ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
31 липня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/249/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.
Справа розглядається в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій ХХІ"
на рішення Господарського суду Одеської області від „14" травня 2020р., повний текст якого складено та підписано „19" травня 2020р.
у справі № 916/249/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій ХХІ"
до відповідача Фізичної особи-підприємця Шаінської Валентини Георгіївни
про стягнення 109065,54 грн.,
головуючий суддя - Бездоля Д.О.
місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області
У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Обрій ХХІ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Шаінської Валентини Георгіївни про стягнення з останньої 105 880,44 грн безпідставно отриманих коштів орендної плати згідно зі ст.1212 Цивільного кодексу України та 3 185,10 грн. 3% річних.
Позивач в обґрунтування позову зазначив, що відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності, без достатньої правової підстави отримав орендну плату за рахунок здачі в оренду приміщення, яке належить позивачу на праві власності та знаходиться за адресою: вул . Єлісаветинська, буд. 8 (8-А), кв. 5, м. Одеса (далі - квартира №5). Розрахунок суми коштів, які позивач визначив як безпідставно набуті відповідачем, позивачем здійснено на підставі долученого до позову висновку експерта (спеціаліста), з врахуванням площі об'єкту нерухомості.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 14 травня 2020 (суддя Бездоля Д.О.) у задоволенні позову відмовлено повністю, судовий збір в сумі 2102,00 грн покладено на позивача.
Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд визнав недоведеним факт набуття (збереження) відповідачем грошових коштів за рахунок позивача, в тому числі їх розмір.
Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Обрій ХХІ" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2020 року у справі №916/249/20 та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги ТОВ "Обрій ХХІ" про стягнення з ФОП Шаінської Валентини Георгіївни грошових коштів у розмірі 109 065 грн. 54 коп.
Із наведеної апеляційної скарги ТОВ "Обрій ХХІ" вважає, що судом першої інстанції було порушено наступні норми процесуального права:
- ч.1 ст.74 ГПК України - щодо доведеності ТОВ "Обрій ХХІ" тих обставин, на які воно посилалось у своїй позовній заяві;
- ч.1 ст.75 ГПК України - щодо доведеності здачі в оренду спірного майна відповідачем;
- ч.1 ст. 76 ГПК України - щодо належності поданих ТОВ "Обрій ХХІ" доказів у тому числі і Висновку спеціаліста (експерта) №26-12/19 від 26.12.2019 року;
- ч.1 ст. 78 ГПК України - докази подані ТОВ "Обрій ХХІ" є достовірними та такими, що не сприяють на формування хибного уявлення про обставини справи;
- ч.1 ст. 79 ГПК України - всі обставини справи на які ТОВ "Обрій ХХІ" посилається у своїй позовній заяві є доведеними, так як є більш вірогідними, ніж ті, на які посилалась сторона відповідача.
Крім того, разом з апеляційною скаргою, ТОВ "Обрій ХХІ" заявлено клопотання про витребування доказів, відповідно до якого скаржник просить суд витребувати у відповідача - ФОП Шаінської Валентини Георгіївни договір оренди приміщення, що розташоване за адресою: м . Одеса, вул. Єлісаветинська, буд.8-А.
Обґрунтовуючи вказане клопотання, ТОВ "Обрій ХХІ" зазначає, що для визначення точної суми упущеної вигоди, яку відповідач завдає ТОВ "Обрій ХХІ", необхідно витребувати Договори оренди у відповідача, за якими він здає в оренду приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Єлісаветинська, буд.8 (8-А). Відповідний Договір оренди є службовою інформацією відповідних суб'єктів господарювання, між якими такий договір укладено, тому ТОВ "Обрій ХХІ" не має змоги отримати відповідний доказ самостійно, проте вживало всіх заходів для отримання такої інформації.
Крім того, скаржник зазначає, що вказане клопотання не було подано до суду першої інстанції, так як було оголошено карантин та відповідно були встановлені обмеження щодо діяльності господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у справі №916/249/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій ХХІ" на рішення Господарського суду Одеської області від „14" травня 2020р. по справі №916/249/20; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій ХХІ" ухвалено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Щодо клопотання скаржника про витребування доказів, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.1 ст.74, ч.1 ст.80 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Колегія суддів зазначає, що право учасника судового процесу на звернення до суду із тим або іншим клопотанням повинно бути реалізоване з дотриманням положень процесуального законодавства, оскільки в іншому випадку суд залишає подане клопотання без розгляду.
