виконавця, вчинених у зведеному виконавчому провадженні №51173599, в якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, і повинні розглядатись в межах окремого самостійного провадження.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.03.2018 у справі №660/612/16-ц.
Південно-західним апеляційним господарським судом враховується, що предметом даного спору є вимога про переведення прав покупця, а не про визнання неправомірними дій/бездіяльності державного виконавця, і тому з огляду на приписи частини сьомої статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" вказані доводи і обставини не мають значення для вирішення саме цього спору.
Інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2020 у справі №915/499/19 скаржником в апеляційній скарзі не зазначено.
В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, при цьому твердження апелянта про порушення Господарським судом Миколаївської області норм права при ухваленні рішення від 24.01.2020 не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2020 у справі №915/499/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 31.07.2020.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя Л.О. Будішевська
Суддя Л.В. Лавриненко