Проте, під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем не заявлялось відповідне клопотання, а, отже, позивач повинен довести суду існування поважних причин для подання клопотання у межах апеляційного провадження.
Колегія суддів критично оцінює доводи позивача, яким було вказано, що причиною неподання відповідного клопотання в суді першої інстанції стали карантинні обмеження щодо діяльності господарського суду Одеської області, оскільки подання вказаного клопотання залежало виключно від суб'єктивної поведінки позивача, який несе ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що під час введення карантину позивач не був позбавлений права заявити відповідне клопотання за допомогою електронних чи поштових засобів зв'язку.
Будь-яких інших доводів щодо існування причин для звернення до суду із відповідним клопотанням позивачем суду наведено не було.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів залишає заявлене позивачем клопотання без розгляду, оскільки останнім не доведено неможливість його подання під час розгляду справи в суді першої інстанції.
01.07.2020 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просив у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Обрій ХХІ" на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2020 по справі №916/249/20 відмовити, а оскаржуване рішення залишити в силі.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Як встановлено господарським судом та підтверджено матеріалами справи, позивач звертаючись до господарського суду з позовом до відповідача посилається на те, що йому на праві власності належить нерухоме майно - квартира №5, в буд. №8 (8-А) , по вул. Єлісаветинській , в м . Одесі .
На підтвердження цієї обставини позивачем надано копію Договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 22.12.2018 між Публічним акціонерним товариством «МТБ Банк» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Обрій ХХІ» (покупець) (а.с.17-20 т.1).
Згідно з п.1.1. Договору від 22.12.2018 продавець передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру загальною площею 25,3 кв.м., житловою площею 14,3 кв.м., яка розташована за адресою: м . Одеса, вул. Єлісаветинська, буд. 8 , кв. 5, що належить продавцю на праві власності, та зобов'язується сплатити за нього ціну, визначену цим договором.
У п. 1.2. Договору зазначено, що нерухоме майно належить продавцю на підставі свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Носенко О.В. 18.10.2018 за реєстровим номером 2287, право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.10.2018, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1670019451101, номер запису 141735484.
Крім того, позивачем надано Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.12.2018, в якому вказано, що право власності на об'єкт нерухомого майна - квартира №5, в буд. №8, по вул. Єлісаветинській, в м. Одесі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1670019451101), зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Обрій ХХІ» (а.с.21 т.1).
На підтвердження підстав позову щодо отримання відповідачем без достатньої правової підстави орендної плати за рахунок здачі в оренду нерухомого майна - квартири №5, в буд. №8 (8-А), по вул. Єлісаветинській, в м. Одесі, позивачем надано суду:
- фототаблицю № 1, яка на думку позивача фіксує розміщення відповідачем на фасаді будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Єлісаветинська, буд. 8 (8-А) зовнішньої реклами та здійснення відповідачем діяльності щодо здачі в оренду майна - квартири №5 (а.с.33-35, т.1);
- висновок експерта (спеціаліста) №26-12/19, складений 26.12.2019 експертом Найдьоновим І.В. (а.с.39-45, т.1), на вирішення якого були поставлені наступні питання: 1) визначити місце розташування квартири № 5, за адресою: м. Одеса, вул. Єлісаветинська, буд . 8; 2) визначити вартість орендної плати досліджуваного об'єкту за адресою: м. Одеса, вул. Єлісаветинська, буд. 8.
Згідно з цим висновком дослідження виконано на підставі наступних документів: 1) документація - витяг з архіву БТІ Одеської міської ради; 2) правовстановлююча документація на квартиру №5 за адресою: м. Одеса, вул. Єлісаветинська, буд. 8; 3) технічна документація на квартиру №5 за адресою: м. Одеса, вул. Єлісаветинська, буд. 8.
При виконанні дослідження використовувались наступні нормативно-правові акти, рекомендована науково-технічна та спеціальна література: 1) Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI; 2) інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна №127 (зі змінами та доповненнями від 08.01.2013 №2); 3) Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; 4) наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Порядку розроблення містобудівної документації» від 16.11.2011 №290, з наступними змінами та доповненнями; 5) ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджені Наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 №44.
При здійсненні дослідження експертом по першому питанню надано висновок, що згідно з конфігурації та геометричних параметрів квартири №5, вона розташована у будинку №8 по вул. Єлісаветинська ; по другому питанню - у результаті аналізу ринку оренди нерухомості, функціонального аналогічних до об'єкта оцінки, проведеного 26.12.2019, отриманий наступний діапазон вартостей оренди, а саме: 14-16 дол. США за 1 кв.м., приймаємо середній показник 15 доларів США за 1 кв.м., отже вартість орендної плати досліджуваного об'єкту за адресою: м. Одеса, вул. Єлісаветинська, буд. 8 складає 379,5 доларів США у місяць.
На підставі проведеного дослідження експерт зробив висновок:
- по першому питанню: згідно конфігурації та геометричних параметрів квартири №5, вона розташована у будинку №8 по вул. Єлісаветинська ;
- по другому питанню: вартість орендної плати досліджуваного об'єкту за адресою: м. Одеса, вул. Єлісаветинська, буд. 8, складає 379,5 доларів США у місяць.
До висновку експерта також долучено копію кваліфікаційного сертифікату №001034, виданого 19.12.2012 Атестаційною архітектурно-будівельною комісією Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про те, що ОСОБА_1 пройшов професійну атестацію, що підтверджує його відповідність кваліфікаційним вимогам у сфері діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, професійну спеціалізацію, необхідний рівень кваліфікації і знань. Роботи (послуги), пов'язані із створенням об'єктів архітектури, спроможність виконання яких визначено кваліфікаційним сертифікатом: «Технічне обстеження будівель і споруд» (а.с.44, т.1);
- роздруківку, в якій зазначено інформацію про офіційний курс гривні щодо іноземних валют станом на 26.12.2019 (а.с.46-47, т.1).
Суму коштів, як безпідставно набутих відповідачем, позивач у позовній заяві (а.с.3 т.1) розрахував виходячи з визначеної у вищевказаному висновку експерта вартості здачі в оренду одного квадратного метру приміщення - 15 доларів США (що за курсом відповідно до інформації, розміщеної на сайті НБУ від 26.12.2019, становить 348,75 грн) та помноженої на загальну площу квартири №5 (25,3 кв.м.) і термін у 12 місяців.
Як вказує позивач, відповідно до правовстановлюючих документів він є власником спірних приміщень 12 місяців (22.12.2018-22.12.2019), отже позивачем нараховано до стягнення з відповідача 105880,44 грн, на які останній вважає відповідач безпідставно збагатився за рахунок здачі в оренду його майна.
Окрім стягнення з відповідача вищевказаної суми, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за користування грошовими коштами в розмірі 3185,10 грн, розрахунок яких здійснено за період з 22.12.2018 по 22.12.2019 (а.с.48, т.1).
В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти позову, пояснює, що квартира №5 , в буд. № 8 (8-А), по вул. Єлісаветинській, в м. Одесі не існує як об'єкт цивільних прав, припинила своє існування внаслідок реконструкції та створення нового об'єкта цивільних прав - приміщення № 102, яке належить Шаінській В.Г. на праві власності. Крім того, відповідач вказує на недійсність Договору купівлі-продажу від 22.12.2018 року, укладеного між ПАТ «МТБ Банк» та ТОВ "Обрій ХХІ" та вважає, що ПАТ «МТБ Банк» здійснило відчуження квартири №5, неіснуюче право власності на яку за ПАТ «МТБ Банк» було оформлено безпідставно, всупереч вимог чинного законодавства та шляхом вчинення кримінально-караних діянь.
Також, відповідач зазначає, що у березні 2019 року позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усуненні перешкод у користуванні майном, а саме квартирою №5 по вул. Щепкіна, в м. Одесі , шляхом надання постійного безперешкодного доступу ТОВ "Обрій ХХІ" до цього майна. Позовні вимоги ТОВ "Обрій ХХІ" за наведеною позовною заявою (справа №522/5284/19) мотивовані обставинами та доказами, аналогічними до обставин та доказів, якими позивач мотивує свої вимоги у даній справі (№916/249/20).
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13.02.2020 у справі № 522/5284/19 зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні позивачем квартирою № 5, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Єлисаветська, 8 , шляхом надання постійного безперешкодного доступу позивачеві до цього майна (а.с. 135-138 т. 1).
Таким чином, відповідач вважає, що оскільки первісна вимога позивача про усунення перешкод у користуванні майном була адресована ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а не Шаінській В.Г. , то й вимога про стягнення грошових коштів у зв'язку з начебто неправомірним використанням майна, доступ позивачу, на думку якого, було обмежено саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , має бути адресована не Шаінській В.Г. , а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Ухвалюючи рішення у справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів орендної плати та 3% річних, оскільки позивачем не доведено належними і допустимими доказами обставини здачі відповідачем в оренду нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Єлісаветинська, буд. 8 (8-А) та, як наслідок, набуття відповідачем коштів за рахунок позивача, в тому числі їх розмір.
Колегія суддів погоджується із висновком господарського суду про відсутність підстав для задоволення цього позову з огляду на таке.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом глави 83 зазначеного Кодексу для кондикційних зобов'язань характерним є приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. При цьому вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. За ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За змістом ч.1-2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). У відповідності до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Стаття 15 Цивільного кодексу України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюванного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Як вже зазначалось вище, а також встановлено господарським судом, заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13.02.2020 у справі № 522/5284/19 зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні позивачем квартирою № 5, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Єлисаветська, 8 , шляхом надання постійного безперешкодного доступу позивачеві до цього майна.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.03.2020 у справі № 522/5284/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Шаінської В.Г. на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13.02.2020.
Таким чином, у спірних правовідносинах між сторонами існує спір щодо права власності на нерухоме майно, існування протягом періоду розрахунку спірних коштів квартири № 5 як об'єкту цивільних прав.
Як вірно зазначено господарським судом, цей спір є первісним та не переданим на вирішення господарського суду позивачем в межах даної справи, відповідно, спори, пов'язані з володінням та користуванням зазначеним майном, є похідними відносно нього і їх заявлення до вирішення первісного спору є передчасним.
Крім того, як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач вказує, що в контексті даної справи набуття майна відповідачем за рахунок позивача полягає в тому, що відповідач отримує орендну плату (кошти) за рахунок здачі в оренду майна - квартири №5, а відсутність правових підстав такого набуття полягає в тому, що будь-які договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.
Разом із тим під час вирішення спору місцевий господарський суд встановив, що долучена позивачем до позовної заяви фототаблиця № 1 не містить інформації коли саме її було здійснено (дата фотофіксації); із зафіксованої на фото зовнішньої реклами не вбачається якою особою вона була розміщена та щодо якого майна, фототаблиця жодним чином не підтверджує який період часу нерухоме майно здавалось в оренду та на яких умовах тощо.
Інших доказів на підтвердження обставини здачі відповідачем нерухомого майна в оренду позивач суду не надав.
Щодо наданого позивачем висновку експерта (спеціаліста) в частині визначення вартості орендної плати, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду що, по-перше: позивачем не доведена кваліфікація цього експерта (спеціаліста) саме в галузі оцінки майнових прав; по-друге: з вказаного висновку, розмір орендної плати визначено станом на 26.12.2019, натоміть розрахунок спірної суми позивач здійснив за період 12 місяців, починаючи з 22.12.2018, тобто за попередній період, що стосується і заявлених до стягнення 3% річних.
За таких обставин справи колегія суддів визнає недоведеним позивачем факт набуття (збереження) відповідачем (ФОП Шаінською В.Г.) безпідставно збережених коштів орендної плати за рахунок позивача - ТОВ "Обрій ХХІ", в тому числі їх розмір, що унеможливлює у цьому випадку задоволення позову на підставі ст.1212 ЦК України.
Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За умовами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками Господарського суду Одеської області, зазначеними в оскаржуваному рішенні, щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів. Інші заперечення ТОВ "Обрій ХХІ", викладені у апеляційній скарзі, не спростовують вищенаведених судових висновків, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та відхиляються як необґрунтовані.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки місцевого господарського суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, колегія суддів,
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій ХХІ" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2020р. у справі №916/249/20 без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи в апеляційній інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Обрій ХХІ".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови
складено 31.07.2020р.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя Я.Ф. Савицький